.

Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
149 1881
Скачать документ

Рерферат на тему

Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених
на території України

Стаття ККУ 6:

1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають
кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було
почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець
або хоча б один Ь співучасників діяв на території України.

4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників
іноземних держав та інших громадян, які за законами України і
міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в
разі вчинення ними злочину на території України вирішується
дипломатичним шляхом.

1. Ч. 1 ст. 6 містить загальне правило, відповідно до якого всі особи,
незалежно від громадянства, які вчинили злочини на території України,
підлягають відповідальності за цим Кодексом (принцип територіальяостї).
При цьому в ч. ч. 2 і 3 містяться певні уточнення щодо загального
правила, а в ч. 4 — виняток із нього (принцип екстериторіальності).

Правило, визначене у ч. І ст. 6, не означає, що всі особи, які вчинили
злочини на території України, мають бути притягнуті до відповідальності
незалежно від наявності обставин, що виключають злочинність діяння, або
інших законних підстав для звільнення їх від відповідальності.

2. До складу території України відповідно до її законодавства та
міжнародних договорів належать:

а) суходіл, у т.ч. острови у відкритому морі, що належать Україні (при
цьому острів — це природно утворений простір суходолу, оточений водою,
який знаходиться вище рівня води під час припливу). Як частина берега
розглядаються і виступаючі в море постійні портові споруди, що є
складовою частиною даного порту (крім прибережних установок та штучних
островів);

б) внутрішні води (визначені відповідними лініями або такі, що історично
належать Україні, морські води, води портів, бухт, заток, губ і лиманів,
гаваней і рейдів та інші водойми, частини вод річок, озер та інших
водойм);

в) надра в межах кордонів України, у т.ч, надра під територіальним морем
(на глибину, доступну для їх геологічного освоєння);

г) повітряний простір над суходолом і водним простором, у т.ч. над
територіальним морем (на висоту до 100—110 км над рівнем моря);

д) територіальне море (прилеглий морський пояс) — смуга прибережних
морських вод завширшки, до 12 морських миль (майже 19 км), відлічуваних
від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що
належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують
відповідні точки;

е) континентальний шельф України (дно і надра під територіальним морем),
у т.ч. континентальний шельф островів, що належать Україні (однак скелі,
не придатні для підтримання життя людини або для самостійної
господарської діяльності, вважаються такими, що не мають
континентального шельфу).

Крім того, до території України прирівнюються певні об’єкти, що
перебувають під її суверенітетом;

є) військові кораблі (військовий корабель — це судно, яке належить до
військових сил певної держави, має зовнішні ознаки, що визначають
національність судна, знаходиться під командуванням офіцера, який
перебуває на службі уряду даної держави, і має екіпаж, підпорядкований
регулярній військовій дисципліні) чи шлюпки, що ходять під прапором
України, незалежно від того, знаходяться вони у відкритому морі, в
територіальних водах іншої держави чи іноземному порту;

ж) військові повітряні об’єкти, які знаходяться в будь-якому місці за
межами повітряного простору України;

з) невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території
України та ходять під прапором України у відкритому морі (тобто
за.межами територіальних і внутрішніх вод іноземних держав);

й), невійськові повітряні об’єкти, зареєстровані в Укргані, які
знаходяться у відкритому повітряному просторі (тобто за межами території
України або території іноземних держав),

Вчинення особою злочину у межах перелічених територіальних просторів і
на територіях перелічених об’єктів є підставою для притягнення її до
кримінальної відповідальності саме за КК України, а не за кримінальним
законом іншої держави, незалежно від громадянства особи і від того, чи є
вона, наприклад, членом екіпажу корабля або повітряного судна тощо. Це
стосується і випадків зіткнення або будь-якого іншого навігаційного
інциденту із судном у відкритому морі, що тягне кримінальну
відповідальність капітана чи іншої особи зі складу команди судна,

Окремі міжнародні акти вносять певні уточнення у ці правила.

Наприклад, відповідно до Конвенції з морського права, навіть на ті
невійськові судна України, які проходять через територіальне море іншої
держави, не поширюється кримінальна юрисдикція прибережної держави у
зв’язку з будь-яким злочином, вчиненим на борту судна під час такого
проходу, якщо: а) наслідки злочину не поширюються на прибережну державу;
б) злочин не порушує спокій у прибережній державі ‘або порядок в
територіальному морі; в) капітан судна, дипломатичний агент або
консульська посадова особа держави прапора судна не звернулась до
місцевої влади з проханням про надання допомоги; г) злочин не пов’язаний
з незаконною торгівлею наркотичними засобами або психотропними
речовинами.

Згідно з Конвенцією про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту
повітряного судна, злочини, вчинені на повітряному судні, що належить
державі—учасниці Конвенції, крім судна, що використовується на
військовій, митній і поліцейській службі, з метою видачі розглядаються
як такі, що були вчинені на території держави реєстрації повітряного
судна. Тобто у певних випадках кримінальна юрисдикція України
поширюється і на злочини, вчинені на борту невійськових повітряних
об’єктів, зареєстрованих в Україні, які знаходяться у польоті над
територією інших держав. Винятками із цього правила згідно із зазначеною
Конвенцією є випадки, коли злочин: а) має наслідки на території іншої
держави; б) вчинено громадянином цієї держави чи особою, що постійно
проживає на її території або відносно таких осіб; в) спрямований проти
безпеки цієї держави; г) полягає у порушенні діючих у цій державі правил
польотів чи маневрування повітряних суден; д) здійснення юрисдикції є
необхідним для забезпечення зобов’язання цієї держави відповідно до
багатосторонньої міжнародної угоди.

Що стосується виключної (морської) економічної зони України (її ширина
становить 200 морських миль, або близько 320 км, відлічених у такий
самий спосіб, як і територіальне море), то вона, згідно з цією ж
Конвенцією, прирівнюється до території України, але не у всіх випадках.
Підставою для притягнення особи, незалежно від громадянства, до
кримінальної відповідальності за КК України є вчинення нею у межах
вказаної зони лише певних видів злочинів (наприклад, пов’язаних з
порушенням митних, фіскальних, санітарних та імміграційних правил,
правил стосовно безпеки експлуатації штучних островів, установок і
споруд, правил рибальства та інших правил, спрямованих на збереження
живих ресурсів).

Особливий правовий режим мають місця перебування науково-дослідних
антарктичних станцій (Україна на сьогодні має одну таку станцію —
“Фарадей”), території дипломатичних представництв і консульських установ
України за кордоном, автомашини послів під прапором України, місця
розташування військових частин України на території інших країн,
космічний простір, включаючи Місяць, космічні та деякі інші об’єкти. Ці
об’єкти не знаходяться під суверенітетом України. Наша держава лише має
права щодо проведення на них окремих видів діяльності, а на території
дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном
діє принцип імунітету території, який означає заборону здійснення на цій
території слідчих дій без дозволу керівника представництва (установи).
Злочин, вчинений на цих територіях (об’єктах), тягне відповідальність за
КК України відповідно до правил, встановлених його ст. ст. 7 і 8.

3. Згідно з ч. 2 ст. 6 для того, щоб злочин вважався вчиненим на
території України, достатньо, щоб його було: 1) почато і закінчено на
території України; 2) почато, продовжено і закінчено або припинено на
території України; 3) почато на території України, а продовжено,
закінчено або припинено за її межами; 4) почато і продовжено на
території України, а закінчено або припинено за її межами; 5) почато на
території Укриши, продовжено за її межами, а закінчено або припинено
знову на території України; 6) почато і продовжено за межами України, а
закінчено або припинено на території України; 7) почато за межами
України, продовжено на її території, а закінчено або припинено знову за
межами України, тощо.

Початком вчинення злочину слід вважати вчинення діяння, яке може бути
кваліфіковане як готування до того чи іншого злочину (крім злочину
невеликої тяжкості), замах на нього, або, якщо злочин не має стадій
готування та замаху, — безпосередній початок вчинення діяння, яке може
бути кваліфіковане як злочин. Під продовженням злочину, тут розуміється
вчинення діяння, характерного для триваючого чи продовжуваного злочину,
а під припиненням злочину — припинення триваючого чи продовжуваного
злочину. Про час вчинення закінченого злочину див. коментар до ст. 4.

4. Відповідно до ч. З ст. 6 злочин вважається вчиненим на території
України у разі, якщо: а) злочин було почато, продовжено або закінчено на
території України його виконавцем або хоча б одним із співвиконавців
незалежно від їх загальної кількості — при простій формі співучасті, а
також при вчиненні злочину організованою групою чи злочинною
організацією; б) виконавець (виконавці) злочину діяв за межами України,
але принаймні один із його інших співучасників — організатор, підбурювач
або пособник — діяв на території України — при співучасті з розподілом
ролей.

5. Дипломатичними представниками іноземних держав є глави дипломатичних
представництв і члени дипломатичних представництв інших держав в
Україні. Вони підлягають кримінальній юрисдикції України лише у разі
чітко висловленої згоди на це акредитуючої держави. Вказану згоду на
притягнення однієї із вказаних осіб до кримінальної відповідальності
держава висловлює позбавленням її імунітету від кримінальної юрисдикції
держави перебування.

До інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами не
є підсудними у кримінальних справах судам України у разі вчинення ними
злочину на території України, належать, зокрема: консульські посадові
особи, крім випадків, коли вони переслідуються за вчинення тяжкого
злочину або коли йдеться про виконання вироку (ухвали, постанови) суду,
що набрав законної сили; консульські службовці — щодо діянь, вчинених
при виконанні службових обов’язків;

глави дипломатичних представництв і члени дипломатичного персоналу
дипломатичних представництв іноземних держав у третіх державах, які
прямують транзитом через територію України, а також члени їхніх сімей,
які проживають разом з ними, не є громадянами України і супроводжують
зазначених осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них чи
повернутися до своєї держави, — лише в межах, необхідних для
забезпечення їх проїзду;

дипломатичні та консульські кур’єри, статус яких підтверджується
офіційними документами, — при виконанні своїх обов’язків, у т.ч.
тимчасові кур’єри — до моменту доставки ними дипломатичної
(консульської) пошти за призначенням, а також дипломатичні та
консульські кур’єри, які прямують транзитом через територію України;
члени сімей глав дипломатичних представництв і членів дипломатичного
персоналу, якщо вони проживають разом з останніми і не є громадянами
України;

члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і
члени сімей цього персоналу, якщо вони проживають разом із першими і не
є громадянами України або не проживають в Україні постійно;

члени обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, якщо вони не
є громадянами України або не проживають в Україні постійно, — щодо
діянь, вчинених при виконанні службових обов’язків;

представники іноземних держав, члени парламентських і урядових делегацій
іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міждержавних
переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними
дорученнями, а також члени їхніх сімей, які їх супроводжують і не є
громадянами України;

представники іноземних держав, члени парламентських і урядових делегацій
іноземних держав, які прямують транзитом через територію України для
участі в міждержавних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах
або з іншими офіційними дорученнями, а також члени їхніх сімей, які їх
супроводжують і не є громадянами України, — лише в межах, необхідних для
забезпечення їх проїзду;

Генеральний Секретар і всі помічники Генерального Секретаря ООН, їхні
дружини і неповнолітні діти; інші представники держав — членів ООН у
головних та допоміжних органах ООН і на конференціях, що скликаються ООН
(делегати, їхні заступники, радники, технічні експерти і секретарі
делегацій), якщо вони не є громадянами України, — під час виконання ними
своїх службових обов’язків, проїзду до місця засідання і звідти, а також
і після того, як вони перестали бути представниками держав — членів ООН;
інші посадові особи ООН (відповідно до категорій, визначених Генеральним
Секретарем ООН і доведених до відома Уряду України) — у зв’язку з
виконанням ними своїх службових обов’язків; експерти у відрядженнях у
справах ООН — під час виконання ними своїх службових обов’язків, а також
і після того, як їх відрядження закінчилось;

головний адміністратор та посадові особи, які виконують його обов’язки
за його відсутності, а так само їхні дружини і неповнолітні діти; інші
представники членів спеціалізованих установ ООН — під час виконання ними
своїх обов’язків і при поїздках до місця засідань і звідти, а також і
після того, як вони перестали бути вказаними представниками;
представники держав — членів Ради Європи в Комітеті міністрів, а так
само їхні заступники, радники, технічні експерти і секретарі делегацій,
якщо вони не є громадянами України, у т.ч. особи, які беруть участь у
засіданнях заступників міністрів, — під час виконання ними своїх
службових обов’язків, а також після цього; представники держав — членів
Ради Європи в Консультативній асамблеї та їхні заступники — якщо злочин
полягає у сказаному ними або в їхньому голосуванні на виконання
службових обов’язків; ці самі особи, незалежно від їхнього громадянства
і від того, чи є вони членами парламенту, — під час сесії, засідань
комітетів та підкомітетів, а також, незалежно від часу проведення сесії,
під час подорожування до Консультативної асамблеї та звідти (у межах
імунітету, який надається народним депутатам України); Генеральний
секретар Ради Європи, його заступник, їхні дружини та неповнолітні діти
(у межах імунітету, який надається дипломатичним представникам);
постійні представники держав — членів Ради Європи, якщо вони не є
громадянами України,— під час виконання своїх службових обов’язків і
подорожування до місця засідань та звідти (у межах імунітету, який
надається дипломатичним предста: вникам); інші посадові особи Ради
Європи (згідно зі списком, складеним Генеральним секретарем і доведеним
до відома Уряду України) — у зв’язку з виконанням ними своїх посадових
обов’язків;

представники держав — членів Організації Чорноморського економічного
співробітництва (ОЧЕС) (делегати, заступники делегатів, радники,
технічні експерти і секретарі делегацій, які беруть участь у роботі ОЧЕС
та її органів), якщо вони не є громадянами України, — під час виконання
своїх функцій і поїздок до місць зустрічей і у зворотному напрямку, а
стосовна усних і письмових висловлювань або всіх вчинків, заподіяних
ними при виконанні своїх службових обов’язків,— і після закінчення
виконання цих обов’язків; працівники Постійного міжнародного
секретаріату (ПМС) ОЧЕС (директорський, професійний і допоміжний
персонал згідно зі списком, складеним Генеральним секретарем ПМС ОЧЕС і
доведеним до відома Уряду України) — стосовно слів і дій, здійснених
ними при виконанні своїх службових обов’язків та в межах їхніх
повноважень, а ті із них, які є громадянами або мають постійне місце
проживання в державі перебування ПМС ОЧЕС, — щодо діянь, вчинених під
час виконання своїх обов’язків;

делегати, особи, які їх заміщують, радники, технічні експерти і
секретарі делегацій держав — членів Організації економічного
співробітництва та розвитку, а так само її учасників, що не є членами,
які акредитовані при Організації або беруть участь у роботі зібрання, що
скликається Організацією; щодо дій, виконаних відповідно до їхніх
службових Обов’язків, у т.ч. і після закінчення їх виконання — інші
посадові особи Організації (згідно зі списком, який подається Урядові
України);

члени персоналу (згідно зі списком), який виконує обов’язки, пов’язані
зі здійсненням спостережних польотів відповідно до Договору про відкрите
небо, на весь період з моменту прибуття на територію України і до
вибуття з неї та в подальшому — щодо дій, вчинених під час здійснення
своїх офіційних функцій; члени вказаного персоналу, які прямують
транзитом через територію України, і члени їхніх сімей, якщо вони
проживають разом з ними, не є громадянами України і супроводжують
зазначених осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них чи
повернутися до своєї держави, — у межах, необхідних для забезпечення
їхнього проїзду; військовослужбовці, які входять до складу з’єднань та
військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації,
дислокованих на території України, а також члени їхніх сімей, які є
громадянами Росії, — якщо злочин вчинено проти Російської Федерації, або
проти осіб, які входять до складу військових формувань або членів їхніх
сімей — громадян Росії; вказані військовослужбовці — якщо злочин вчинено
під час виконання службових обов’язків у місцях дислокації військових
формувань;

військовослужбовці польської національної складової частини спільного
україно-польського військового миротворчого батальйону, — якщо злочин
пов’язаний з виконанням службових обов’язків і спрямований виключно
проти майна або безпеки Польщі або виключно проти особи або майна іншого
члена збройних сил Польщі чи їх цивільного персоналу;

військовослужбовці інших країн, які є військовополоненими, — у разі
вчинення ними втечі з полону, спроби такої втечі і співучасті у ній, а
так само у разі вчинення злочинів, метою яких було полегшення втечі та
які не супроводжувались насильницькими діями проти життя і здоров’я
(наприклад, виготовлення та використання підроблених документів,
крадіжка без мети збагачення тощо).

Принцип екстериторіальності відповідно до законів та міжнародних
договорів України може поширюватися і на інших осіб (наприклад, на інші
категорії військовослужбовців, на журналістів, представників певних
міжнародних організацій тощо).

6. Випадки позитивного вирішення дипломатичним шляхом питання про
кримінальну відповідальність дипломатичних представників у світовій
практиці мають місце. Міжнародні договори містять для цього відповідні
підстави. Наприклад, відповідно до Конвенції про привілеї та імунітети
Об’єднаних Націй імунітет від кримінальної відповідальності посадовим
особам ООН надається не для їх особистої користі, а в інтересах
Організації. Тому Генеральний Секретар ООН має право і обов’язок
відмовитися від імунітету, що наданий будь-якій посадовій особі, якщо
імунітет заважає відправленню правосуддя і від нього є можливість
відмовитися без шкоди для інтересів ООН. Подібні положення містяться і в
інших міжнародних договорах України.

Якщо ж іноземна держава чи міжнародна організація не вважає за можливе
притягнення її дипломатичного представника чи іншої особи із числа
перелічених вище до кримінальної відповідальності за КК України, така
особа може бути визнана Україною персоною поп дтаїа, що тягає видворення
її за межі України у порядку, встановленому Законом України “Про
правовий статус іноземців”, і, за рішенням компетентних органів держави
її громадянства, притягнута до кримінальної відповідальності за
кримінальним законом дієї держави.

На сьогодні є чинними консульські конвенції, укладені Радянським Союзом
з Великобританією, Єменом, Кубою, Монголією, Норвегією, Сомалі, США,
Францією, Швецією, Японією, а також укладені після 1991 р. Україною з
Азербайджаном, Болгарією, В’єтнамом, Грузією, Північною Кореєю, Китаєм,
Литвою, Македонією, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Туреччиною,
Туркменіс-таном, Узбекистаном, Угорщиною, деякими іншими країнами. У
разі ж, якщо представникам України в іноземній державі не забезпечується
така сама недоторканність, яка забезпечується представникам іноземних
держав в Україні, Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваженим
органом щодо представника такої держави може бути винесено рішення про
притягнення його до кримінальної відповідальності за КК України.

7. Положення ч. 4 ст. 6 не стосується громадян України, які за законами
України користуються недоторканністю. Адже щодо них вона має інший
аспект — процесуальний. Відповідно до ст. 24 Конституції України
громадяни України є рівними перед законом. Президент України, народні
депутати України та судді, так само як й інші громадяни, можуть бути
притягнуті до кримінальної відповідальності, але в дещо іншому, більш
складному процесуальному порядку, який слугує додатковою гарантією їх
політичної та професійної незалежності.

Література

Конституція України (ст. ст, 2, 9,24,261.

Конвенція про привілеї та імунітети об’єднаних націй від ІЗ лютого 1946
р. УРСР приєдналась до Конвенції20листопада 1953р. (ст. ст. ІУ-У).

Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ від 21
листопада 1947р. СРСР приєднався до Конвенції 10 січня 1966р. (ст. ст.
У-УІ).

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня
1949р. Ратифікована СРСР17квітня 1954р. (ст. ст. 91-93).

Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи від 2 вересня
1949р. Україна приєдналась до Угоди І жовтня 1996 р.

Протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи від
6листопада 1952р. Україна приєдналась до Протоколу І жовтня 1996р.

Конвенція про континентальний шельф від 29 квітня 1958 р. Ратифікована
СРСР 20 жовтня 1960 р.

Конвенція про територіальне море і прилеглу зону від 29 квітня 1958р.
Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960р.

Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20
жовтня 1960 р. (ст. ст. 2-16,27-33, 95-97, 121).

Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р.
Ратифікована СРСР 11 лютого 1964 р. (ст. ст. 29-32,37-40).

Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. СРСР
приєднався до Конвенції 23 березня 1989р. (ст. ст. 41-45,53-54,58,63,
71),

Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного
судна, від 14 вересня 1963р. УРСР приєдналася до Конвенції 21 грудня
1987р.

Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р. Україна приєдналась
до Конвенції 14липня 1993р. (ст. ст.21,29,31,36,37-43).

Угода про правоздатність, привілеї, імунітети Міжнародної організації
космічного зв’язку “Йнтерспутник” від 20 вересня 1976р. Ратифікована
СРСР 14 грудня 1976 р.

Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982р. Ратифікована
Україною 3.червня /999р. (ст.ст. 27, 55-74,97,121).

Гельсінкський договір з відкритого неба від 24 березня 1992 р.
Ратифікований Україною 2 березня 2000 р. (розд. II ст. XIII).

Угодга між Украіною І Російською Федерацією про статус та умови
перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території
України від 28 травня 1997 р. Ратифікована Україною 24 березня 1999 р.
(ст. 19).

Угода між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної
військової частини для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних
операціях під егідою міжнародних організацій від 26 листопада 1997 р.
Ратифікована Україною 6 квітня 2000 р.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Організацією економічного
співробітництва та розвитку щодо привілеїв, імунітетів та пільг, наданих
Організації, від 19 грудня 1997р. Ратифікована Україною 7липня 1999р.

Додатковий протокол про привілеї та імунітети Організації Чорноморського
економічного співробітництва від ЗО квітня 1999 р. Ратифікований
Україною 6липня2000р.

Закон України Про правовий статус іноземців від 4 лютого 1994 р. (ст.
ст. 32,34).

Закон України “Про державний кордон України від 4 листопада 1991 р. (ст.
ст. 1-6, 13-14).

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи
іноземних держав в Україні. Затверджене указом Президента України №
198/93 від 10 червня 1993 р. (п. п. 13,25).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020