Реферат на тему:
Аналіз фінансового стану підприємства
Нагальною необхідністю будь-якого підприємства є систематичний пошук
шляхів підвищення та зміцнення фінансової стабільності. Передує цьому
процесу своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємства,
що дозволяє оцінити співвідношення між заборгованістю суб’єкта
господарювання і його активами, структуру активів, оптимальність
величини матеріально-виробничих запасів, дебіторської і кредиторської
заборгованості.
Фінансовий стан підприємства – це комплексний результат від взаємодії
усієї системи фінансових відносин підприємства, що відображає наявність,
розміщення та використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими основними
напрямками:
– аналіз балансу, майна та джерел їх утворення;
– аналіз ліквідності та платоспроможності;
– аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості;
– аналіз кредитоспроможності.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства
є форма №1 “Баланс” (табл. 7.1).
При “читанні” балансу з’ясовують характер зміни підсумків балансу його
окремих розділів та статей, раціональність розташування статей коштів
підприємства, його поточну платіжну здатність та інше.
1. Підсумок балансу на початок періоду порівнюється з підсумком балансу
на кінець періоду. Це показує рух балансу. В звичайних виробничих умовах
збільшення підсумку балансу оцінюється позитивно.
2. Встановлюється відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу
виробництва і реалізації продукції (Q), а також прибутку підприємства
(П). Більш швидкі темпи “Q” і “П” свідчать про покращення використання
коштів на даному підприємстві.
Таблиця 7.1 – Баланс
Актив Код рядка На початок року На кінець звітн. року
Пасив Код рядка На початок року На кінець звітн. року
1 2 3 4
5 6 7 8
1. Необоротні активи
1. Власний капітал
Нематеріальні активи:
залишкова вартість 010
2000
Статутний капітал 300 130000 130000
Пайовий капітал 310
первісна вартість 011
2000
Додатковий вкладений капітал 320
знос 012
Інший додатковий капітал 330
Незавершене будівництво 020 20000 18000
Резервний капітал 340
Основні засоби:
залишкова вартість 030 65020 66920
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 30 48
первісна вартість 031 66500 68500
Неоплачений капітал 360 (1000) (1000)
знос 032 1480 1580
Вилучений капітал 370
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040
Усього за розділом І 380 129030 129048
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу 400
Інші забезпечення 410
інші фінансові інвестиції 045
Цільове фінансування 420
Довгострокова дебіторська заборгованість 050
Усього за розділом ІІ 430
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Відстрочені податкові активи 060
Довгострокові кредити банків 440 20000 20000
Інші необоротні активи 070
Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450
Усього за розділом І 080 85020 86920
ІІ. Оборотні активи
Відстрочені податкові зобов’язання 460
Запаси:
виробничі запаси 100 3000 3164
Інші довгострокові зобов’язання 470
тварини на вирощуванні та відгодівлі 110
Усього за розділом ІІІ 480 20000 20000
IV. Поточні зобов’язання
незавершене виробництво 120 7564 7172
Короткострокові кредити банків 500 66552 60000
готова продукція 130 1500 2000
Продовження таблиці 7.1.
1 2 3 4
5 6 7 8
Товари 140 2500 27532
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510
Векселі одержані 150
Дебіторська заборгованість за
товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість 160 2400 2600
Векселі видані 520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 21140 23080
первісна вартість 161 2400 2600
резерв сумнівних боргів 162
Поточні зобов’язання за розрахунками:
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом 170 12010 11304
з одержаних авансів 540
з бюджетом 550 4032 3926
за виданими авансами 180
з позабюджетних платежів 560 1380 1694
з нарахованих доходів 190
зі страхування 570 750 8000
із внутрішніх розрахунків 200
з оплати праці 580 14350 15676
Інша поточна дебіторська заборгованість 210
з учасниками 590 300 800
із внутрішніх розрахунків 600
Поточні фінансові інвестиції 220
Інші поточні зобов’язання 610
Усього за розділом ІV 620 108504 113176
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті 230 121040 121532
V. Доходи майбутніх періодів 630
Баланс 640 257534 262224
в іноземній валюті 240
Інші оборотні активи 250
Усього за розділом ІІ 260 172514 175304
ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270
Баланс 280 257534 262224
3. Розраховується система фінансових коефіцієнтів і порівнюється з
даними минулих років, аналогічними показниками інших підприємств,
середньогалузевими даними, загальноприйнятими стандартними показниками.
4. Визначається зміна окремих розділів та статей балансу. Позитивної
оцінки заслуговує збільшення в активі балансу грошових засобів цінних
паперів, коротко- і довготермінових фінансових вкладень основних
засобів, нематеріальних активів. У пасиві балансу – підсумки першого
розділу і особливо суми прибутку, доходів майбутніх періодів,
спеціальних фондів цільового призначення. Як правило, негативної оцінки
заслуговує різкий ріст дебіторської і кредиторської заборгованості.
5. Проводиться аналіз структури балансу – засобів підприємства та джерел
їх утворення (аналіз по вертикалі). Так, зміна структури активів
підприємства в бік зростання частки оборотних засобів може вказувати на:
– формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню
оборотності засобів підприємства;
— переорієнтацію частин поточних активів на кредитування споживачів
товарів, дочірніх підприємств та інших дебіторів;
— згортання виробничо-технічної бази.
Однак для того, щоб зробити однозначний висновок про причини зміни даної
пропорції в структурі активів, необхідно провести детальний аналіз
окремих статей балансу та додаткової інформації.
Важливим елементом аналізу майна підприємства є оцінка його майнового
стану за допомогою наступних показників:
— частка активної частини основних засобів, як відношення вартості
активної частини основних засобів до сумарної вартості основних засобів;
— коефіцієнт зносу основних засобів, як відношення суми зносу до
балансової вартості основних засобів за первісною вартістю;
— коефіцієнт оновлення, як відношення балансової вартості поступлених
за період звіту основних засобів до їх вартості на кінець періоду;
— коефіцієнт вибуття, як відношення балансової вартості вибулих за
період звіту основних засобів до їх вартості на початок періоду.
Співвідношення цих показників та аналіз їх у динаміці дозволить дати
об’єктивну оцінку майна підприємства за аналізований період.
Аналіз джерел формування майна підприємства можна подати в таблиці 7.2
(вихідні дані з таблиці 7.1).
Таблиця 7.2 — Аналіз джерел коштів.
Показник На початок звітного року На кінець звітного року Відхилення,
тис.грн.
тис.грн. % тис.грн %
1 Усього майна 257534 100 262224 100 4690
1.1 Власні кошти підприємства, з них 129030 50,1 129048 49,2 18
1.1.1 Власні оборотні кошти 44010 17,1 42128 16,1 -1882
1.2 Позичені кошти, з них 128504 49,9 133176 50,8 4672
1.2.1 Довгострокові кредити 20000 15,6 20000 15,0 0
1.2.2 Короткострокові кредити 66552 51,8 60000 45,1 -6552
1.2.3 Кредиторська заборгованість 21140 16,4 23080 17,3 1940
Спостерігається тенденція до зниження власних оборотних коштів, що
компенсується ростом кредиторської заборгованості. Цю ситуацію можна
оцінити шляхом аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства.
Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і
в повному обсязі погасити поточні зобов’язання і короткострокову
кредиторську заборгованість.
При оцінці ліквідності розраховують:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
4. Коефіцієнт обіговості запасів.
5. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості.
6. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості.
Перші три коефіцієнти, які розраховуються на підставі даних форми № 1,
“Баланс” шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов’язань
підприємства, характеризують достатність поточних активів для погашення
боргів протягом року. Четвертий, п’ятий і шостий коефіцієнти
розраховуються на підставі форми № 1 “Баланс” і форми № 2 “Звіт про
фінансові результати”. Ці коефіцієнти дозволяють оцінити ефективність
використання активів.
Ue
Z
H
H#l#I+U+6,8,¤,¦,ae,e,*-8-?-?-?-A-I-e-e-N9?9h:?:\;^;d;?;p
?6@`@d@uoiaUaOiIiEiEiEiEiEiA1/2iEi·¬ ¬ ¬”¬ ¬”¬ ¬”¬‹¬„}„
th>*
Ue
Z
th
????th
цієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття. Він дає загальну
оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів
підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні
активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство може
розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт розраховується
за формулою
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл). На відміну від попереднього,
він враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником
ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні
поточні активи. Розраховується за такою формулою:
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) показує, яка частина поточних
(короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт
розраховується за такою формулою:
4. Коефіцієнт обігових запасів (Коз) показує, як часто обертаються
запаси для забезпечення поточного обсягу виробництва, і розраховується
за формулою
Чим вищий цей коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси, а значить, і
менша тривалість одного обороту.
5. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості (Кодз) показує,
скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.
Чим більша кількість оборотів, тим краще.
6. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості (Кокз) свідчить
про наявність на підприємстві тимчасово залучених грошових коштів, що
підлягають поверненню. Його розраховують за формулою
Порівняння термінів погашення дебіторської і кредиторської
заборгованості дозволить зробити висновок про платоспроможність
підприємства. Перевищення терміну погашення кредиторської заборгованості
над дебіторською свідчить про погіршення платоспроможності підприємства
і навпаки.
Говорячи про ліквідність підприємства, інколи ототожнюють його з
платоспроможністю. Однак ці поняття не тотожні. Коефіцієнти ліквідності
можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, а підприємство
буде не платоспроможне (в поточних активах значна питома вага припадає
на неліквідні засоби та дебіторську заборгованість). Платоспроможність
означає наявність у підприємства грошових коштів, достатніх для негайних
розрахунків за поточними платежами.
Виходячи з такого визначення, рівень платоспроможності підприємства
можна визначити за формулою
Бажано, щоби значення Кпс наближалося до одиниці.
З позиції довготермінової перспективи платоспроможність підприємства
характеризується структурою джерел коштів та залежністю від зовнішніх
суб’єктів господарювання. З кількісної сторони її можна оцінити за
допомогою відповідних показників.
Коефіцієнт автономії (Ка) характеризує можливість підприємства виконати
свої зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів
Бажано, щоби значення Ка наближалося до одиниці.
З позиції довготермінової перспективи платоспроможність підприємства
характеризується структурою джерел коштів та залежністю від зовнішніх
суб’єктів господарювання. З кількісної сторони її можна оцінити за
допомогою відповідних показників.
Коефіцієнт автономії (Ка) характеризує можливість підприємства виконати
свої зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів
Доповненням до попереднього коефіцієнта можна вважати показник
концентрації залученого капіталу (Кзк)
Сума Ка і Кзк завжди дорівнює одиниці.
Для найбільш загальної оцінки платоспроможності (фінансової рівноваги)
розраховується співвідношення залученого і власного капіталу (Кзв)
Зростання цього показника свідчить про посилення залежності підприємства
від інвесторів та кредиторів, що знижує його фінансову стійкість.
Для визначення структури капіталу розраховують показник довгострокового
залучення позичених коштів (Кдз)
Збільшення даного показника в динаміці – негативна тенденція, зростає
залежність від зовнішніх інвесторів та потреба в обслуговуванні
залучених коштів.
Розрахувавши наведені показники, надалі необхідно провести аналіз усіх
чинників, що впливають на їх величину. При цьому слід пам’ятати, що для
підприємств будь-якої форми власності кредитори і контрагенти будуть
віддавати перевагу підприємствам з великою часткою власного капіталу та
високим рівнем фінансової автономії.
Величина дебіторської і кредиторської заборгованості визначається в
основному умовами розрахунків підприємства з покупцями та
постачальниками. Дебіторська заборгованість аналізується з метою
прийняття управлінських рішень, спрямованих на її скорочення та
стягнення сумнівної дебіторської заборгованості. Аналіз проводиться по
окремих покупцях з урахуванням дати виникнення заборгованості, суми та
терміну неплатежів. За даними звітності (форми 1, 2) можна визначити
деякі показники, що характеризують стан дебіторської заборгованості.
Серед них коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, період
погашення дебіторської заборгованості, частка дебіторської
заборгованості у загальному обсязі поточних активів, частка сумнівної
дебіторської заборгованості у загальному обсязі заборгованості. Аналіз
цих показників рекомендується проводити з допомогою методів порівняння,
групування, елімінування та факторного аналізу.
При управлінні дебіторською заборгованістю важливо брати до уваги два
підходи:
– порівняння додаткового прибутку з втратами за рахунок зміни політики
розрахунків за реалізовану продукцію;
– оптимізація величини і термінів погашення дебіторської та
кредиторської заборгованості.
Перший підхід передбачає – якщо продавати продукцію з відстрочкою
платежів, то необхідно порівнювати витрати від появи додаткової
дебіторської заборгованості з приростом прибутку в результаті збільшення
виручки від реалізації.
Другий підхід передбачає максимальне використання усіх можливостей
скорочення фінансового циклу – залучення для фінансування дебіторської
заборгованості коштів, призначених для розрахунку з кредиторами за
товари.
Аналіз кредиторської заборгованості може проводитись з використанням
наведеної вище методики аналізу дебіторської заборгованості.
Кредитоспроможність підприємства характеризується поточним фінансовим
станом, своєчасним розрахунком за раніше отримані кредити та швидкістю
мобілізації, при необхідності, коштів з різних джерел. Оцінка
кредитоспроможності підприємства проводиться з метою вирішення питання
про можливість надання йому кредиту банком. Для цього використовуються
показники, які дають повне уявлення про результати фінансової діяльності
підприємства-позичальника. Беручи до уваги велику кількість різнорідних
показників, можна розраховувати класність окремих позичальників,
використовуючи інформацію табл. 7.3.
Таблиця 7.3 – Визначення класності підприємства-позичальника
Клас Порядок кредитування
А Немає жодних сумнівів щодо своєчасності і повноти погашення
позичальником кредиту і сплати процентів за ним. Першокласні клієнти
банку, яким можуть бути надані певні пільги при кредитуванні.
Б Немає претензій до своєчасного і повного погашення позики (процентів)
на момент класифікації, але можливі реорганізація і диверсифікація
виробництва, зміна спеціалізації і кон’юнктури не дозволяють віднести
підприємство-позичальник до класу А. Встановлений звичайний порядок
кредитування.
В Періодичні затримки погашення позики (процентів) не вселяють довіри
банку. Підприємство-позичальник може отримати окремі види позик.
Г Слід очікувати неповернення повної суми позики в строк і на умовах,
передбачених кредитним договором (високоризиковане кредитування).
Д Кредитування неприпустиме (видані позики підлягають поверненню в
судовому порядку). Некредитоспроможні підприємства.
ЛIТЕРАТУРА
1. Конституція України.—К., 1996.
2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.—
1991—№20.
3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради
України. — 1991. — № 14.
4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної
Ради України. — 1991. — № 49.
5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.
6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні
компанії» // Урядовий кур’єр. — 1994. — № 31—32.
7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур’єр
від 17.01.2001.
8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.
9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. —
1996.— №12.
10. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять
капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.
PAGE
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter