Реферат на тему:
Мовна свідомість державних службовців
Мета статті – з’ясувати рівень мовної свідомості державних службовців і
показати процентні співвідношення щодо використання української,
російської та інших мов.
Мовна свідомість вивчається мовознавцями, однак для сфери державного
управління – це новий аспект, що й зумовлює актуальність дослідження.
Для з’ясування рівня мовної свідомості викладачі кафедри української
мови проводили соціологічне опитування серед слухачів першого курсу
денної і вечірньої форм навчання, другого курсу вечірньої і заочної форм
навчання Академії (2002-2003 навчального року), слухачів першого курсу
денної форми навчання, другого курсу заочної форм навчання НАДУ при
Президентові України (2003-2004 навчального року), які вивчають
дисципліну нормативної частини “Ділова українська мова в державному
управлінні”. З 2002 р. започатковано опитування для з’ясування
ставлення слухачів до української мови, враження про спілкування
українською мовою в НАДУ. Слухачі, лише за бажанням вказували свої
прізвища, імена та по батькові, давали відповіді на запитання анкети без
попередньої підготовки, висловлюючи думки спонтанно і, на наш погляд,
правдиво, відверто.
У запитаннях анкети пропонувалося три позиції – а) українська мова, б)
російська мова, в) інша (вкажіть яка): Яку мову Ви вважаєте рідною? Якою
мовою здійснювалося навчання у школі? Яку школу Ви закінчили і, в якому
році? Якою мовою здійснювалося навчання у ВНЗ; якого року Ви закінчили
ВНЗ? Якою мовою Ви спілкуєтеся на роботі та в побуті? Якою мовою Ви
спілкуєтеся зі своїм керівником і зі своїми підлеглими? Як Ви думаєте,
яка мова має бути державною в Україні і чому? тощо.
Якщо більшість відповідей охоплювала позицію а) – “російську мову”,
пропонувалося відповісти, чи є бажання і можливість вивчити українську
мову ( а) так; б) ні; в) на це немає часу; г) якщо буде створено належні
умови; г) інший варіант відповіді).
Розглянемо деякі результати опитуваннь на денній, вечірній і заочній
формах навчання в НАДУ при Президентові України у процентному
відношенні. Обробка даних соціологічного опитування здійснювалася
виконавцями науково-дослідної роботи № 10 “Ділове спілкування в
державному управлінні (мовознавчий і психологічний аспекти)”
Г.А.Андрієнко і С.І.Шокарєвою.
Відповіді на запитання анкети давали: на денній формі – 129 осіб,
вечірній – 29 осіб, заочній – 41 особа. На запитання: Яку мову Ви
вважаєте рідною? – слухачі денної, вечірньої та заочної форм навчання
відповіли таким чином:
Мова Денна Вечірня Заочна
Українська 74 66 73,5
Російська 21 34 23,5
Інша 5 0 3
На роботі слухачі спілкуються як українською мовою, так і російською,
або українською і російською мовами, що можна побачити в таблиці та
діаграмі:
Зі своїми керівниками слухачі спілкуються також як українською мовою,
так і російською, або українською і російською мовами, що подано в
таблиці та діаграмі:
Зі своїми підлеглими слухачі знову ж таки спілкуються як українською
мовою, так і російською, або українською і російською мовами:
На запитання: Яка мова має бути державною в Україні? – відповіді
слухачів були такими в процентному відношенні:
Останнім було запитання: “Який висновок щодо функціонування української
мови в Академії Ви можете зробити, спілкуючись із працівниками Академії,
зі слухачами та ін.?”
Як показав аналіз відповідей на запитання, в анкетах відображено
ставлення слухачів як до української мови взагалі, так і до її
функціонування в Україні й Академії зокрема. Висловлювалася думка про
те, що українська мова значно розширила свої межі, що всі дисципліни в
НАДУ при Президентові України читаються українською мовою, що є ще одним
кроком уперед. На думку слухачів, значна частина працівників Академії
поступово стає взірцем для інших, оскільки досконало володіють сучасною
українською літературною мовою та офіційно-діловим стилем.
Викладачі читають лекції українською мовою, але не вимагають від
слухачів говорити державною мовою (особливо на практичних і
семінарських заняттях). В одній із відповідей на останнє запитання
зазначалося: “В Академії мало звертається увага на дотримання
Конституції України та Закону “Про мови”.
Слухачі вважають, що мова більшості викладачів в основному відповідає
літературним нормам і стимулює до вивчення державної мови. Однак є і
такі викладачі, які, на жаль, читаючи лекцію чи проводячи практичне
заняття, переходять з української мови на російську, оскільки їм не
вистачає лексичного запасу. Подібні поодинокі випадки досі трапляються,
і прикро, що ці викладачі не вивчають державну мову або не вдосконалюють
своє професійне мовлення.
Також деякі співробітники Академії, за спостереженнями слухачів,
спеціально демонструють небажання спілкуватись українською, навіть тоді,
коли робляться їм зауваження. Пропонується роз’яснювати слухачам,
викладачам, співробітникам про статус державної мови в Україні та
популяризувати українську мову.
Слухачі одностайні в тому, що вивчення української мови, зокрема
навчальної дисципліни “Ділова українська мова в державному управлінні”
нормативної частини програми підготовки магістрів державного управління,
в Академії забезпечується на належному рівні, а після відвідування
занять не зникає бажання говорити державною мовою. Викладачі кафедри
української мови на заняттях суттєво допомагають поглибити знання й
удосконалити вміння і навички правильного використання засобів ділової
української мови залежно від мети ділового спілкування і мовленнєвої
ситуації.
У процесі вивчення дисципліни “Ділова українська мова в державному
управлінні” дехто зі слухачів зрозумів, як мало знає свою рідну мову, а
заняття сприяють поглибленню знань з української мови, засвоєнню норм
управлінської мови. Тому, як вважають слухачі, необхідно більше уваги
приділити її вивченню та пропагувати в державних і недержавних органах
усіх рівнів, щоб підвищувати авторитет української мови в усіх регіонах
країни (при цьому особливу увагу слід приділити східним і південним
областям України) і навіть за її межами.
Слухачі вважають, що зробили суттєвий крок вперед завдяки посібникам,
навчально-методичним розробкам, методиці, яку використовують викладачі
кафедри української мови, заняттям із дисципліни “Ділова українська мова
в державному управлінні”, що спрямовані на максимальний результат. Деякі
слухачі вважають, що напрям діяльності кафедри української мови
правильний, але необхідно більше заохочувати спілкуванню українською
мовою, зокрема в позаслужбових мовних ситуаціях.
Дехто зі слухачів висловив протилежну думку: переважає зрусифікована
мова і немає особливого прагнення, не говорячи вже про активні вимоги,
змінити цю ситуацію. Прикро, що перехід до усного ділового українського
мовлення в державному управлінні дуже повільний. На жаль, надто часто
можна почути російську мову, а українська мова в Академії не є
домінуючою, що неприпустимо в такому навчальному закладі.
Окремі слухачі згадували, що в нормативно-правових актах України
зафіксовано положення про статус державності української мови, однак у
реальному житті не всі дотримуються цих норм. Одними з правових основ
для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція, Закон
України “Про мови”, рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р.
щодо застосування державної мови органами державної влади, місцевого
самоврядування та використання її у навчальному процесі. Спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади міг би забезпечити
реалізацію державної мовної політики. Уряд затвердив Державну програму
розвитку і функціонування української мови на 2004-2010, розробляється
Концепція державної мовної політики України.
У березні 2003 р. відбулися парламентські слухання “Про функціонування
української мови в Україні”, а Кабінет Міністрів України видав
відповідне доручення компетентним центральним органам виконавчої влади.
Можна згадати ще про одне розпорядження Кабінету Міністрів України “Про
затвердження плану заходів щодо створення української лінгвістичної
системи в мережі Інтернет”, було підготовлено проект спільної постанови
Президії НАН України та Київського національного університету ім.
Т.Шевченка про створення спільної кафедри “Прикладна лінгвістика”.
Державний комітет телебачення і радіомовлення України підготував
пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет щодо
фінансування заходів, пов’язаних із розвитком, функціонуванням і
дослідженням української мови, зокрема на створення департаменту мовної
політики, на фінансування Всеукраїнського інформаційно-культурного
центру в м. Сімферополі тощо.
Трапляються вислови на зразок: “Для мене як для українця українська мова
значить дуже багато, бо це рідна мова”. Однак спостерігається у висловах
й інше ставлення до цього, наприклад: “Для мене українська мова як рідна
не означає майже нічого. Власне кажучи, це дарунок природи; я міг би,
наприклад, народитися в Німеччині, і тоді моєю рідною мовою стала б
німецька. У сучасній Європі це практично все одно. Уся Європа прагне до
об’єднання. Для мене немає значення, якої я національності, важливо
лише, щоб я належав до людей, до усього світу. Перебільшений патріотизм
найчастіше переростає в націоналізм, у той час як гіпертрофована
людяність завжди звернена до людей. Я цілком згодний з утворенням єдиної
європейської держави, з використанням єдиної мови. Усе це могло б
поліпшити не тільки відносини між народами, але і відносини між самими
людьми (як не згадати притчу про те, що розходження народів є Божим
покаранням за будівництво вавілонської вежі, у результаті чого відбулося
змішання мов)”. Ця думка підтверджується в наступному вислові: “Я думаю,
що, якби не було такої кількості мов, світові проблеми могли б
вирішуватися простіше і без особливих суперечок. Адже українська мова
також поділяється на діалекти”.
В окремих анкетах порушується питання про зв’язок між українською і
російською мовами, відносини між обома народами, про характерне для
українців і росіян розбіжності у ставленні до мови. Чимало відповідей
свідчить про хворобливу реакцію на типову для нашого часу відкритість
українського мовного простору для проникнення іншомовних слів,
насамперед російської та польської, англійської та німецької.
Становлять інтерес коментарі рекламної діяльності, використання текстів
іноземними мовами на рекламних щитах й у вітринах, вивісках на
магазинах, цінники, що фіксують вартість товару в доларах, євро. Деякі
слухачі передають своє ставлення так: “Я думаю, що це – неправильно,
українці мають були б більше виявляти свою національну гордість. Україна
— не колонія, не можна дозволяти, щоб нам хтось щось диктував. Можливо,
це лише ознака нашого входження в Європу, але все-таки людина має
зберігати хоча б краплю гордості за свою країну”, а також так: “Тому я і
запитую: чи не настав вже знову час для національного відродження?”.
Такою є реакція слухачів на сучасні контакти української мови з іншими
мовами.
У своїй оцінці українській мови слухачі не залишають поза увагою інші
мови. Виходячи з того, що українська мова належить до слов’янських мов,
вони намагаються її охарактеризувати саме в цьому контексті. Здебільшого
респонденти зазначають, що українська мова посідає особливе місце серед
інших слов’янських мов. Вони правильно вважають, що українська мова є
мелодійною та милозвучною, адже М.В.Ломоносов давав українській мові за
мелодійністю й милозвучністю друге місце після італійської мови. Навіть
у деяких анкетах вибірково згадується історія розвитку української мови,
зокрема її заборона.
Таким чином, проведене соціолінгвістичне дослідження дозволяє
переконатися в тому, наскільки розчленованою і диференційованою є мовна
свідомість державних службовців. У ситуації української мови компонент
мовної свідомості виявляється дещо загостреним. Ми дослідили один із
випадків ставлення непрофесіоналів, тобто не філологів-україністів, а
державних службовців, до української мови як державної (це офіційний
статус) і до української мови як засобу спілкування в повсякденному
житті й побуті.
Список використаних джерел
1. Данеш Фр., Чмейркова С. Экология языка малого народа // Язык –
культура – этнос / С.А.Арутюнов, А.Р.Багдасаров, В.Н.Белоусов и др. –
М.: Наука, 1994. – С. 27-39.
2. ?mejrkovd S. Jazykove v?domf a jazykova kultura // Slovo a
slovesnost. – 1992. – Ro?. 53.
3. Ko?ensk? J. Komunikace a ?e?tina. – Pr., 1992.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
