UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПринцип антиномічності побудови й аналізу художнього образу. Художня умовність (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2179
Скачало302
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Принцип антиномічності побудови й аналізу художнього образу. Художня

умовність

 

Вчення про антиномічність започатковане давньогрецькою філософією. В

своєму термінологічному вираженні означає суперечність у законі, тобто

суперечність між двома порізно спрямованими твердженнями, кожне з яких

правомірне в межах даної системи. Широко використував антиномії в своїх

естетичних студіях І. Кант.

 

Свідомо допускаючи деяку умовність у зверненні до цього поняття,

оскільки воно має власний не лише логічний, а й історичний контекст

розвитку філософських знань, все ж вважаємо, що художній образ як

цілісність і певна система утримує в собі різнобічність прояву

суперечностей у законі як аналог антиномій. Мистецтво з самої своєї

генетичної основи не позбавлене своєрідних антиномій, а часом і

парадоксів, навіть у тому, наприклад, що воно цілковито прив'язувалось у

функціональному відношенні до утилітарної сфери або ж повністю

виключалось з неї. Практичний досвід мистецтва і його теоретичні

пояснення свідчать, що відрив будь-якої із сторін від єдиного цілого

згубний для художньої творчості. Однаковою мірою це стосується і

художнього образу, оскільки він є тим конечним втіленням, виміром і

полем, на якому сходяться всі полярності. Художньому образові

антиномічність, за прийнятою нами термінологією, причому в різних її

аспектах, притаманна тому, що саме ж мистецтво за своєю природою

буквально зіткане з конфліктності і протиріч. У цьому з ним не може

зрівнятися жодне з суспільних чи природних явищ. Мистецтво і образ в

ньому – унікальна за своїм багатством ознак система. Унікальна вона і за

своїм потенціалом у русі до гармонійності, зокрема в катарсистичному

примиренні роздвоєння єдності. Навіть такі, здавалося б, непримиренні

стани людських почуттів, як трагічне і смішне, з'єднуються між собою.

 

Щодо примиренності і непримиренності, а також антиномій – справжніх і

надуманих – потрібне уточнення. Деякі протиставлення і контрапункти в

художньо-образній системі, що здавалися недоступними для їх своєрідного

компромісу, гармонізації, з часом втрачали гостроту. Скоріше це було

даниною духу полеміки сторін. Навіть традиційне протиставлення

понятійності і образності мислення у мистецтві не можна приймати

беззастережно. Наприклад, платонівські «апології Сократа» не

поступаються естетичною вартістю зразкам художньої прози – в них

блискуче побудовані діалоги, фабули, конфлікти думки, іронія, характери.

Тут присутній образ як Сократа, так і самого Платона з його трагічною

утопією ідеального полісу. Є «філософська лірика», «філософський роман»,

де краса мудрості, пошуку істини, думка можуть бути піднятими до вищого

поетичного вираження, адже напруженість інтелекту – це також моральна,

соціальна, психологічна сфери. Поняття «аналітичне» і «синтетичне»

мистецтво насправді не є взаємовиключеннями у побудові художнього

образу, як це нерідко подавалося в теоретичних розробках. Елементи

синестезії (взаємопроникнення відчуттів), що ретельно осмислювалися

І. Франком у праці «Із секретів поетичної творчості», а також синтетизму

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ