.

Трудовий і виробничий процеси (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3596
Скачать документ

Реферат на тему:

Трудовий і виробничий процеси

Загальна характеристика трудових процесів. Усі види технологічних та
виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок
праці робітників. Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка
спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб.

Кожний виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність
змін, що їх зазнають предмети праці, — це технологічний процес, та як
сукупність дій робітників із затратами нервово-м’язової енергії, що
спрямовані на доцільну зміну предмета праці, — трудовий процес. Отже,
існує безпосередній зв’язок між технологічним, трудовим і виробничим
процесами (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Взаємозв’язок виробничого, технологічного та трудового
процесів

Трудовий процес — це сукупність методів і засобів впливу на предмет
праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого
(керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску
матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних
природних або штучних умовах.

Трудові процеси розрізняються за такими основними ознаками: характером
предмета та продукту праці, функціями працівників, ступенем участі
людини у впливі на предмет праці (рівнем механізації), важкістю праці.

За характером предмета праці та продукту праці виділяють три види
трудових процесів:

речово-енергетичні, які характерні для робітників і в яких предметом та
продуктом праці є речовина (сировина, матеріали, деталі, машини) або
енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо);

інформаційні, що притаманні службовцям і предметом та продуктом праці
яких є інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т. д.);

віртуальні, що пов’язані з інформаційним обслуговуванням робітників та
службовців за допомогою комп’ютерних систем та мереж.

За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяються на:

основні, які здійснюються робітниками основних цехів (виробництв) під
час випуску продукції;

допоміжні, які спрямовані на випуск продукції (надання

послуг) для забезпечення нормальної роботи основних цехів (виробництв);

обслуговуючі, притаманні робітникам, що створюють умови нормального
функціонування устаткування та робочих місць в основних та допоміжних
цехах (виробництвах).

За ступенем участі людини у впливах на предмет праці трудові процеси
поділяються на:

ручні, під час яких робітники впливають на предмет праці без
застосування додаткових джерел енергії або за допомогою ручного
інструмента, який приводиться в рух додатковим джерелом енергії
(електричної, пневматичної тощо);

машинно-ручні, за яких технологічний вплив на предмет праці здійснюється
за допомогою механізмів, машин (верстатів), але переміщення інструмента
відносно предмета праці здійснюється робітником. Наприклад, обробка
деталей на металорізальних верстатах з ручним подаванням;

машинні, коли зміна форми, розмірів та інших характеристик предмета
праці здійснюється машиною без фізичних зусиль робітника, функції якого
полягають у встановленні та знятті предмета праці й управлінні роботою
машини. Прикладом такого процесу є обробка деталі на верстаті з
автоматичним подаванням інструмента;

автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологічний вплив на
предмет праці, його установлення та зняття виконується без участі
робітника. Залежно від ступеня автоматизації функції робітника полягають
у контролі за роботою машини, усуненні відмов, налагодженні, зміні
інструмента, забезпеченні необхідних запасів предметів праці та
інструмента, складанні програми роботи машини.

Основним елементом трудового процесу є операція. У складі операції
прийнято вирізняти трудові прийоми, дії та рухи.

Трудовий рух — це однократне переміщення робочого органу виконавця
(руки, ноги, тулуба, очей і т. д.) у процесі праці.

Трудова дія — логічно завершена сукупність кількох цільових трудових
рухів, які виконуються без перерви одним або кількома робочими органами
виконавця за незмінних предметів та засобів праці. Наприклад, трудова
дія «взяти інструмент» складається з таких елементарних рухів: а)
«простягнути руку до інструмента», б) «взяти (охопити пальцями)
інструмент».

Трудовий прийом — це сукупність трудових дій, що виконуються за
незмінних предметів та засобів праці і які складають технологічно
завершену частину операції. Наприклад, «установити заготовку в
пристрій». Трудові прийоми можуть бути основними і допоміжними.

Комплекс трудових прийомів являє собою їх сукупність (основних і
допоміжних), об’єднаних або за технологічною послідовністю, або за
спільністю чинників, які впливають на час виконання. Наприклад,
«установити різець на розмір», «установити деталь у пристрій і зняти її
після обробки». В останньому прикладі об’єднання двох прийомів у
комплекс здійснене за спільністю чинників (вага деталі), що впливає на
час виконання цих прийомів. Комплекси трудових прийомів утворюють
виробничу операцію.

Приклад розподілу трудового прийому на елементи наведений в табл.

СТРУКТУРА ТРУДОВОГО ПРИЙОМУ

Прийом Трудові дії Трудові рухи

Установити деталь у пневматичний патрон 1. Взяти деталь 1. Простягнути
праву руку до деталі

2. Охопити деталь пальцями

2. Вставити деталь у патрон 1. Піднести деталь до кулачка патрона

2. Наблизити деталь до розтвору кулачків патрона

3. Посунути деталь до упору

3. Затиснути деталь в патроні 1. Простягнути ліву руку до рукоятки
пневматичного крана

2. Охопити рукоятку крана

3. Повернути рукоятку

Відмінності в знаряддях праці і властивостях предметів праці, що
використовуються в матеріальному виробництві, визначають технічно
обґрунтовану мету, своєрідність змісту та послідовність дій робітників
тієї чи іншої професійної групи.

Зміст трудового процесу визначається технологічним процесом і включає не
тільки безпосередній вплив виконавця на предмет праці (або за допомогою
устаткування та інструменту), а й спостереження за роботою устаткування,
управління і контроль за ходом технологічного процесу.

У процесі праці робітники вступають у виробничі відносини один з одним.

Процес праці як доцільна діяльність реалізується в певній послідовності
логічно пов’язаних раціональних прийомів, дій та рухів, які поєднуються
в такі загальні етапи :

1) аналіз ситуації (проблеми, плану робіт, програми, технології, задуму
тощо);

2) уявлення про технологію виконання роботи, можливі впливи чинників
зовнішнього середовища, прогнозування результатів процесу;

3) підготовка робочого місця та забезпечення його всім необхідним
(матеріально-енергетичними ресурсами, робочою силою, інформацією,
технологією і т. д.);

4) виконання роботи — безпосередній трудовий процес;

5) оформлення результатів роботи;

6) здавання і впровадження (реалізація) роботи;

7) стимулювання результатів належно виконаної роботи.

Під змістом праці розуміють найменування конкретних завдань та опис
процесів виконання конкретних операцій. На зміст праці істотно
впливають: продукція або послуги; засоби праці; технологія; організація
виробництва; кваліфікація працівників.

Автоматизація виробництва сприяє підвищенню інтелектуалізації трудової
діяльності, яка викликає динамічні зміни в змісті праці. Рутинні
операції і процеси передаються техніці, а функції людини у виробничому
процесі концентруються на контролі, регулюванні, переналагодженні та
прийнятті рішень у нестандартних ситуаціях.

Інженерна психологія розглядає конструкцію машини в сукупності з її
оператором, який керує процесом. Проектування системи «людина — машина»
здійснюється з урахуванням можливостей машини і людини. З ускладненням
конструкцій машин підвищуються антропометричні, фізіологічні, гігієнічні
та психологічні вимоги при їх використанні людиною. Психофізіологічні
процеси принципово відрізняють трудову діяльність оператора від роботи
машин.

Технологічний прогрес змінює умови середовища, у яких оператору
доводиться працювати (температура, атмосферний тиск, великі прискорення,
вібрація, вологість, випромінювання тощо). Тому на сучасному етапі
проектується системний комплекс «людина — машина — середовище», де
головна роль відводиться людині.

Такий комплекс забезпечує ліпшу сумісність усіх елементів, підвищує
можливості оператора шляхом приведення їх до відповідності умовам
середовища та конструкції машини в усіх аспектах: технічному,
психологічному, біофізичному, антропометричному, естетичному і т. д.

Оптимізація предметного змісту, знарядь, умов і процесів праці — сфера
вивчення ергономіки, яка синтезує досягнення соціально-економічних,
природних і технічних наук з метою створення нормальних умов праці та
підвищення її ефективності.

Організація трудового процесу полягає у доцільній інтеграції в просторі
і часі, за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої
праці.

Основи проектування трудового процесу. Незважаючи на дедалі більший
вплив комп’ютерної техніки і виробничих технологій, організатором
будь-якої роботи залишається людина. Тому ключовим елементом виробничої
стратегії на підприємстві є проектування трудового процесу з урахуванням
витрат і зиску від альтернативних рішень для підприємства та
працівників.

Метою проектування трудового процесу є визначення змісту і методів
роботи, створення продуктивного робочого місця, удосконалення виробничих
систем, їх взаємодії з урахуванням вимог технологічного процесу,
принципів раціональної організації праці та задоволення потреб
виконавців.

Конкретизація трудової діяльності окремого працівника або їх групи в
певних організаційно-технічних умовах виробництва визначається як
функція проектування трудового процесу. При цьому організатори
виробництва, технологи, економісти повинні відповісти на питання: що
виробляється, з якими параметрами, хто робить, де, коли, якими будуть
результати трудового процесу, як задовольнити фізіологічні і
психологічні потреби робітника.

Вивчення роботи здійснюється у двох напрямах:

дослідження методів виконання роботи з метою їх удосконалення;

вимірювання роботи для оцінки ефективності праці.

У першому випадку ведеться пошук оптимального методу виконання робіт.
При вимірюванні визначається максимально допустима тривалість роботи.

$

 

A

Ae

E

E

бітників), на якому фокусується мета дослідження (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

ВИБІР СПОСОБІВ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

з/п Об’єкт дослідження Мета дослідження Способи формалізації

процесу

1 Виробничий процес Виявити простої, скоротити шляхи транспортування,
зменшити кількість стадій процесу Складання схем потоків, планів
обслуговування, карт виробничих процесів

2 Стаціонарне робоче місце Мінімізувати рухи, дії, раціоналізувати
прийоми, спростити метод праці Формування карт операцій, карт одночасних
рухів з використанням принципів економії

3 Взаємодія робітника з устаткуванням Мінімізувати час простоїв,
оптимізувати кількість або комбінацію одиниць устаткування, щоб
урівноважити витрати на простої робітників і устаткування Побудова карт
«робітник — машина», карт одночасного ефективного використання робочого
часу виконавця та устаткування

4 Взаємодія робітників Максимізувати продуктивність, мінімізувати
втручання в процес Побудова карт видів діяльності, діаграм роботи
бригади

З погляду проектування трудового процесу метою дослідження виробничого
процесу є визначення простоїв, відстані транспортування та вимог
технології до часу виконання технологічних операцій, щоб зменшити
кількість стадій процесу і забезпечити зниження вартості виробу.
Процедура дослідження полягає в складанні карти процесу, яка створюється
на основі відповідей на запитання:

1. Що робиться (виконується)? Треба чи не треба це робити (виконувати)?
Що буде, якщо цього не робити?

2. Де виконується робота? Чому тут її виконують, а не в будь-якому
іншому місці?

3. Коли виконується робоче завдання? Наскільки важливий час виконання
роботи чи робота не потребує чіткого визначення часу і послідовності
операцій? Чи можливе виконання роботи в комбінації з деякими іншими
операціями?

4. Яким чином виконується робоче завдання? Чому тільки так? Чи існує
інший спосіб виконання завдання?

5. Хто виконує завдання? Може його виконувати інший? Якою має бути
кваліфікація виконавця: високою, середньою, низькою?

Структура формування трудового процесу показана на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Структура формування трудового процесу

За допомогою подібних питань раціоналізується робота, усуваються зайві,
об’єднуються деякі елементи, змінюється порядок їх виконання. Для
діагностування виробничої системи корисно складати карту виробничого
процесу, у якій відображається маршрут руху будь-якого об’єкта через
весь процес.

На стаціонарному робочому місці при переважно ручному характері операцій
акцент проектування трудового процесу ґрунтується на спрощенні методу,
економічності рухів і дій виконавця. Ліпший метод визначається двома
способами. Суть першого полягає у формалізації індивідуального
передового методу виконання операції найкваліфікованішим робітником з
наступним навчанням інших операторів. Другий спосіб передбачає детальний
аналіз кожного етапу роботи кількох робітників, вибір кращих варіантів
виконання елементів операцій та їх комбінування в ефективний метод. На
підставі отриманих даних розробляється операційна карта з відображенням
усіх елементарних рухів і послідовності їх виконання.

Коли у виробничому процесі задіяна система «робітник — машина», при
проектуванні трудового процесу увага фокусується на одночасному
ефективному використанні робочого часу виконавця й устаткування. Для
аналізу роботи використовується карта «робітник — машина», якщо
тривалість роботи оператора менше періоду роботи устаткування. У разі
обслуговування робітником кількох одиниць устаткування необхідно знайти
мінімальну сумарну вартість простоїв обладнання й оператора.

Для опису взаємодії робітників у бригаді використовується бригадна карта
зайнятості і бригадна виробнича карта. Перша містить карти
завантаженості кожного члена бригади. Бригадна виробнича карта
розробляється для визначення взаємодії робітників з устаткуванням у
конкретному виробничому циклі при найліпшому сполученні кількості
операторів і обладнання. Такі карти застосовуються в дослідженні і
визначенні процесів, що повторюються. На їх підставі розробляються
стандартні процедури для конкретних завдань.

Загальна схема поліпшення методу виконання роботи включає послідовність
таких дій: 1) вирішити, з якої роботи починати;

2) зібрати інформацію про метод її виконання; 3) проаналізувати
визначений метод; 4) розробити досконаліший метод; 5) упровадити
визначений метод; 6) проаналізувати ефективність використання цього
методу.

Сучасні концепції проектування праці. Існуюча практика проектування
виробничого процесу містить елементи двох наукових шкіл: ефективності та
поведінкової (біохевіорістичної). Перша ґрунтується на
систематизованому, логічному, формалізованому підходах до опису процесу.
Друга виникла у 50-х роках і надалі розвивається, відкриваючи нові
аспекти людського чинника у виробництві та методи вирішення деяких
проблем, що властиві виробничим системам. Серед таких проблем
виділяється незадоволеність працівників роботою у зв’язку з утратою
інтересу до неї; жорстким контролем; вузькою спеціалізацією, яка
супроводжується монотонністю і рутинністю дрібних операцій; обмеженістю
навчання і професійного просування.

Для підвищення інтересу до праці проектувальники стали аналізувати
можливості і застосовувати комплексний підхід до її організації. Такий
підхід, що поєднує досягнення шкіл ефективності та поведінкової, дістав
назву «організація організації праці».

Організація організації праці — це структуризація праці, що передбачає
формування змісту праці і часового зв’язку людини з трудовим процесом з
метою підвищення дохідності підприємства й одночасно привабливості
робочих місць, а також ступеня задоволення працею.

Структуризація праці спирається на висновки психології щодо поведінки і
динаміки груп. Поведінка людей значною мірою визначається можливістю
задовольнити важливі для кожного потреби. Можливості розширюються з
підвищенням активізації мотивації людини відповідним формуванням змісту
праці.

До принципів структуризації праці належать: розширення завдань
(спеціалізації), збагачення змісту завдань (трудового процесу), зміна
роботи, групова робота.

У процесі розширення завдань кілька структурно однотипних та пов’язаних
між собою конкретних завдань об’єднуються в одне велике загальне
завдання (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Схема розширення завдань

Переваги: підвищення гнучкості використання персоналу і відповідно
робочої системи; зростання інтересу до праці; об’єднання завдання щодо
конкретного продукту полегшує оцінювання результатів праці, сприяє
зменшенню фізичного та психологічного навантаження на працівника і
підвищенню якості продукції внаслідок кращої мотивації.

Недоліки: збільшення затрат часу на навчання; підвищення витрат і
відповідних вимог до робітників; додаткова потреба в засобах
виробництва, оскільки до розширення завдань продуктивність була меншою.

Збагачення змісту праці полягає в об’єднанні завдань та операцій, які
виконуються в різній послідовності, в одне нове завдання.

Для збагачення змісту праці функції окремих завдань, що пов’язані з
плануванням, контролем, технічним обслуговуванням і прийняттям рішення,
включають до основного завдання (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Схема збагачення змісту завдання

Переваги: розширення свободи дій; підвищення кваліфікації; скорочення
часу на узгодження й отримання інформації; зростання привабливості
робочих місць.

Недоліки: тривалий час підготовки персоналу; опір управлінських
працівників змінам повноважень; тривале очікування поліпшення загальних
результатів роботи.

Зміна робіт (ротація) розглядається як збагачення змісту праці шляхом
здійснення різних видів діяльності на різних робочих місцях.

Ротація буває: планова і непланова; з власної ініціативи і з ініціативи
адміністрації. Ротація здійснюється як на окремих робочих місцях, так і
в межах групи. Інтервалу у змінах роду занять не існує.

Переваги для робітника: зміна навантаження (психологічного і
фізіологічного); можливість підвищення кваліфікації; цікавіша робота.

Переваги для підприємства: більша стійкість робочої системи відносно
впливу зовнішніх і внутрішніх негараздів; висока кваліфікація збільшує
гнучкість виробничої системи; інтеграція робочих місць у групи; вища
якість продукції.

Робота в групах. Під час групової обробки або складання виробів
відповідно до умов технології оптимальною структурою може бути група
професійних робітників кількістю від 3 до 10 осіб, що виготовляє
комплексний продукт.

Робота в групах дає змогу: збільшити свободу прийняття рішень;
конкретизує відповідальність: за якість, управління матеріальними
потоками, розподіл робіт між членами групи, за строки виконання робіт,
установлення режиму роботи.

Переваги: у сприятливому соціальному кліматі поліпшується взаємодія всіх
членів групи, що впливає на вибір оптимальних варіантів організації
роботи; стимулювання соціальних контактів розширює можливості підвищення
кваліфікації; скорочення впливу контрольних органів на діяльність групи
сприяє задоволенню працею; висока гнучкість виробничої системи створює
умови для освоєння нових продуктів; зниження плинності кадрів, зменшення
втрат часу і підвищення продуктивності.

Недоліки: можливість конфліктів; неможливість інтегрувати в групу
працівників з низькою продуктивністю; опір управлінського персоналу
формуванню груп на принципах самоврядування.

Література

Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. —
К.: 1995. — 208 с.

Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.:
Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. — 928 с.

Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія,
ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.

Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика,
1998. — 240 с.

Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. —
200 с.

Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч.
посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. —
2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В
деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие.
— М.: ИНФРА-М, 1998 — 367 с.

Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. —
Минск: Экоперспектива, 1998. — 334 с.

Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001
— 216 с.

Виробничий процес

Технологічний процес

(сукупність операцій, спря-

мованих на зміну форми, стану, властивостей

предмета праці)

Трудовий процес

(сукупність дій, методів

і засобів доцільного за

технологічним процесом впливу на предмет праці

за допомогою знарядь праці)

Формування трудового

процесу

Хто виконує?

Розумові та фізичні характеристики робочої сили

Що треба робити?

Завдання (операції), які необхідно вдосконалювати

Де треба викону-

вати завдання?

Розташування робочих місць

Коли необхідно здійснювати

операції?

Час доби

Як виконувати

завдання?

Прийоми і методи виконання операцій

З якою метою

має виконуватись операція?

Цілі і мотивація праці, організована раціоналізація праці

Скільки потрібно часу на операцію?

Нормативний час

Упакування

Налагодження

Включення

Монтаж

Складання вузлів

К

В

А

Л

І

Ф

І

К

А

Ц

І

Я

Зміст праці

К

В

А

Л

І

Ф

І

К

А

Ц

І

Я

Зміст праці

Перевірка

функціо-

нування

Розміщення

деталей

і вузлів

Складання

вузлів

Складання вузлів

Контроль

за терміном

виконання

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020