UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАрхітектурне проектування в рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) (реферат)
АвторPetya
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3161
Скачало348
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ь з найдавніших уявлень, про які

писав ще Ксенофонт, стверджуючи, що людину від дикої тварини відрізняє

наявність даху над головою [21]. Таким чином, космос і будинок

представляють один образ - внутрішній, затінений культурний простір,

закритий від зовнішніх впливів. Але ця закритість не абсолютна.

Кульмінаційним вузлом, що домінує у внутрішньому, закритому просторі, є

світлий центр, середина - фрагмент зовнішнього світу, впущений у

середину.

 

Міфопоетика співвідносить світло і пітьму з уявленнями про життя і

смерть. Пітьма-смерть семантично близька воді, просторовому стиску,

низу, античному хаосу. Але ця смерть не абсолютна: вона виявляється

основою майбутнього народження життя-світла.

 

Таку ж просторово-світлову єдність ми бачимо в архітектурі. Так, в

архітектора італійського Відродження Альберті композиційна середина

вілли – атріум або “лоно” обов'язково зчленовує відкрите світло сонця і

тінь від портика чи даху [22], а у сучасного японського архітектора Андо

світло після пітьми спалахує у фінальній кульмінації.

 

Таким чином, світло і пітьма виступають як глибинна, міфологічна основа

архітектурної мови. Вони невідривні від просторових параметрів і в

сукупності позначають міфопоетичні зв'язки внутрішнього і зовнішнього; в

решті решт - людини і світу.

 

Отже, до АРХІТЕКТУРНОЇ МОВИ відносяться два компоненти середовища:

 

- просторова дистанція (просторові параметри) ;

 

- світлові відносини (світло - тінь).

 

Архітектура і мистецтво в цілому в усі епохи оперували цією

просторово-світловою мовою. Так, у соціально прогресивних суспільствах,

де людина виступала у гармонії зі світом, зовнішнє неосяжне осягалося

шляхом уведення проміжних просторів, порівнянних з людиною (класична

Еллада, раннє Відродження, кращі зразки сучасної архітектури) [23].

Вираження незначності людини або трагедії, що її спіткала, тобто

некомунікабельності людини і світу, відбувається через шокове зіткнення

людини з гігантськими просторами (комплекс у Гізе, Імперська канцелярія

в Берліні, технократичні мотиви Саарінена або, у плані трагедійної

метафори, меморіали в Хатині і Саласпілсі).

 

ш

 

ъ

 

F

 

H

 

відправлений лист” М.Калатозова, “Конформіст” Д.Берталуччі, “Мовчання”

І.Бергмана. М.Козинцев у фільмі “Король Лір” порушував комфортну

дистанцію між людьми в сцені “Розподіл королівства” і тим кардинально

змінював настрій: від благодушності до неприйняття.

 

Ряд стійких метафор створюють світлові структури:

 

- відчуття оптимізму чи песимізму міняються в залежності від переваги

світла або тіні, ступеня щільності (прозорості) тіней або яскравості

світла (так, на різні метафори “працюють” контрастні тіні

давньоєгипетської архітектури і нюансні сполучення світла і тіні в

архітектурі класичних Афін);

 

- перехід від спокою до тривоги походить від відчуття стійкості чи

хиткості буття, що залежить від ступеню розчленованості світла і тіні

(так, великі поверхні світла і тіні у Виховному будинку Ф.Брунеллескі

змінюються стінами, поцяткованими відблисками, у палаццо пізнього

Відродження; залиту світлом “Сікстинську мадонну” Рафаеля переміняє його

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ