Реферат на тему
Незаконне розголошення лікарської таємниці
Стаття ККУ 145:
Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у
зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке
діяння спричинило тяжкі наслідки,— карається штрафом до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами
на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або
виправними роботами на строк до двох років.
1. Об’єктом злочину є порядок збереження лікарської таємниці.
2. Його предметом є лікарська таємниця — певним чином задокументована
інформація про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати,
інтимну і сімейну сторони життя громадянина. Лікарську таємницю
(інформацію про пацієнта) глід відрізняти від медичної таємниці
(інформації для пацієнта). Осїання передбачає відомості про стан
здоров’я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень
і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, які
лікар зобов’язаний надати на вимогу пацієнта, членів його сім’ї або
законних представників, за винятком випадків, коли така повна інформація
може завдати шкоди здоров’ю пацієнта.
Незаконне розголошення відомостей про проведення медичного огляду на
виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби та
його результатів тягне відповідальність тільки за ст. 132. Розголошення
лікарської таємниці, якщо вона водночас є таємницею слідства,
кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 145 і 387.
3. Об’єктивна сторона злочину характеризується діями у вигляді
розголошення лікарської таємниці, їх тяжкими наслідками, а також
причинним зв’язком між цими діями і наслідками. Поняття – розголошення
означає усну чи письмову розповідь стороннім особам про зміст
документів, що містять лікарську таємницю, відповідні публікації у пресі
та інше віддання гласності певних відомостей.
Тяжкими наслідками розголошення вказаних відомостей можуть бути визнані
самогубство чи самокалічення потерпілого, серйозне загострення його
хвороби внаслідок переживань тощо. Настання таких наслідків розголошення
лікарської таємниці, як самогубство потерпілого, заподіяння йому тяжких
чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень не охоплюється ст. 145 і за
наявності підстав потребує додаткової кваліфікації за ст. ст. 120, 128.
4. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є медичні працівники та інші особи,
у т. ч. і службові, яким відповідна інформація стала відома у зв’язку з
виконанням професійних чи службових обов’язків. Для кваліфікації злочину
не має значення, була така інформація довірена особі (надана за
обліковим документом) чи стала відома за інших обставин (навіть і
випадково, але у зв’язку з виконанням професійних чи службових
обов’язків — обов’язків лікаря, адвоката, нотаріуса, вихователя,
спеціаліста-психолога тощо).
5. З суб’єктивної сторони цей злочин характеризується змішаною формою
вини: умислом до діяння і необережністю до його наслідків.
Конституція України (ст. ст. ЗІ, 32).
Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992
р. (ст. ст. 39,40).
Закон України “Про інформацію “від 2 жовтня 1992р. (ст.ст.3,23,31,
47,48).
Рішення КСУ справі щодо офіційного тлумачення статей 3,23,3!, 47, 48
Закону України “Про інформацію” та статті 12 Закону України “Про
прокуратуру (справаКТ. Устименка) №18/203-97 від ЗО жовтня 1997р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
