UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМіжнародне право інформаційної безпеки (реферат)
Авторdimich
РозділМіжнародні відносини, ЗЕД, міжнародна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7276
Скачало395
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

не тему:

 

Міжнародне право інформаційної безпеки

 

Співробітництво держав у сфері інформації базується на загальновизнаних

міжнародно-правових принципах, таких, як суверенна рівність держав,

зобов’язання держав утримуватися в міжнародних відносинах від

застосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи

держав, зобов’язання співробітничати за Статутом ООН, рівність і

самовизначення народів, заборона пропаганди війни, расової та

національної ворожнечі.

 

Наразі склалися, діють і розвиваються спеціальні норми і принципи, які

безпосередньо регулюють питання міжнародного обміну інформацією. В

міжнародно-правових документах можна виділити такі спеціальні принципи,

на яких організується співробітництво в інформаційній сфері:

 

питання закордонного поширення інформації повинні регулюватися

міжнародними документами;

 

ЗМІ можуть правомірно використовуватися для міжнародного поширення

демократичних ідей;

 

держави повинні попереджати використання ЗМІ для транскордонного

поширення ідей, заборонених міжнародним співтовариством;

 

держави несуть міжнародну політичну відповідальність за відповідність

міжнародної діяльності національних ЗМІ загальновизнаним нормам

міжнародного права

 

Процес формування цих принципів почався ще у довоєнний період

(наприкінці ХІХ ст. на початку ХХ ст.). 23.11.1936р. у Женеві було

прийнято Конвенцію про використання радіомовлення в інтересах миру.

Конвенція забороняє державам вести на своїй території, радіомовлення,

яке підбурює населення однієї країни до насильницьких дій проти

внутрішнього порядку або безпеки іншої країни. Вона зобов’язує держави

вживати заходів до припинення такого мовлення на своїй території,

стежити за тим, щоб радіостанції не закликали до війни або інших дій, що

її спричиняють

 

Практично в той же час була розроблена південно - американська угода про

радіомовлення (підписана 1935р. в Буенос-Айресі і переглянута у 1937р. в

Ріо-де-Жанейро), яка закріпила чинний принцип між латиноамериканськими

державами заборони передачі недостовірної інформації та програм, метою

яких є порушення дружніх відносин між країнами, образливих для

національних почуттів, а також протиправних для підтримання миру і

стабільності, суверенітету та цілісності держав.

 

В післявоєнний період (1945р.) питання обміну інформацією розглядалися

на ГА ООН. Серед документів ГА ООН – Резолюція 110 „заходи проти

пропаганди і розпалювання агресивних (насильницьких) воєн, в якій ООН

засудила „будь-яку форму пропаганди, метою якої є створення або

посилення загрози миру, порушення миру або акт агресії”. Одночасно

Асамблея прийняла резолюцію 127 „Недостовірна або перекручена

інформація”, в якій також містяться формулювання регламентуючого

характеру щодо дій держав на міжнародній інформаційній арені і

засуджується поширення інформації, яка підриває співробітництво і

взаєморозуміння між народами.

 

Права людини на отримання або поширення інформації та ідеї усно,

письмово та іншими способами було зафіксовано у Міжнародному пакті про

громадянські та політичні права 1966р. Там передбачені і обмеження на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ