UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТурецька Республіка й Іран після Другої світової війни (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3467
Скачало217
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Турецька Республіка й Іран після Другої світової війни

 

Особливості внутрішньополітичного розвитку Туреччини у другій половині

ХХ ст.

 

Туреччина (площа – 780,5 тис. кв. км, населення – 66 млн. чол. на 2000

р.), котра не брала участі в Другій світовій війні й лише формально

оголосила в лютому 1945р. війну фашистській Німеччині, тим не менше,

перебувала після завершення війни у важкій ситуації. На межі краху була

перенапружена під час війни економіка, надзвичайні закони, прийняті під

приводом військової загрози, викликали масове незадоволення. Різку

критику опозиції викликала однопартійна система. Крім того, в середовищі

правлячої НРП намітився розкол. Уряд змушений був дати дозвіл на

створення опозиційних політичних організацій.

 

Однією з них стала заснована у січні 1946 р. Демократична партія (ДП),

яку очолив колишній прем'єр країни Джеляль Баяр. Заручившись підтримкою

фінансових та промислових кіл, він включив до партійної програми вимоги

надати права вільного розвитку приватному капіталу, а також відмінити

обмеження в інвестиційній політиці. Тоді ж почалося зближення між

Туреччиною та США, які підписали з Анкарою 12 липня 1947 р. угоду про

надання останній військово-технічної допомоги. Туреччина отримала 100

млн. доларів допомоги, в країні з'явилися американські військові місії

та радники, почалися поставки сучасного озброєння. Зовнішньополітичні

орієнтації змусили президента Ісмета Іненю та парламент розпочати

лібералізацію внутрішнього режиму в країні.

 

Ситуація загострилася після викриття зловживань та корупції у верхніх

ешелонах влади. Упродовж 1949-1950 років при владі у Туреччині змінилося

3 урядові кабінети, але жоден з них не зміг вивести суспільство зі стану

перманентної кризи. В умовах жорстокої політичної боротьби в країні 14

травня 1950 р. відбулися парламентські вибори, на яких перемогла ДП, що

отримала 396 місць. Таким чином завершився 27-річний період одноосібного

правління НРП. Парламент обрав президентом Д.Баяра, прем'єр-міністром

став великий землевласник Аднан Мендерес. Він задекларував намір

обмежити державний капіталізм і провести приватизацію промисловості.

Залучалися зарубіжні інвестиції, створювалися нові підприємства зі

змішаним та приватним капіталом. Загалом у 1948-1959 роках лише від США

Туреччина отримала допомогу на 2,9 млрд. доларів. Урядові заходи були

успішними, за той же період середньорічний приріст промислової продукції

становив у середньому 8%.

 

У внутрішній політиці найбільші послаблення було зроблено для партій

релігійного спрямування. Політика поступок клерикальним колам полягала у

відкритті шкіл імамів та мулл, відновленні старих та будівництві нових,

мечетей, уведенні обов'язкового навчання релігії в середніх школах. Уряд

ДП продовжив практику державного протегування націоналістичним

організаціям, водночас активна боротьба проводилася з комуністичним

рухом. ВНЗТ закон про пресу й закон про демонстрації та зібрання різко

обмежили демократичні свободи мешканців Туреччини. Бажаючи

продемонструвати лояльність до США, уряд А. Мендереса в липні 1950 р.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ