Реферат на тему
Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими
засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх
виготовлення
Стаття ККУ 200:
1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів
доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання,
перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ
чи платіжних карток або їх використання чи збут —
карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою
осіб,—караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому
або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для
передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між
субєктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на
переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при
проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).
1. Об’єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та
обігу документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу
до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування
банківської системи України.
2. Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2)
платіжні картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків.
Поняття документів на переказ дано у примітці до ст. 200. Такими
документами, зокрема, є: а) розрахункові документи, якими є платіжне
доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога
та розрахункові документи інших видів, встановлені НБ; б) міжбанківські
розрахункові документи, тобто документи на переказ, сформовані банком на
підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на
переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачених в
договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками; в)
документи на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості
оформлення яких також встановлюються Національним банком України; г)
клірингові вимоги; д) інші документи, що використовуються в платіжних
системах для ініціювання переказу.
Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в
установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки,
що використовується для ініціювання пере казу грошей з рахунка платника
або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і
послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб,
отримання грошей у готів ковій формі в касах банків, пунктах обміну
іноземної валюти упо вноважених банків та через банківські автомати, а
також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які,
крім документів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети,
із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати
доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати
операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. Таким іншим
засобом, зокрема, є банківська ідентифікаційна картка (ідентифікаційна
картка) – ідентифікаційний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду
картки, що містить реквізити, визначені банком, які ідентифікують
клієнта та його рахунки в банку.
При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, перевезення,
пересилання з метою збуту, використання чи збуту його предметом є лише
підроблені документи на переказ чи підроблені платіжні картки.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3)
зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті
зазначених вище предметів.
Підробкою предметів цього злочину є будь-які дії, внаслідок яких
створюються підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші
засоби доступу до банківських рахунків, у т.ч. фальсифікація відповідних
справжніх предметів, внаслідок якої з їх застосуванням можуть бути
проведені незаконні (ініційовані не власником рахунка або не забезпечені
наявністю грошей на банківському рахунку) перекази грошових коштів або ж
доступ до інформації щодо певного банківського рахунка отримує
неуповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомогою
спеціального технічного обладнання, комп’ютерних програмних засобів або
у будь-який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових
документах тощо).
Поняття придбаная, зберігання, перевезення, пересилання, збуту, вжиті у
цій статті, за своїм змістом збігаються з поняттями, застосованими у ст.
199 (див. коментар до ст. 199). Під використанням підроблених документів
на переказ чи платіжних карток слід розуміти пред’явлення їх як
справжніх з метою здійснення незаконного переказу грошових коштів,
незаконного доступу до інформації щодо відповідного банківського рахунка
тощо. Використанням підробленої платіжної картки слід вважати також
спробу отримання з її допомогою грошових коштів через банківський
автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.
Якщо внаслідок використання підроблених предметів особа, яка їх
використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене слід
кваліфікувати як сукупність злочинів за відповідними частинами ст. ст.
190 і 200.
Про поняття збуту див. коменгар’до ст. 199.
Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із
перелічених у ч. 1 ст. 200 дій.
4. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа віком від 16 років.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Обов’язковою ознакою підробки, придбання, зберігання, пе-
ревезення, пересилання відповідних предметів злочину є мета їх збуту,
6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за
попередньою змовою групою осіб,
Про вчинення злочину повторно див, коментар до ст, 32. Для ч, 2 ст. 209
повторним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила
злочин, передбачений ч, 1 або ч. 2 цієї ж статті.
Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див, ст,
32 та коментар до неї,
Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від
5квітня 2001р.
Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з іх
застосуванням. Затверджене Постановою Правління НБ №479 від 24 вересня
1999р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
