UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛатинська Америка після війни за незалежність (до початку ХХ ст.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2096
Скачало177
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Латинська Америка після війни за незалежність (до початку ХХ ст.)

 

Міжнародне і внутрішньополітичне становище латиноамериканських держав

після Самостійний розвиток молодих латиноамериканських країн після

Визвольної війни гальмували господарська розруха, пережитки феодалізму в

економіці, масовий притік у регіон дешевих товарів із розвинених країн.

Франція і особливо Британія, формально визнавши незалежність нових

держав та уклавши з ними торгові договори, користувалися їхнім тяжким

становищем для надання кабальних позик, отримання в оренду рудників і

копалень та захоплення внутрішніх ринків. Формування національних держав

у Л.А. відбувалося в обстановці запеклого суперництва за владу

поміщицьких угруповань, що призводило до частих військових переворотів

та генеральських диктатур.

 

І Болівар, і чимало його соратників на початку ХІХ ст. сподівалися на

допомогу США – першої демократичної республіки у Західній півкулі, що

виборола свою незалежність у кривавій війні з Британією. “Ми самотні, ми

вимушені звернутися за допомогою до Півночі передусім тому, що вони наші

сусіди і брати, а також у зв’язку з тим, що у нас немає ні засобів, ні

можливостей для контактів з іншими країнами”, - писав Визволитель.

 

Дійсно, президент США Джеймс Монро у спеціальному посланні сенату від 8

березня 1822 р. запропонував офіційно визнати Буенос-Айрес, Велику

Колумбію, Мексику, Чилі та Перу, а 2 грудня наступного року в посланні

конгресу застеріг європейські держави і Росію, що США розглядатимуть

будь-яку спробу втручання у справи Західної півкулі як загрозу власній

безпеці. Це формулювання було спрямоване проти висунутих Священним

союзом принципів “легітимізму” та “права” на інтервенцію з метою

відновлення влади “законного монарха”.

 

Але, з іншого боку, Монро заявив, що США будуть триматися осторонь від

європейських справ, включно з існуючими колоніями в Л.А. Тому Вашингтон

виступив проти створення пропагованої Боліваром латиноамериканської

конфедерації та силового визволення Антільських островів від іноземних

колонізаторів. “Подивіться уважно на карту, - говорив наприкінці

Визвольної війни Болівар своєму ад’ютанту генералу О’Лірі. – На півночі

ви побачите США, нашого могутнього сусіда, дружба котрого до нас

заснована на арифметиці: даю тобі стільки-то, взамін хочу вдвічі більше.

Сполучені Штати захопили Флориду... зазіхають на Кубу і Пуерто-Ріко.

Якщо мексиканці дозволять, то вони приєднають Техас, та, мабуть, і всю

Мексику”.

 

У червні-липні 1826 р. з ініціативи Болівара був скликаний Панамський

конгрес, що мав визначитися із оформленням конфедерації

латиноамериканських республік, але Чилі та Аргентина ухилилися від

участі у ній. Усе ж після десяти пленарних засідань вдалося підписати 4

договори, найважливішим із котрих була угода “Про постійний союз, лігу і

конфедерацію”. Її метою проголошувалася охорона суверенітету й

незалежності всіх та кожної зокрема країн Л.А. проти іноземного

панування, а також сприяння порозумінню між народами регіону. Положення

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ