Сценарій уроку
“Чудеса з колобком”
Мета: відчути світосприймання давніх українців, «доторкнутись» до
витоків свого народу. Навчитись бачити складні просторові структури та
відтворювати їх. Досягти філософського розуміння краси форми та
просторових перетворень. Розвивати фантазію, уяву, пам’ять,
образотворчість, дрібну моторику рук дитини. Через ознайомлення з новою
народною декоративною пластикою урізноманітнити художню діяльність,
розширити коло інтересів вихованців.
Обладнання: солоне тісто, ножиці, стеки, клей ПВА, площина-заготовка,
таблиці, дощечки для ліплення.
Форма організації навчального процесу: групова.
Використання засобів навчання: посібник Ю. Петренко «Ліплення — перша
сходинка до пізнання скульптури», К., «Плеяди», 2002; С. Плачинда
«Словник давньоукраїнської міфології», К., 1993.
Дотримання техніки безпеки: бесіда-засторога «Як користуватися
колючо-ріжучими предметами?».
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Організаційний етап
Розподіл вихованців по групах. Визначення виду діяльності, матеріалів та
інструментів, які допоможуть у роботі.
ІІ. Пізнавальний етап діяльності
Учитель. Сьогодні ми продовжимо знайомитися з міфами давньоукраїнського
народу. І допоможе нам у цьому… Здогадайтеся, хто?
Вона — на писанках магічних
Оберігає кожен рід,
На українських знаках вічних
Рятує, пестить всенький світ.
Вона у Ярослава на гербі,
Вона — родини нашої княгиня,
Благає, просить Бога о добрі.
То хто ж вона?
Ім’я їй… (Берегиня.)
Я. Шекера
Справді, захисниця українського народу Берегиня, як і завше, перенесе
нас у прадавні часи, туди, де на землях, на котрих нині живемо ми,
тільки-но з’явились наші пращури — давні українці.
Як же все починалось?
І дитина.
Був мертвий морок. Порожнеча.
Летіло Всесвіт-Око одиноко…
Спинилося; змережило сльозу — предтечу
Життя, зродився з неї Сокіл.
Я. Шекера
ІІ дитина.
Він витворив пташино-божий Вирій,
Прадуб і озеро Живлющої води,
Добро і Зло блукали в пеклі й сині
Для вічної святої боротьби.
Я. Шекера
Учитель. Так усе й починалося. Сокіл-род породив двох велетнів: Білобога
— володаря Світла, Добра та Краси та Чорнобога — володаря Пітьми, Зла й
Погані. Породив і сказав: «Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви будете
вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і
Краси без Погані, бо без цього не пізнають, що таке життя і навіщо жити
в ньому».
З того часу так і ведеться. Із чорних сліз Чорнобога вродилися триглавий
Змій-Дракон — головне військо Мороку та потворна жінка Мара, котра
засіяла землю бур’янами та колючками. Сиділи вони у своїй пітьмі й з
усієї сили заздрили, ненавиділи, лихо чинили…
У Білобога ж у Вирію вродились бог громовиці Перун і бог вітру Стриба,
які вибивають із хмаринок дощ: без вітру й дощу немає життя на Землі.
Поряд із ними — матінка Коляда, яка породила Божича-Сонце та синє небо:
без світла й тепла теж нема життя на Землі.
Тут живуть і Дажбог, котрий вкриває Землю лісами та гаями, та богиня
Жива — саме життя, що засіває Землю житом, пшеницею і всякою пашницею.
…На святому лані
Богині стережуть земні джерела:
Водою з хвилями живими править Дана,
А Лада — веснами, вогнем веселим.
А навкруги витають дивні духи:
Житами розкошує рогатий польовик,
Русалок водяних тяга за вуха,
Господарює хвацько велет-лісовик…
Я. Шекера
А на полі, із зернинки, що висіяла богиня Жива, виріс маленький
тендітний колосок, котрий дав усім живим істотам життя, бо жито —
значить жити. Потягнулись до колосочка всі живі створіння: птахи, звірі,
люди. Дякуючи йому, розрісся людський рід. Та ось тільки люди збирали з
колоска зернинки та просто жували їх. Правда ж, не зовсім смачно?
І тоді з’явився на Землі дивний чоловік, котрий пообіцяв людям те зерно
змолоти, зробити тісто і спекти в печі хліб.
Не сподобалось це Чорнобогові. Послав він Мару та Змія-Дракона спалити
мудреця.
Тричі нещадний вогонь знищував працю чоловіка і тричі чоловік знову
починав усе спочатку. Побачила наполегливість людини богиня Жива (боги
завжди допомагають роботящим і наполегливим), допомогла: пригостила
молодильним яблучком, нарекла богом Сварогом і ще й в одруження свою
рідну сестру Берегиню дала.
І таки спік Сварог Першу Хлібину — запашну й золоту, як Сонце, — і виніс
її людям. Вкусили люди теє диво й силу відчули в собі неймовірну,
збагнули, що приніс Сварог їм велике щастя, і міць, і здоров’я, і
довголіття.
А Берегиня взялась усе це Добро оберігати. Заповідала: ніколи, за при
яких обставин не кривдити хліба.
Та якось в одному помешканні ніжна Матуся взялась навчати доньку
господарювати.
— А можна я випечу колобка? — сором’язливо запитала дівчинка. —
Смачнючий буде!
— Чого б і ні, — підохотила доньку ненька, добре знаючи, що граючись,
малята набираються Розуму, а без Розуму ой як тяжко подолати Зло і
Погань.
Взяла мала господиня до рук шматочок тіста та й зліпила з нього колобка.
— Плиг! — підскочив колобок на столі та й плюхнувся в сільничку.
Що робити? Солоне тісто ні людина, ні тварина з’їсти не зможе, а
викидати — великий гріх!
— А що, коли використати неслухняного солоного колобка для навчання та
розвитку малят? — запропонувала Берегиня.
Так і вчинили. І з тих пір в Україні господині почали ліпити із солоного
тіста маленькі фігурки, які потім зберігали у своїх оселях роками,
передаючи з покоління в покоління як маленькі обереги свого роду й перші
паростки великого українського таланту.
Учитель непомітно вдягає на руку ляльку-колобка.
Колобок. Добрий день! Це я, колобок. Я дуже люблю ходити в гості та
показувати різні фокуси. Я вмію творити чудеса: по-різному
перевтілюватись. Ось цей гарний голуб — це я, оце кумедне жабеня — теж
я. Я можу стати літачком і човником, рибкою й зайчиком, котиком і
собачкою… Усього не перелічити.
Будь-який хлопчик чи дівчинка можуть стати витівниками й навчитись
перетворювати простий, усім знайомий колобок на різні фігурки.
Спробуйте, пофантазуйте. Якщо забули, як ліпити, не біда. Помніть мене
трішки, зігрійте у своїх долоньках, і ваші руки все згадають.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності та повідомлення завдань
майстер-класу
Учитель. Діти! Сьогодні й до нас на урок закотився цей диво-колобок, і
нині чудеса творити з вами розпочнемо з колобка ми. Спробуємо пізнати
красу форми через просторові перетворення, підключивши свою уяву,
фантазію та пам’ять, створимо власний спільний проект — картину-барельєф
«Народження колоска»; хоча би злегка «доторкнемось» до витоків рідного
народу.
А як приємно буде вашим друзям чи рідним отримати в подарунок
декоративне панно-барельєф, що слугуватиме ще й оберегом!
Допоможуть нам у цьому незвичайні стеки, виготовлені з підручних
матеріалів, які вдало передають фактурну поверхню виробу, й, звичайно ж,
солоне тісто.
Засторога! Покажіть, як слід подавати один одному ножиці. Пригадайте, що
стеки — колючі.
Учитель. А зараз до роботи. Перед вами — заготовка картини-барельєфа
«Народження колоска» за щойно розказаною мною легендою. Придивіться
уважно. Яких, на вашу думку, істот не вистачає на ній? Створіть їх
власноруч і доповніть полотно.
Таблиці-опори підкажуть вам, як перетворити колобки на тих істот, які
завітали на гостини до колоска, щоби привітати його з днем народження та
й смачненькими зернятами поласувати.
ІV. Практична робота вихованців
Учитель допомагає індивідуально, націлює дітей на те, що таблиці не
вимагають повного копіювання фігурок, а слугують лише для розвитку
образного та асоціативного мислення. Елементи роботи у групах.
V. Моніторинг заняття
Презентація виробів. Вихованці прикріплюють клеєм ПВА свої фігурки на
площину-заготовку та пояснюють, чому саме, на їхню думку, цій істоті
місце на картині.
На наступному уроці, коли тісто добре висохне, діти розфарбують свої
вироби та покриють їх лаком, що і стане заключним етапом роботи над
барельєфом.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
