UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАрхітектурне проектування в рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим) (реферат)
АвторPetya
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3157
Скачало348
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

шляху” міфопоетичний герой неодноразово зіштовхується

з перешкодами-порогами; він переживає їхнє подолання як умирання і

народження (“руйнування” і “відновлення”). Умирання розуміється як

занурення в пітьму-хаос, коли “розумна (цілісна) сутність віддається у

владу пітьми,... і саморуйнування” [О.Ф.Лосєв, с.747]. Герой (світ)

переживає подолання як ритуальна жертва; він умирає, щоб відродитися в

новому космізованому статусі. Знаком такого статусу є “цінність” (нею

може бути цінна річ, або здобута стабільність світу), заради завоювання

якої герой переборов “важкий шлях”.

 

Категорії простору і світла діють тут дуже яскраво. У важливий момент

міфопоетичний “шлях” переривається темним вузьким простором, після якого

відкривається світло “іншого царства” [В.Н.Топоров, т.2, с.352].

Проходження через вузький і затемнений простір несе на рівні архетипу

семантику умирання і народження. Це простір-час, де герой (світ)

бореться зі смертю і після занурення в прастихію хаосу (поглинання його

хаосом) виходить світлим переможцем. Так сходить сонце після „занурення

у безодню”. Боротьба динамічна і напружена, і просторово-світлова

динаміка виражає семантику цієї боротьби. Завдяки боротьбі і перемозі

відбувається “героїзація” людини, прилучення до певних сакральних

цінностей. Тепер, набувши нового статусу, вона може “доторкнутися” до

світу богів, міфопоетичного універсуму.

 

Таким чином, архітектурний катарсис виникає в реальному середовищі при

завершальному зіткненні внутрішніх і зовнішніх просторів, темряви і

світла. Тут реалізується і концепція Геракліта про гармонію як єдність

протилежностей узагалі, і теорія О.Ф.Лосєва про вираження як про

співставлення зовнішніх і внутрішніх категорій. Ці протилежності -

необхідна антитеза, без якої композиція втрачає сенс. Його

архітектурним змістом є вихід до зовнішніх просторів і світла як до

композиційного завершення, тобто архітектурний КАТАРСИС.

 

Зовнішнє (як принцип, зовнішній світ) у різні епохи поставало у різних

видах. Воно матеріалізувалося в просторових розкриттях у період бароко й

у сучасній архітектурі, метафорично відбивалося в інтер'єрі, як у

древньому Єгипті й у готичному храмі; мало проміжний характер (між

людиною і Космосом), як в Елладі.

 

Існувало і принципове розходження в характері подолання перед виходом до

зовнішнього: плавне, гармонічне в одних випадках і напружене, спонтанне

- в інших. Так, різка зміна дистанції і світлових відносин - раптові

появи перешкод поблизу і контрастні зміни темряви і світла створюють

відчуття напруженості, неврівноваженості, дисгармонії, екстазу. Цей

прийом характерний для епох соціальних екзальтацій. Він діє принципово

аналогічно при виході до обеліска в Карнакському храмі, до колони Траяна

на форумі в Римі, до готичного храму. У періоди соціального оптимізму

архітектура створила гармонічні переходи (афінський Акрополь епохи

Перикла, Виховний будинок Брунеллескі, меморіал в Ульяновську). Навіть

на невеликому часовому інтервалі - від Єкатеринінського палацу до

Камеронової галереї в Царскосільскому ансамблі - різні зчленування

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ