.

Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовос

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
114 690
Скачать документ

Реферат на тему

Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського
формування з охорони громадського порядку і державного кордону або
військовослужбовця

Стаття ККУ 348:

Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його
близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових
обов’язків, а також члена громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх
діяльністю щодо охорони громадського порядку — караються позбавленням
волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням
волі.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — нормальна службова діяльність
працівників правоохоронних органів, авторитет цих органів, а також
встановлений порядок охорони громадського порядку. Додатковим
обов’язковим об’єктом злочину є життя зазначених у диспозиції ст. 348
осіб.

2. Потерпілими від злочину можуть бути працівник правоохоронного органу,
його близький родич, член громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону або військовослужбовець (про їх поняття
див. коментар до ст. ст. 342).

Норма, передбачена ст. 348, є спеціальною стосовно норми, передбаченої
п. 8 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство особи чи її близького родича у
зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку).
У разі вбивства або замаху на вбивство працівника правоохоронного
органу, його близького родича, члена громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця за
умов, описаних у ст. 348, Дії винного повністю охоплюються цією статтею.

Посягання на життя державного чи громадського діяча, вчинене У зв’язку з
їх державною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст. 112.

3. З об’єктивної сторони злочин виражається у посяганні на життя
відповідної особи, а саме у: 1) вбивстві; 2) замаху на вбивство.

Про поняття вбивства див. коментар до ст. 115, а про поняття замаху —
коментар до ст. 15.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є те, що
посягання на життя потерпілого причинне обумовлене виконанням службових
обов’язків потерпілого або його діяльністю щодо охорони громадського
порядку (про ці поняття див. коментар до ст. 342).

Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського
формування з охорони громадського порядку і державного кордону або
військовослужбовця, вчинене в процесі опору потерпілому під час
виконання ним службових обов’язків або обов’язків щодо охорони
громадського порядку, охоплюється ст. 348 і додаткової кваліфікації за
ст. 342 не потребує.

Злочин визнається закінченим з моменту настання смерті потерпілого або
вчинення діяння, яке утворює замах на вбивство. В останньому випадку ст.
15 не застосовується. Готування до цього злочину слід кваліфікувати за
ст. ст. 14 і 348.

4. Суб’єкт злочину — осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому зміст
умислу включає усвідомлення винним специфічних ознак потерпілого та
зв’язку посягання з його певною службовою чи громадською діяльністю.

Замах на вбивство може бути вчинений лише з прямим умислом (див. ч. 1
ст. 13).

Якщо працівникові правоохоронного органу у зв’язку з виконанням
службових обов’язків або його близькому родичеві заподіяно тілесне
ушкодження, однак винна особа не мала прямого умислу на позбавлення
потерпілого життя, її дії потрібно кваліфікувати за відповідною частиною
ст. 345.

Мотивами злочину можуть бути: 1) прагнення перешкодити потерпілому у
момент посягання або в майбутньому виконувати свої службові обов’язки
або здійснювати діяльність щодо охорони громадського порядку; 2) помста
за виконання цих обов’язків або таку діяльність у минулому. Таким чином,
посягання на життя потерпілого за часом може не співпадати із службовою
діяльністю або діяльністю щодо охорони громадського порядку, яка
зумовила посягання.

Якщо особу, вказану у ст. 348, вбито не у зв’язку з її службовою
діяльністю чи діяльністю щодо охорони громадського порядку, а з інших
мотивів (особиста неприязнь, ревнощі, хуліганські спонукання, помста на
побутовому ґрунті тощо), відповідальність за ст. 348 виключається. Дії
винного потрібно розцінювати як злочин проти життя особи (ст. 115).

Посягання на життя працівника правоохоронного органу, викликане не
бажанням перешкодити його службовій діяльності або помститись за неї, а
прагненням заволодіти службовою зброєю, слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2
ст. 115 як вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину (із
посиланням у разі’необхідності на ст. 15) і за ч. З ст. 262 як розбій з
метою викрадення вогнепальної зброї.

Постанова ПВС №8 від 26 червня 1992р. “Про застосування судами
законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя,
здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних
органів”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020