Реферат на тему
Фінансові послуги на ринку капіталу (кредитному)
План
1. Селенг
2. Інші послуги комерційних банків на фінансовому ринку
Література
1. Селенг
Селенг – це одна із різновидностей лізингу. Тому його функції
регламентуються Об’єднанням європейських лізингових товариств iз
штаб-квартирою в Брюсселi. Сьогодні селенг активно використовується у
всіх економічно розвинених країнах. Так, у США об’єм селенгових операцій
перевищує 10 млрд. дол., у Західній Європі – 20 млрд. дол.
Селенг – це двосторонній процес, який є специфічною формою зобов’язання,
що регламентується угодою майнового найму i полягає в передачі власником
своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії
за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого
майна i може при першій вимозі повернути його. Селенг-компанiя залучає i
вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права
громадян i господарчих суб’єктів. Майном можуть бути різні об’єкти права
власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі,
обладнання i т. п.
За формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської
діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими торгово-промисловими
підприємствами як побічна операція. Однак економiчно доцільно створювати
селенг-компанiї.
Громадяни в найм здають, головним чином, гроші. Різниця між грошима
позиченими (кредит) i грошима, взятими в найм, така:
При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник
грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них.
Коли господарчий суб’єкт, що отримав гроші від селенг-компанiї,
збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власностi спочатку
повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому
числі i гроші, переданi в найм), інше майно продається на аукціоні та
ділиться між кредиторами.
При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток,
отриманий від операції, а не вся сума. При кредитi податок береться з
усієї суми кредиту.
Практика показує, що використання селенгу вигідно при гнучкій системі
господарювання. Селенг є ефективним інструментом фінансування різних
сфер підприємництва в умовах ризику. У сучасних умовах для розвитку
селенгу відкриваються хороші перспективи. До них можна віднести:
– скорочення об’ємів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих
труднощів на грошовому ринку;
– загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу;
– зменшення прибутку господарчих суб’єктів, що обмежує їх можливість
вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення
виробництва.
Селенг загострює конкуренту боротьбу на грошовому ринку i направляє її
на зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит. Селенг – це
реальний механізм втягнення грошей населення у виробничу сферу зокрема
та в економіку країни в цілому.
2 Інші послуги комерційних банків на фінансовому ринку
Послуги комерційних банків – вид діяльності комерційних банків,
спрямований на залучення юридичних і фізичних осіб як постійних
клієнтів. Послуги комерційних банків включають посередницькі,
консультаційні, довірчі (трастові) та інші послуги.
Серед посередницьких послуг найбільш розповсюджені: посередництво в
одержанні клієнтом кредиту; посередництво в операціях з цінними
паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли
сам банк не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта
(розглянуто в «Банківському кредиті»). Прибуток банку від посередництва
(маржа) складається як різниця між позичковим і позиковим відсотками.
Позичковий – це відсоток, стягнений банком з клієнта, а позиковий –
відсоток, сплачений банку, у якого отримана позика (куплені кредитні
ресурси).
Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном
здійснюються на основі доручення клієнта. Особливої уваги заслуговує
посередницька практика комерційних банків при емісії, при розміщенні та
організації повторного обігу цінних паперів клієнтів. Посередництво
банку в цих операціях здійснюється на основі угоди, яка укладена з
емітентом. У випадку великих масштабів емісії, обслуговуючий банк може
вдаватись до створення консорціуму. Консорціум – угода між банками і
(або) промисловими підприємствами для спільного проведення фінансових
операцій. Консорціальний банк – спільна багатонаціональна банківська
установа акціонерного типу, що належить декільком банкам, фінансовим
компаніям. Консорціуми банків – групи банків, що тимчасово організовані
одним з найбільших банків – головою консорціуму для спільного проведення
кредитних, гарантійних або інших банківських операцій.
Послуги банка при переводі цінних паперів від одного власника до іншого,
тобто при передачі права власності на володіння цими цінними паперами
від однієї особи іншій – це трансфертні послуги. Замовником трансфертних
послуг виступають емітенти цiнних паперiв. У теперішній час перед ними
постає безліч проблем, пов’язаних з оперативним обліком цінних паперів
та їх власників, повідомленням для багаточисленних акціонерів про
діяльність акціонерних товариств i розподілом дивідендів,
перереєстрацією власників цінних паперів на вторинному ринку. Дохід
банку за посередництво в операціях із цінними паперами утворюється за
рахунок різниці в цінах купівлі і продажу.
Банківські послуги за торгівлю валютою мають на меті: надання валюти
клієнтам для забезпечення їх платежів і підтримання ліквідності у
валюті; страхування ризиків знецінення коштів унаслідок зміни валютних
курсів; отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.
Довірчі (трастові) послуги є видом діяльності комерційного банку у
віданні майном, переданим клієнтом банку за дорученням. Довірене
управління майном за своєю специфікою споріднене з банківською
діяльністю і пов’язане з виконанням робіт у обліку операцій, збереження
цінностей, розміщення коштів, фінансового аналізу тощо.
Траст-операцiя (англ. trust – довір’я, взяти на себе зобов’язання,
відповідальність, управління за дорученням); або трастовi операції – це
довірчі операції банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів з
управління майном клієнта та виконання інших послуг в інтересах i за
дорученням клієнта на правах довіреної особи. За останній час трастовi
операції отримують все більший розвиток.
Довіреною особою банків виступають, як правило, приватні особи, а також
фірми, благодійні організації, різні фонди (у тому числі пенсійні).
Приватним особам банки надають кілька видів трастових послуг: право
розпоряджатися спадщиною, управління персональними трастами, опікунство
із забезпеченням збереження майна, агентські функції.
Фірмам комерційні банки надають такі види трастових послуг:
розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств. Вони
звертаються до трастових послуг банків для організації облігаційних
позик. У цьому випадку банк бере на себе функції зберігання застави (за
забезпеченими облігаціями), розміщення цінних паперів, сплати відсотків
та погашення позики, розпорядження фондом погашення позики. Комерційні
банки надають фірмам послуги з управління пенсійними фондами та фондами
часткової участі в прибутках працівників фірми.
Дохід від трастових послуг банків формується за рахунок комісійних
винагород, у які включаються: щорічні відрахування від доходів за
трастовими операціями; щорічний внесок з первісної суми наданої
трастової послуги; внесок із суми за трастовою операцією після
закінчення строку дії траст-договору.
Зберігальні послуги банків пов’язані з тим, що банки мають спеціально
обладнані, важкодоступні для викрадачів приміщення. Вони надаються у
двох формах: надання клієнтам сейфів для зберігання цінностей,
зберігання цінностей у стальній камері.
Комерційні банки проводять консультування клієнтів у галузі економічного
(фінансового) аналізу та бухгалтерського обліку, вивчення
платоспроможності господарських партнерів клієнта, організації емісії та
повторного обігу цінних паперів, вибору напряму інвестування коштів
тощо. Як правило, консультування є видом послуг, пов’язаним з іншими
операціями: кредитними, лізинговими, обслуговуванням платіжного обороту
тощо. Плата за консультаційні послуги враховується до плати за основний
вид операцій, який супроводжується консультуванням.
Спеціальні терміни
Трансферт (трансфер) – (франц. transfert – передача) має такі значення:
переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу або з однiєї країни в
іншу; перерахування; письмовий переказ, наказ банку своєму кореспонденту
видати певну суму грошей вказаній у трансферті особі; перенесення суми з
одного рахунку на інший; переказ грошей з однієї фінансової установи в
іншу; переказ іноземної валюти або золота з однієї країни в іншу;
передача прав володіння іменними акціями, що переходять за передатним
надписом від одного акціонера до іншого, що реєструється у спеціальній
книзі акціонерного товариства.
Трансфертні операції – це операції щодо переводу грошових коштів.
Трансфертнi операції включають у себе i трансфертні платежі, тобто всі
виплати, що здійснюються державою в особі уряду громадянам (пенсії,
субсидії, допомога з безробіття, допомога на дітей i т. п.), які не є
платою за які-небудь поточні трудові послуги, що купуються державою в
особі уряду.
Трансакція – банківська операція, переказ грошових коштів ( у тому числі
за кордон) для яких-небудь цілей.
Узанс – правило, що фактично встановилось у торгових відносинах, і
використовується для визначення бажання сторін, що домовляються, але не
знайшло прямого виразу в угоді.
Рикриція – письмове доручення на прийом або отримання грошей.
Римеса – (в міжнародних розрахунках) платіжний документ в інвалюті, що
купується боржником за національну валюту у третьої особи і
пересилається іноземному кредитору на погашення заборгованості перед
ним.
Роялті – частина доходів від ренти та інших сум, отриманих за
використання авторських прав, патентів та інших видів інтелектуальної
власності, що не обкладається податком на території однієї з двох
держав, що уклали угоду.
Рестрикція – обмеження державою і банками розмірів кредиту з метою
уникнення відпливу золотого запасу за кордон, крах банку і т. п.;
обмеження монополіями (картелями) виробництва, продажу та експорту
товарів з метою штучного підвищення цін і отримання надприбутків.
Ретрата – зворотний переказний вексель (зустрічна тратта), що
виписується на ім’я векселедавця (трасата) у випадку опротестування
векселя особою, що його оплатила; рахунок банку, що виставляється
клієнту на відшкодування витрат, пов’язаних з протестом прийнятого на
інкасо векселя.
Рентинг – короткострокова оренда машин і обладнання без права їх
наступного придбання орендатором.
«Лидз енд легз» – розповсюджений вид операцій з іноземною валютою
підприємців, пов’язаних із маніпулюванням термінами розрахунків з метою
отримання економічних вигод. Широко використовується при очікуваних
різких змінах валютного курсу, особливо при девальвації та ревальвації,
значних коливаннях процентних ставок, посиленні нестійкості валютних
обмежень, фіскального режиму.
Лаж – приплата до встановленого курсу валюти або ціни акції; термін, що
застосовується при характеристиці інфляції, виражає різницю між цінністю
металічної монети і знеціненої при інфляції однойменної паперової
купюри.
Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна,
яке можна легко реалізувати.
Кредит платіжний – позика, що видається для здійснення платежів клієнтом
за поставлену йому продукцію або надані послуги.
Кредит на відкритому рахунку – комерційний кредит, заборгованість на
якому не оформляється векселями, акцептованими траттами та іншими
борговими зобов’язаннями позичальника, а зараховується на відкритий
рахунок.
Кредит «рамочний» – відкривається банком для оплати позичальником ряду
товарних поставок у межах одного великого контракту, що реалізується в
межах певного періоду.
Кредит митний – відстрочка сплати мита, що надається митними установами
ряду країн.
Кредит товарний – кредит у вигляді машин, обладнання, станків тощо.
Кредитна лінія – згода банку (що надається фірмі-позичальнику)
здійснювати надання позик у майбутньому в розмірах, що не перевищують
обумовлені раніше межі, без проведення спеціальних переговорів.
Кредитна блокада – відмова якої-небудь держави або міжнародної
валютно-кредитної організації надавати кредити країні або групі країн;
один з видів економічної блокади.
Облікова ставка – ставка відсотка, який банки вилучають за позиками, що
надаються депозитними установами.
Обліковий відсоток – відсоток, що вилучається банками із суми векселя
при обліку векселів, тобто при настанні терміну платежу.
Облік векселя – купівля банком або спеціалізованою кредитною установою
векселів до закінчення їх терміну.
Література:
Конституція України.
Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.
Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову
біржу» від 10.09.97.
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»
від 30.10.96.
Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до
приватизаційних процесів» від 1995 року.
Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.
Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ.
Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ.
Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с.
Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд.
Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.:
Урожай, 1998.
Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від
26.06.97 р. № 400 – ВР.
Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від
26.06.97 р. № 402 – ВР.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої
державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463.
Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п.
Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів //
Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49.
Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного
регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
