Ринок: сутність, функції та моделі (реферат)

Реферат на тему

Ринок: сутність, функції та моделі

План

Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти

2. Ринок і його сутність. Попит і пропонування

Еластичність попиту і пропонування на індивідуальних ринках

4. Конкуренція і моделі ринків

Література1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти

Інституціональні основи ринкової економіки. Рин-кові відносини, їх
суб’єкти і об’єкти.

Інституціональні основи ринкової економіки. Ринкова економіка за своїм
соціально-економічним змістом є капіталістичною економікою; вона
базується на капіталістичному способі виробництва. Капіталістична
економічна формація охоплює такі інститути і принципи:

приватну власність;

клас капіталістів, власників засобів виробництва;

клас найманих працівників — робітників, інженерів і техніків,
менеджерів, науковців;

свободу підприємництва і вибору;

особистий інтерес як головний мотив вибору;

конкуренцію;

опору на систему цін або ринкову систему;

обмежену роль держави.

Детально більшість інституціональних основ ринкової економіки буде
розкрито в інших темах. Предметом цієї теми є ринкова система.

Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи, підприємництва і
вибору. Споживачі вільні купляти те, що їм подобається; підприємства —
виробляти і продавати те, що вони вважають доцільним; постачальники
ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування
матеріальних і людських ресурсів.

Складовою ринкової економіки є ринкова система. Ринкова система — це
система ринків, цін і конкуренції. Саме система ринків, цін і
конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми, що
виключають капіталістичний хаос у ринковій економіці, який породжують
свобода підприємництва і вибору. Ринкова система, яку ми починаємо
вивчати в цій темі, являє собою механізм, що виконує одночасно дві
корисні функції: по-перше, сповіщає споживачів, виробників і
постачальників ресурсів про рішення, які кожен з них прийняв, по-друге,
синхронізує ці рішення, що забезпечує узгодження виробничих цілей.

Конкретними ланками ринкової системи є такі категорії, як попит,
пропонування, рівноважна ціна, конкуренція, ринок.

Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Ринкові відносини — це
відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в
процесі купівлі-продажу товарів.

Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники
ресурсів.

Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані
працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким
чином, суб’єктом ринкових відносин виступає майже все населення країни.
За умов ринкової економіки щоб споживати, потрібно спочатку купити на
ринку.

Виробниками продукції виступають підприємства — капіталістичні і прості
товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають
задовольнити потреби споживачів — покупців.

Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і
підприємницький хист, є власники цих ресурсів. Землю як виробничий
ресурс постачають землевласники, працю — її носії — робітники,
інженерно-технічні працівники, менеджери, інші спеціалісти. Капітал
постачають власники засобів виробництва — капіталісти, а підприємницькі
здібності — підприємці.

При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних
суб’єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб’єкти властиві для
моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних
процесах мінімальна.

Домогосподарства виконують дві основних функції в ринковій економіці:
вони є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас
основною видатковою групою в національному господарстві.

Підприємства є другим основним компонентом приватного сектору.
Підприємства — це основна ланка народного господарства, яка забезпечує
виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою
одержання прибутку. Підприємства, як і домогосподарства вкрай
різноманітні — від гігантів, таких як холдингова компанія
«Луганськвугілля», яка має 35 підприємств із загальною кількістю 29 тис.
працівників, до крихітних майстерень і бакалейних крамничок — з
одним-двома працівниками.

У змішаній ринковій економіці важливим суб’єктом ринкових відносин є
держава (за визначенням західних економістів — уряд). Держава і ринкова
система ділять між собою основні фундаментальні проблеми ринкової
економіки. Завдяки цьому функціонування приватного сектору на основі
ринкової системи модифікується державним сектором різними способами,
такими, наприклад, як перерозподіл доходу і багатства; коригування
розподілу ресурсів, контроль за рівнем зайнятості та інфляції тощо.

Основними об’єктами ринкових відносин є:

товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені
за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто
засоби виробництва;

робоча сила, або праця;

земля та інші природні ресурси;

нерухомість: будівлі, споруди, житло.

У темі 9 буде розглянуто сутнісні аспекти й особливості ринків товарів,
виробничих ресурсів, праці і землі.

Ринкові відносини знаходять своє втілення в такій категорії, як ринок.

2. Ринок і його сутність. Попит і пропонування

Ринок і його сутність. Попит і пропонування, чинники, що на них
впливають. Функції ринку. Рівноважна ціна.

Ринок і його сутність. Ринок — економічна категорія, яка протягом
останніх 300 років є центральною в економічній науці. У міру розвитку
самого ринку як економічної форми суспільства уточнюються та
наповнюються новим змістом також теоретичні його трактування та
формулювання. Різноманітні теорії і концепції, якими оперує економічна
теорія сьогодні, акцентують увагу на окремих сторонах тлумачення ринку,
що ускладнює сам процес опанування студентами всієї багатогранності
прояву в реальній практиці цієї надзвичайно складної категорії. Кожний,
хто прагне зрозуміти цікавий і постійно змінюваний світ економіки,
повинен бути з самого початку готовим до сприйняття та самостійного
критичного аналізу часто повторюваних протилежних поглядів на одне й те
саме економічне явище. Це стосується і категорії «ринок».

Тезисний виклад сутності ринку та його складових не завжди дає
позитивний результат для студента. Пригадується вислів А. Маршалла, що
«…будь-який короткий виклад економічних питань сприяє помилкам». Мова
йде про неможливість у стислій формі дати повну та достовірну
характеристику відповідного економічного явища. Тому ми зупинимося лише
на головному.

В економічній літературі наводиться безліч визначень категорії «ринок»,
що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. У підручнику
«Економікс» ринок розглядається як «…інститут або механізм, який зводить
покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих
товарів та послуг» (див.: Кэмпбелл Р. Макконнелл, Брю С. Л. Экономикс. —
М.: Республика, 1992. — Т.1. — С. 61). В іншому посібнику ринок
визначається як «…обмін, який здійснюється за законами товарного
виробництва і обігу» (див.: Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І.
Основи економічних знань: Навч. посібник.— К., 1998. — С. 157). Одні
економісти вважають ринок механізмом, за допомогою якого «…покупці і
продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару» (див.:
Семюелсон П. А., Нордгауз В. Мікроекономіка. — К., 1998. — С. 75), інші
— що це «…набір взаємозв’язків або процес конкурентних торгів» (див.:
Хейне Пол. Экономический образ мышления. — М.: Новости, 1991. — С. 204).
Перелік визначень можна було б продовжити, але під час вивчення даної
теми важливо зрозуміти складність і неоднозначність даної категорії, як
і будь-якого економічного явища.

Тлумачення категорії «ринок» необхідно розмежовувати на різних рівнях. З
погляду буденної свідомості, ринок — це місце, де можна придбати товар,
тобто де зустрічаються покупець і продавець. Економічна наука розглядає
ринок двояко, як сферу товарного обміну та як одну з форм економічної
організації су-

спільства. У вузькому розумінні слова ринок — це сфера товарно-грошового
обміну, в якій реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюється
конкретна господарська діяльність щодо просування товарів та послуг від
їх виробників до споживачів. Такий підхід відображає мікроекономічний
рівень розуміння ринку. Основні складові ринку індивідуальних товарів —
попит, пропонування і ціна.

Найбільш типове і загальноприйняте визначення ринку таке: ринок — це
обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і
обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається
співвідношенням попиту та пропонування.

Попит і пропонування. Ключовими категоріями ринку є попит і
пропонування. Попит — сукупна потреба в товарах (послугах), яка
зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Він показує
кількість продукту, що може бути куплений за різних можливих цін, якщо
всі інші умови обміну залишаються незмінними.

Попит з позиції одного споживача називають індивідуальним. Ринковий
попит — це сукупність попитів усіх споживачів за різних можливих цін.
Величина попиту залежить від таких нецінових чинників: 1) грошові доходи
споживачів; 2) кількість споживачів на ринку; 3) ціни на суміжні товари;
4) смаки та уподобання споживачів тощо.

Рис. 8.1. Крива попиту

Зменшення дії одного або кількох названих чинників веде до зменшення
попиту, як показано на рис. 8.1, до переміщення кривої попиту ліворуч, і
навпаки — зростання впливу зміни чинників веде до збільшення попиту. А
зниження ціни (переміщення по кривій попиту з точки a до b) веде до
збільшення попиту. Діє

закон попиту: обсяг продажу товару перебуває в оберненій залежності від
його ціни.

Пропонування — це кількість продукту, що може бути доставлена на ринок
для продажу за кожної можливої ціни протягом визначеного проміжку часу.
Пропонування означає не тільки кількість товарів для продажу, а й
відповідний рівень цін цих товарів. Тобто можна стверджувати, що
пропонування — це ціни, що спонукають виробників пропонувати різну
кількість товару. Свобода взаємодії попиту і пропонування за вільного
доступу на ринок покупців і продавців формує ринкову ціну і становить
серцевину функціонування ринку.

Рис. 8.2. Крива пропонування

На рис. 8.2 легко побачити прямий зв’язок між ціною і кількістю
продукції, що пропонується. З підвищенням цін відповідно зростає і
величина пропонування, зі зниженням — скорочується також і пропонування.
Прямий зв’язок між пропонування і ціною називається законом
пропонування. Він просто показує, що виробники хочуть виготовити для
продажу більшу кількість свого продукту за високої ціни, але вони не
згодні це зробити за низької ціни. Пояснення таке: висока ціна
забезпечує вищі прибутки.

Крива пропонування виражає різні кількості продукту, які виробник
спроможний виробляти і постачати на ринок, а також залежить від таких
чинників: 1) ціни на ресурси; 2) технологія та організація виробництва;
3) податки і субсидії; 4) кількість продавців на ринку. Зміна одного або
кількох чинників пропонування веде до зміни величини пропонування.
Збільшення пропонування переміщує криву пропонування праворуч від S1 до
S2, і навпаки, зменшення переміщує криву ліворуч від S1 до S3.

Необхідно розрізняти обмін і ринок. Обмін — це лише акт здійснення
купівлі-продажу, тоді як ринок — більш широке економічне поняття, що
означає саморегульований механізм не тільки обміну, а й пропорцій
відтворення суспільного продукту. Ринковий механізм регулювання
економіки за допомогою конкуренції та системи цін забезпечує санацію
неприбуткових підприємств та їх банкрутство, ефективне використання та
розміщення ресурсів, галузеві пропорції тощо. Формування ринкового
механізму здійснювалось упродовж багатьох віків під впливом поглиблення
суспільного поділу праці, розвитку приватної власності та економічного
відокремлення товаровиробників і споживачів.

У макроекономічному трактуванні категорія «ринок» наповнюється науковим
змістом, що пояснює еволюцію та принципи функціонування економіки,
класифікацію моделей економічного розвитку різних країн. У широкому
розумінні ринок — це така форма економічного розвитку суспільства, за
якої ринковим важелям відводиться визначальна роль у саморегулюванні
економіки на основі використання цілої низки економічних законів
товарного виробництва, а державі відводиться роль додаткового регулятора
можливих негативних соціально-економічних наслідків.

Звернімо увагу на те, що наукове опанування сутності ринку відкриває
шлях до розуміння більш складних економічних явищ, до яких необхідно
віднести моделі ринків і ринкової економічної системи. Емпіричне
тлумачення ринку вихолощує його основні ознаки, що в подальшому веде до
схоластики і тавтології. Тобто поняття ринку як економічного механізму
необхідно розглядати через призму його складових, попиту та
пропонування, граничної корисності та суспільно-необхідних витрат,
ціноутворення та монополізації тощо.

Функції ринку. Сутність ринку розкривається через регулюючу, стимулюючу,
розподільну та інтегруючу функції. Конкуренція та механізм формування
ринкових цін впливають на рівень витрат виробництва продукції чи надання
послуг, тим самим вирівнюються прибутки підприємств, результатом чого є
регулювання пропорцій. Крім того, конкурентна боротьба між суб’єктами
стимулює їх до раціонального використання економічних ресурсів, тим
самим реалізується стимулююча функція ринку. Великий попит на товар чи
послугу формують ринкову ціну, де забезпечується високий рівень норми
прибутку, унаслідок чого капітали переливаються в певну сферу
діяльності. А це означає, що ринок виконує і розподільну функцію.
Інтегруюча функція полягає в тому, що ринок через систему попиту та
пропонування, об’єднує в єдине ціле взаємодію виробників і споживачів,
формуючи відповідні інституції.

У кожній країні формування ринкової економічної системи відрізняється як
за економічними формами та способами взаємодії попиту і пропонування,
так і за строками зрілості. Країни Західної Європи першими вступили на
ринковий шлях розвитку, тому в них найвищого рівня досяг розвиток
елементів інфраструктури ринку. Історичний досвід свідчить, що в країнах
з ринковою економікою основною формою власності є приватна, забезпечена
свобода підприємництва та вільний рух капіталів і товарів.

Крім того, умовами формування ринку є вільний доступ виробників до
економічних ресурсів та інформації, а також функціонування великої
кількості фірм, що виробляють однорідну продукцію. Суб’єкти ринкових
відносин повинні бути економічно та юридично незалежними, мати свободу
вибору покупців, постачальників і вільну систему ціноутворення.

Ринкова організація економіки базується на використанні обмежених
ресурсів. Їх ефективне використання є одним з основних завдань ринку.
Вирішення його повинно здійснюватись в умовах урахування інтересів усіх
суб’єктів ринку. «Невидима рука» ринку А. Сміта якраз і є інструментом
поєднання інтересів усіх. Ринкова ціна, що формується під впливом
співвідношення попиту і пропонування, є вартісною формою узгодження
інтересів виробника і споживача. Зростання попиту веде до підвищення
цін, а значить, до збільшення норми прибутковості. Підвищення же цін
призводить до зменшення попиту, а значить, до зменшення виторгу й суми
доходів. Еластичність попиту за ціною вимірює реакцію споживачів на
зміни цін. А еластичність пропонування залежить від мобільності
ресурсів, тобто можливості їх переміщення між різними альтернативними
напрямками використання. Перехресна еластичність показує, наскільки є
чутливим обсяг виторгу одного продукту відносно змін ціни іншого.
Надлишок продукції на ринку знижує ціну на неї, а нестача (дефіцит)
викликає підвищення ціни.

//////////o/eUIUIAE???

`„7

–

.a.p/ooooooooooooooooooooooooooo

occccccccccccccccccccccccc

,ож немає підстав для того, щоб реально ціна на продукцію відхилялась
від неї, називають ціною рівноваги, а кількість продукції, що може бути
продана за цією ціною, — рівноважною кількістю. Графічно це можна
зобразити так (див. рис. 8.3).

Точка перетину спадної кривої попиту D і висхідної кривої пропонування S
вказує на рівноважну ціну і рівноважну кількість продукту. В умовах
чистої конкуренції ціна прямує до рівноважного рівня, за якого величина
попиту дорівнює величині пропонування. А здатність ринкових сил (попиту,
пропонування, конкуренції тощо) синхронізувати рішення про купівлю і
продаж, у результаті чого досягається уникнення появи можливих надлишків
і нестач, називають нормувальною функцією ринку.

Рис. 8.3. Графік рівноваги попиту і пропонування

Результатом діяльності ринку є встановлення рівноваги між покупцями та
продавцями. Ринкова рівновага досягається за умови збігу величини попиту
та величини пропонування. Ціна в разі ринкової рівноваги не змінюється.
Ціна ринкової рівноваги — це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.
Ринковий механізм — це механізм координації діяльності суб’єктів через
систему цін. Багато економістів, від А. Сміта і до Фрідріха А. фон
Хайєка, уважали, що механізм вільного ціноутворення є найбільш
ефективним засобом розподілу ресурсів.

3. Еластичність попиту і пропонування на індивідуальних ринках

Еластичність попиту. Вище було визначено, що величина попиту змінюється
обернено пропорційно до зміни ціни. Проте часто треба знати, як
змінюється попит залежно від зміни ціни. Цінова еластичність попиту, або
цінова еластичність, показує, наскільки змінюється величина попиту на
певний товар зі зміною його ціни.

Еластичність означає реакцію, або реагування. Отже, цінова еластичність
Еd — це відношення процента зміни величини попиту до процента зміни
ціни. Коефіцієнт еластичності можна обчислити за формулою:

Різні товари мають різну еластичність попиту. Попит на речі першої
необхідності (наприклад, продукти харчування) слабо реагує на зміну
ціни, тоді як попит на подорож літаком чи на обіди в ресторані дуже
чутливий. У зв’язку з цим їх поділяють на товари еластичного і
нееластичного попиту.

Якщо зміна ціни на 1% спричиняє більшу ніж на 1% зміну величини попиту,
то попит називають еластичним за ціною.

Якщо зміна ціни на 1% спричиняє меншу ніж на 1% зміну величини попиту,
то попит — нееластичний за ціною.

Якщо відсоток зміни величини попиту дорівнює відсоткові зміни ціни, то
попит — одинично-еластичний.

Графіки цих трьох видів еластичного попиту зображено на рис. 8.4.

а) б) в)

Рис. 8.4. Цінова еластичність попиту:

а — еластичний, б — одинично-еластичний, в — нееластичний

На кожному з цих графіків ціна знижується вдвічі і споживачі змінюють
величину попиту від А до В. На рис. 8.4 а зменшення ціни вдвічі
збільшило величину попиту втричі. Цей випадок показує еластичний попит.
Як бачимо з рис. 8.4 в, зменшення ціни вдвічі спричинило зростання
величини попиту тільки на 50 %.

У цьому разі попит нееластичний. Окремий випадок одинично-еластичного
попиту показано на рис. 8.4 б: подвоєння величини попиту точно
відповідає зменшенню ціни вдвічі.

Рис. 8.5. демонструє важливі крайні випадки абсолютно еластичного і
абсолютно нееластичного попиту. За абсолютно нееластичного попиту його
величина зовсім не реагує на будь-які зміни ціни. Такий попит зображують
вертикальною лінією. Якщо ж величина попиту нескінченно еластична, то
найменші зміни в ціні спричинятимуть невизначено великі зміни у величині
попиту, що й відображає горизонтальна лінія попиту на рис. 8.5.

Рис. 8.5. Абсолютно нееластичний

і абсолютно еластичний попит

Еластичність і дохід. Розуміння еластичності дає змогу з’ясувати вплив
зміни ціни на загальний виторг виробника. Зауважимо, що прискорене
збільшення пропонування певного продукту скоріше за все спричинить
зниження ціни. У цьому разі високі прирости виробництва будуть пов’язані
з низьким виторгом. Розглянемо взаємозв’язок між ціновою еластичністю
попиту і за-

гальним виторгом, а точніше, валовим доходом.

Валовий дохід — це здобуток ціни на кількість продукції: (Р ( Q). Якщо
споживачі купують 10 одиниць продукту за 10 грн., то валовий дохід
становитиме 100 грн. Три випадки еластичності відповідають трьом різним
взаємозв’язкам між валовим доходом і змінами цін:

якщо попит нееластичний, то зниження ціни зменшує валовий дохід;

якщо попит еластичний, то зменшення ціни збільшує валовий дохід;

якщо попит одинично-еластичний, то зниження ціни не викликає жодних змін
у валовому доході.

Еластичність пропонування. Усе, що було застосовано для визначення
еластичності попиту, можна використати для аналізу еластичності
пропонування. Цінова еластичність пропонування виражає ступінь
реагування величини пропонування товару на зміну його ринкової ціни.
Вона вимірюється процентом зміни величини пропонування внаслідок зміни
ціни товару на 1%. Формула визначення еластичності пропонування така:

Як бачимо, еластичність пропонування визначають так само, як і
еластичність попиту. Єдина відмінність полягає в тому, що величина
реагування пропонування на збільшення ціни додатна, а попиту — від’ємна.

На рис. 8.6 показано три основних випадки еластичності пропонування:
горизонтальна лінія — безмежно еластичне пропонування; пряма, що
проходить через початок координат, — одинична еластичність; вертикальна
лінія — абсолютно нееластичне пропонування.

Рис. 8.6. Залежність еластичності пропонування

від реакції виробника на зміну ціни

Які фактори впливають на еластичність пропонування? Основний фактор, як
зазначають П. Семюелсон і В. Нордгауз, це ступінь можливого збільшення
виробництва (див.: Семюелсон П. А., Нордгауз В. Д. Мікроекономіка: Пер з
англ. — К.: Основи, 1998. — С. 119). Якщо фактори виробництва легко
знайти за поточними ринковими цінами, то обсяг продукції можна значно
збільшити за невеликого зростання ціни. Це означає, що пропонування
високоеластичне. З іншого боку, якщо виробничі ресурси обмежені, то
навіть різке зростання ціни спричинить зовсім незначну реакцію на
виробника. Це приклад нееластичного пропонування.

Іншим фактором, що впливає на еластичність пропонування, є час. Вплив
зміни ціни на величину пропонування зростає зі збільшенням часу
реагування постачальників. У дуже короткі проміжки часу після збільшення
ціни підприємства неспроможні збільшити фактори виробництва — працю,
капітал, землю, унаслідок чого пропонування буде виключно нееластичним.

4. Конкуренція і моделі ринків

Конкуренція, її сутність і функції. Форми конкуренції і моделі ринків.

Конкуренція, її сутність і функції. Необхідним і важливим елементом
ринкової економіки є конкуренція. Конкуренція — це економічне змагання
за досягнення кращих результатів у області будь-якої діяльності,
боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання,
одержання максимального прибутку. Зміст конкуренції полягає в широкому
розсіюванні економічної влади всередині двох головних сукупностей, які
становлять економіку, — підприємств і домогосподарств. Коли на
конкретному ринку є велика кількість покупців і продавців, тоді покупець
чи продавець не може пред’явити попит або пропонування на таку кількість
продукції, котрої було б достатньо, щоб помітно вплинути на її ціну.

Якщо коротко, конкуренція означає, що кожен продавець робить маленький
внесок у загальний обсяг пропонування. Дрібні продавці неспроможні
помітно вплинути на загальний обсяг пропонування, тому продавець, що
виступає одним з численних індивідуальних продавців, не може
маніпулювати ціною товару. Саме тому дрібний продавець, беручи участь у
конкуренції, «відданий на милість ринку». Така сама характеристика
справедлива і для дрібних покупців.

Широке розосередження економічної влади, що становить основу існування
конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості
зловживання нею.

Економічне змагання не дає можливості економічним одиницям завдавати
один одному руйнівних збитків, коли вони намагаються збільшити свою
особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями й
продавцями особистого інтересу.

У ринковій системі конкуренція виконує важливу функцію стимулювання
технічного прогресу. Застосування технології, яка знижує витрати
виробництва, забезпечує інноваційному підприємству тимчасові переваги
перед конкурентами. Зниження витрат виробництва означає для
новаторського підприємства одержання економічного прибутку. Передаючи
споживачеві частину економії від зниження витрат у формі зниження
продажної ціни продукту, новаторське підприємство може значно розширити
ринок збуту і підвищити норми прибутку за рахунок конкурентних
підприємств. Конкуренти змушені чинити за прикладом прогресивного
підприємства, бо інакше будуть покарані ринком: спочатку збитками, а в
перспективі — банкрутством.

Другим важливим аспектом функціонування конкуренції є створення
тотожності приватних і суспільних інтересів. Підприємства і
постачальники ресурсів, досягаючи збільшення власної вигоди, водночас
сприяють забезпеченню державних або суспільних інтересів. За наявності
конкурентної боротьби підприємства застосовують найбільш економічну
технологію і комбінацію ресурсів, оскільки це відповідає їх приватній
вигоді. Але це є вигідним і для всього суспіль-

ства, бо його інтересам відповідає використання рідкісних ресурсів

з найменшими витратами, тобто найбільш ефективними методами.

Конкуренція виконує також функцію регулювання. Для того щоб вистояти в
боротьбі з конкурентами, підприємство повинно пропонувати продукцію,
якій віддають перевагу покупці (суверенітет покупця). Тому і фактори
виробництва під впливом цін направляються в ті ланки, де в них існує
найбільша потреба.

Конкуренція виконує функцію контролю і обмежує силу кожного
підприємства. Наприклад, монополіст може сам визначати ціну і обсяги
виробництва. У той самий час конкуренція надає покупцю право вибору
серед декількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим
справедливіша ціна.

Форми конкуренції і моделі ринків. Конкуренція може діяти в таких
основних формах: вільна, монополістична, олігополістична. За умови, коли
виробництво в певній галузі монополізоване одним великим підприємством,
— конкуренція відсутня.

За формами конкуренції економічна теорія виділяє чотири моделі ринку: 1)
чиста конкуренція; 2) монополістична конкуренція; 3) олігополія і 4)
чиста монополія (див. табл. 8.1).

Таблиця 8.1

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЧОТИРЬОХ ОСНОВНИХ МОДЕЛЕЙ РИНКУ

Характерна риса Модель ринку

Чиста конкуренція Монополістична

Тип продукту Стандартизований Диференційований Стандартизований або
диференційований Унікальний, немає близьких замінників

Контроль над ціною Жодного контролю Деякий, проте, у вузьких межах
Обмежений взаємозалежністю; значний за таємної змови Значний

Умови входження

у галузь Дуже легкі, жодних перешкод Відносно легкі Існують серйозні
перешкоди Входження

заблоковане

Нецінова

конкуренція Відсутня Значна, з акцентом

на рекламу, торгові марки тощо Здебільшого значна,

зокрема, за диференціації продукту Здебільшого реклама зв’язку з
громадськими організаціями

Приклад Сільське господарство Роздрібна торгівля,

За чистої конкуренції дуже велика кількість фірм виробляє
стандартизований продукт, а новостворені фірми можуть вільно ввійти в
цей ринок. Зовсім інша ситуація за чистої монополії: на ринку
однорідного продукту чи послуги працює єдина фірма (наприклад,
комунальне водопостачання населення), входження нових фірм у галузь
заблоковане з низки причин, а диференціації послуг немає. Монополістична
конкуренція означає ринкову ситуацію, за якої відносно велика кількість
невеликих виробників пропонує схожу, але неоднакову продукцію. В умовах
монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не
лише на ціні, але й на нецінових чинниках збуту товарів (упаковка,
реклама, якість тощо). За олігополії на ринку є лише декілька продавців,
які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва. Продукти повинні
бути стандартизовані й диференційовані, а входження в олігопольні галузі
є надто складним і суперечливим процесом. Усі моделі ринків, окрім
моделі чистої конкуренції, отримали в економічній теорії назву
«недосконалої конкуренції».

Наріжним каменем логіки ринкової системи є визнання активної конкуренції
на вільних ринках. Досягти досконалої конкуренції можна за допомогою
державного втручання в підприємницьку діяльність. Якщо звести до
мінімуму перешкоди на шляху вільного доступу конкурентів до певної
галузі, то побоювання потенційної конкуренції та сама конкуренція
сприятимуть зниженню олігопольної ціни. Чисту конкуренцію називають
досконалою. «Досконала конкуренція, — за словами А. Семюелсона і В.
Нордгауза, — є тоді, коли кожен виробник не може впливати на ринкову
ціну» (див.: Семюелсон П. А., Нордгауз В. Д. Мікроекономіка. — С. 207).

У теперішній економіці панує недосконала конкуренція. Вона переважає в
галузі, в якій окремі продавці мають певний контроль за ціною продукції
цієї галузі. У недосконалого конкурента є певна свобода дій стосовно
його цінових рішень.

Прикладом недосконалої конкуренції є наявність олігополії,
монополістичної конкуренції та монополії. Проблеми недосконалої
конкуренції розглядатимуться в темі 21. Зауважимо, що в сучасних
розвинутих країнах великим фірмам небезпечно зловживати своїм
монопольним становищем: діють антимонопольні закони, уряди, здійснюючи
антимонопольну політику, перешкоджають монополізації цін і контролю над
пропонуванням, цим самим зменшуючи доходи монополістичних об’єднань.
Розвиток антимонопольного законодавства та його дотримання може сприяти
розвитку та підтриманню досконалої конкуренції.

Література

1. Альтернатива: выбор пути (Перестройка управления и горизонты риска) /
Рук. авт. колл. В. Н. Бойков, А. А. Сергеев. — М.: Мысль, 1990.

2. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного пе-

ріоду // Економіка України. — 1993. — № 8.

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т. / Пер. с фр. — М.: Междунар.
отношения, 1994.

4. Бастиа Ф. Экономические гармонии / Ж.-Б. Сэй, Ф. Бастиа. Трактат по
политической экономии / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы. Экономические
гармонии (Ф. Бастиа). — М.: Дело, 2000.

5. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. — К.:
Ніка-Центр: Ельга, 2000.

6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального
прогнозирования / Пер. с англ. — М.: Academia, 1999.

7. Беляєв О. О., Бебело А. С. Перехідна економіка: основні концепції та
характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2001.
— С. 23 — 29.

8. Бергер П. Л. Капіталістична революція: П’ятдесят пропозицій щодо
процвітання, рівності і свободи / Пер. з англ. — К.: Вища шк., 1995.

9. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації
заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна:
аспекти праці. — 2000. — № 6.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М., 1997.

11. Борщаговская Э., Воронина А. Регулирование трудовых отношений на
основе трудовых соглашений // Экономика Украины. — 1994. — № 4.

PAGE

159

Збільшення попиту

Зменшення попиту

Збільшення пропонування

Зменшення пропонування

Надлишок

(перевиробництво)

Нестача

(дефіцит)

Точка рівноваги

Рівноважна ціна

500

1,000

Ціна, грн.

1,00

0,50

2,000

1,000

Ціна, грн.

Кількість, млн

100

200

300

100

150

200

Абсолютно еластичний попит

Абсолютно нееластичний попит

Ціна

Кількість

Ціна

(а) Еs = 0

(б) Еs = 1,0

(в) Еs = (

Кількість

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter