Реферат на тему
Втручання у діяльність державного діяча
Стаття ККУ 344:
1. Незаконний вплив у будь-якій формі на Президента : України, Голову
Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра
України, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини або його представника. Голову Рахункової палати
або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої
комісії, Голову Національного банку України, члена Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення. Голову Антимонопольного
комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову
Державного комітету телебачення і радіомовлення України з метою
перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися прийняття
незаконних рішень — карається позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого
службового становища,— караються позбавленням волі на строк від трьох до
п’яти років.
1. Об’єктом злочину є нормальна діяльність перелічених у диспозиції ч. 1
ст. 344 службових осіб, а також авторитет органів державної влади, в
яких вони працюють.
2. Потерпілими від цього злочину є лише службові особи, перелічені в
диспозиції ч. 1 ст. 344: 1) Президент України; 2) Голова Верховної Ради
України; 3) народний депутат України; 5) Прем’єр-міністр України; 6)
член Кабінету Міністрів України; 7) Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини або його представник; 8) Голова Рахункової Палати або член
Рахункової палати; 9) Голова або член Центральної виборчої комісії; 10)
Голова Національного банку України; 11) член Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення; 12) Голова Антимонопольного комітету
України; 13) Голова Фонду державного майна України; 14) Голова
державного комітету телебачення і радіомовлення України. При цьому
потерпілими можуть виступати особи, обрані чи призначені на зазначені
посади у порядку, встановленому законом. Особи, які обіймають ці посади
з порушенням встановленого порядку, потерпілими від цього злочину
виступати не можуть.
Правильна кваліфікація дій винного за ст. 344 потребує встановлення
часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного
діяча (про це див. коментар до ст. 112).
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному впливі у будь-якій
формі на державного діяча.
Про поняття незаконного впливу див. коментар до ст. 343. Якщо незаконний
вплив здійснюється шляхом погрози вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю,
знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням
волі, або застосуванням насильства щодо осіб, які названі як потерпілі у
диспозиції ч. 1 ст. 346 і водночас виступають потерпілими від цього
злочину, то вчинене слід кваліфікувати за ст. ст. 344 і 346. Якщо
погроза чи насильство застосовувалися щодо осіб, які виступають
потерпілими від злочину, передбаченого ст. 344, а серед потерпілих у ст.
346 не названі, то вчинене за наявності конкретних обставин
кваліфікується за ст. ст. 344 і 350.
Злочин вважається закінченим з моменту здійснення незаконного впливу на
державного діяча.
4. Суб’єкт злочину загальний.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою
перешкодити виконанню потерпілим службових обов’язків або добитися
прийняття незаконних рішень. Під виконанням державним діячем службових
обов’язків слід розуміти реалізацію ним наданих йому Конституцією чи
законами України повноважень. Прийняття незаконних рішень — це прийняття
рішень, які не входять до компетенції державного діяча, або рішень, які
суперечать чинному законодавству.
6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 344) є використання винним
свого службового становища при здійсненні незаконного впливу на
державного діяча.
Конституція України (ст. ст. 79, 88, 104, 106, 114, 122, 128,148). Закон
України “Про статус народного депутата України в редакції від 22
березня 2001р.
Закон України “Про Антимонопольний комітет” від 26 листопада 1993р.
Закон України “Про Рахункову палату України” від 12 липня 1996р.
Закон України “Про Національну раду України з питань телебачення і
радіомовлення” від 23 вересня 1997 р.
Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 11 грудня 1997р.
Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”
від 23 грудня 1997 р. (ст. ст. 6, 9).
Закон України “ПроНаціональний банк України” від 20 травня 1999р.
Указ Президента України № 1574/99 від 15 грудня 1999р. “Про склад
Кабінету Міністрів України”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
