Реферат на тему
Особливості криміналістичної характеристики та розслідування ухилення
від повернення виручки в іноземній валюті
Криміналістична характеристика злочинів. Для економіки держави, що
розвивається, велику небезпеку становить ухилення від повернення виручки
в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих
від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки,
товарів або інших матеріальних цінностей. Криміногенна обстановка в цій
сфері потребує прийняття відповідних заходів захисту
зовнішньоекономічної діяльності, інтересів держави, господарюючих
суб’єктів і перш за все заходів правового характеру, встановлення
ефективної системи валютного контролю.
Правила обігу валютних цінностей регулюються Декретом Кабінету Міністрів
України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»,
законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті» та іншими
нормативно-правовими актами.
Кримінально-правовий захист валютних інтересів держави здійснюється
нормами про відповідальність за ухилення від повернення виручки в
іноземній валюті (ст. 207 КК) та незаконне відкриття або використання за
межами України валютних рахунків (ст. 208 КК).
Валютна виручка суб’єктів господарської діяльності — це сума валютних
надходжень від продажу товарів та послуг за іноземну валюту (включаючи й
валюту країн СНД), незалежно від джерела їх походження. Ця виручка
підлягає обов’язковому та повному зарахуванню на спеціальні розподільчі
рахунки, що відкриваються й ведуться у комерційних банках України, які
мають ліцензію Національного банку України. У разі здійснення
зовнішньоекономічних операцій, що не передбачають сплату в грошовій
формі (бартер, різні взаєморозрахунки, операції з давальницькою
сировиною), валютною виручкою визнається еквівалентна вартість товарів,
яку має отримати за вказаними угодами українська сторона.
Термін «валютна виручка» має обмежений характер, оскільки незаконний
відтік валютних коштів можливий і в інших формах, наприклад, у вигляді
фіктивних угод про виконання робіт (послуг) консультаційного або
інформаційного характеру, що дозволяє здійснювати перерахування на
рахунки в зарубіжних банках валютних коштів, які не є валютною виручкою.
Зовнішньоекономічна діяльність є одним з найрентабельніших видів
господарської діяльності. Участь у ній широкого кола юридичних осіб, в
тому числі іноземних, та використання як засобу платежу іноземної валюти
передбачають необхідність ретельної її регламентації та забезпечення
криміналістичного захисту від злочинних посягань.
Основними видами зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють в
Україні її суб’єкти, є: експорт та імпорт товарів; надання послуг
іноземним суб’єктам господарської діяльності (виробничих,
транспортно-експедиційних, страхових, маркетингових, брокерських,
агентських, консигнаційних, аудиторських, юридичних, туристичних та
інших, що не заборонені законами України); міжнародні фінансові операції
та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами
України; кредитні та розрахункові операції між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської
діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності
банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення
іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на
території України; спільна підприємницька діяльність суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської
діяльності; товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність,
побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності; орендні, в тому числі лізингові,
операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними
суб’єктами господарської діяльності; інші види зовнішньоекономічної
діяльності, що не заборонені законами України.
Порядок розрахунків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
визначається Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній
валюті», яким встановлений обов’язковий строк, протягом якого
зовнішньоекономічні операції українських резидентів повинні бути
завершені, тобто при експорті товарів, робіт або послуг має бути
проведена сплата іноземним контрагентом, при імпорті — в Україну повинен
бути ввезений сплачений резидентом товар.
До системи органів, що здійснюють валютний контроль, належать:
Національний банк України, Міністерство економіки, Державна митна
служба, Державний комітет статистики, Державна податкова адміністрація,
Міністерство фінансів, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки
України. Між цими органами встановлений систематичний обмін інформацією
про стан зовнішньоекономічної діяльності та хід виконання контрактів її
суб’єктами. Однак практика нормативного регулювання зовнішньоекономічної
діяльності зараз ще недостатньо ефективна. Ця та інші обставини
створюють сприятливі умови для посягань на валютні ресурси, а також для
різних зловживань»з боку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Одним з важливих елементів криміналістичної характеристика даних видів
злочинів є система способів їх вчинення.
Спосіб 1. Неповернення валютної виручки за послуги або товари, що
експортуються, полягає в тому, що підприємство — резидент України
здійснює продаж товарів (надає послуги) іноземному партнеру, за які воно
повинно отримати сплату в іноземній валюті, та ухиляється від переказу
валютної виручки в Україну. При цьому під «ухиленням» слід розуміти
ситуацію, при якій підприємство-резидент має реальну можливість
розпоряджатися вказаною валютною виручкою.
Одним з різновидів даного способу є перерахування валютних коштів,
отриманих у вигляді виручки, службовими особами підприємства-резидента,
обминаючи уповноважений банк, на розрахунковий рахунок іноземне» фірми,
сплачуючи виконання обов’язків по іншій угоді.
Спосіб 2. Зменшення в договорі валютно-розрахункових обов’язків
іноземного партнера полягає в штучному заниженні
підприємством-резидентом вартості послуг або товарів, що експортуються,
внаслідок чого частина валютної виручки, яка складає різницю між
заниженою та дійсною вартістю, в Україну не надходить і використовується
експортером за кордоном. При цьому підприємці використовують ситуацію,
коли вони є власниками іноземних фірм.
Спосіб 3. Приховування підприємством-резидентом валютної виручки шляхом
сплати з неї за кордоном видатків, не пов’язаних з даною
зовнішньоекономічною операцією. Цей спосіб має місце також у випадку,
коли з валютної виручки за одними контрактами здійснюється сплата
банківських та інших видатків за іншими контрактами.
Спосіб 4. Приховування валютної виручки шляхом виплат іноземним
громадянам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для
зарахування на валютний рахунок. Цей спосіб застосовується при оплаті
робіт, пов’язаних з транспортними перевезеннями, туризмом, оплатою
відряджень та ін. В результаті в Україну надходить валютна виручка, що
зменшилась на суму вказаних виплат.
Спосіб 5. Приховування валютної виручки при здійсненні бартерних
операцій шляхом її не зарахування, що маскується так званим подвійним
контрактом, коли на території України контракт фіксується з одними
умовами, а за кордоном — з іншими.
Спосіб 6. Приховування валютних цінностей шляхом зміни умов договору, що
полягає в тому, що на першій стадії укладається договір бартеру, а
потім, після вивезення товарів за межі України, підписується додаткова
угода до договору (з будь-яких причин — уцінки експортованого товару,
відмови від поставки тощо), шляхом зміни предмета договору (бартерний
контракт змінюється на договір купівлі-продажу).
Спосіб 7. Приховування валютної виручки шляхом припинення діяльності
суб’єкта підприємництва. Даний спосіб орієнтований на проведення
фіктивних зовнішньоекономічних операцій з метою приховування валютних
цінностей, для чого за фіктивною юридичною адресою, за підробними
документами створюється суб’єкт підприємницької діяльності. За
зовнішньоекономічним контрактом суб’єктом підприємництва придбаваються
валютні кошти для здійснення контракту. Неподання наприкінці
встановленого строку до банківської установи документів, що
підтверджують проведення зовнішньоекономічної операції, є ознакою такого
способу.
Різновидом цього способу є отримання банківських кредитів під фіктивні
контракти з наступною конвертацією та переказом валютних коштів на
рахунки до закордонних банків.
Спосіб 8. Приховування валютних цінностей шляхом неповернення в Україну
товарів та сировини, вивезених на тимчасове зберігання та переробку за
кордон, здійснюється резидентом шляхом укладання зовнішньоекономічного
контракту на переробку давальницької сировини. В результаті партії
сировини та товарів вивозяться за межі України без належного оформлення
експортних контрактів на підприємства інших країн, а потім, у порушення
обов’язків щодо тимчасового зберігання та переробки, реалізуються там.
Для приховування протиправних угод подаються документи про нібито
ввезені в Україну перероблені товари.
Спосіб 9. Приховування валютних цінностей шляхом незаконного відкриття
рахунків з участю іноземних юридичних осіб (найбільш складний у процесі
виявлення спосіб). Диспозиція ст. 208 КК передбачає відповідальність за
відкриття або використання за межами України валютних рахунків з
порушенням порядку, встановленого законом. Відкриття резидентами
рахунків в іноземних банках регламентоване «Положенням про порядок
надання індивідуальних ліцензій на відкриття резидентами рахунків в
іноземних банках». Однак в іноземних банках існує велика кількість таких
рахунків з участю джерел іноземних юридичних осіб. У цьому випадку схема
проходження валютних коштів прослідковується лише за документами
банківських установ, які перераховують кошти за кордон на конкретний
рахунок адресата. Такі операції використовуються для переведення
безготівкових коштів у готівку та ухилення від оподаткування.
Розслідування злочинів. Планування розслідування посягань на валютні
ресурси може викликати необхідність встановлення та перевірки фактів,
пов’язаних із вчиненням інших злочинів. З цією метою до плану
розслідування, залежно від обставин справи, включаються наступні
питання, що підлягають з’ясуванню: умови роботи підприємства, установи
або організації в зовнішньоекономічній діяльності; коло службових прав
та обов’язків осіб, які беруть участь у цих операціях; сутність
неправомірних дій (без-дії) вказаних осіб; місце, час та спосіб вчинення
неправомірних дій; ухилення від виконання певних дій; тривалість злочину
(багатоепізодний чи складається з одного епізоду); обов’язки та їх
фактичне виконання певною службовою особою; чи спричинена шкода
невірними діями (бездіяльністю) особи — учасника зовнішньоекономічної
операції; причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) та шкідливими
наслідками, що настали; розмір шкоди, спричиненої в результаті
зовнішньоекономічної операції злочинними діями (бездіяльністю) її
учасників; мета та мотиви злочину даного виду; відомості про особу
обвинуваченого (підозрюваного); обставини, що сприяли вчиненню злочину.
Під час розслідування ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
слідчий ознайомлює з відповідними документами, багато з яких потребують
вивчення за допомогою засобів криміналістичної техніки, а в необхідних
випадках — участі спеціалістів. До таких об’єктів належать такі види
документів:
1) установчі, що підтверджують факт створення та реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності (статут, установчий договір (установчий акт),
протокол установчих зборів (рішення про створення), свідоцтво про
державну реєстрацію, договір оренди приміщення, договір на банків
обслуговування);
2) документи, що відображають законодавчі, нормативно-розпорядчі норми,
регламентують зовнішньоекономічну діяльність і пов’язані з нею інші види
діяльності суб’єкта підприємницької діяльності (ліцензії, дозволи на
вивезення товарів, дозволи на здійснення інвестицій за кордон, дозволи
на відкриття банківських рахунків за кордоном та ін.);
3) бухгалтерсько-облікові та банківські;
4) договірні (зовнішньоекономічні контракти, додаткові угоди до них,
пропозиції про укладання їх у вигляді листів, у тому числі
факсимільних);
5) документи, що відображають конкретні господарські операції
(рахунки-фактури, акти приймання-передачі, акти, що підтверджують
виконання робіт або надання послуг, відомості, товарні та
товаротранспортні накладні та ін.);
6) документи державного відомчого та іншого контролю (митні декларації,
банківські виписки та ін.);
7) документи так званої «чорнової» бухгалтерії.
У процесі розслідування злочинів, пов’язаних з приховуванням валютної
виручки, велике значення має проведення таких слідчих дій, як огляд,
обшук, виїмка, допит, призначення експертиз.
Особливістю проведення огляду, обшуку та виїмки при розслідуванні даної
категорії справ є те, що ці злочини здебільшого вчиняються
«документальними» способами, в зв’язку з чим великого значення набуває
відшукання, вилучення, огляд відповідних бухгалтерських та банківських
документів, що відображують зовнішньоекономічні операції суб’єкта
підприємництва. Для проведення цих слідчих дій у деяких випадках
доцільне залучення спеціалістів — економістів, бухгалтерів, аудиторів,
митних брокерів та ін. Як правило, у процесі розслідування необхідне
отримання певної інформації та документів зарубіжних банківських
установ, а також від іноземних юридичних осіб. Задля цього через
дипломатичні представництва цих країн направляються доручення в
зарубіжні правоохоронні органи з метою отримання необхідної інформації
та документів. Процедура отримання вказаної інформації та документів
спрощується, якщо з конкретною державою Україна має двосторонню угоду
про співробітництво в даній сфері або ці держави є учасниками Конвенції
про взаємодопомогу (наприклад, «Угода про взаємодію міністрів внутрішніх
справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю», членами якої є
держави СНД).
При проведенні допитів слідчому дуже важливо володіти відповідними
знаннями з бухгалтерського обліку, банківської справи та бути обізнаним
у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Під час проведення досудового слідства призначення та проведення
судово-економічної експертизи здійснюється з метою:
1) з’ясування суперечностей між матеріалами документальної перевірки та
матеріалами кримінальної справи;
2) усунення суперечностей між результатами первинної та наступними
документальними перевірками;
3) підтвердження розміру матеріальної шкоди, встановленого за
матеріалами документальної перевірки;
4) встановлення фактів порушення валютного законодавства, що призвели
до приховування валютних цінностей;
5) встановлення правильності оформлення фінансово-господарських
операцій, руху грошових коштів та їх відповідності встановленим вимогам
щодо ведення бухгалтерського обліку, звітності та чинним нормативним
актам;
6) перевірки правильності методів дослідження при проведенні
документальних перевірок і об’єктивності отриманих висновків;
7) встановлення фінансових підстав правильності відмови ревізуючих осіб
у прийнятті від осіб суб’єкта підприємницької діяльності, що
перевіряється, документів, наданих для пояснення виявлених порушень
валютного законодавства;
8) встановлення стану бухгалтерського обліку та звітності на
підприємстві, що перевіряється, та відповідності його встановленому
порядку;
9) встановлення обставин, пов’язаних з бухгалтерським обліком, що
сприяли приховуванню валютних цінностей, а також формулювання пропозицій
щодо їх усунення;
10) встановлення кола осіб, відповідальних за повноту та правильність
дотримання валютного законодавства, і тих, які припустили вказані
порушення;
11) встановлення бухгалтерських способів приховування валютної виручки.
Література
Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
