Реферат на тему
Форми суспільного продукту в процесі відтворення
План
1. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та
особливості в економіці України
2. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми
розширеного відтворення
3. Ринок і кругообіг ВВП, ресурсів і доходів
Література 3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби
та особливості в економіці України
Особливу увагу треба звернути на проблему тіньової економіки, яка
заявила про себе на повну силу. Тому необхідно перш за все розкрити
сутність тіньової економіки.
До тіньової економіки більшість авторів відносять:
по-перше, ті види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками
у зв’язку з небажанням афішувати її, а з нею —
і одержувані при цьому доходи, з метою приховування останніх від
оподаткування;
по-друге, протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте
збагачення;
по-третє, неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є
ускладненим через її непостійний характер і малий обсяг, а також через
відсутність об’єктивних вимірників.
Нерідко під «тіньовою економікою» розуміють усю економічну діяльність,
яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно,
не включається до складу ВВП. Деякі автори сюди відносять і так звану
«фіктивну економіку» — приписки, спекулятивні угоди, хабарництво,
шахрайство, пов’язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану
на одержання суб’єктами господарювання необґрунтованих вигід і пільг,
які здобуваються на основі підкупу посадових осіб.
Тіньову економіку як економічну категорію можна визначити як сукупність
специфічних економічних відносин, пов’язаних з діяльністю з виробництва,
розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, приховуваною від
державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.
Якими ж є сьогодні масштаби тіньової економіки в Україні?
Об’єктивні труднощі обліку в цій сфері зумовлюють значне розходження
даних. За розрахунками Світового банку, в 1994 р. частка неофіційної
(тіньової) економіки досягла в Україні 48,1 % сукупного обсягу ВВП, а в
1995 р. — 42,4 %, нині на неофіційний сектор української економіки
припадає 60—65 % ВВП.
Критичний рівень, який, за західними оцінками, становить 30—35 % ВВП, у
нашій країні вже перевершено. За таких масштабів вплив аналізованого
феномена на всі сторони суспільного життя є винятково високим, а
негативну роль його в економіці важко переоцінити.
В основі глобалізації тіньової економіки України лежить триваюча
системна криза. Маючи у своїй основі об’єктивні причини, системна криза
зачепила всі сфери суспільного життя — економіку і політику, ідеологію і
культуру, національні та міждержавні відносини.
Щорічний відплив капіталу за межі України становить багато мільярдів
доларів. Без прямої участі державних чиновників усіх рівнів такі
операції неможливі, як і приватизація державного майна за безцінь.
4. Національне багатство,
його сутність, структура
і проблеми розширеного відтворення
Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом
національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується
насамперед за рахунок національного продукту, який відтворюється на
розширеній основі.
Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених
суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство
— це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство
суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній
економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення
національного багатства і його структури тривають.
Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний
зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими
елементами. Це пов’язане з тим, що в наш час у розвинутих країнах
відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці
господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності
матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей.
Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування
матеріально-речових обсягів виробництва, то на сучасному етапі
вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні
зрушення в економіці. Можливість цих зрушень визначається в значно
більшій мірі, ніж раніше, станом нематері-
альних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Тому
особливої актуальності в сучасних умовах набувають дослідження,
формування і розвиток нематеріальних форм багатства, пов’язаних з
людиною.
Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за
все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній,
культурний потенціал.
Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе
як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.
Основними елементами матеріальної форми національного багатства
насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і
оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва
(школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові
будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного
капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці
і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка
тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.
До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни,
котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси,
атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше
потенційні, до складу національного багатства не входять.
Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують
природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть
бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні
копалини) у своїй основній частині не відтворювані.
Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є
духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній
потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні
ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).
Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції
провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні,
і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а
отже, і можливості в нагромадженні
більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при
зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості
навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.
Національне багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають
у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.
Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не
залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно
зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного
багатства великого значення набуває раціональне використання виробничого
потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього
продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини.
Важливу роль у зростанні національного багатства відіграють природні
ресурси. Винищення природних багатств України призводить до втрати їх
значної частини, якою вже ніколи не скористаються прийдешні покоління.
Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних
мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час
Другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства.
Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи,
яка поглиблюється в Україні. Статистика національного багатства потребує
його спеціального аналізу — обсягу, структури, динамки національного
багатства. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної
інформації.
Національне багатство виступає як важливий показник економічної
могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.
5. Ринок і кругообіг ВВП, ресурсів і доходів
D
¶
?
D
8 yyyyyyyyyyyyoeassaOOOOOOO
*’язаних між собою підсистем сукупного попиту і сукупного пропонування.
Сукупний попит — це реальний обсяг національного виробництва, який
споживачі — домогосподарства, підприємства і держава, готові купити за
будь-якого можливого рівня ціни. За інших рівних умов, чим нижчий рівень
цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва
захочуть придбати внутрішні споживачі та зарубіжні покупці. І навпаки,
чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони
побажають купити. Таким чином, і на рівні суспільного ринку існує
зворотна залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного
виробництва, на який пред’являється попит.
Рис. 16.1. Крива сукупного попиту
На рис. 16.1. спадаюча крива сукупного попиту показує: чим нижчий рівень
цін, тим більший обсяг реального національного виробництва буде
куплений. Безумовно, за даних умов, як і на індивідуальний попит, діють
і нецінові фактори сукупного попиту: зміни в споживчих смаках; зміни в
інвестиційних витратах; зміни в державних видатках тощо.
Сукупне пропонування характеризує рівень реального обсягу національного
виробництва за кожного можливого рівня ціни. Більш високі рівні цін
створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і
пропонування для їх продажу. Більш низькі ціни змушують скорочувати
виробництво товарів. Тому залежність між рівнем цін і обсягом
національного виробництва є прямою, або позитивною. Цю залежність
показано на рис. 16.2.
Рис. 16.2. Крива сукупного пропонування
Крива сукупного пропонування показує реальний обсяг національного
виробництва, який буде вироблено за різних рівнів цін. Вона складається
з трьох відрізків: а) горизонтального, або кейнсіанського, коли
національний продукт змінюється, а рівень цін залишається постійним;
б) вертикального, або класичного, коли національний продукт залишається
постійним на рівні повної зайнятості, а рівень цін підвищується;
в) проміжний відрізок, коли змінюються і реальний обсяг національного
виробництва, і рівень цін.
На обсяг сукупного пропонування впливають і нецінові фа-
ктори: зміни цін на ресурси; зміни в продуктивності праці, зміни
податків та державне регулювання. Більш детально з проблемами сукупного
пропонування і сукупного попиту можна ознайомитися за відомим
підручником: Макконнелл Р. К., Брю С. Л. Экономикс: Причины, проблемы и
политика: В 2 т. / Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — Гл.
11.
Для того щоб весь річний суспільний продукт був реалізований, необхідна
повна рівновага між суспільним попитом AD і суспільною пропозицією AS,
тобто AD = AS.
На рис. 16.3 показано один з варіантів такої рівноваги. Перетинання
кривих сукупного попиту АD і сукупного пропонування АS показує
рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва. На
цьому рисунку криві сукупного попиту і сукупного пропонування
перетинаються на проміжному відрізку, коли ціна зросла з P1 до Р2. Зміна
рівня цін виключає перевиробництво товарів або їх недовиробництво на
проміжному відрізку. Ця рівновага може досягатися також на
кейнсіанському і класичному відрізках, тобто на будь-якому відрізку
кривої сукупного пропонування.
Рис. 16.3. Рівноважний рівень цін
і рівноважний обсяг національного виробництва
Досліджуючи проблеми рівноваги у масштабі суспільного виробництва
звертаємо увагу на те, що кейнсіанська теорія робить ставку на сукупні
видатки та їх компоненти. Основоположне рівняння кейнсіанців:
С + І + D + X = ЧНП.
де І — чисті інвестиції.
Суть цієї теорії полягає в тому, що сукупний обсяг видатків покупців
рівний загальній вартості проданих товарів і послуг.
У стані рівноваги С + І + D + X (сукупні видатки) дорівнюють ЧНП (обсягу
виробництва чистого національного продукту).
Монетаристи, навпаки, роблять ставку на гроші. Основоположним рівнянням
монетаристів є рівняння обміну:
MV = PQ,
де М — пропонування грошей; V — швидкість обігу грошової одиниці в
кругообігу доходів; Р — рівень цін, або точніше, середня ціна, за якою
продається кожна одиниця національного про-
дукту; Q — фізичний обсяг виробничих товарів і послуг.
Ліва частина даного рівняння (MV) являє собою загальну кількість
видатків покупців на придбання обсягу вироблених благ, тоді як права
частина (PQ) — загальний виторг (валовий дохід) продавців цього обсягу.
Кругообіг ВВП, ресурсів і доходів (спрощена модель). Ми не будемо
вдаватися до аналізу переваг кожного з цих рівнянь, які розкривають
рівень рівноваги між сукупним пропонуванням і сукупним попитом; будемо
вважати, що на рис. 16.3 і кейнсіанське, і монетаристське рівняння
забезпечуються: покупці повністю купують те, що їм національне
виробництво пропонує; отже, все, що вироблене за рік — реалізується.
Роль держави в кругообігу ВВН, ресурсів і доходів не розглядається.
Рис. 16.4. Модель кругообігу ВВП, ресурсів і доходів
На рис. 16.4. показано кругообіг елементів ВВП (товари, послуги, кінцеві
засоби виробництва), доходів (заробітної плати, ренти, процента,
прибутку) і таких виробничих послуг, як праця, земля, капітал,
підприємницькі здібності. Тобто ця таблиця ілюструє кругообіг і ВВП, і
таких ресурсів (праця, земля, підприємницькі здібності), які не є
елементами ВВП, але є елементами продуктивних сил і національного
багатства. Проте ми зосередимо свою увагу на тому, що виробничі ресурси
представлені у ВВП, з одного боку, доходами домогосподарств, а з іншого
— видатками підприємств. У такому разі ми можемо розглядати рівновагу на
прикладі сукупного пропонування ВВП і сукупного попиту на ВВП.
Якщо ми звернемо увагу на позицію а, то тут сукупний попит
домогосподарств має дорівнювати сукупному пропонуванню споживчих
товарів, тобто обсягу їх національного виробництва. Позиція б, за нашою
моделлю, має забезпечити рівність між сукупним пропонуванням виробничих
ресурсів (послуг), які представлені працею, земельними ділянками,
капіталом, підприємницьким хистом та сукупним попитом підприємств на ці
ресурси.
У такому разі весь національний продукт і всі його компоненти повністю
реалізуються, при цьому повністю задовольняється сукупний попит
підприємств і домогосподарств.
Для більш глибокого розуміння сутності кругообігу ВВП, ресурсів, доходів
рекомендуємо звернутися до теми 12, в якій досліджуються проблеми
кругообігу капіталу і продукції підприємств.
Література
1. Альтернатива: выбор пути (Перестройка управления и горизонты риска) /
Рук. авт. колл. В. Н. Бойков, А. А. Сергеев. — М.: Мысль, 1990.
2. Бажал Ю. Еволюційна парадигма економіки перехідного пе-
ріоду // Економіка України. — 1993. — № 8.
3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т. / Пер. с фр. — М.: Междунар.
отношения, 1994.
4. Бастиа Ф. Экономические гармонии / Ж.-Б. Сэй, Ф. Бастиа. Трактат по
политической экономии / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы. Экономические
гармонии (Ф. Бастиа). — М.: Дело, 2000.
5. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. — К.:
Ніка-Центр: Ельга, 2000.
6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального
прогнозирования / Пер. с англ. — М.: Academia, 1999.
7. Беляєв О. О., Бебело А. С. Перехідна економіка: основні концепції та
характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 2001.
— С. 23 — 29.
8. Бергер П. Л. Капіталістична революція: П’ятдесят пропозицій щодо
процвітання, рівності і свободи / Пер. з англ. — К.: Вища шк., 1995.
9. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації
заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна:
аспекти праці. — 2000. — № 6.
10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М., 1997.
11. Борщаговская Э., Воронина А. Регулирование трудовых отношений на
основе трудовых соглашений // Экономика Украины. — 1994. — № 4.
Реальний обсяг виробництва
Рівень цін
AD
0
Горизонтальний,
або кейнсіанський, відрізок
Рівень цін
Висхідний, або проміжний, відрізок
Вертикальний,
або класичний, відрізок
0
AS
Реальний обсяг виробництва
Q1
Рівень цін
Р1
Р2
0
AS
Реальний обсяг виробництва
Q2
AD
Купівля споживачів
а)
кінцеві товари і послуги
(хліб, автомобілі тощо)
б)
виробничі послуги
(праця, земля, капітал тощо)
сукупний
попит
сукупне
пропонування
сукупний
попит
сукупне
пропонування
Домогосподарства
Підприємства
Заробітна плата, рента, процент, прибуток
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
