UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАрхітектурне проектування в рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) (реферат)
АвторPetya
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3165
Скачало348
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

фізичних параметрів на наші органи почуттів.

 

По-друге, – це складання в цілісність в почуттєвій свідомості людини

окремих сигналів середовища. В реальному середовищі щоденні мозаїчні

враження - від міста і районів до кімнати в будинку - в одних випадках

складаються в ціле, в інших - відчуваються хаосом.

 

Виникає питання, як формується образна єдність міського середовища?

 

2. Мова і мовлення архітектури як засіб вираження архітектурної

композиції

 

У науці поняття мови і мовлення (рос. – языка и речи) з'являються як

засіб контакту автора й адресата (в архітектурі цей контакт здійснюється

через архітектурний об'єкт).

 

Архітектурні форми, що наділені мовною функцією, повинні мати наступні

якості:

 

- задовольняти потреби матеріальної основи: організації міської

діяльності;

 

- викликати найбільш сильну емоційну реакцію в сприймаючого людини

(адресата);

 

- володіти часовою і масштабною стійкістю: зберігати функції мови для

будь-яких епох, масштабів середовища, провадженнях робіт, матеріалах,

стилях, модах, смаках і т.д.

 

Як відомо, в архітектурі виділяють три форми: просторову, об'ємну і

колірну, причому чільною роллю наділяють дві перші. Саме вони беруться в

основу мовних пріоритетів.

 

Наука багатьох епох виділяла як визначальні просторово-часові параметри.

Ідеї “натхненності” просторів, їх “вібрації” і подиху проходять від

Аристотеля до Ейнштейна як обов'язкова риса “усіх відчуттів будь-якої

модальності, інтенсивності, тривалості” [18]. Людина оцінює їх у

порівнянні зі “своїми просторовими ознаками” і відкидає при неможливості

таких порівнянь (як це часто відбувається в районах масової забудови).

Наука про простір проксеміка поширює вплив просторів на соціальне

поводження людей і констатує національні розходження у відчутті

просторових дистанцій і координат. Існує і залежність між дистанцією

огляду, відчуттям глибини і світла [19].

 

Не меншу роль грає світло. По-перше, потрапляючи на контур зіниці, воно

викликає “кореневий поштовх”, що підсилює реальні контрасти; виникає те,

що в мистецтві прийнято називати “зворотним ефектом”. По-друге, у

залежності від світлової розвиненості, сигнали проникають на різну

глибину в кору головного мозку; а більш глибоке проникнення викликає

більш глибоку емоційну реакцію [20].

 

Простір і світло мають глибинні, архетипичні основи, образно відбиті в

міфопоетиці. Так, міфопоетична модель античного космосу представляється

у виді яйця, просторово розчленованого по вертикалі на три складові

частини: верхню - небо (Уран) і нижню - землю (Гею), розділену на світ

людей і світ підземний (Тартар). Небо уявлялось оболонкою, наповненою

світлом; земля - покритою тінню поверхнею; підземелля являє занурену в

пітьму безодню. Туди, за Гесіодом, спускаються “корені землі і моря”.

 

Міфологічне розуміння внутрішнього простору як простору затіненого,

такого що знаходиться в тіні від покриття, „даху”, міфопоетичне мислення

поширює на весь інтер'єр, що окультурюється: будинку, міста чи держави.

Таке універсальне поняття даху виходить з найдавніших уявлень, про які

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ