UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМетод соціалістичного реалізму: історія і теорія (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1817
Скачало97
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Метод соціалістичного реалізму: історія і теорія

 

Соціалістичний реалізм–творчий метод, що склався на початку XX ст. як

відображення процесів розвитку художньої культури в добу соціалістичних

революцій, як вираження відповідно усвідомленої концепції світу і

людини.

 

Історична практика створила у 1920-і токи в Росії нові умови, невідомі

до цього конфлікти, драматичні колізії, а відтак і нового героя та нову

аудиторію. Виникла потреба не тільки у політичному, філософському, а й

художньому осмисленні процесу перемоги революції в Росії і шляхів

побудови соціалістичного суспільства.

 

З позицій 90-х років XX ст., коли після розпаду СРСР утворилися

самостійні держави, що почали виробляти свої власні концепції розвитку

національної культури, необхідно осмислити художній досвід кількох

десятиліть спільної для Росії, України та інших держав мистецької

практики, що проходила в межах вимог методу соціалістичного реалізму

 

Перемога революції в Росії викликала до життя нове мистецтво, а не

художній метод. Важливим уявляється час між 1917-м революційним роком і

1934-м – роком 1-го з'їзду радянських письменників, на якому прийняли

термін «соціалістичний реалізм», визначили метод, його принципи і

специфіку.

 

Перші спроби зв'язати ідеологію і партійну політику з мистецтвом,

формувати ідею партійного керівництва художньою творчістю припадають на

середину 1920-х років. Вирішальну роль у становленні практики партійного

керівництва мистецтвом відіграла резолюція ЦК РКП(б) від 18 червня 1925

р. «Про політику партії у галузі художньої літератури». В ній чітко

визначені основні принципи розвитку нового радянського мистецтва:

«комуністична ідеологія», «широке охоплення тих чи інших явищ в усій

їхній складності», «освоєння велетенського матеріалу сучасності»,

використання досягнень мистецтва минулого і, нарешті, відповідна

змістові, «зрозуміла мільйонам» художня форма. Резолюція стала, по суті,

спрямовуючим орієнтиром подальшого розвитку мистецтва, а також критерієм

оцінки художнього рівня того чи іншого твору. Через рік після прийняття

зазначеного документа проблема творчого методу стала об'єктом більш

широких дискусій. На межі 1920–30-х років практично всі

літературно-художні об'єднання заходилися розробляти проблеми творчого

методу, осмислювали специфіку його застосування в мистецтві, визначали

найважливіші риси і особливості.

 

Найбільш масовим об'єднанням 1920-х років була Російська асоціація

пролетарських письменників (РАПП). Раппівське розуміння проблем творчого

методу сформульоване у концепції «живої людини», спрямованої проти

«нежиттєвого» зображення людей і подій, проти стереотипів і схематизму у

літературній творчості. Вже у 20-і роки виявилася тенденція ідеалізації

особи, позбавлення літературних героїв рис реальних людей з властивими

їм суперечностями, негативними якостями тощо. На відміну від такої

позиції відомий раппівський письменник. Ю. Лебединський закликав до

зображення «конкретних людей з їх складними внутрішніми процесами,

внутрішніми перебудовами». Отже, митці націлювалися на вивчення життя,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ