Реферат на тему
Криміналістика. Розслідування крадіжок
План
1. Початковий етап розслідування
2. Наступний етап розслідування
3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок
Література1. Початковий етап розслідування
Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок
є такі: а) заяви громадянки посадових осіб; б) заяви очевидців чи інших
осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну
діяльність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела.
Кожне повідомлення про факт крадіжки вимагає негайного реагування.
Насамперед необхідно встановити, на якому об’єкті чи в кого, де, коли
вчинена крадіжка, що саме при цьому викрадено.
Визначення спрямування розслідування, технічних завдань і засобів їх
вирішення багато в чому обумовлено слідчими ситуаціями, які склалися
залежно від часу, що минув з моменту крадіжки, чи виявлення її слідів,
предмета крадіжки, поведінки винних, потерпілих, свідків та ін. Найбільш
типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є
такі:
1. Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами
або по «гарячих слідах». Як правило, це ті випадки, коли інформування
про проникнення злодія у приміщення здійснюється за допомогою
заздалегідь установлених у ньому засобів охоронної сигналізації чи
інформація надійшла від конкретних очевидців злочину, які часто
самостійно або з участю працівників міліції затримують злочинців з
краденим. Основне тактичне завдання в даній ситуації — закріпити сліди
злочину. Типові версії у вказаній ситуації: факт крадіжки мав місце і
вчинена вона затриманим; затриманий придбав крадене майно або взяв його
для схову та ін.
З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: особистий
обшук, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його допит.
Відстрочення цих дій на пізніший час не припустимо, оскільки це може
негативно відбитися на схоронності викраденого майна (його як серйозний
доказ вини злочинці намагаються позбавитися вже в момент реальної для
них небезпеки затримання) та слідів на тілі й одязі затриманого,
обумовлених, наприклад, способом подолання перешкод. Невідкладність
допиту підозрюваного обумовлена тим, що сам факт затримання з речовими
доказами справляє суттєвий вплив на обрання лінії поведінки і позицію
допитуваного (відсутність психологічної готовності пояснити, продумати
фальшиву спрямованість своїх показань). Після цього слід допитати
свідків-очевидців, потерпілого, посадових або матеріально відповідальних
осіб, що дозволить отримати важливу доказову інформацію про обставини
крадіжки та її виявлення, учасників та обставини затримання
підозрюваного, коло осіб, поінформованих про розслідувану подію.
Після виконання вказаних слідчих дій слідчий проводить огляд місця події
(завчасно забезпечивши його охорону), в тому числі й місця затримання
підозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилучення інших речових
доказів, що підтверджують причетність затриманого до розслідуваної
крадіжки. Початковий етап розслідування в даній ситуації закінчується
проведенням обшуку за місцем проживання затриманого; пред’явленням для
впізнання потерпілому або матеріально відповідальній особі майна
(матеріальних цінностей), вилученого у підозрюваного; криміналістичними
експертизами.
2. Факт крадіжки встановлено, є відомості про гаданого злочинця (групу
осіб), проте нікого не затримано. У розслідуваній ситуації визначальним
чинником є час. Дії слідчого і працівника кримінального розшуку мають
відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання
пошукової експрес-інформації шляхом короткого опитування обізнаних осіб
про кількість, індивідуальні прикмети зовнішності злочинців (стать, вік,
особливі прикмети, одяг та ін.), в якому напрямку вони зникли, можливі
місця їх знаходження, а також характер чи специфічні ознаки викраденого
ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування злодія
(злодійської групи) по «гарячих слідах», а також використання
оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організуються
тактичні операції: «Розшук злочинця», «Затримання по «гарячих слідах»,
«Розшук викраденого майна», «Встановлення свідків», які включають в себе
різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло
свідків у справі про крадіжку визначається залежно від особливостей
розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку слід
виявляти свідків насамперед серед мешканців будинку, де вчинена крадіжка
(з числа пенсіонерів, домашніх господарок, учнів), а також серед
працівників житлово-експлуатаційних контор (двірників, слюсарів,
електриків та ін.). При розслідуванні крадіжок, учинених з приміщення
державних чи колективних організацій, свідки виявляються з числа
клієнтів, працівників та осіб, які охороняли даний об’єкт. Особливу
групу свідків складають працівники комісійних крамниць, ломбардів, а
також шофери таксі.
Якщо в результаті проведення названих тактичних операцій злочинця
встановлено і затримано, надалі необхідно дотримуватися порядку дій
слідчого, викладеного щодо першої слідчої ситуації. Якщо ж підозрювана в
крадіжці особа не буде встановлена, в подальшому проводяться огляд місця
події, допити свідків-очевидців і потерпілого, результати яких для
встановлення зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне
значення. Так, завданням огляду місця крадіжки в цій ситуації є
виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточнення і
розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила
крадіжку. Допит потерпілого має бути спрямований на встановлення
предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб з
числа знайомих і родичів (за описаними свідками-очевидцями прикметами
зовнішності), можливо причетних до розслідуваної події.
3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у
приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб’єкта злочину
відсутні. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш
сприятливою, а в організаційному — найскладнішою. Основні завдання —
встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для
цього можуть провадитися тактичні операції «Збирання відомостей про
злочинця» і «Розшук викраденого майна». Реалізація даних тактичних
операцій може здійснюватися таким чином: попереднє опитування
потерпілого (матеріально відповідальної особи) щодо змін в обстановці
місця події (поява невідомих, незвичне розташування або зникнення певних
предметів тощо); огляд місця події, який включає дослідження
матеріальної обстановки (не тільки приміщення, з якого вчинена крадіжка,
а й оточуючої місцевості — сходових площадок, горищ і підвалів жилих
будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.); допит потерпілого та
свідків (черговість допиту цих осіб визначається залежно від того, хто з
них першим виявив крадіжку і повідомив про неї в міліцію); призначення і
проведення судових експертиз; перевірка за криміналістичними обліками
(дактилоскопічним, за способом учиненого злочину); постановка на облік
викрадених номерних предметів; вивчення матеріалів раніше не розкритих
крадіжок, учинених аналогічним способом.
Одночасно з процесуальними діями здійснюються оперативно-розшукові
заходи, характер яких визначається зібраними даними про злочинця
(злочинців) і викрадені цінності. Якщо, з огляду на обставини справи,
злочинець (злочинці) перебувають поблизу місця крадіжки, необхідно за
допомогою працівників міліції організувати переслідування по «гарячих
слідах», засідки у місцях можливої появи (у тому числі на базарах, у
ломбардах, комісійних крамницях, камерах схову ручного багажу на
залізничних вокзалах, автовокзалах, пристанях, аеропортах) або
«прочісування» навколишньої місцевості. На випадок, якщо для реалізації
викраденого злочинець (злочинці) міг виїхати в інше місце, необхідно
поінформувати підрозділи міліції населених пунктів, річних вокзалів,
постів ДАІ, залізничних станцій, розташованих на шляху можливого
прямування злочинця (злочинців), а також повідомити органи міліції
відповідних районів і областей про ознаки викраденого майна.
Для початкового етапу розслідування крадіжок характерні також певні
типові слідчі версії. Так, при розслідуванні крадіжок чужого майна,
вчинених шляхом проникнення у приміщення, висуваються такі версії:
1) крадіжку вчинила стороння особа;
2) крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника
об’єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою;
3) крадіжку вчинив працівник даного об’єкта, який не є (у цьому випадку)
матеріально відповідальною особою, або особа, яка охороняла даний
об’єкт;
4) крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки використано
матеріально відповідальною особою для приховання недостачі або
присвоєння інших цінностей, що є у її розпорядженні;
5) крадіжку вчинила стороння особа при сприянні матеріально
відповідальної особи, яка намагається приховати недостачу;
6) крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відповідальна особа метою
приховання недостачі або ухилення від сплати податків (нібито викрадене
майно списується на збитки і тим самим знижується реальний прибуток,
який підлягає оподаткуванню).
Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчинено з
квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії:
а) щодо події злочину:
— крадіжка дійсно мала місце;
— крадіжки фактично не було, а заявник помиляється стосовно події
злочину, або крадіжка інсценована ним самим з метою приховання факту
загублення чи розтрати довірених власнику приміщення документів,
коштовностей, зброї тощо;
б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то вона вчинена:
— однією особою чи злодійською групою;
— особою з числа родичів потерпілого;
— особою, обізнаною про місця знаходження викраденого;
— особою, яка має певні навички;
— особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або побувала в
його квартирі з іншого приводу;
в) щодо місць можливого перебування злочинця: квартири; заміські дачі
родичів, знайомих; готелі, вокзали та ін.;
г) щодо місць знаходження викраденого майна:
— сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів;
— здано в комісійні крамниці, ломбарди;
— реалізовано;
— вивезено за межі даного населеного пункту;
— відправлено поштовою посилкою та ін.
Висунення робочих версій у конкретному випадку розслідування залежить
від обсягу зібраної первісної інформації та слідчої ситуації, що
склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинення
крадіжки, беруться до уваги спосіб учинення злочину, вид і кількість
викрадених цінностей, а також відомості, отримані в результаті
дослідження слідів та інших речових доказів, виявлених на місці злочину.
Ефективність розслідування крадіжок багато в чому обумовлена наявністю
погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Планами
розслідування передбачаються заходи щодо встановлення і затримання
злочинця, виявлення співучасників, виявлення і вилучення викраденого,
відшкодування шкоди, розпізнання інсценування тощо. Організуюча роль у
цій діяльності належить слідчому, який визначає пріоритетні напрями
розслідування, дає окремі доручення органу дізнання щодо проведення
оперативно-розшукових заходів.
2. Наступний етап розслідування
Цей етап розслідування крадіжок характеризується вирішенням завдань,
спрямованих на розширення доказової бази та підтвердження раніше
зібраних фактів щодо винності обвинуваченого. Результативність цих дій
багато в чому обумовлена підсумками початкового етапу розслідування. На
наступному етапі розслідування крадіжок можуть скластися такі типові
слідчі ситуації:
1. Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки виявлено потерпілим в
іншому місці; інсценування злочину). Розпізнання інсценування крадіжки
проводиться на підставі вивчення:
а) негативних обставин під час розслідування події (зайве безладдя,
навмисне пошкодження матеріальних цінностей; наявність ознак, що
вказують на те, що хоч перешкода і зламана, але не знадвору, а зсередини
приміщення; незаймані пил чи павутиння на зовнішньому боці рами, нібито
виламаної ззовні; відсутність слідів, які обов’язково мають бути при
певному способі дій; відсутність на місці події металевих ошурків, що
вказує на те, що перепилювання, приміром дужок замка, було здійснено
зовсім в іншому місці);
б) результатів слідчого експерименту по перевірці певного факту
(наприклад, чи могли фактично знаходитися у даному приміщенні
матеріальні цінності у певній кількості й обсязі; чи дійсно можна було
крізь такий пролом у стіні чи через двері винести вказані предмети
тощо);
в) даних судових експертиз, допитів, очних ставок.
2. Факт крадіжки й особа, яка її вчинила, встановлені, злочинець
затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред’явленого
обвинувачення, його показання не суперечать зібраним по справі доказам,
викрадене майно виявлено. У даній ситуації,слідчий приймає рішення про
достатність зібраних доказів для завершення досудового слідства.
3. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її
вчинила, однак обвинувачений визнає свою вину частково (визнає, що вкрав
лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі
епізоди злочинної діяльності, приміром, факт виготовлення заздалегідь
знаряддя злому, збуту викраденого тощо). У даній ситуації слідчий на
підставі аналізу показань обвинуваченого висуває версії по кожному
пункту як зізнання, так і заперечення пред’явленого обвинувачення. З
метою перевірки висунутих версій проводяться допити нових свідків, очні
ставки.
4. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винності обвинуваченого у
її вчиненні, але він пред’явленого обвинувачення не визнає, посилаючись
на алібі (називає місце перебування на момент крадіжки й осіб, які
можуть це підтвердити), викрадене майно не знайдено. У даній ситуації
перевіряються версії щодо місця знаходження обвинуваченого (чи міг він
перебувати у вказаному ним місці на момент крадіжки), а також
причетність осіб, на свідченні яких базується алібі обвинуваченого, до
його злочинної діяльності. Опрацьовуються версії про місце знаходження
викраденого майна, продовжується реалізація тактичних операцій
«Перевірка алібі», «Розшук викраденого майна». З цією метою проводяться
додаткові обшуки за місцем проживання обвинуваченого, за місцем
знаходження належного йому майна (дача, гараж, автомашина тощо),
пред’явлення для впізнання обвинуваченим предметів, що належать йому
(одяг, взуття, валізи та ін.), експертизи, допити свідків, очні ставки
та ін.
У тих випадках, коли злочинця не встановлено або встановлено, але ще не
затримано, вказані слідчі ситуації початкового етапу переходять і на
наступний етап розслідування. Дії слідчого мають бути спрямовані на
виявлення злочинця, а також на розшук викраденого (обшук, допит родичів,
колег по службі), забезпечення відшкодування матеріального збитку,
виявлення й усунення причин і умов, що сприяють учиненню крадіжки. При
цьому сприяти вирішенню вказаних завдань може вміла взаємодія слідчих
органів з громадськими організаціями й окремими громадянами.
3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
Огляд місця події під час розслідування крадіжок є однією з найбільш
інформативних слідчих дій. Результати огляду дозволяють вирішити питання
про порушення кримінальної справи, побудувати версії та скласти план їх
перевірки. До виїзду на місце події необхідно забезпечити його охорону з
тим, щоб обстановка крадіжки залишилась недоторканною, потім визначити,
хто повинен взяти участь в огляді (поняті, криміналіст, кінолог,
оперуповноважений, службові й матеріально відповідальні особи,
потерпілі, свідки-очевидці та ін.) Визначивши учасників огляду та його
межі, здійснюють фотографування місця події. При детальному огляді
першочергово обстежують місце проникнення злочинця до майна: двері,
вікна, балкони, димоходи, дахи, стелі, підлоги, засувні пристрої, їх
розміщення і стан.
Сліди рук необхідно шукати, керуючись версією про дії злочинця: на
засувних пристроях, вікнах, дверях, пакувальних матеріалах, пляшках,
склі балконів, касових апаратах, сейфах, посуді та інших предметах.
Сліди знарядь злому можуть залишитись на замках, петлях дверей,
накладках та інших частинах вікон і дверей, а також навколо них. З метою
виявлення слідів ніг і транспортних засобів оглядаються припустимі шляхи
зникнення злочинців. Особливо уважно оглядаються предмети з явними
слідами злочину (відкриті та пошкоджені шафи, ящики і кришки письмових
столів, шкатулки, предмети пакування). Під час огляду встановлюється
також наявність у потерпілого технічних паспортів, фабричних ярликів,
етикеток, товарних чеків, пакувальних матеріалів від викрадених
предметів, зразків тканини, з якої виготовлені викрадені носильні речі,
оббиття салону або чохли сидінь викраденої автомашини тощо.
Для організації розшуку і виявлення злочинця звертається увага на пошук
і вилучення мікрослідів, залишених злодієм на місці події. Це можуть
бути частинки бруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу та ін.
Іноді з метою утруднити розслідування злодії посипають підлогу тютюном,
молотим перцем, поливають одеколоном, бензином, сумішшю на ефірній або
ацетоновій основі. Частинки тютюну, перцю, інших мікрослідів, а також
предмети з запахом вилучаються і ретельно пакуються. Під час огляду
місця події по даній категорії кримінальних справ виявляються і
фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування
крадіжки, а також встановлюються такі фактичні дані:
а) хто здійснив крадіжку, скільки осіб брало участь у реалізації
злочинного наміру, їхні прикмети;
б) шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, транспортний засіб,
використаний злочинцем;
в) чим і як давно здійснено злом, чи був зломщик достатньо досвідчений,
які його фізична сила і звички, тривалість крадіжки, сліди злочинця і
його дії на місці крадіжки, а також сліди, які могли залишитися на
самому злочинцеві, його одязі, знаряддях злочину (частинки певної породи
дерева, сліди сажі, масла, штукатурки, фарби тощо);
г) предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезення, схову.
Допит потерпілих (при крадіжці особистого майна) та свідків із числа
матеріально відповідальних осіб і керівників об’єкта має на меті
встановити певні обставини.
І. За фактами крадіжки державного або колективного майна:
1) що викрадено, які родові та індивідуальні ознаки викрадених предметів
(найменування, призначення, місце і час виготовлення, матеріал, клейма,
товарні знаки, упаковка та ін.); чи залишилися предмети більш цінні, ніж
викрадені;
2) час вчинення і виявлення крадіжки;
3) коли востаннє здійснювалася перевірка наявності товарно-матеріальних
цінностей;
4) який режим роботи підприємства; хто має доступ до сховищ, як вони
охороняються, чи перевіряється приміщення перед закінченням роботи, чи
не було відхилень від розпорядку роботи в день крадіжки; якщо були, то
які і за чиєю вказівкою, хто міг знати про ці відхилення;
5) чи не з’являлися перед крадіжкою підозрілі особи; коли так, то чим
вони цікавились і які їхні прикмети;
6) чи є на підприємстві охоронна сигналізація, як вона працює, її стан
після крадіжки; чи є сторожова охорона, хто саме охороняв об’єкт у день
крадіжки;
7) чи було звільнено кого-небудь перед крадіжкою з підприємства, за що,
коли саме, як характеризуються ці особи, їхнє місцезнаходження в даний
час;
8) чи були раніше на даному підприємстві крадіжки, або замахи на
крадіжки, про які не повідомлялося в міліцію; як вони вчинялися, що
саме і за яких обставин злочинець крав або намагався вкрасти;
9) що сприяло вчиненню крадіжки (недоліки в роботі підприємства,
організації охорони, упущення в доборі кадрів та ін.).
Якщо під час огляду або з інших підстав виникла версія про. інсценування
крадіжки матеріально відповідальною особою з метою приховати факт
крадіжки, при допиті додатково слід з’ясувати: де знаходилась ця особа і
чим займалася в період крадіжки; як давно працює на цьому підприємстві;
які зауваження були по роботі, чи були недостачі товарно-матеріальних
цінностей, причини їх виникнення, ким вони виявлені, яких заходів було
вжито для відшкодування шкоди; чи підозрює кого-небудь допитуваний у
вчиненні крадіжки, на якій підставі. У даному випадку в обов’язковому
порядку призначається інвентаризація.
II. За фактами крадіжки особистого майни громадян:
1) що саме викрадено, ознаки викраденого (паспорти, товарні чеки,
фотографії цих речей), чи залишились у потерпілого речі, аналогічні
викраденим;
2) де знаходилися викрадені речі, хто знав про їх існування і
місцезнаходження;
3) час виявлення і вчинення крадіжки, за яких обставин вона вчинена;
4) які умови полегшили вчинення крадіжки і хто міг знати про ці
сприятливі умови;
5) кого потерпілий підозрює у вчиненні крадіжки;
6) хто із сторонніх осіб був перед крадіжкою у нього в квартирі
(будинку) і виявив інтерес до його майна.
Допитом свідків-очевидців встановлюються дані про прикмети зовнішності
підозрюваного, час і спосіб вчинення крадіжки, про сліди або предмети,
які залишили злочинці на місці злочину, викрадені предмети та їхні
індивідуальні особливості, про напрямок, в якому зникли злочинці,
транспортні засоби та ін. Сусіди можуть дати показання про час вчинення
крадіжки, підозрюваних та їхні прикмети, про обставини, за яких була
виявлена крадіжка, про осіб, які заходили в квартиру або з’являлися
поблизу будинку напередодні крадіжки.
Допитуючи осіб, які затримали злочинця на місці злочину, слід
встановити, за яких обставин вони його помітили, що навело їх на думку
про вчинення ним крадіжки, які дії вжиті ними для затримання, як поводив
себе затриманий (чи виявив опір, чи намагався втекти, позбутися
викраденого майна), чи не було у нього співучасників.
Працівники комісійних магазинів можуть повідомити прикмети зовнішності
осіб, які здали на комісію речі з числа викрадених. Допитуючи сторожів,
слід з’ясувати час заступлення їх на зміну, місцеперебування під час
чергування, в тому числі в період вчинення крадіжки, коли і ким вона
виявлена, чи не відлучалися вони з поста, коли і куди саме.
Допит підозрюваного (обвинуваченого) проводиться після затримання,
особистого обшуку і освідування (в тих випадках, коли є підстави
припустити, що злочинець, учиняючи крадіжку, міг отримати пошкодження на
тілі), обшуку за місцем проживання. Слід запропонувати допитуваному
розповісти про факт крадіжки, пояснити, коли, в зв’язку з чим виник
намір учинити крадіжку, чи була здійснена підготовка до неї, хто сприяв
крадіжці або знав про неї, як вчинена крадіжка, чи використовувалися
технічні засоби і які саме, що викрадено, де сховано крадене, а якщо
продано, то через кого, де, на яку суму, чи витрачені ці гроші, чи були
спільники, хто саме, їх місцезнаходження. Об’єктивність показань
підозрюваного (обвинуваченого) підтверджується результатами пред’явлення
для впізнання (осіб, речей, знарядь злочину), слідчого експерименту,
перевірки показань на місці.
Призначення експертиз. Під час розслідування крадіжок експертизи, що
призначаються, можуть бути поділені на дві групи:
а) ті, що призначаються для ідентифікації злочинця, знарядь злочину,
взуття, транспортних засобів (або їх частин), дослідження способу
подолання перешкод, укриття сховищ;
б) ті, що призначаються для дослідження викраденого майна.
До першої групи належать, наприклад, дактилоскопічна експертиза,
судово-медична, трасологічна (в тому числі встановлення цілого за
частинами), експертиза слідів нашарування та ін.; до другої —
товарознавча, хімічна і біологічна експертизи.
4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок
Обставини, які сприяють вчиненню крадіжок, хоча й суттєво розрізняються
залежно від конкретного виду даних діянь, однак можуть бути згруповані
за деякими загальними ознаками. До числа таких належать:
1) розміщення торговельних підприємств і складів у приміщеннях, не
пристосованих для схову товарів і матеріальних цінностей;
2) відсутність охоронної сигналізації (або її несправність), недостатнє
освітлення у нічний час;
3) відсутність контролю за сторонніми особами (в будинках відпочинку,
санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках);
4) примітивність і доступність конструкцій вхідних дверей та засувних
пристроїв у жилих будинках;
5) відсутність у будинках житлового фонду спеціальних постів
спостереження й охорони з числа непрацюючих мешканців (пенсіонерів,
домогосподарок та ін.) або кодових замків, що обмежують доступ сторонніх
осіб;
6) фіктивна поведінка власників квартир, а також роз’єднаність сусідів
по сходовому майданчику;
7) недостатньо кваліфікований підбір матеріально відповідальних осіб і
працівників охорони та ін.
Обставини, що сприяють вчиненню крадіжок, встановлюються під час
проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Особливого
значення щодо цього набувають огляд місця події, допит службових та
матеріально відповідальних осіб, потерпілих, криміналістичні експертизи,
слідчий експеримент і перевірка показань на місці. Відомості, отримані
під час проведення цих слідчих дій, узагальнюються слідчим і по них
складаються мотивовані подання до відповідних організацій, готуються
публікації у пресі, інформації по радіо і телебаченню, виступи у
трудових колективах. До заходів профілактичного характеру також належать
популяризація засобів технічного захисту особистого і приватного майна
громадян, виявлення осіб, схильних до вчинення крадіжок, і нагляд за
ними.
Література
Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
