Реферат на тему:
Загальні принципи управління економічними системами
Процеси управління є предметом дослідження кількох наукових напрямків.
Так, загальні принципи управління досліджуються в кібернетиці. Проблеми
управління технічними системами без участі людини вивчаються в теорії
автоматичного управління (ТАУ). Особливості управління в
соціально-економічних системах є предметом менеджменту. Але в усіх цих
галузях необхідне знання загальних законів функціонування систем, які
ґрунтуються на застосуванні системного підходу та досліджуються в межах
загальної теорії систем і системного аналізу.
Під управлінням розуміють процес формування цілеспрямованої поведінки
системи за умов зміни зовнішнього середовища через інформаційний вплив,
який здійснюється людиною (групою людей) або приладом.
У системах з управлінням у будь-якому разі можна виділити підсистему
управління (СУ) та керовану підсистему, або об’єкт управління (ОУ).
Управління ґрунтується на зборі та обробленні інформації, що
розглядається як своєрідний ресурс. Тому однією із головних передумов
управління є зворотний зв’язок, тобто передання інформації про стан
керованої підсистеми та зовнішнього середовища до системи управління,
обмін інформацією між цими системами та зовнішнім середовищем.
Схематично систему з управлінням зображено на рис. 18.
Тут X — інформація про стан зовнішнього середовища (зовнішній вплив на
об’єкт управління), X? — інформація про стан зовнішнього середовища, що
наявна в СУ, Y — інформація про стан об’єкта управління, Y? — інформація
про стан об’єкта управління, що наявна в СУ, u — командна інформація.
Рис. 18. Загальна схема системи з управлінням
СУ реалізує завдання стабілізації, виконання програми, стеження й
оптимізації та забезпечує тим самим або утримання вихідних характеристик
та стану системи при зміні зовнішніх впливів у заданих межах, або
виконання системою дій щодо зміни її характеристик чи характеристик
зовнішнього середовища (перехід на нову траєкторію).
Об’єкт управління в цьому разі виступає як інструмент або засіб, що
реалізує основну функцію системи. Система зв’язку забезпечує обмін
інформацією між СУ та ОУ.
Завданнями управління в такому разі будуть:
синтез структури та параметрів ОУ, що відповідає головній цілі системи
(закону функціонування);
синтез структури та параметрів СУ, тобто визначення типу структури
управління, кількості рівнів ієрархії та типу зв’язків між ними з
урахуванням головної цілі управління системою та обмежень щодо витрат
(на розроблення, чисельність управлінського персоналу тощо), визначення
масивів інформації, що підлягають передаванню, обробленню та зберіганню;
синтез параметрів та структури системи зв’язку.
Функції управління. Конкретні функції управління реалізуються через
застосування певних методів управління. Залежно від їхнього змісту
методи управління економічними системами поділяють на:
економічні;
організаційні;
правові;
соціальні.
Принципи управління єдині для всіх рівнів ієрархії соціально-економічних
систем, але по-різному реалізуються залежно від об’єкта управління та
функцій, що виконуються. Серед головних функцій, які виконують при
управлінні соціально-економічними системами, виділяють:
планування (оперативне, тактичне та стратегічне);
прогнозування;
організацію;
аналіз та контроль;
зв’язок.
Для врахування людського фактору в окрему групу виділяють функції
стимулювання та мотивації.
Стратегічне планування. На стадії стратегічного планування розглядають
необхідність та можливість зміни структури, властивостей та закон
функціонування системи, відбувається вибір головних цілей системи,
визначаються бажані кінцеві результати та методи досягнення цілей і
результатів. Методи та засоби досягнення поставлених цілей (у тому числі
необхідні ресурси, послідовність їх використання) визначаються без
деталізації. На цьому етапі визначається образ подальших дій та
забезпечуються засади для майбутніх довгострокових рішень.
Тактичне планування полягає у визначенні проміжних цілей на шляху
досягнення стратегічних, тобто у визначенні траєкторії системи. При
цьому детально визначаються засоби та способи вирішення завдань,
застосування ресурсів, необхідні процедури і технології.
При стратегічному плануванні розглядаються питання можливої зміни
характеристик усієї системи із-за зміни її складу, структури або
властивостей. Наприклад, для підприємства можливе збільшення виробничих
потужностей через будівництво нових цехів, придбання обладнання, зміни
спеціалізації або технології тощо. При тактичному плануванні властивості
системи вважаються заданими.
Прогнозування має на меті врахування рівня невизначеності стану системи
та зовнішнього середовища, можливої зміни структури, властивостей або
відшукання закону функціонування системи в майбутньому. Прогноз є
науково обґрунтованим судженням щодо стану системи в майбутньому, або
щодо альтернативних шляхів та термінів досягнення системою бажаного
(цільового) стану.
Організація є функцією управління, що полягає у встановленні постійних
та тимчасових взаємовідношень між усіма елементами системи, у визначенні
порядку та умов їх функціонування. Це означає об’єднання людей,
виробничих, матеріальних, природних, інформаційних ресурсів у єдину
систему, спрямовану на розв’язання визначених цілей. Під цим розуміють
визначення структури системи, взаємозв’язків між підсистемами, розподіл
функцій між підрозділами та надання повноважень.
Аналіз та контроль забезпечують виявлення та з’ясування причин
відхилення системи від бажаного стану.
Оперативне управління забезпечує функціонування системи відповідно до
розробленого плану. Воно полягає у періодичному зіставленні фактично
одержаних результатів з наміченим рівнем відповідних показників у плані
та подальшому коригуванні виробничих процесів. Оперативне управління
тісно пов’язане з тактичним плануванням у тому разі, коли відхилення
стану системи від наміченого плану потребують зміни траєкторії руху
системи.
Усі групи методів управління взаємозалежні та застосовуються в
комплексі. Отже, процеси управління соціально-економічними системами
включають ряд таких аспектів:
інформаційний (збір та оброблення інформації);
алгоритмічний та модельний (розроблення системи моделей);
регулюючий (розроблення форм впливу для узгодження інтересів окремих
підсистем та системи в цілому).
Наявність різних аспектів управління, як і функцій системи, зумовлює
одночасне формування та функціонування різних ієрархічних структур
відповідно до різних ознак поділу множини елементів, що утворюють об’єкт
управління. Взаємодія таких структур не зводиться до простого відношення
підпорядкування в ієрархії.
Важливим завданням поліпшення управління економічними системами є
побудова раціональної системи взаємозв’язків між окремими підсистемами.
З одного боку, збільшення кількості рівнів ієрархії або проміжних
ланцюгів у системі управління призводить до зростання витрат на систему
управління та знижує її ефективність. З другого боку, недостатня
кількість рівнів управління призводить до перевантаження управлінських
працівників та зниження ефективності їх праці. Тому вибір раціональної
структури управління має забезпечувати максимальну ефективність системи.
Список літератури
Акофф Р. Л. Планирование в больших экономических системах / Пер. с англ.
— М.: Сов. радио, 1972. — 223 с.
Андрейчиков А. В., Андрейчикова О. Н. Анализ, синтез, планирование
решений в экономике. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 368 с.
Анфилатов В. С., Емельянов А. А., Кукушкин А. А. Системный анализ в
управлении. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 368 с.
Беляев А. А., Коротков Э. М. Системология организации. — М.: ИНФРА-М,
2000. — 182 с.
Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке эффективности
инвестиций. — М.: ИНФРА-М, 1995.
Браверман Э. М. Математические модели планирования и управления в
экономических системах. — М.: Наука, 1976. — 368 с.
Система
(канали)
зв’язку
ОУ
СУ
Х(
Y(
Х
Y
u
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
