.

Загальна характеристика розрахунків з використанням карток. Види послуг, які можна отримати за допомогою пластикових карток. Основні типи пластикових

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4902
Скачать документ

Реферат на тему:

Загальна характеристика розрахунків з використанням карток. Види послуг,
які можна отримати за допомогою пластикових карток. Основні типи
пластикових карток

Велика частка розрахунків, що виконуються в Україні (особливо це
стосується розрахунків з фізичними особами) є готівковими. Тому існують
проблеми, пов’язані з управлінням готівкою, друкуванням нових грошей,
утилізацією зношених купюр, організацією інкасації та ін. Одним з
напрямів реалізації цієї проблеми є скорочення обсягу готівкових
розрахунків шляхом впровадження електронних роздрібних банківських
послуг. Роздрібні банківські послуги — це безготівкові платежі на
невеликі суми, здебільшого це споживчі платежі, які вносяться фізичними
особами з використанням пластикових карток, що виступають як платіжний
та розрахунковий засіб.

Пластикова картка — це загальний термін, яким називають всі види карток,
які можуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами
наданих ними послуг. Пластикові картки набули широкого застосування в
банківських системах. Пластикова картка — це ключ клієнта для отримання
електронних банківських послуг. З точки зору банку — це можливість
персонувати картку і таким чином ідентифікувати клієнта і визначити, які
послуги може надати йому банк.

Розпізнання картки чи її персоналізація виконуються за допомогою
PIN-коду (персонального ідентифікаційного коду). PIN-код відповідно до
стандартів ISO вміщує від 4 до 6 символів, іноді до 12 символів. Цей код
призначається клієнту під час придбання ним картки і служить засобом
безпеки і захисту інформації від несанкціонованого доступу в тих
випадках, якщо картка загублена чи викрадена у клієнта. Тобто, перш ніж
дати згоду на обслуговування, система спочатку розпізнає PIN-код клієнта
і проводить ідентифікацію клієнта. Процес ідентифікації клієнта з
використанням PIN-коду називається авторизацією платежу. При авторизації
платежу виконується не лише ідентифікація клієнта, а й перевірка
наявності відповідної суми на рахунку клієнта в банку та перевірка по
стоп-файлу. Стоп-файл — це файл, до якого заноситься інформація про
втрачені чи викрадені картки, згідно із заявами їхніх власників.

Існує два способи перевірки PIN-коду: алгоритмічний та неалгоритмічний.
Суть алгоритмічного способу перевірки полягає в тому, що введений з
клавіатури код обробляється з допомогою секретного ключа по певному
алгоритму і звіряється з PIN-кодом, який зберігається на картці.
Перевага цього способу полягає у відсутності PIN-коду в базі даних
системи, що виключає розкриття його персоналом банку.

Неалгоритмічний спосіб перевірки полягає в тому, що введений з
клавіатури PIN-код порівнюється з його копією, яка зберігається в базі
даних. Такий спосіб звичайно менш захищений, ніж алгоритмічний, особливо
це стосується карток з магнітною смужкою. Не виключене розкриття
PIN-коду не лише в середині банку, а і зовні, якщо картка буде загублена
чи викрадена, адже сучасні технічні можливості дають змогу досить легко
виконати несанкціоноване читання інформації з магнітної смужки.

Першу банківську картку було випущено в 1951 р. в США і з того часу
почалося їх використання в банківських системах як платіжного засобу.

Використання пластикових карток як платіжного засобу дає багато переваг
користувачам карток, банкам-емітентам та торговельним закладам. Основні
переваги з точки зору власника картки та торговельного закладу такі:

( Власнику картки не потрібно мати з собою великої кількості готівки. Ця
перевага може бути звичайно реалізованою за умови залучення до системи
електронного обслуговування великої кількості магазинів та інших
сервісних закладів.

( Відсутність проблеми конвертації валют. Цю послугу власнику картки
надає система, причому по курсу, більш вигідному, ніж в пунктах обміну
валют.

( Можливість отримати кредит в банку та знижки на певні товари і
послуги.

( Можливість отримати повну інформацію про стан рахунку та виконані
трансакції.

( Якщо переважна більшість операцій виконується на безготівковій основі,
то підвищується рівень безпеки роботи торговельних та інших закладів
сервісного обслуговування. Крім того, істотно зменшуються витрати на
інкасацію.

( Підвищується рейтинг закладу та збільшується можливість залучення
більш забезпечених клієнтів.

Переваги банків-емітентів полягають у тому, що збільшуються обсяги
залучених коштів завдяки відкриттю карткових рахунків, сплаті комісійних
за послуги банку та сплаті вартості самої картки. Крім того,
впровадження сучасних карткових технологій підвищує конкурентоздатність
банку, надає можливість розширення сфери його дії та залучення нових
клієнтів.

Види послуг, які можна отримати за допомогою пластикових карток

За допомогою різного виду пластикових карток можна скористатись такими
послугами:

1. Отримати готівки через банкомати.

2. Отримати відповіді на запит про стан рахунку.

3. Переказати кошти з одного рахунку на інший. Наприклад, з рахунку з
низькими відсотками на рахунок з більш високи-

ми відсотками чи навпаки. В електронних системах роздріб-

них банківських послуг використовуються такі типи рахунків:
операційний/поточний, чековий рахунок для виконання ве-

ликої кількості транзакцій і рахунок кредитної картки. Більшість банків
не дозволяють отримувати готівку з депозитних рахунків.

4. Отримати виписки з поточного рахунку. Виписка — це друкований
документ, що містить інформацію про проведені операції по рахунку, а
також дані про залишок на рахунку.

5. Отримати кредит при купівлі товарів чи авансом в готівковому вигляді.

6. Виконати платіж за товар чи якусь послугу з використанням
торговельних терміналів.

7. Отримати відповідь на запит про можливість отримання клієнтського
кредиту з допомогою банкомату.

Усі ці послуги клієнт може отримати за допомогою системи електронних
роздрібних банківських послуг без участі персоналу банку.

Пластикові картки як платіжний засіб знайшли своє широке застосування не
лише в банківській сфері. Сфера використання карток дуже широка — вони
використовуються при покупці товарів в автоматах, для сплати мита при
проїзді платними автострадами, для розрахунків на бензозаправках, в
громадському транспорті та в інших розрахунках.

Основні типи пластикових карток

Пластикові картки можна класифікувати за багатьма ознаками: за способом
використання; за формою розрахунків; за способом запису інформації на
картку; за належністю до організації-емітента; за охопленням території
дії; за терміном використання та ін. Класифікацію пластикових карток
представлено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Класифікація пластикових карток

За способом використання картки бувають:

 індивідуальні картки, які видаються окремій особі. Картка може бути
«стандартною» чи «золотою». Золоті картки видаються клієнтам, що мають
високу кредитоспроможність;

 сімейні картки — видаються членам сім’ї особи, що уклала відповідний
договір і несе відповідальність за використання рахунку;

 корпоративні картки — картки, що видаються юридичним особам
(організації, фірмі) на певну суму для проведення розрахунків за куплені
товари чи виконані послуги. На основі цієї картки та корпоративного
карткового рахунку можуть відкриватись індивідуальні картки та
персональні рахунки керівникам чи відповідальним співробітникам.
Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку несе
організація, а не окремі власники корпоративних карток.

За формою розрахунків картки бувають двосторонніми та багатосторонніми.

Двосторонні — це картки, за допомогою яких виконуються розрахунки за
двосторонніми угодами між учасниками розрахунків. По цих картках їх
власники можуть отримувати товари чи послуги у замкнутих мережах, які
контролюються емітентом карток, на бензоколонках, в універмагах тощо.
Кредит по цих картках надає сама компанія, яка імітує картки. До цього
класу належать клубні картки, які випускаються для членів певних груп,
об’єднаних за професійним чи якимось іншим принципом.

Багатосторонні картки на відміну від двосторонніх — це картки, які
функціонують у національних чи міжнародних карткових проектах і надають
можливість купувати товари чи отримувати послуги у багатьох торговців та
закладів сервісу, які приймають пластикові картки як платіжний засіб.

За способом запису інформації картки бувають:

( з графічним записом;

( з ембосируванням;

( з штрих-кодуванням;

( з кодуванням на магнітній смузі;

( з кодуванням на чіпах;

( з лазерним записом (оптичні картки).

Найпростішою формою запису інформації на картку є графічне зображення.
Цей спосіб використовується практично на всіх типах карток. На картку
заносяться прізвище, ім’я та по-батькові власника картки, інформація про
емітента, іноді сканується і переноситься фотографія клієнта.

Ембосирування (emboss) — нанесення рельєфних даних на картку шляхом
механічного видавлювання. Це дозволяє за допомогою спеціального валика
робити відбиток даних з картки на сліп (торговельний чек), через
копіювальний папір.

Штрих-кодування — запис даних на картку з допомогою штрих-кодування. Цей
метод використовувався до винаходу магнітної смуги. У платіжних
карткових системах він не набув розповсюдження.

Картки з магнітною смугою — це пластикові картки, на зворотній стороні
яких є магнітна смуга, де може вміщуватися близько 100 байт інформації,
яка може бути прочитана спеціальним пристроєм. Інформація на магнітній
смузі збігається з даними на титулі: ім’ям, номером рахунку власника
картки, датою закінчення дії картки. Картки цього типу використовуються
як кредитні (типу VISA, Master Card, EuroCard, American Express), як
банківські дебетові картки, картки для банкоматів.

Незважаючи на масове розповсюдження цього типу карток, вузьким місцем у
їх використанні як платіжного засобу є недостатній рівень захисту від
підробок.

Картки з кодування на чіпах поділяються на картки пам’яті та
смарт-карти.

Картки пам’яті — це картки з мікросхемою, яка вміщує лише
запам’ятовуючий пристрій. Обсяг пам’яті для звичайних карток становить
близько 256 байт, є картки з пам’яттю від 32 байт до

8 Кбайт. Рівень захисту в таких картках не дуже високий, тому вони
використовуються в системах, в яких не ставляться високі вимоги щодо
захисту. У деяких європейських країнах такі картки використовуються як
телефонні.

Смарт-карти зовні дуже схожі на картки пам’яті, але мікросхема цих
карток містить мікропроцесор, який може виконувати операції обробки
даних. Тому ці картки називають «смарт-картками» (smart — інтелектуальна
чи розумна). Мікропроцесор і мікросхема дуже маленькі, а тому їх часто
називають «чіпом» комп’ютера.

b

d

Z\E

E

??????$??u

?????????u? ??????u

???????????u

F‘O‘oooeooooooooooooaoOaaaaO

u

Мікропроцесор — це, по суті, маленький комп’ютер, запрограмований на
взаємодію з іншими комп’ютерними система-

ми. Він може вміщувати інформацію про банк-емітент, що видав цю картку,
термін дії картки, інформацію про клієнта та про суму коштів, яку може
використовувати клієнт для розрахунків.

Мікропроцесор може не тільки зберігати інформацію, а й шифрувати і
захищати її. Він має систему захисту, яка при спробах проникнути в «чіп»
здійснює його саморуйнування. Мікропроцесор може містити близько 65
Кбайт інформації.

Картки оптичної пам’яті мають більшу пам’ять, ніж картки пам’яті, але
дані на них можуть записуватись лише один раз. Запис та зчитування
інформації на цих картках виконується за допомогою спеціальної апаратури
з використанням лазера, тому їх ще називають лазерними картками. Ці
картки поки що не дістали широкого розповсюдження в банківських
технологіях через високу вартість карток і обладнання для зчитування
інформації.

За функціональною ознакою картки поділяються на кредитні та дебетні
картки, а також картки типу «електронний гаманець» і «електронні гроші».

Кредитні картки дають змогу отримувати кредит під час купівлі товарів чи
оплати певних послуг, а також отримувати готівкову позику. Кредитні
картки бувають банківськими чи картками туризму та розваг. Кредитна
картка — це картка з PIN-кодом.

Банківські кредитні картки використовуються для оплати за товари чи
певні послуги з використанням банківського креди-

ту чи для отримання авансу у готівковій формі. Клієнт ко-

ристується кредитом без сплати відсотків протягом 4—8 тижнів. Крім того,
за бажанням він може продовжити термін кредиту за межі пільгового
періоду, сплачуючи в такому разі відсотки. При цьому банком
встановлюється ліміт овердрафту,

а також може встановлюватись ліміт на суму одноразової витрати.

Кредитні картки видаються платоспроможним клієнтам. Вони бувають
індивідуальними та корпоративними. Індивідуальні картки поділяються на
стандартні та золоті. Золоті картки надаються лише клієнтам з високим і
стабільним рівнем доходів.

Картки туризму та розваг (travel and entertainment card) імітуються
компаніями, що спеціалізуються на обслуговуванні даної сфери, наприклад
American Express. Ці картки дають змогу їх власникам виконувати
розрахунки за різні товари та послуги, а також надають пільги по
замовленню авіаквитків, номерів у готелях, по страхуванню життя, дають
можливість отримувати знижки на ціни товарів, отримувати кредит і т. п.

Відмінність цих карток від банківських кредитних карток полягає у тому,
що в них відсутній ліміт одноразової витрати, а також у тому, що власник
повинен погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгування
кредиту. У разі порушення термінів сплати заборгованості власник
зобов’язаний сплатити підвищений відсоток.

Картки туризму та розваг також бувають індивідуальними та
корпоративними.

Окремо виділяється такий вид кредитних карток, як чекові гарантійні
картки (chegue guarante cards), які видаються власнику поточного рахунку
в банку для ідентифікації організації, що надала чек та гарантії платежу
по ньому. Картка базується на кредитній лінії, яка надає власнику
рахунка овердрафт. При цьому банк виступає гарантом перерахування у
встановлений термін відповідної суми коштів на рахунок торговельного
закладу, навіть якщо у власника цієї картки на рахунку буде відсутня
потрібна сума, але в цьому випадку клієнт—власник картки сплачує
комісійні за наданий кредит.

Дебетна картка — це картка, для якої відкривається спеціальний рахунок,
на якому зберігається сума, якою обмежені розрахунки по ній. Дебетна
картка надає клієнту зручності при проведенні безготівкових платежів,
отриманні готівки, управлінні рахунком. Звичайно, фінансова
привабливість дебетної картки порівняно з кредитними картками значно
менша, вона може бути підставою для нарахування відсотків на залишок
рахунку та отримання знижок при купівлі товарів. При виконанні всіх
операцій з дебетною карткою, як правило, використовується PIN-код. З
юридичної точки зору, дебетна картка може стати кредитною, якщо
дозволити по ній овердрафт.

Дебетні картки можуть використовуватись для:

( отримання готівки через банкомат;

( отримання грошей у відділенні банку з рахунку клієнта;

( сплати за послуги чи товари в торговельних закладах.

Для отримання кожної з перелічених послуг існують окремі дебетні картки.

Дебетна картка для банкомата дає змогу власнику поточного чи ощадного
рахунку в банку отримувати готівку в межах залишку коштів на рахунку.
Іноді по цих картках встановлюється ліміт щоденного зняття коштів. В
багатьох західних країнах різні банки об’єднують свої банкомати і
організують національні мережі, які надають можливість обслуговування
власників карток в будь-якому банкоматі.

Дебетна картка для обслуговування в торговельних закладах (POS –Point of
Sale) може діяти за двома схемами. Перший варіант — гроші, які
знаходяться на рахунку дебетної картки в банку, переносяться на картку.
В кінці дня з торговельного закладу в банк передаються чеки на
трансакції, виконані з використанням дебетових карток, і робиться
відповідне бухгалтерське проведення на рахунку в банку. У цьому випадку
не потрібне оперативне проведення авторизації платежу.

Другий варіант — гроші зберігаються на рахунку в банку і на картку не
зараховуються. На картці зберігається лише номер рахунку в банку, тобто
картка є засобом доступу до рахунку, але в такому випадку потрібно
щоразу виконувати авто-

ризацію платежу, тобто картка подібна до чекової книжки. Під час
використання цього типу карток ідентифікація клієнта виконується в
момент виконання трансакції і кошти з рахунка власника перераховуються
відразу на рахунок торговельного закладу. Використання цієї картки не
дуже вигідне для клієн-

та, оскільки сума купівлі відразу знімається з його рахунку, тоді як при
використанні чеків чи кредитних карток клієнт отримує відстрочку
платежу. Крім того, для оперативного виконання авторизацій необхідні
відповідні засоби зв’язку торговельних та банківських закладів. Тому цей
вид карток не дуже поширений.

Різновидом пластикових карток як платіжного засобу є картки типу
«електронний гаманець» та «електронні гроші». На цей тип карток поки що
не розроблено міжнародних стандартів, і вони не дуже поширені як
платіжний засіб.

Електронний гаманець — це розрахункова картка, на яку зараховуються
невеликі суми для виконання поточних розрахунків. Електронний гаманець
подібний до дебетової картки, але він має ряд істотних відмінностей.

Електронний гаманець — це здебільшого анонімна картка, для платежів по
якій PIN-код не використовується. Для захисту від несанкціонованого
використання електронного гаманця власник може його заблокувати
(розблокувати) за допомогою спеціального коду, який можна ввести на
будь-якому платіжному чи банківському терміналі.

Гроші на таку картку можуть вноситись безпосередньо у вигляді готівки чи
переводитись з рахунку клієнта. Переведена на картку сума відразу ж
знімається з рахунку клієнта і в наступних операціях, що виконує з нею
клієнт, банком не контролюється. Електронний гаманець є багаторазовою
карткою, тобто існує можливість поповнення коштів після того, як вони
були витрачені.

Різниця між електронним гаманцем та «електронними грошима» полягає в
наступному.

1. Під час використання «електронних грошей» гроші з картки клієнта
переводяться на іншу картку комерсанта (торговця чи ділового партнера, з
яким виконуються певні розрахунки). Потім з картки комерсанта ці гроші
безакцептно списуються на його банківський рахунок. При роботі по цій
схемі дуже важко відстежувати обіг коштів, тому що одні банки імітують
картки, а комерсанти можуть бути клієнтами зовсім інших банків.
Банк-емітент не має змоги відстежувати і санкціонувати трансакції, що
виконуються з картками. Картка в цьому випадку відіграє роль електронної
банкноти.

2. При використанні «електронного гаманця» гроші, що зараховуються на
картку, банками-емітентами перераховуються на загальний рахунок
електронного гаманця в розрахунковому банку чи процесинговому центрі.
Інформація про трансакції з використанням «електронного гаманця»
надходить з торговельних закладів в розрахунковий банк, який проводить
перерахування коштів з рахунку електронного гаманця на рахунок
торговців.

За належністю до організації-емітента картки бувають:

 банківські картки, які емітентуються банком чи консорціумом банків;

 комерційні картки, які емітентуються комерційними фірмами чи їх групою,
тобто нефінансовими установами;

 картки карткових асоціацій, які випускаються організаціями, основною
діяльністю яких є емісія пластикових карток та створення інфраструктури
щодо їх обслуговування.

За сферою обслуговування картки бувають:

( універсальні, які використовуються для оплати за будь-які товари та
послуги;

( приватні комерційні ( цільові картки), які використовуються для оплати
за певні послуги (наприклад, картка для мережі ресторанів, готелей,
супермаркетів, заправочних станцій ).

За охватом території дії картки бувають:

( міжнародні, дія яких розповсюджується на кілька держав;

( національні, дія яких обмежена рамками певної держави;

( регіональні, які використовуються лише у певних регіонах держави;

( локальні, дія яких обмежена рамками однієї установи.

За терміном використання картки бувають:

( обмежені певним терміном дії ( іноді з можливістю пролонгування);

( необмежені в терміні дії.

Література

Автоматизированные информационные технологии в банковской деятельности:
Учеб. пособие для вузов / Г. А. Титоренко, В. И. Суворова,
И. Ф. Возгилевич и др. / Под ред. Г. А. Титоренко. — М.: Финстатинформ,
1997. — 268 с.

Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник /Под
ред. Г. А. Титоренко. — М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1998. — 400 с.

Автоматизация расчетных операций и фондовых бирж. — М.: Церих, 1992. —
206 с.

Банковские технологии. М.: Журнал издательства «Бизнес и компьютер»
1997—1999 гг.

Банковские технологии. Компьютеры+программы, 1997—1999гг.

Вступ до банківської справи: Навчальний посіб. / Савлук М. І.,
Мороз А. М., Коряк А. М. / Під ред. М. І. Савлука. — К.: Лібра,1998. —
344 с.

Державний класифікатор України ДК-001-94. «Класифікатор форм власності»,
затверджений наказом Держстандарту України № 228 від 22 листопада 1994
р.

Державний класифікатор України ДК-002-94. «Класифікатор
організаційно-правових норм господарювання”, затверджений наказом
Держстандарту України № 228 від 22 листопада 1994р.

За способом використання

За формою розрахунків

Індивідуальні Сімейні Корпоративні

Двосторонні

Багатосторонні

З графічним записом

З ембосируванням

З штрих-кодуванням

З магнітною смугою

З мікропроцесором

Картки оптичної пам’яті

За

способом

запису

Обмежені певним терміном дії

Не обмежені в терміні дії

За терміном використання

Міжнародні

Національні

Регіональні

Локальні

За

територією

дії

Універсальні

Приватні

(цільові)

За сферою обслуговування

Банківські

Комерційні

Карткових асоціацій

За незалежністю до емітента

Кредитні

Дебетові

Електронний гаманець

Електронні гроші

За

функціями

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020