UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток Туреччини й Ірану в першій половині ХХ ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4634
Скачало231
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Розвиток Туреччини й Ірану в першій половині ХХ ст.

 

Османська імперія і Персія напр. ХІХ - на поч. ХХ ст.

 

Подібно Китаю, такі країни з древньою культурою та державною традицією,

як Туреччина й Іран, зуміли уникнути колоніального загарбання на рубежі

ХІХ-ХХ ст., але швидко перетворилися в об`єкт інтенсивного

військово-політичного проникнення та жорстокої економічної експлуатації

імперіалістичних держав. Ще у 1878 р. уряд султана Абдул-Хаміда ІІ

оголосив про банкрутство Османської імперії й після 3-річних переговорів

із західними кредиторами погодився на встановлення фактичного іноземного

контролю над фінансами країни. Створене тоді Управління оттоманського

державного боргу, де по черзі головували британський і французький

представники, отримало виключно широкі права і привілеї.

 

Користуючись фінансовою залежністю Туреччини, іноземні держави добилися

винятково вигідних концесій на будівництво залізниць: французи - в Сирії

та спільно з британцями – в районі Ізміра, але найкрупнішу концесію на

прокладення Багдадської дороги отримав німецький капітал. Кабальний

характер мала й тютюнова монополія, виділена у 1883 р. в особливу

концесію Франції. Тоді ж офіцер німецького генерального штабу

фон-дер-Гольц був запрошений на посаду начальника офіцерської школи у

Стамбулі й узяв участь у реорганізації турецької армії.

 

За таких обставин деспотичний режим Абдул-Хаміда ІІ намагався

використати у своїх цілях іслам, закликаючи до об`єднання усіх мусульман

світу під главенством султана-халіфа. Що ж до неісламського населення,

особливо вірмен Східної Анатолії, здійснювалася політика жорстокого

національно-релігійного пригноблення, у 1895-1896 рр. імперією

прокотилася хвиля вірменських погромів.

 

Але становище Туреччини як залежної країни мало суттєві особливості:

суперечності й боротьба між великими державами давали її правлячим

верствам певні можливості для лавірування. Крім того, на відміну від

інших азійських держав, які перетворювалися у напівколонії, Османська

імперія мала боєздатну, з глибокими патріотичними традиціями армію. Саме

курсантами Стамбульського військово-медичного училища у 1889 р. був

уперше створений таємний політичний комітет під назвою “Єднання і

прогрес”, що започаткував молодотурецький рух.

 

На початку липня 1908 р. офіцери-молодотурки підняли повстання у

Македонії й незабаром змусили султана погодитися на скликання парламенту

та відновлення чинності ліберальної конституції 1876 р. Але досить

швидко вожді молодотурецького руху, що стали фактичними керівниками

Османської імперії, - Енвер-паша, Джемаль-паша, Талаат-бей та інші –

погрязли у казнокрадстві, хабарництві, купалися у розкоші, забувши про

цілі, що колись поставили перед собою, - визволення від іноземної

залежності, курс на індустріалізацію країни, рівноправ`я націй,

поширення досягнень європейської цивілізації та ін. Порядніші з них, як

полковник Мустафа Кемаль, відійшли від учорашніх однодумців і

зосередилися на виключно військових справах.

 

Засилля іноземних колонізаторів у Персії було більшим, ніж в інших

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ