Реферат на тему:
Транспортне обслуговування
Завдання транспортного господарства. Забезпечення високопродуктивного
функціонування основного виробництва на машинобудівному підприємстві
пов’язане з постійним переміщенням великих обсягів різноманітних
вантажів як за межами, так і всередині підприємства. На
загальнозаводські та цехові склади для поповнення запасів здійснюється
доставка матеріалів, палива, комплектуючих та інших матеріальних
цінностей. У свою чергу, зі складів або безпосередньо з цехів вивозяться
готова продукція та відходи виробництва. Усередині підприємства процес
виробництва зумовлює транспортування: з загальнозаводських складів у
цехи — матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів, оснащення та інших
виробів; між цехами — заготовок, деталей, складальних одиниць; із цехів
на склади та відповідні пункти призначення — готової продукції та
відходів. Внутрішньоцехові перевезення пов’язані з переміщеннями деталей
та складальних одиниць у процесі виготовлення та складання виробів,
заготовок між коморами та дільницями, між дільницями, а на дільницях між
робочими місцями.
Від організації транспортного обслуговування залежить ритмічна робота
робочих місць, дільниць, цехів, а також обсяги випуску готової
продукції, її собівартість і якість та своєчасне задоволення споживачів.
На тривалість виробничого циклу безпосередньо впливає час транспортних
операцій. Серед допоміжних робітників 30—40 % зайнято на
вантажно-розвантажувальних і транспортних операціях. Витрати на
транспортно-складське обслуговування та транспортування вантажів на
деяких підприємствах досягає 15—20 % від суми всіх побічних витрат у
собівартості продукції, що випускається.
Важливість впливу на показники роботи підприємства зумовила
відокремлення функцій перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальних
робіт та експедиційних операцій, для виконання яких відбулося відповідне
формування транспортного господарства.
Основними завданнями транспортного господарства є: швидке і безперебійне
пересування предметів праці, палива та готової продукції відповідно до
вимог виробничого процесу; ефективне використання транспортних засобів і
праці транспортних робітників; механізація й автоматизація транспортних
і вантажно-розвантажувальних операцій; зниження собівартості
транспортних операцій; забезпечення суворої узгодженості технологічних і
транспортних операцій; постійне підтримування транспортних засобів у
робочому стані.
Актуальними завданнями транспортного господарства є координація роботи
промислового транспорту з магістральним залізничним, водяним,
автомобільним транспортом, широкий розвиток контейнерних і пакетних
перевезень вантажів.
Виконання поставлених завдань залежить від правильної організації
транспортного господарства, чіткого планування роботи транспорту,
обґрунтованого вибору транспортних засобів, підвищення рівня механізації
та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт.
Склад транспортного господарства. Склад транспортного господарства
залежить від технології й характеру продукції, що виготовляється
(габарити, маса, складність та ін.), обсягу внутрішньозаводських і
зовнішніх перевезень, рівня кооперування з транспортними організаціями,
виробничої структури підприєм-
ства, розташування цехів, типу і масштабу виробництва.
До складу транспортного господарства великого промислового підприємства
можуть входити цехи (дільниці): залізничний, річковий, автотранспортний,
авіаційний, вантажно-розвантажувальний. Виробничі підрозділи
підприємства також можуть мати у своєму складі внутрішньовиробничий
транспорт.
Матеріальною базою транспортного господарства є об’єкти
загальнозаводського призначення (гаражі, депо, ремонтні майстерні,
рейкові і безрейкові шляхи) та різноманітні транспортні засоби, які
класифікуються за видами, призначенням перевезень, способом дії, напряму
переміщення вантажів.
За видом і призначенням транспорт поділяється на: залізничний, водний,
автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний,
гідравлічний, підйомно-транспортний, підвісні дороги, конвеєрні пристрої
та ін.
За характером дії транспорт може бути періодичної і безперервної дії.
За видами виконуваних робіт розрізняють: міжцеховий транспорт, що
виконує операції з перевезення вантажів у межах території підприємства
між цехами і складськими приміщеннями; внутрішньоцеховий транспорт, що
забезпечує переміщення предметів праці між робочими місцями, апаратами
за ходом технологічного процесу.
За напрямом переміщення вантажів внутрішній транспорт поділяється на:
горизонтальний (транспортери, рольганги), вертикальний (підіймачі,
ліфти), горизонтально-вертикальний (автонавантажувачі, крани-балки,
мостові крани), похилий (канатні і монорельсові дороги). Їх можна
розділити на дві основні групи: стаціонарні транспортні пристрої; рухомі
транспортні засоби.
До стаціонарних належать транспортні пристрої, за допомогою яких
продукти виробництва переміщаються у визначених (горизонтальному,
вертикальному або похилому) напрямах (конвеєри, трубопроводи,
транспортери різноманітних видів, жолоби, лотки, сковзала). Стаціонарні
пристрої споживають малу кількість енергії, вирізняються невеликими
витратами на обслуговування і мають більшу надійність і безпеку ніж
рухомі.
До пересувних належать транспортні засоби, що виконують або вертикальні
транспортування (підіймачі), або горизонтальні переміщення (візки,
електрокари, автомобілі, автонавантажувачі тощо).
Останнім часом зростає рівень використання транспортних засобів без
водія, з дистанційним управлінням. Транспортні системи з дистанційним
управлінням добре підходять для раціоналізації логістичних функцій і
можуть використовуватися як на частково механізованих, так і на цілком
автоматизованих підприємствах. Удосконалювання технології і зв’язок із
центральною комп’ютерною системою забезпечують їх економічність, велику
гнучкість і високий ступінь використання.
Транспортні системи з дистанційним управлінням можуть виконуватися у
вигляді візків з власним приводом і використовуватися для
внутрішньовиробничого пересування (запрограмованого або дистанційно
керованого). Поряд з перевагами дистанційно керованих транспортних
систем існують певні недоліки: висока вартість, проблеми з
завантаженням-розвантаженням, невелика швидкість руху, обмеженість
маневрування змонтованими шляхами, труднощі проїзду в складних умовах
(вузькі місця проїзду, високі бар’єри, випадкові перешкоди та ін.).
Усі засоби безрейкового транспорту незалежно від місця їх використання
концентруються в загальнозаводському транспортному господарстві,
обладнаному спеціальним устаткуванням для збереження техніки, її
заправки (зарядки), технічного обслуговування і ремонту. На
підприємствах великосерійного і масового виробництва в умовах стабільних
вантажопотоків широко застосовуються засоби безперервного транспорту для
міжцехового переміщення вантажів і особливо загальноцехового і
міжопераційного транспорту, зокрема, різноманітні транспортери,
монорельсові шляхи, спеціальні транспортні пристрої, умонтовані в
потокові й автоматичні лінії, а також стаціонарне підйомно-транспортне
устаткування (крани всіх типів, штабелери, підіймачі та інші засоби).
Організаційна структура. На великих підприємствах, де в складі
загальнозаводського транспортного господарства є кілька цехів, для
координування їх діяльності організується транспортний відділ,
підпорядкований безпосередньо заступнику директора з маркетингу і збуту
або заступнику з транспорту (загальних питань).
До складу транспортного відділу входять бюро (групи):
планово-економічне, диспетчерське, технічне, обліку та ін.
Планово-економічне бюро розробляє плани виробничо-господарської
діяльності транспортного господарства, визначає вантажообіг по заводу й
обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, розраховує потребу в
транспортних і вантажно-розвантажувальних засобах, кадрах і фонді
заробітної плати, складає кошторис витрат транспортного господарства і
калькуляцію собівартості на окремі види послуг.
Диспетчерське бюро здійснює оперативно-виробниче планування роботи
транспорту, що зводиться до складання квартальних, місячних і добових
планів перевезень і до оперативного регулювання транспортних робіт.
Методи побудови планів визначаються ступенем стійкості вантажопотоків на
заводі.
Технічне бюро здійснює технічну підготовку виробництва: розробляє
транспортно-технологічні схеми, що забезпечують стикування окремих ланок
транспортної мережі підприємства і технологічного устаткування; формує
альбоми креслень на кожен вид підйомно-транспортного устаткування для
виготовлення запасних частин і проведення ремонтних робіт; розробляє
заходи з комплексної механізації й автоматизації
вантажно-розвантажувальних і транспортних операцій.
Бюро обліку веде паспортизацію всіх видів транспортних засобів,
забезпечує бухгалтерський облік і звітність роботи транспортного
господарства.
Організація і розрахунки перевезень. Раціональна організація перевезень
будується на основі вивчення вантажообігу і вантажопотоків у масштабі
підприємства і його окремих цехів і складів.
Вантажним потоком називають кількість вантажів (у тоннах, кубічних
метрах, штуках), що переміщуються за одиницю часу (годину, добу, місяць,
квартал, рік) у заданому напрямі між окремими
вантажно-розвантажувальними пунктами або через певний пункт.
Вантажопотоки розраховуються, як правило, за ходом технологічного
процесу.
Вантажообіг являє собою загальну кількість вантажів, що переміщуються за
одиницю часу (доба, місяць, квартал, рік), іншими словами, — це сума
окремих вантажопотоків.
На основі даних про потужність вантажопотоків у тоннах і відстанях між
пунктами визначають обсяг транспортної роботи в тонно-кілометрах.
Дані про вантажообіг і вантажні потоки підприємства та окремих цехів
доцільно подавати у вигляді «шахової» таблиці (табл. 9.1).
Таблиця 9.1
ШАХОВА ТАБЛИЦЯ ВАНТАЖООБІГУ ЗАВОДУ ЗА РІК, тис. т
Відправники Отримувачі
Склад
матеріалів Заготівельний цех Механічний цех Складальний цех Склад
готових
виробів Усього
.
?
00 90 60 — 550
Заготівельний цех 80 х 370 — — 450
Механічний цех 60 — х 390 — 450
Складальний цех — — — х 450 450
Склад готових виробів — — — — х —
Усього отримано 140 400 460 450 450 1950
За даними шахових таблиць, планувань цехів і генеральних планів
підприємств складають схеми (діаграми) вантажопотоків, а за
вантажообігом і вантажними потоками встановлюють тип і структуру парку
транспортних і підйомно-транспортних машин, кількість
вантажно-розвантажувальних постів, вид маршрутів транспортних засобів
перервної (циклічної) дії.
У зв’язку з часовим інтервалом обсяг перевезень та вантажооборот
поділяється на змінний, добовий, місячний, квартальний, річний.
Перевезення вантажів мають разовий (за окремим замовленням) або
постійний маршрутний (за твердим розкладом) характер.
Маршрути перевезень. Для скорочення порожніх пробігів і простоїв
устаткування необхідно розробити внутрішньозаводські маршрути руху
транспорту. При побудові маршрутів транспортних засобів застосовують
маятникову, кільцеву, збірну (розвізну) та радіальні схеми.
Маятниковий вид перевезень застосовується для транспортування вантажів
між двома постійними пунктами обслуговування (рис 9.1—9.3). За
організацією руху він може бути простим (зі зворотним порожнім
пробігом), повним (зі зворотним навантаженим пробігом) та змішаним (зі
зворотним неповним навантаженим пробігом).
Рис. 9.1. Простий (однобічний) маятниковий маршрут
Рис. 9.2. Повний (двобічний) маятниковий маршрут
Рис. 9.3. Змішаний маятниковий маршрут
Він може бути променевий — при русі транспорту з вантажем з одного
пункту віялоподібно в кілька пунктів; зворотним — з низки пунктів в
один. Двостороння маятникова система на підприємствах застосовується
рідко. Кільцева (збірна) система використовується для обслуговування
низки пунктів, що пов’язані послідовною передачею вантажів від одного до
іншого (рис. 9.4).
Найекономічнішими є двобічна маятникова і кільцева системи
обслуговування за маршрутом.
Рис. 9.4. Кільцевий маршрут
Розвізний маршрут являє собою вид кільцевого маршруту (рис. 9.5).
Рис. 9.5. Розвізний маршрут
Радіальний маршрут — це комбінування різних маятникових маршрутів (рис.
9.6).
Рис. 9.6. Радіальний маршрут
Їздкою називається закінчений цикл транспортного процесу, який
складається з навантаження у відправника вантажу, його перевезення,
розвантаження в отримувача і подання рухомого складу під наступне
навантаження. Рейсом називається процес руху транспортного засобу від
початкового пункту до кінця даного маршруту. З усього різноманіття
перевезень у цехах особлива увага приділяється міжопераційному
переміщенню об’єктів виробництва, що має точно відповідати послідовності
протікання і ритму виробничого процесу.
Транспортні засоби та їх вибір. У масовому і серійному виробництвах при
міжопераційних переміщеннях значного поширення набули засоби безупинного
транспорту, різноманітних транспортерів. На підприємствах цього типу
засоби безупинного транспорту впроваджуються і для зв’язку цехових
складів з робітниками, місцями, між окремими дільницями. При високій
стабільності виробництва створюються передумови для організації
перевезень підлоговим колісним транспортом за постійними маршрутами і
стабільними розкладами (доставка оснащення, заготовок, вивіз готової
продукції, відходів і т. п.). У цехах одиничного і дрібносерійного
виробництва переважно використовуються транспортні засоби циклічної дії.
У гнучких автоматизованих виробництвах застосовуються автоматизовані й
автоматичні транспортно-накопичувальні системи (АТНС). АТНС можуть бути
різних рівнів: міжцеховими, цеховими і локальними, що обслуговують
окремі виробничі модулі. До основного устаткування, що використовується
для комплектації цих систем, належать автоматичні стелажі та мостові
крани — штабелери, транспортні і перевантажувальні роботи, конвеєрні
пристрої, перевантажувальні та пристрої, що орієнтують, живильники,
накопичувачі, автоматичні склади, транспортно-складська тара.
Під час вибору виду транспортних засобів і встановлення їх типажу
враховуються основні параметри вантажного потоку, вимоги до організації
перевезень, організації та технології виробничого процесу, що
обслуговується, можливості забезпечити високу продуктивність і
сприятливі умови праці обслуговуючих робітників.
Параметри транспортних засобів на суміжних дільницях мають бути
узгоджені між собою з метою комплексної механізації й автоматизації
вантажно-розвантажувальних робіт під час перевантаження продукції з
одного транспортного пристрою на інший (наприклад, з підвісного
транспортера, що штовхає, на робочий конвеєр або з електронавантажувача
на робоче місце). Для цього на підприємствах розробляють єдині
транспортно-технологічні схеми, що забезпечують стикування окремих ланок
транспортної мережі підприємства і технологічного устаткування.
Виходячи зі схеми вантажопотоків і обсягу перевезень у кожній групі
вантажів, вибирають транспортні засоби і розраховують потребу в них.
Кількість транспортних засобів (ТЗ), необхідних для зовнішніх і
міжцехових перевезень, може бути визначена за однією з формул:
при однобічному маятниковому маршруті руху
— кількість виробів j-го типорозміру (найменування), перевезених
протягом планового (розрахункового) періоду, шт.;
j — номенклатура виробів, що підлягають перевезенню (j = 1, 2, …, п);
— маса одиниці виробу j-го типорозміру виробу, кг;
q — вантажопідйомність одиниці транспортного засобу;
— коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу
(завантаження);
— ефективний фонд часу роботи одиниці транспортного засобу для
однозмінного режиму, год;
— кількість робочих змін на добу;
L — відстань між двома пунктами маршруту, м;
— середня швидкість руху транспортного засобу, м/хв;
— час на одну навантажувальну й одну розвантажувальну операції за
кожен рейс, хв;
при двосторонньому маятниковому маршруті руху
Для кільцевих перевезень кількість транспортних засобів розраховується
за формулами:
з наростаючим вантажопотоком
;
з загасаючим вантажопотоком
;
з рівномірним вантажопотоком
,
— кількість вантажно-розвантажувальних пунктів;
L — довжина всього кільцевого маршруту, м.
Ваговий обсяг вантажу, перевезеного за одну зміну, визначається за
формулою:
,
— річний вантажообіг на даному маршруті, кг, т;
— кількість робочих днів у році;
— кількість змін на добу;
=
= 0,85).
Час пробігу транспортного засобу заданим маршрутом розраховується за
формулою:
.
Час, затрачуваний транспортним засобом на проходження одного рейсу,
становить:
Кількість рейсів, здійснених одиницею транспортного засобу за добу,
розраховується за формулою:
— коефіцієнт використання фонду часу роботи транспортного засобу.
Продуктивність одного рейсу визначається за формулою:
Для внутрішньоцехових перевезень кількість транспортних засобів
визначається за однією з наведених нижче формул.
Кількість конвеєрів для перевезення штучних вантажів (деталей,
складальних одиниць і т. д.):
— сумарна маса вантажу, що транспортується, протягом доби, кг;
— крок конвеєра, м; 3,6 — постійний коефіцієнт;
— швидкість руху конвеєра, м/с;
– маса одного виробу, що транспортується, кг;
— тривалість зміни.
Кількість вантажних гаків на підвісному конвеєрі:
,
— кількість виробів, що транспортуються протягом доби, шт.;
— довжина робочої частини конвеєра;
— кількість виробів, що навішуються на один гак, шт.
Кількість електрокар для внутрішньоцехових перевезень:
,
— середня кількість передач партії деталей між операціями, на склад і
зі складу за зміну.
Годинна продуктивність конвеєра визначається за формулами:
у разі переміщення вантажу на підвісному гаковому конвеєрі
;
при переміщенні штучних вантажів у спеціальній тарі по
р штук на потоковій лінії
,
де р — величина транспортної партії, шт.
Література
Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. —
К.: 1995. — 208 с.
Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.:
Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. — 928 с.
Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія,
ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.
Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика,
1998. — 240 с.
Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. —
200 с.
Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч.
посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. —
2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В
деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие.
— М.: ИНФРА-М, 1998 — 367 с.
Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. —
Минск: Экоперспектива, 1998. — 334 с.
Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001
— 216 с.
Механічний цех
Ливарний цех
Термічний цех
Механічний цех
Склад запасних частин
Механічний цех
Заготівельний цех
Механічний цех № 2
Складальний цех
Термічний цех
Механічний цех № 1
Заготівельний цех
Кувальний цех
Пресувальний цех
Механічний цех № 4
Склад металу
Цех № 4
Цех № 3
Цех № 2
Цех № 1
Центральний інструментальний склад
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
