.

Визначення норм праці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 3546
Скачать документ

Реферат на тему:

Визначення норм праці

Призначення та класифікація нормативів праці. Під час нормування праці
важливим завданням є забезпечення більш-менш рівної інтенсивності праці
на різних за змістом та складністю роботах. Це досягається використанням
єдиної методологічної (загальні теоретичні засади) та нормативної бази
для розрахунку норм затрат праці. Нормативну базу становлять нормативні
матеріали для нормування праці, які охоплюють технологічні режими роботи
устаткування та трудові нормативи (затрат робочого часу на певні
повторювальні елементи трудового процесу та часу тривалості перерв на
відпочинок і особисті потреби залежно від конкретних умов праці).

Нормативні матеріали призначені для встановлення норм праці і відбивають
залежності між необхідними затратами праці та чинники, що на них
впливають. Таким чином, поняття «норма праці» та «трудовий норматив»
треба розрізняти, виходячи з того, що первинним, вихідним є трудовий
норматив, а вторинним, похідним від нормативу є норма праці, яка
визначається на основі одного або кількох трудових нормативів. Нормативи
показують нормативні залежності для встановлення складових частин норм
часу, норм чисельності. Норми праці являють собою залежності
безпосередньо між величиною норми (часу, виробітки, обслуговування,
керованості) і чинниками, що впливають на неї. Основна різниця між
нормативами та нормами полягає в ступені диференціації елементів
виробничого процесу.

Норма праці встановлюється на конкретний вид робіт або відпочинок в
абсолютних величинах залежно від конкретних умов виробництва. Трудові
нормативи мають, як правило, універсальний характер і часто
встановлюються у відносних величинах. Наприклад, норматив часу на
відпочинок для машинно-ручних та ручних процесів задається у відсотках
від величини часу оперативної роботи.

Трудові процеси та умови їх виконання на різних підприємствах дуже
різняться, що зумовлює велику кількість нормативних матеріалів.
Класифікаційна схема основних нормативних матеріалів наведена на рис.
5.9.

До основних видів нормативних матеріалів відносяться нормативи: режимів
роботи устаткування, часу, обслуговування, чисельності та
підпорядкованості.

Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані величини
параметрів роботи, які забезпечують найдоцільніше його використання з
урахуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблюваних
матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інструментів і
особливостей виготовлення продукції. Нормативи режимів роботи
устаткування використовуються для правильного розрахунку норми часу
основної роботи при виконанні операції на різних верстатах. Наприклад,
металорізальні верстати мають кількісні характеристики технологічних
можливостей: глибина різання, величина подачі, швидкість різання,
кількість обертань шпинделя тощо. Тому завдання технолога полягає у
визначенні оптимального технологічного режиму виконання операцій, який
характеризується найкращим співвідношенням швидкості різання, витрачання
електричної енергії та зношування інструментів і верстатів. За таких
умов нормувальник встановлює технічно обґрунтовану норму затрат часу.

Нормативи часу — найпоширеніший вид регламентованих затрат робочого часу
для конкретних умов виконання трудового процесу. Вони призначені для
нормування машинних і ручних робіт, окремих прийомів ручної роботи,
пов’язаних з управлінням та обслуговуванням обладнання, а також
елементів операцій, що виконуються на різному устаткуванні. У практиці
технічного нормування праці використовуються нормативи
підготовчо-завершального часу, основного, допоміжного часу, часу
обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок та особисті
потреби.

Нормативи темпу встановлюють регламентований темп виконання роботи. Темп
роботи характеризується кількістю трудових рухів за одиницю часу або
швидкістю рухів.

Нормативами обслуговування називаються регламентовані величини затрат
праці на обслуговування одиниць устаткування, робочого місця, робочої
бригади. Вони визначають необхідну кількість верстатів, робочих місць,
одиниць виробничої площі та інших об’єктів, які закріплені для
обслуговування за одним працівником або їх групою (бригадою) і
застосовуються при нормуванні чисельності багатоверстатників, наладчиків
устаткування, ремонтного персоналу, прибиральників тощо.

Нормативи чисельності — це регламентована кількість робітників,
службовців, допоміжного персоналу, яка потрібна для якісного виконання
певного обсягу робіт або функцій. За нормативами чисельності
розраховують потрібну кількість персоналу з обслуговування великих
технологічних, енергетичних, транспортних комплексів, а також
спеціалістів (конструкторів, технологів, економістів, нормувальників).

Нормативи керованості (кількості підлеглих) визначають кількість
працівників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному
керівнику.

За призначенням і сферою застосування нормативи поділяються на
міжгалузеві, галузеві та місцеві.

Міжгалузеві нормативи призначені для нормування однакових трудових
процесів, які виконуються робітниками одних і тих самих професій на
підприємствах різних галузей виробництва (наприклад, верстатні,
слюсарні, ремонтні роботи).

Галузеві нормативи поширюються на специфічні види робіт, які властиві
тільки підприємствам певної галузі (наприклад, хімічної, металургійної
та ін.).

Місцеві нормативи розробляються самими підприємствами на спеціалізовані
роботи, на які немає галузевих та міжгалузевих нормативів, або коли
діючі організаційно-технічні умови не дозволяють користуватися ними.

За складністю структури (ступенем укрупнення) розрізняють дві групи
нормативів: диференційовані (елементні) та укрупнені.

Диференційовані нормативи характерні для масового і великосерійного
виробництв, де потрібна висока точність нормування праці, коли
працівники виконують одну-дві короткострокові операції і тому необхідне
детальне розчленування трудового процесу та встановлення тривалості
кожного його елемента. Нормативи, за якими можна визначити норми часу
для виконання трудових рухів і тривалість яких дуже мала (десяті, соті
частки хвилини), називають мікроелементними нормативами. Такі нормативи
використовуються під час організації робочого місця, установлення норм
на операції, а також розроблення нормативів більш високого ступеня
укрупнення. До останніх належать так звані нормалі часу — нормативи на
окремі трудові дії. Універсальність мікроелементних нормативів та
нормалей часу дає змогу пронормувати практично всі роботи.

Укрупнені нормативи — це регламентовані затрати часу на виконання
сталого комплексу трудових прийомів. Вони також ефективно
використовуються в масовому та великосерійному виробництвах.

За умов одиничного та дрібносерійного виробництв доцільна типізація
технологічних процесів і, відповідно, створення типових нормативів, що
забезпечує єдність норм та підвищення якості нормування.

З погляду структури затрат часу розрізняють нормативи оперативного,
штучного та неповного штучного часу.

Нормативи неповного штучного часу серед укрупнених нормативів
найпоширеніші в одиничному та дрібносерійному виробництвах, де їх
точність уважається допустимою в межах 85—90 %.

До нормативних матеріалів для нормування праці відносяться також єдині і
типові норми часу, виробітку, обслуговування.

Єдині норми часу розробляються на роботи, що виконуються за однаковою
технологією (наприклад: будівельні, монтажні, вантажно-розвантажувальні
роботи).

Типові норми часу розробляються за нормативами на типові деталі, що
характерно для машинобудування (наприклад, вали, шестерні, втулки,
крепільні деталі). Суть нормування полягає у виборі типового
представника деталі, на які є типова норма з наступним коригуванням її
за співвідношенням головних параметрів, що впливають на норму часу
(діаметр, довжина, площа, глибина різання тощо).

За формою подання нормативні матеріали поділяють на аналітичні, графічні
і табличні.

Аналітична форма, яка характеризується математичною залежністю,
компактна та зручна при використанні електронно-обчислювальної техніки.
Таблична форма більш проста і доступна для розуміння всіх працюючих. У
практичній діяльності дуже рідко трапляються нормативи, що мають
графічну форму у вигляді графіків, номограм.

Розглянуті нормативні матеріали мають відповідати вимогам
прогресивності, комплексності, обґрунтованості, забезпечувати необхідний
рівень точності норм праці, які визначаються на їх основі. Ступінь
точності залежить від типу виробництва, характеру робіт і він має бути
економічно обґрунтованим. Наприклад, точність трудових нормативів
уважається достатньою для: масового і великосерійного виробництва
±5—7 %; серійного ±10 %; дрібносерійного і одиничного ±15—20 %.

Залежно від характеру робіт передбачають межі допустимих відхилень у
виконанні норм виробітку за цими нормативами. Наприклад, для машинних
робіт точність розрахункових норм може коливатися в межах 5 %. Для
машинно-ручних робіт — до 10 % і для ручних — до 15 %.

Норми затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості поділяються на
технічно обґрунтовані та дослідно-статистичні.

Технічно обґрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають
сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного
вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з урахуванням
раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і
передових методів праці.

L

^

?

Oe

O

^

Q¶\$_ha?a??????ae??????????????????

5 виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають уже
пройдений етап виробництва.

Під впливом технологічного прогресу із удосконаленням організації
виробництва та праці, ураховуючи організаційно-технічні,
санітарно-гігієнічні зміни у виробництві, а також зростання професійної
майстерності і виробничих навичок виконавців, трудові нормативи
підлягають систематичному перегляду та коригуванню.

Методи створення трудових нормативів. Розроблення нормативів потребує
врахування великої кількості організаційно-технічних чинників,
здійснення складних розрахунків і залучення висококваліфікованих
фахівців, обізнаних у тонкощах технології, організації, нормування,
економіки виробництва.

Для розроблення трудових нормативів використовують:

результати хронометражних спостережень на робочих місцях, матеріали
фотографій робочого часу, кіно- і відеозйомок;

режими роботи і технічні характеристики обладнання, параметри
апаратурних процесів, типові технологічні процеси;

чисельність працівників, що залучені для дослідження операцій за умов
досконалої організації праці;

діючі нормативи на аналогічні трудові процеси та їх елементи;

міжнародні, державні стандарти, технічні умови тощо.

Процес розроблення трудових нормативів має такі етапи:

підготовча організаційно-методична робота (аналіз діючих нормативів;
вибір типового змісту трудового процесу і чинників впливу
організаційно-технічних умов виробництва на параметри нормативів;
дослідження технологічного процесу; проектування макетів нормативних
таблиць; складання робочого плану розроблення нормативів; створення і
доведення до виконавців єдиної робочої методики проведення досліджень);

збирання первинної інформації, проведення полігонних спостережень і
лабораторних досліджень (вивчення та аналіз змісту трудового процесу,
організації праці, якості обслуговування робочих місць, кваліфікації
працівників, паспортних даних параметрів роботи устаткування, його
технічного стану, характеристик інструментальних наладок та ін.;
установлення раціонального порядку виконання трудового процесу, впливу
об’єктивних чинників);

аналіз і опрацювання результатів досліджень, складання нормативних
таблиць, графіків, формул, оформлення проекту збірника нормативних
матеріалів;

експериментальна перевірка проекту трудових нормативів на підприємствах
(усунення недоліків у нормативах або розбіжностей між умовами виконання
трудових процесів у проекті нормативів і на практиці);

коригування нормативних матеріалів за наслідками експериментальної
перевірки;

узгодження з профспілками, затвердження, тиражування і передання для
використання на виробництві.

Робоча методика є основним документом, що визначає обсяг, зміст,
порядок, способи розроблення і випробування нормативних матеріалів. Вона
регламентує:

номенклатуру елементів затрат робочого часу, для яких розробляються
нормативи;

ступінь диференціації елементів затрат робочого часу;

чинники, що впливають на тривалість трудового процесу чи окремих його
елементів;

кількість необхідних спостережень та способи їх проведення й опрацювання
результатів;

макети нормативних таблиць.

Розрізняють такі методи нормування: сумарний (дослідно-статистичний),
розрахунково-аналітичний, укрупнення, мікроелементний.

Сумарний (дослідно-статистичний) метод дає змогу визначати норми на
підставі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період
або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями загалом без
розчленування її на складові елементи.

За розрахунково-аналітичним методом норму часу встановлюють на кожний
елемент операції, яку попередньо розчленовують. Цей метод нормування дає
значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він
характерний для масового, великосерійного і серійного типів виробництва,
де операція повторюється багато разів. В умовах індивідуального і
дрібносерійного виробництва застосування його обмежене, тільки для
розрахунку норм на дуже складні операції.

Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного
процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці;
проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості
виконання елементів операцій, які нормують; розроблення оптимальних
режимів роботи устаткування, передових прийомів праці та раціональної
організації робочого місця.

На підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типами виробництва
доцільніше визначати норми методом укрупнення на основі попередньо
розрахованих укрупнених величин затрат робочого часу на типові операції,
деталі або види робіт.

Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для
нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього
методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані
мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм
характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат
часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їхню
структуру.

Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового
процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів,
створивши системи мікроелементів, які визначаються характером і методом
виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими
навичками робітника. За такою системою можна встановити раціональність
затрат часу виконання окремих елементів операції.

Аналітичним методом, методом укрупнення, а також мікроелементного
нормування визначаються технічно обґрунтовані норми.

Для нормування трудового процесу важливо безпомилково вибирати потрібний
різновид норми.

Трудомісткість продукції. До основних показників діяльності підприємства
і його підрозділів належить трудомісткість продукції, яка виражає
величину затрат живої праці (робочого часу) на виробництво продукції в
натуральному виразі.

Між показниками виробітку і трудомісткості продукції існує обернено
пропорційна залежність:

В = 1 : Т; Т = 1 : В,

де В — виробіток продукції за одиницю часу;

Т — трудомісткість одиниці продукції.

Показник трудомісткості дає змогу встановити пряму залежність між
обсягом виробництва і трудовими затратами, об’єктивно врахувати рівень
трудових затрат та їх економію. Тому існує широкий спектр практичного
застосування такого показника: планування виробничих потужностей за
видами продукції та підрозділами; розроблення планів виготовлення
продукції; визначення обсягів незавершеного виробництва, потреб в
устаткуванні, робочій силі, фонду заробітної плати; аналізу
продуктивності праці; обґрунтування техніко-технологічних та
організаційно-економічних заходів; вибір ефективних технологічних
процесів, ціноутворення та фінансів.

На основі даних про трудомісткість розраховується можлива економія
чисельності працівників:

Еч = Тз / Фпл · Кн,

де Тз — зменшення трудомісткості продукції, нормо-год;

Фпл — плановий фонд робочого часу одного працівника в розрахунку на рік;

Кн — коефіцієнт виконання норм часу (виробітку).

Чисельність працівників (Чп), для яких установлені норми трудових
затрат, визначається на підставі планової трудомісткості (Тпл) у
нормо-годинах і коефіцієнта виконання встановлених норм часу (Кн), %:

Чп = Тп / Фпл · Кн.

При визначенні потужності підприємства (підрозділу) (Твп)
використовуються дані про трудомісткість продукції, кількість і склад
устаткування, фонд часу його роботи. При цьому трудомісткість виробу має
специфічний розрахунок:

Твп = Тд · 100 / Кср · Кп,

де Тд — діюча трудомісткість виробу, нормо-год;

Кср — середній відсоток виконання норм виробітку;

Кп — коефіцієнт приведення норм до прогресивного рівня (дорівнює
1,1—1,15).

Кількість одиниць необхідного устаткування конкретної технологічної
групи розраховується:

Gm = Тп / Фm · Кн,

де Тп — планова трудомісткість виробничої програми для даного виду
робіт, нормо-год;

Фm — фонд часу роботи устаткування в плановому періоді, год;

Кн — коефіцієнт виконання встановлених норм виробітку.

Таким чином, від величини трудомісткості, яка є виразом затрат праці, її
організації і зумовлює рівень продуктивності, залежить багато
техніко-економічних показників роботи підприємства.

Література

Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. —
К.: 1995. — 208 с.

Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.:
Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. — 928 с.

Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія,
ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.

Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика,
1998. — 240 с.

Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. —
200 с.

Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч.
посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. —
2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В
деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие.
— М.: ИНФРА-М, 1998 — 367 с.

Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. —
Минск: Экоперспектива, 1998. — 334 с.

Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001
— 216 с.

PAGE 6

В. Г. Васильков

Рис. 5.9. Класифікація нормативних матеріалів для нормування праці

Нормативи неповного штучного часу

Нормативи штучного часу

Нормативи оперативного часу

Графічні

Табличні

Аналітичні

Типові нормативи

Нормативи

на види робіт

Нормативи

по функціях управління

Укрупнені

Нормативи на трудові прийоми

Нормативи на трудові дії

Нормативи на мікроелементи

Диференційовані

Нормативи часу

на особисті потреби

Нормативи часу

на відпочинок

Місцеві

Загально-промислові

Галузеві

Нормативи підлеглості

Нормативи

чисельності

Нормативи

обслуговування

Нормативи часу

Нормативи режимів роботи устаткування

За формою

подання

За ступенем

укрупнення

За сферою

застосування

За видами

Класифікаційні групи нормативних матеріалів

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020