Урок української мови
“Матеріальна культура українців”
Мета: з’ясувати поняття матеріальної культури, розвивати вміння учнів
систематизувати дібраний матеріал на задану тему; вдосконалювати
культуру усного та писемного мовлення; підвищувати духовну культуру
українців; формувати навички вміло використовувати дрібний матеріал,
складати план; виховувати пошану до культури українського народу.
Тип уроку: урок розвитку мовлення.
Обладнання: малюнки учнів, фотовиставка, схеми-опори.
Хід уроку
Етап орієнтації
Учитель. Тема нашого сьогоднішнього уроку серйозна, але водночас цікава.
Ми живемо в суспільстві і невіддільні від культури нашого народу. Отож,
будемо разом ретельно працювати на уроці і врешті-решт визначимо
матеріал, необхідний для написання твору.
Етап покладання мети
Робота, яку ми виконаємо на уроці, дасть змогу краще зрозуміти, що
матеріальні цінності також є необхідними в житті кожної людини.
Етап проектування
Обговорення плану роботи, який необхідно виконати на уроці.
1. З’ясуймо, що входить у поняття „матеріальна культура”.
2. Відберіть основні поняття, про які розповідатиметься творі.
3. Зробіть тематичні виписки, тези щодо розглянутого матеріалу.
4. Порівняйте матеріальну культуру українців колись і тепер. Занотуйте
власні висновки.
5. Складіть план твору.
6. Розташуйте матеріал у певній послідовності (відповідно до плану).
7. Продумайте мовне оформлення твору: мовні засоби, поєднання речень у
тексті, перевірте за словником написання складних слів.
Етап організації плану виконання діяльності
1. Слово вчителя
Твори на основі життєвих вражень і спостережень найчастіше пишуть у
публіцистичному чи художньому стилях. Публіцистичні твори – у жанрах
статті, замітки, нарису. Роботи художнього стилю – в жанрах оповідання,
вірша, казки, гуморески, спогаду. Творчі роботи, в яких використовуються
матеріали з різних джерел, називають літературно-публіцистичними. Перед
тим, як писати твір, треба провести відповідну підготовчу роботу:
обдумати назву і тему твору, обрати жанр, стиль і тип мовлення, дібрати
і систематизувати матеріал, скласти план. Слід пам’ятати, що твір
складається з трьох частин: вступної, основної, заключної. Важливо
почати висвітлення цікаво, написати вступ, привернути увагу читача до
теми. Вступ має бути пов’язаний з основною часиною. Розвивати тему треба
не загальними фразами, а переконливими аргументами. У письмовій роботі
слід виявити вміння висловити власне ставлення до предмета розмови,
робити узагальнення, висновки.
Давайте з’ясуємо, що включає в себе поняття „матеріальна культура” – це
ремесла, промисли, транспорт, житло, народний одяг, предмети побуту,
харчування.
На сьогоднішній урок дослідницькі групи готували повідомлення у вигляді
тематичних виписок за темою „Матеріальна культура українців”.
Зверніть увагу на девіз нашого уроку.
Коштовні карби української народної культури
мають бути повно
використані в нашому житті.
О. Ольжич
Кожен із нас з дитинства повинен знати і літературу, і мистецтво, і
театр, і архітектуру, і музику нашого народу, але не можна забувати про
наш побут, бо українці завжди дбали, щоб було в коморі, і на дворі. Наш
народ завжди славився охайністю, працьовитістю, акуратністю, тому
вишневі садки і біленькі хатки викликали захоплення в іноземців. А
найголовніше любили українці смачненько попоїсти. А ще любили похвалити
себе.
Розпочинаємо роботу дослідницьких груп, а в цей час група експертів буде
працювати над складанням плану. Усі учні мають змогу занотувати той
матеріал, який вважають необхідним для написання твору. У процесі роботи
бажано також складати тематичний словник.
2. Робота дослідницьких груп
Прошу представника першої групи „Господарі” доповісти.
Добре!
Слово експертам.
А яких прислів’ях та приказках висвітлено працю трудівника, любов до
рідної землі?
Надаємо слово другій групі „домовики”.
Слово експертам.
Які ви знаєте обряди, легенди, пов’язані з будівництвом?
Слово третій групі „Модники”.
Слово експертам.
Як відображено ставлення до одягу українців у частівках?
Слухаємо повідомлення четвертої групи „Транспортники”.
Слово експертам.
Чи знаєте ви прислів’я, приказки, пов’язані з засобами пересування?
Слово п’ятій групі „Ласунчики”.
Слово експертам.
Які прикмети, прислів’я, приказки, пісні ви можете згадати про їжу?
Доберіть синоніми до слова „хліб” (свіжий, смачний, білий, житній,
черствий, пшеничний, запашний, пахучий, твердий, духмяний, приємний,
апетитний, чудовий).
3. Слово вчителя
Поки група експертів допрацьовує план, давайте з’ясуємо, що ви записали
в зошити під час уроку.
Учні читають.
4. Обговорення плану
1. „І найменша річка знає, по чиїй землі тече”.
2. Матеріальна культура – частка літопису нашого народу.
а) Без труда нема плода.
б) Хата моя, біла хата.
в) „Як неділя, то й сорочка біла, шаровари син, а ще двоє в скрині”.
г) Які самі, такі й сани.
д) Хліб, борщ та каша – то їжа наша.
3. Не даймо згинуть духу України.
5. Узагальнення дібраного матеріалу
Етап контрольно-оцінювальний
Участь учнів у виправленні помилок; оцінювання результатів своєї
діяльності; визначити, чи досягнута мета уроку.
Усвідомлення ситуації, що мета досягнута.
Домашнє завдання
Підготувати на чернетках твір на тему „Матеріальна культура українців”.
Додаток до уроку
Повідомлення першої групи
Основним видом господарської діяльності населення України було
землеробство.
Українці користувалися трьома видами тяглових знарядь обробітку ґрунту –
плугом, ралом, сохою. Традиційний український плуг був досить громіздким
(у нього потрібно було запрягати 2–4 пари волів).
Українське селянство застосовувало й ручні знаряддя обробітку ґрунту –
мотигу, сапу, заступ.
При обробітку ріллі значну роль віддавали бороні. Іноді нею розпушували
ґрунт перед посівом, а після посіву волочили. Здавна відомі ще два
основних види знарядь для збирання врожаю – серп і коса. Серпом жали
жито, пшеницю, ячмінь. Гречку, горох, овес, просо і зріджені жито та
пшеницю косили косами.
Початок жнив (зажинки), як і їх завершення (обжинки), супроводжувалися
циклом обрядів, відповідними піснями. Вижатий та скошений хліб згрібали
і в’язали в снопи. Згрібали збіжжя дерев’яними граблями. Поставлені
вертикально і підсушені протягом кількох діб, снопи потім складалися
горизонтально у полукіпки, а іноді в копи. Головним і найдавнішим
знаряддям молотьби в українців був ціп, що складався з держака й
прив’язаного до нього ремінним шнуром – бичка. За допомогою дерев’яною
лопати або совка віяли зерно. Очищене зерно зберігалося в коморах, на
горищі хати. Переробка зерна на борошно здійснювалася на вітряних або
водяних млинах.
Експерт. Як було землеробство основним видом сільськогосподарської
діяльності, так і залишилося. Давайте візьмемо наше містечко. Кожна
родина має хоча б маленький городик, вирощуючи на ньому карателю,
огірки, помідори. Біля будинку обов’язково є сад. А наші мами, бабусі
намагаються зібрати городину і приготувати щось смачненьке. Звичайно, що
на території нашого міста немає широкого розвитку ремесел, але тут
живуть шахтарі, а у них одне „ремесло” – добувати вугілля.
Повідомлення другої групи
Характерне для України житло з традиційно білими стінами, пофарбованою
глиною та чотирисхилим солом’яним дахом, що ховається в зелені садків.
Найбільш поширеною конструкцією був каркас з дерев’яною закидкою, а
подекуди й зруб. Стіни житла, як парило, обмазувалияс глиною.
Характерним було пофарбування напільної стіни глиною різноманітних
відтінків.
Внутрішня обстановка в хатах усюди однакова: праворуч – простора піч,
ліворуч невелика шафа – мисник, між піччю і припічком піл або ліжко. Над
спальним місцем жердка куди вішали одяг, а в свята – найкращі рядна,
килими.
У дворі були обов’язково господарчі споруди: хлів – для корів, стайня –
для коней, саж – для свиней, курник – для птахів, клуня – для зберігання
зернових, комора – для зерна і різного збіжжя, сінник – для сіна і
соломи.
В окремих районах України були огорожі, що робилися з каменю, дерева,
глини. А іноді це був вербовий живопліт.
Експерт. Щодо будівництва, то сьогодні зводять такі будинки, що дух
захоплює. Красиві величні багатоповерхові, використовуючи нові
будівельні матеріали.
Але все-таки навіть у нашій місцевості можна побачити будиночки,
побілені вапняком, підведені чорним кольором. А якщо поруч росте вишня
чи калиновий кущ, то можна сказати, що традиційне українське житло
збереглося до сьогоднішнього дня.
Повідомлення третьої групи
Традиційний одяг являє собою дуже складний комплекс. Основа його –
різноманітні за призначенням компоненти, які можна поєднати в такі
групи: натільний, поясний, нагрудний і верхній. Основу як чоловічого,
так і жіночного одягу становила сороча. Чоловіки сорочку заправляли в
широкі шаровари або носили навипуск.
Верхній одяг шився з домотканого сукна – червоного, коричневого, а іноді
білого кольору. Основний вид верхнього одягу – свита. Взимку чоловіки
носили кожух. Свити й кожухи прикрашалися вишивкою. На ноги бідніше
населення взувало постоли, личаки. Заможніше населення носили черевики,
чоботи. Комплекс жіночного одягу: багата вишита сорочка, плахта або
запаска, керсет, пояс, чоботи або черевики. Жіночі сорочки по рукавах,
поликах, коміру, нагрудній частині, по подолу вишивалися лляною
біло-сірою ниткою або червоною заполоччю.
Поверх сорочки жінка обгортала стегна запаскою. Як елемент святкового
одягу була плахта – поясне вбрання з двох до середини зшитих полотен,
доповнене спереду фартухом. Зверху на сорочку одягали корсет – безрукаву
з фабричної тканини.
Верхнім одягом жінок була свита з білого сукна або юпка з лляних тканин.
Узимку жінки теж носили кожухи.
Дівчата заплітали волосся в одну або дві коси. Заміжні жінки покривали
голову хусткою або очіпком.
Основними прикрасами жінок були стрічки, сережки, намисто, дукачі,
каблучки, персні.
Експерт. У наш час відбулися зміни форм одягу. По-перше, це вплив
загальноєвропейської моди; по-друге, це диференціація одягу за
призначенням (повсякденний, святковий, спортивний). Дуже жаль, що
сучасні модні „джинси” замінили нашій молоді національний одяг.
Повідомлення четвертої групи
Вигідне географічне розташування України на історично сформованих шляхах
між Північчю і Півднем, Сходом і Заходом визначили важливе значення
різноманітних шляхів сполучення. Українцям здавна відомі різноманітні
засоби пересування по воді. найбільш архаїчним був пліт. Через широкі
ріки людей перевозили паромами. В Україні було багато видів човнів. Вони
ділилися на човни довбані з суцільних колод і човни з дощок. Важливу
роль відігравали великогабаритні судна – „байдаки”, „баркаси”, „барки”;
найбільші за розмірами були галери. З господарсько-виробничою діяльністю
населення і природними умовами пов’язані сухопутні шляхи і сполучення.
Дрібні речі, їжу, ягоди, фрукти, городину жителі України переносили
вручну. Для цього використовували глиняний і дерев’яний посуд, різні
корзини і кошики, шкіряні та полотняні торби. Гужовий сухопутний
транспорт поділяється на дві основні групи: полозний і колісний.
Давнішим за походженням є полозний. Почесною вважалася їзда на санях.
Сани були робочі і виїзні.
Влітку використовували чотириколісний двоосьовий віз. За призначенням
чотириколісні транспортні засоби можна поділити на три групи: 1) для
перевезення снопів, сіна, соломи, „гарби”; 2) для транспортування
лісоматеріалів; 3) для перевезення зерна та інших подібних вантажів
„безтарки”. До третьої групи належав також чумацький віз „мажа”,
„мажара”.
Традиційною тягловою силою були воли. Для пасажирських поїздок
використовували коней.
Експерт. Докорінних змін зазнали транспорт і шляхове сполучення.
Прокладені залізниці. Великого розвитку набула автомобільна і авіаційна
промисловість, що створило передумови для поширення автомобільного
транспорту та повітряного флоту. Змінився і річковий транспорт. Замість
плотів і човнів з’явилися потужні та комфортабельні суда.
Повідомлення п’ятої групи
Їжа – важливий компонент матеріальної культури народу. Провідними
галузями сільського господарства українців були землеробство і
тваринництво. Додаткові харчові продукти давали садівництво, рибальство,
бджільництво та збирання дарів лісу. Їжу українців становили переважно
продукти з власного господарства.
Розводили корів, свиней, овець, бідніші – кіз. Споживали м’ясо, але
істотну роль у харчуванні відігравало молоко.
Продукти, які не могли довго зберігатися, селяни сушили, солили,
квасили, коптили в диму.
Практикували соління м’яса та сала, які тримали в дерев’яних діжах.
Їжа та печиво українців діляться на дві великі групи: повсякденну і
святкову.
У повсякденному харчуванні українців важливу роль відігравав хліб.
Велике місце займав хліб у багатьох звичаях та обрядах. Він символізував
добробут, гостинність, доброзичливість. Хліб пекли на тиждень, у суботу,
переважно з житнього борошна. З хлібного тіста випікали пампушки,
пиріжки. В Україні готували багато варених страв з борошна. Це кваша
лемішка, затірка, галушки, локшина, вареники.
Вареники у повсякденному меню українського селянина зустрічалися
нечасто, вони було окрасою недільного та святкового столу.
Велику роль у харчуванні відігравали каші, але не менша належала
картоплі.
На зиму селяни солили огірки, квасили капусту, буряки. Однією з
найпоширеніших страв був борщ.
Святкові страви і печиво приурочували до певних свят. На сімейні
урочистості (родини, хрестини, весілля), а також на похорон готували
борщ, холодець, м’ясну печеню, домашню локшину, вареники.
Особливо багата спеціальними печивами родинна обрядовість. По всій
Україні обов’язковим весільним хлібом був коровай, але були й інші види:
калач, лежень, дивень.
Серед календарних свят виділялися зимові та Великдень. На Святий вечір і
Хрещення на столі повинно бути 12 страв, обов’язковою була кутя. На
Великдень по всій Україні з пшеничного та житнього хліба пекли паски та
фарбували яйця-крашанки.
Експерт. Багато традиційних страв української кухні продовжують
побутувати і тепер (борщ, каші, галушки, локшина, вареники, капуста,
пиріжки, пампушки, холодець).
Страви, які колись були виключно святковими, тепер готуються і в будень.
До цього часу зберігаються обрядові страви та печиво і на сімейні, й
календарні свята (на Різдво – кутя; на Великдень – паски, крашанки; на
весілля – коровай, шишки).
Прислів’я та приказки, прикмети
Хто за ділом слідить, воно само до того біжить,
Звикай до діла змолоду, не будеш знати на старість голоду.
В огороді літом копаєшся, то й зимою в овощах не нуждаєшся.
Не в свої сані не сідай.
Які самі, такі й самі.
Не можна виносити сміття з хати, коли зайшло сонце.
Хто багато сала їсть, то в того будуть товсті губи.
Як є хліб то вода, то й нема голода.
Хліб – усьому голова.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
