UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНовозавітна апокрифічна література (реферат)
Авторdimich
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2563
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Новозавітна апокрифічна література

 

План:

 

I. Вступ. Поняття про апокрифи.

 

II. Новозавітна апокрифічна література:

 

1. Причини виникнення апокрифів.

 

2. Класифікація апокрифічної літератури.

 

3. Загальна характеристика та огляд новозавітних апокрифів:

 

a) Євангелія;

 

b) Діяння;

 

c) Послання;

 

d) Апокаліпсиси.

 

III. Висновок. Значення апокрифічної літератури.

 

Слово "апокриф" (із грецького "таємний", "сокровенний") у церковній

літературі мало подвійне значення. Іноді апокрифи протиставляються

книгам, які перебувають у вживанні під час церковних зборів. У такому

випадку апокрифи – книги таємні, приховані. Але слово "апокриф" може так

само означати твір, походження якого невідоме. У цьому випадку апокриф –

те ж, що твір підроблений, несправжній. За блж. Августином апокрифічною

книгу робить саме occulta origo (таємне походження). І та й інша ознаки

стали потім зливатися. Виключення книги із суспільного вживання

обумовлюється, між іншим, темрявою її походження. А тому що автор книги

бажає сховати її походження тільки через недосконалість її змісту, то

апокриф став означати все дурне, перекручене.

 

Протестантські дослідники Нового Завіту Джеймс Хастингс і Брюс Мецгер у

своїх дослідженнях майже однаково визначають поняття "апокриф". "Слово

"апокриф" грецького походження й означає ті книги, які є "таємними". З

погляду тих, хто схвалював ці книги, вони були "сховані" або вилучені із

загального користування, тому що в них, вважали вони, утримується таємне

або езотеричне вчення, занадто глибоке і складне, щоб бути доступним

кому-небудь, крім посвячених. Однак з іншого погляду вважалося, що книги

ці цілком заслуговують, щоб їх "приховали", тому що вони є підробленими

й (або) єретичними".

 

Таким чином, апокрифи – це писання, що одночасно відповідають трьом

ознакам:

 

1) їхній сюжет пов'язаний з біблійною історією, особами Євангельської

історії;

 

2) їхні тексти не ввійшли до складу Священного Писання;

 

3) їхні тексти в той або інший час претендували на роль джерел віри або

приймалися такими, тому що те, про що в них говорилося, відбивало ідеї й

вірування тих християн, які ці писання приймали.

 

Ранньохристиянська література за типом своїх пам'яток значною мірою

складається з апокрифічних творів. Для неї дуже характерною ознакою є

наслідувальний тип творчості. Пам'ятки апостольського періоду беруться

як приклад і зразок. Апокрифічна література займає велике місце в колі

читання того часу. Література ця прагне наслідувати книги Св. Писання за

їхнім змістом і напрямком. По суті, ця література не входить у рамки

чисто патрологічного дослідження, але проте про неї потрібно мати хоча б

загальне поняття, щоб відновити той зв'язок, що існує між апостольськими

працями й діяльністю так званих "мужів апостольських." Треба, втім,

обмовитися, що сама по собі ця література значною мірою й не є продуктом

самого раннього першохристиянства. Є пам'ятки християнської писемності

більш древні, чим апокрифічні євангелія й послання, деякі з яких

складені, імовірно, в III й IV століттях. Таким чином, серед апокрифів

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ