Реферат на тему:
Особливості впливу регіонального ринку праці на реформування управлінням
професійно-технічною освітою
Постановка проблеми. На сучасному етапі реформування економіки
проблемою є розробка методологічних і методичних засад оцінки природи і
характеру процесів у різних сферах соціально-економічного розвитку, у
тому числі у сфері реформування професійно-технічної освіти (далі – ПТО)
та впливу на цей процес регіонального ринку праці та окремих його
сегментів. Оптимальна інтегрованість ПТО в існуючий
соціально-економічний простір та сучасну модель регіонального ринку
праці є головною передумовою й важливим засобом забезпечення її
ефективного функціонування відповідно до загальнонаціональних інтересів
держави та інтересів різних соціально-економічних верств населення. В
умовах трансформаційних перетворень соціально-економічні зрушення в
системі “професійно-технічна освіта – регіональний ринок праці” повинні
оцінюватись з точки зору необхідності попередження можливих дисбалансів,
зокрема невідповідності обсягів і структури професійно-кваліфікованої
підготовки кадрів з молодших вікових груп населення реальним потребам
ринку праці; низького рівня залученості молоді до продуктивної
зайнятості, їх невисокої конкурентоспроможності (особливо тих, хто
вперше виходить на ринок праці у пошуках роботи) порівняно із суб’єктами
ринку праці старших вікових груп; невідповідності
територіально-галузевої структури зайнятості вимогам сучасних
структурних трансформацій.
Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблемам управління
професійно-технічною освітою і використанням трудових ресурсів
присвячені численні публікації як молодих науковців, так і досвідчених
вчених, зокрема, С.Батишева, В.Гаськова, С.Гончаренко, Н.Ничкало,
В.Петренко, І.Зазюна та ін. Однак, на нашу думку, в цьому питанні на
сьогодні в Україні парадигма ринкового фундаменталізму розглядає
управління ПТО, по суті, за А.Смітом – як виконавця волі “невидимої
руки” ринкових законів.
Варто зазначити, що принципи реформування професійної освіти
обґрунтовано на міжнародному рівні чотири десятиліття тому, про що
свідчить Рекомендація МОП щодо професійного навчання 1962 року.
1. Кожній країні необхідно мати мережу навчальних закладів, які
відповідали б потребам населення, кількість, розташування і програми
яких мають бути пристосовані до економічних потреб і можливостей
зайнятості в усій країні або де це найбільш доцільно (в кожному районі
чи місцевості).
2. Цю мережу доцільно організовувати таким чином, щоб без утруднень були
можливими перехід від одного виду до іншого і доступ до послідовних
стадій та різних ступенів навчання з тим, щоб будь-яка особа могла
досягти найвищого рівня навчання відповідно до своїх здібностей і
нахилів.
3. Шляхи і засоби здобуття професії і, зокрема, оволодіння ремеслом
мають бути ефективними для задоволення потреб усіх галузей економічної
активності та різноманітних індивідуальних здібностей, інтересів і
потреб осіб, які навчаються.
4. Якщо умови країни не дають можливості створювати повну мережу в
національному масштабі, ця країна має вивчити можливості співробітництва
з сусідніми державами для створення загальної мережі або одного чи
кількох загальних навчальних закладів.
5. Особливо підкреслено, що “державні органи і різні громадські та
приватні організації в кожній країні, які займаються питаннями навчання,
допускаючи свободу ініціативи і забезпечуючи пристосування до потреб
різних галузей економіки, районів і місцевостей, повинні співпрацювати в
розвитку повністю скоординованих засобів навчання” [1].
Безперечно, головним чинником, який нині впливає на перебіг подій у ПТО
і ринку праці регіону і залишатиметься таким у тривалій перспективі, є
стан структурних зрушень в економіці. Слід підкреслити, що саме фактор
структурних зрушень визначає ті конкретні форми різноманітного,
багатовекторного впливу соціально-економічної трансформації ринку праці
на рівень ПТО.
З іншого боку, не можна ігнорувати і зворотний зв’язок між цими
процесами, насамперед той факт, що стан ПТО, ринку праці, територіальні
та професійно-кваліфікаційні характеристики зайнятої робочої сили
значною мірою визначають ефективність і напрями структурної
трансформації економіки.
У суспільстві формується розуміння того, що без підготовки вітчизняного
висококваліфікованого виробника, без реальної турботи про систему ПТО
неможливо відродити економіку регіону, України.
У 1998 р. разом з Департаментом розвитку профтехосвіти Міністерства
науки і освіти України, Інститутом педагогіки і психології професійної
освіти, Відділенням профтехосвіти АПН України розроблено Концепцію
державних стандартів ПТО. Кабінет Міністрів України затвердив вимоги до
стандартів. Вважаємо, що Постанова Кабінету Міністрів України “Про
стандарти професійно-технічної освіти” 2002 р. – це лише перший крок, до
речі, запізнілий крок [2]. Відставання у розробці стандартів спричинило
серйозні недоліки у реформуванні ПТО. На думку Н.Ничкало, необхідно
прийняти ще одну постанову, згідно з якою передбачити кошти на розробку
стандартів. Вважаємо сучасною утопією те, що розробку стандартів можна
здійснити на громадських засадах зусиллями педагогів, майстрів
виробничого навчання та методистів, хоч і з залученням до цієї досить
важливої і складної роботи фахівців різних виробничих галузей (також на
громадських засадах). Наведемо висновок II Міжнародного конгресу ЮНЕСКО
у Сеулі: “Якщо держава втратить провідні позиції у визначенні політики,
координації, фінансуванні й розробці стандартів, створення і подальше
функціонування системи технічної і професійної освіти протягом усього
життя залишиться недосяжною метою” [2].
У зв’язку з розгортанням світових процесів глобалізації та
регіоналізації проблеми економічної інтеграції та її
соціально-економічних наслідків постають у центрі уваги сучасних
досліджень.
Цілі статті. Наукові розробки управління професійно–технічною освітою та
особливості впливу регіонального ринку праці на її реформування напряму
стосуються проблем інтеграції регіональних та локальних ринків праці,
зокрема таких, як: загальнодержавна цілісність та інтенсифікація
міжрегіональних зв’язків у соціально-трудових відносинах, відповідність
зрушень у межах регіональних ринків праці загальнонаціональним
структурно-динамічним зрушенням, усунення нерівності
соціально-економічного розвитку регіонів України та регіональних ринків
праці.
Отже, у плані теоретичного обґрунтування ключовим моментом є фіксація
принципового, методологічного характеру положення про те, що
трансформаційні процеси у сфері ПТО мають відбуватись таким чином, щоб
максимально забезпечувати весь комплекс структурних зрушень в економіці
регіону.
Таким чином, йдеться про принциповий, з точки зору методології, постулат
моделювання трансформаційних перетворень у сфері ПТО, значення якого
полягає в тому, що вони (ці перетворення) віддзеркалюють процеси
структурних перетворень ринку праці регіону і на рівні підсистеми певним
чином повторюють, а точніше кажучи, “знімають” (у філософському значенні
цього терміна) основні характеристики цих процесів.
Виклад основного матеріалу дослідження. З точки зору обґрунтування
логіки дослідження, позначені вище зв’язки між процесами суспільних
перетворень, з одного боку, і трансформаційних перетворень у сфері ПТО,
– з другого, дозволяють визначити таку методологічну схему комплексного
аналізу проблеми побудови моделі управління ПТО регіону:
аналіз сучасного стану соціально-економічної сфери у розрізі основних
напрямів структурних перетворень;
аналіз закономірних зрушень за цими напрямами і побудова узагальненої
теоретичної моделі управління ПТО регіону;
формування вимог до критеріїв побудови моделі управління ПТО регіону,
яка має бути зорієнтована на максимально ефективне обслуговування ринку
праці;
оцінка існуючого стану ПТО та сфери зайнятості населення, ринку праці;
дослідження трансформаційних перетворень у сфері зайнятості, ринку
праці, які мають сформувати модель ПТО, що відповідає критеріальним
вимогам;
визначення та обґрунтування етапів трансформаційних зрушень у системі
ПТО з оцінкою їх впливу на ринок праці;
опрацювання (для кожного з етапів) практичних методів здійснення
перетворень у системі управління ПТО, адекватних соціально-економічному
середовищу та вимогам ринку праці.
Таким чином, за будь-яких умов в основі побудови моделі дослідження
трансформаційних процесів ринку праці, як і моделі ПТО, лежить аналіз
сучасного (або початкового, “стартового” для кожного етапу аналізу)
стану соціально-економічної сфери у розрізі основних напрямів
структурних перетворень.
Проте, на нашу думку, щодо ринку праці не варто проводити розмежування
структурних реформ щодо їх вузького й широкого розуміння. Зокрема, щодо
зрушень на ринку праці, освітянська сфера має значення не менше (а часом
і більше), ніж інші напрями структурних реформ. Приміром, з точки зору
збалансованості попиту і пропозиції на ринку праці якісні характеристики
робочої сили, що обов’язково включають рівень освіти працівників (у тому
числі навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, наявність другої
освіти тощо) в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку мають,
поза сумнівами, першочергове значення для підвищення життєвого рівня
населення.
Аналіз сучасного стану регіональної системи ПТО дає можливість дійти
висновку, що ефективний механізм її регулювання має включати досить
різнопланові та диференційовані за силою впливу підсистеми, не
обмежуючись лише ринком праці, загальною сферою зайнятості. Розробка
ефективної стратегії і тактики управління ПТО вимагає також комплексного
підходу до вирішення економічних, соціальних, демографічних проблем, які
безпосередньо впливають та визначають її стан.
При цьому методологічно важливим принципом, на нашу думку, є те, що
зайнятість у ринковому господарстві має формуватись переважно на основі
самостійного працевлаштування.
Іншим важливим принципом, який певною мірою випливає з першого, є
посилення мобільності робочої сили, при тому всіх її форм –
територіальної, галузевої, професійної, соціальної, внаслідок цього
відбуваються інтенсивні переміщення робочої сили як на зовнішньому ринку
праці, так і на внутрішньому.
Регулювання системи регіональної ПТО має враховувати сегментацію ринку
праці, для того щоб набути адресного, цілеспрямованого характеру. В
основу має бути покладено модель управління ПТО, ключовими елементами
якої є підготовка працівників до ринкової організації праці: конкуренція
на ринку праці, заробітна плата як ціна послуг праці, трудова
мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з
одного боку, саморегулювання ринку праці, а з другого – відбувається
адаптація системи регіональної ПТО до потреб ринку праці.
Пріоритетними напрямами реформування регіональної ПТО є підвищення
якості та конкурентоспроможності підготовленої робочої сили. На думку
членів колегії управління освіти і науки Житомирської обласної державної
адміністрації, до найголовніших проблем професійно-технічної освіти
регіону можна віднести такі [3] :
– кризові явища в економіці області, наявні в попередні роки, та низький
рівень оплати праці, які спричинили відплив із ПТНЗ висококваліфікованих
педагогічних кадрів;
– незадовільне ресурсне та фінансове забезпечення реформування
професійної освіти;
– недостатньо використовуються можливості соціального партнерства з
роботодавцями, обласною службою зайнятості;
– недосконалість управління системою профтехосвіти на регіональному
рівні;
– неспрогнозованість потреб у підготовці фахівців різного професійного
спрямування;
– невідповідність застарілої, морально і фізично зношеної
матеріально-технічної бази ПТНЗ вимогам інформаційно-технологічного
розвитку;
– відставання рівня професійної компетентності керівників і педагогічних
працівників ПТНЗ від зрослих вимог до якості підготовки робітничих
кадрів.
На нашу думку, сьогодні одним з основних завдань регіональної політики
щодо розвитку професійно-технічної освіти, яка дозволить у сучасних
умовах готувити спеціалістів підвищеного рівня кваліфікації, легко
адаптуватися на ринку праці, мобільних, здатних до самореалізації своїх
можливостей є:
організація багатоступеневої підготовки кадрів з видачею документа
відповідного зразка;
координація робочих планів і програм, ліквідація невиправданого
дублювання в викладанні дисциплін;
підвищення якості підготовки спеціалістів;
ефективне використання педагогічних кадрів, матеріально-технічної і
навчальної бази;
розвиток навчально-виробничої діяльності в освітніх закладах, які
входять до складу комплексу.
Вертикальна структура взаємодії “школа-коледж”, “професійно-технічне
училище – коледж”, “коледж – внз” має бути основана на узгодженні
навчальних планів, виконуючих ряд дидактичних умов, з збереженням таких
принципів:
завершеності навчання на кожному рівні професійної підготовки;
послідовності навчальних програм початкової, середньої і професійної
вищої освіти [4].
Правовою основою взаємодії освітніх закладів можуть бути багатосторонні
угоди. Формування системи неперервної професійної освіти за принципом:
“школа – професійно-технічне училище – колледж – внз” має забезпечити
наступність різних рівнів професійної освіти, створення ефективної
системи додаткової професійної освіти.
Сьогодні в освітній комплекс регіону (школа – професійне аграрне училище
– аграрний коледж – аграрний університет) входять не тільки освітні
заклади різних рівнів професійної освіти, а й суміжні організації і
підприємства – соціальні партнери, які беруть участь у
навчально-виховному процесі. Серед соціальних партнерів не тільки органи
влади (обласне управління освіти і науки, сільського господарства і
продовольства, праці і соціального захисту, юстиції, внутрішніх справ,
екології) а й агрофірма “Зоря”, маслозавод “Рудь”, “Житомироблагроліс”,
“Житомирхміль” та інші.
На жаль, на всіх рівнях управління в державі втрачено зв’язки на
замовлення та підготовку робітничих кадрів. Кожна галузь, відомство живе
само по собі. А найгірше те, що сьогодні немає економічної політики
професійно-технічної підготовки молоді, незайнятого населення із
залученням Міністерства економіки, Міністерства праці та соціальної
політики, Міністерства агропромислового комплексу та інших центральних
органів з Міністерством освіти і науки.
Немає глибокого аналізу стану навчання та підготовки кадрів за галузями.
Тому назріла необхідність створення в державі окремого центрального
спеціально уповноваженого органу з питань відновлення трудових ресурсів
в Україні, реформування системи ПТО на регіональному рівні.
Розв’язання цієї проблеми зумовлене вимогами щодо забезпечення
інноваційного розвитку економіки країни, регіону, зростанням
промислового виробництва та негативними тенденціями у підготовці кадрів:
масовою декваліфікацією, зростанням дефіциту представників більшості
робітничих професій (токарі, слюсарі, муляри, монтажники, металурги,
гірники, зварювальники тощо), а також різким старінням трудових
ресурсів, збільшенням потреби на ринку праці у кваліфікованих робітниках
різних спеціальностей. Підприємства, які відроджують своє виробництво
або застосовують сучасні технології та методи виробництва, стикнулися з
кадровими проблемами.
Висновки. Підсумовуючи слід зауважити, що необхідно розробити й
затвердити на державному, регіональних рівнях концептуальні засади
формування та розвитку єдиної цілісної системи неперервної
професійно-технічної освіти, яка має бути зорієнтована на задоволення
поточних та перспективних завдань в підготовці робітничих кадрів
сучасного виробництва та сфери послуг, оперативне гнучке реагування на
зміни в умовах реформування економіки, системи ПТО, забезпечення
стабільної продуктивної робочої сили.
Отже, під час розробки заходів соціальної політики, спрямованих на
регулювання ринку праці та процесів реформування ПТО, необхідно
враховувати дослідження трансформаційних перетворень у сфері зайнятості,
ринку праці, які мають сформувати модель ПТО, що відповідає нинішньому
соціально-економічному розвитку країни і може надати той могутній
імпульс розвитку економіки, першоджерелом якого може бути лише людський
фактор.
Список використаних джерел
1. Міжнародне законодавство про охорону праці: конвенції та рекомендації
МОП: В 3 т. – К.: Основи, 1997. – Т. 2. – 427 с.
2. Ничкало Н. Роздуми про долю профтехосвіти: до і після дня уряду в
парламенті. Що далі? // Професійно-технічна освіта. – 2003. – № 2. – С.
28 – 31.
3. Вісник профтехосвіти: Навчально-методичний кабінет
професійно-технічної освіти у Житомирській області // Упр. освіти і
науки. – Житомир, 2004. – № 3. – 37 с.
4. Савушкин Н.Н. Модель интеграции разных уровней профессионального
образования // Профессиональное образование. – 2004. – № 1. – С. 9.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
