UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБорис Антоненко-Давидович (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3308
Скачало162
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат на тему:

 

Борис Антоненко-Давидович

 

(5 серпня 1899 — 8 травня 1984)

 

 

 

 

...література наша — це не шлях до легкої слави, не спосіб заробітку і

не розвага на дозвіллі, а чесне служіння народові, народному ділу,

народній ідеї.

 

Б. Антоненко-Давидович

 

«В літературі й коло літератури»

 

Це не порожні слова. Це його ідейно-творче кредо. Він ніколи не

відступав від цього «вірую». Він ішов з ним завжди крізь усе своє довге,

тяжке і трагедійне життя. Вже порівняно недавно, після всіх своїх

смертельних пригод у сталінських концентраках, Борис Дмитрович у своєму

автобіографічному нарисі (1967) писав:

 

«Я не замислювався і не замислююся над питанням про своє місце в

українській літературі: це справа критиків, літературознавців і читачів.

За всіх часів і обставин мене бентежило і бентежить тільки одне: писати

так, щоб у якійсь мірі мати підставу сказати своїй музі Шевченковими

словами:

 

Ми не лукавили з тобою,

 

Ми просто йшли: у нас нема

 

Зерна неправди за собою.

 

Бо в цьому, незалежно від діяпазону й калібру письменницького хисту, є

найбільша моральна і творча втіха кожного мистця».

 

* * *

 

Народився Борис Антоненко-Давидович 5 серпня 1899р. на передмісті

Засуллі коло міста Ромен, тоді на Полтавщині. Батько його працював

спочатку кваліфікованим робітником-залізничником — машиністом

пасажирських поїздів, а пізніше, остаточно осівши в Охтирці, — монтером

на електростанції й кіномеханіком. Під час першої світової війни

мобілізований до армії, він пропав безвісти. 15-річним юнаком Борис

залишився без батька з одинокою безпомічною матір'ю. 1917 року закінчив

Охтирську гімназію. Восени того ж року вступив на фізико-математичний

факультет Харківського університету. Трохи згодом переїхав до Києва і

вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Доба

революції й хвиля національно-державного відродження України захоплюють

молодого студента. З покликання він був літератор, культурник і

красномовець. Українська революція вимагала не тільки вояків, але й

здібних організаторів і пропагандистів національно-визвольної ідеї.

Борис Дмитрович, поруч з університетським навчанням, з молодечим запалом

береться за цю справу. Він виїжджає з промовами на фабрики, заводи й

далекі, глухі села. Організовує суспільні й культурні осередки,

кооперативні товариства. Ця його діяльність тих бурхливих часів стала

пізніше за джерело багатьох його творів, зокрема таких, як «Просвітяни»

та «Печатка». Він організовує українські школи, веде непримеренну

боротьбу з залишками царських русифікаторів в системі народної освіти.

Навіть сам очолює відділ освіти в одному з районів України. На цій

посаді він залишився ще й 1920-го і 1921 року, коли більшовицька влада

вже опановує Україну. Політично в ті роки він належав до радикальної

групи української інтелігенції. Тому, коли 1920 року лівий відлам

Української соціял-демократичної робітничої партії на чолі з Юрієм

Мазуренком, Андрієм Річицьким, Михайлом Авдієнком та іншими створив УКП,

що намагалася легальне протиставитися КП(б)У як експозитурі РКП(б),

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ