Реферат на тему:
Схема прийняття управлінських рішень. Прийняття рішень за детермінованих
умов
Прийняття рішення є ключовим моментом процесу управління. У широкому
розумінні це поняття означає підготовку рішення (планування), а в
вузькому — вибір альтернативи. Під оптимальним розуміють таке рішення,
що в певному сенсі є прийнятнішим, ніж інші.
Модель процесу прийняття рішень можна подати графічно у вигляді
блок-схеми, на якій зобразити конкретні дії — процедури, зв’язки між
ними та логічні переходи. Ці схеми описують стратегію прийняття рішення
в складній системі. Саме з аналізу зв’язаної сукупності головних
процедур починають процес вирішення складної проблеми.
Окремі процедури (або операції), як правило, поділяють на формалізовані
та неформалізовані. Системний аналіз допускає, що в певних ситуаціях
неформалізовані рішення, що приймаються людиною (особою, що приймає
рішення, — ОПР) можуть бути прийнятнішими. У системному аналізі
розглядаються як формалізовані, так і неформалізовані процедури
прийняття рішень і одним із завдань є відшукання їх оптимального
співвідношення.
Формалізовані процедури базуються на використанні прикладної математики
(зокрема, таких її розділів, як дослідження операцій, математичне
програмування, теорія розроблення та прийняття рішень, теорія масового
обслуговування, моделі управління запасами, теорія ігор, марківські
процеси тощо) та обчислювальної техніки. Іноді математичними методами
досліджується зв’язана множина процедур та здійснюється моделювання
процесу прийняття рішення.
З позиції системного аналізу можна сформулювати таку послідовність дій,
які становлять зміст процесу постановки задачі прийняття рішення:
визначення меж системи, що підлягає оптимізації;
визначення головного показника (критерію) ефективності, за яким можна
оцінити характеристики відшуканого рішення;
вибір внутрішньосистемних незалежних змінних, які мають адекватно
описувати функціонування системи;
побудова моделі, що має описувати взаємозв’язки між змінними та
відображати вплив незалежних змінних на рівень показника ефективності.
З погляду системного аналізу процес прийняття рішення (див. табл. 8)
можна подати як послідовність виконання відповідного набору його етапів,
який у кожному конкретному разі уточнюється.
Таблиця 8
ЗМІСТ ОСНОВНИХ ФАЗ ПРИЙНЯТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РІШЕНЬ
Фаза прийняття рішення Зміст фази прийняття рішення
1. Збір інформації про можливі проблеми 1.1. Спостереження за внутрішнім
середовищем організації
1.2. Спостереження за зовнішнім середовищем організації
2. З’ясування та визначення причин виникнення проблеми 2.1. Описування
проблемної ситуації
2.2. Виявлення організаційної ланки, де виникла проблемна ситуація
2.3. Формулювання проблеми
2.4. Оцінювання її важливості
2.5. З’ясування причин виникнення проблеми
3. Формулювання цілей вирішення проблеми 3.1. Визначення цілей
організації
3.2. Формулювання цілей вирішення проблеми
4. Вибір та обґрунтування стратегії вирішення проблеми 4.1. Детальне
описування об’єкта
4.2. Визначення розмаху варіації факторів
4.3. Визначення вимог до розв’язку
4.4. Визначення критеріїв ефективності розв’язку
4.5. Визначення обмежень
5. Розроблення варіантів розв’язання проблеми 5.1. Поділ задачі на
підзадачі (аналіз)
5.2. Пошук ідей розв’язання кожної підзадачі
5.3. Визначення та знаходження можливих варіантів розв’язання для
кожної підзадачі та підсистеми
5.4. Вибір та побудова моделей і проведення розрахунків
5.5. Узагальнення результатів розв’язання кожної підзадачі
5.6. Прогнозування наслідків прийняття відшуканого розв’язку для кожної
підзадачі
5.7. Розроблення варіантів розв’язання всієї задачі (проблеми)
6. Вибір кращого варіанта 6.1. Аналіз ефективності варіантів розв’язку
6.2. Оцінювання впливу некерованих параметрів
7. Коригування та узгодження рішення 7.1. Аналіз рішення з виконавцями
7.2. Узгодження рішення з функціонально взаємодіючими службами
7.3. Затвердження рішення
8. Реалізація рішення 8.1. Підготовка робочого плану реалізації
8.2. Реалізація
8.3. Внесення змін у робочий план у ході реалізації рішення
8.4. Оцінювання ефективності реалізації прийнятого рішення
Загальну схему вибору оптимального рішення з чітко визначеною структурою
можна подати у такий спосіб (рис. 19):
Рис. 19. Чітко структуроване рішення
прогнозовані результати Kij. Далі з урахуванням ризику вибирається
альтернатива Xopt, що найкраще відповідає критерію E. Остаточне рішення
приймається як із врахуванням розрахунків за моделями, так і на підставі
досвіду та інтуїції ОПР.
Прийняття рішень за детермінованих умов
, на елементи якого накладено ряд обмежень, що зумовлені фізичним та
економічним змістом задачі:
де a, b — вектори параметрів.
, яка найкраще відповідає цьому критерію.
Очевидно, що загальна постановка однокритеріальної статичної
детермінованої задачі прийняття рішення (ЗПР) збігається з загальною
постановкою задачі математичного програмування (МП). Тому для
розв’язання такого типу ЗПР може бути використаний арсенал методів,
розроблений для задач МП (див., наприклад, [6, 39, 47]).
— вектор-функція від стратегій x. Тоді оптимальне рішення має
задовольняти співвідношення:
,
— оптимальна стратегія та відповідне оптимальне значення вектора
ефективності.
Складність таких задач полягає в тому, що для них не очевидний сам
принцип оптимальності, оскільки критерії досить часто можуть бути
суперечливими та вимірюватись у різних одиницях і шкалах.
— за іншою.
Розглянемо найпоширеніші методи розв’язання задач векторної оптимізації.
, після чого задача зводиться до задачі на умовний екстремум головного
часткового критерію.
, що мають кращі оцінки за другим критерієм, і т. д.
У методі послідовних поступок для кожного з проранжованих критеріїв
вибирається максимально допустиме відхилення його значення від
найкращого. Цей метод відрізняється від попереднього тим, що на кожному
кроці будують множину альтернатив з урахуванням допустимого відхилення
критерію від найкращого значення («поступки»).
Метод згортки є операцією перетворення векторного критерію в скалярний.
Для згортки необхідно у певний спосіб нормалізувати критерії для
уможливлення їх зіставності. Для цього, наприклад, можна перейти до
абстрактних величин або до величин з однаковими одиницями вимірювання.
Потім векторний критерій замінюють скалярним:
.
Як функціональну залежність f(() найчастіше застосовують такі типи
згорток:
— адитивні;
— мультиплікативні;
— агреговані,
— ваги часткових критеріїв, p — показник компенсації одних рівноцінних
критеріїв великими змінами інших.
Недоліки застосування згорток полягають у необхідності визначення та
обґрунтування вагових коефіцієнтів для часткових критеріїв та вибору
типу згортки.
Список літератури
Акофф Р. Л. Планирование в больших экономических системах / Пер. с англ.
— М.: Сов. радио, 1972. — 223 с.
Андрейчиков А. В., Андрейчикова О. Н. Анализ, синтез, планирование
решений в экономике. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 368 с.
Анфилатов В. С., Емельянов А. А., Кукушкин А. А. Системный анализ в
управлении. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 368 с.
Беляев А. А., Коротков Э. М. Системология организации. — М.: ИНФРА-М,
2000. — 182 с.
Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке эффективности
инвестиций. — М.: ИНФРА-М, 1995.
Браверман Э. М. Математические модели планирования и управления в
экономических системах. — М.: Наука, 1976. — 368 с.
Матриця рішень Матриця даних
D1 D2 … Dl
Альтернативи X1 K11 K12 … K1l
X2 K21 K22 … K2l
… … … … …
Xn Kn1 Kn2 … Knl
Критерії E = f(e)
Оцінювання ризику
Рішення Хopt
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
