.

Міжнародні фінансові інституції. Регіональні фінансово-кредитні установи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
176 2542
Скачать документ

Реферат на тему

Міжнародні фінансові інституції. Регіональні фінансово-кредитні установи

Регіональні фінансово-кредитні установи

Регіональні фінансово-кредитні організації в межах Західної Європи,
Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та в регіоні
колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відповідно до певних
етапів розвитку світогосподарських зв’язків та інтенсивності
інтеграційних процесів.

Вище (п. 8.3) вже йшлося про заснований 1958 p. Європейський
інвестиційний банк (ЄІБ). Він функціонує як фінансове автономна і
юридичне самостійна організація в рамках ЄС. Його створено з метою:

• сприяння збалансованому і стабільному розвиткові спільного ринку в
інтересах Співтовариства;

• надання позик і гарантій на некомерційній основі для поліпшення
фінансування в усіх секторах економіки:

— проектів розвитку найменш розвинутих регіонів;

— проектів модернізації і конверсії підприємств або підтримки нових
видів діяльності, зумовлених прогресом у розвитку спільного ринку;

— проектів, які викликають спільний інтерес декількох країн — членів ЄС
за рахунок різних джерел, що наявні у держав.

Членами ЄІБ є 14 держав Європи — членів ЄС, за винятком Франції. Банк
надає кредити як державним, так і приватним структурам у секторах
комунікацій, економічної й енергетичної інфраструктур, промисловості,
послуг і сільського господарства.

ЄІБ фінансує тільки частину вартості проектів, доповнюючи власні кошти
позичальника та інші джерела фінансування. Його позики, як правило, не
перевищують 50 % загальної суми вкладених у проект

коштів.

Фінансування інвестиційних програм здійснюється у поєднанні

з операціями структурних фондів ЄС, до яких належать діючі під
керівництвом Європейської комісії Європейський фонд розвитку,
Європейський соціальний фонд та Європейський фонд сільськогосподарської
орієнтації і гарантій, а також з іншими подібними фінансовими
інститутами.

Позики Європейського інвестиційного банку можуть бути реалізовані у
поєднанні з безкомпенсаційною допомогою з боку ЄС чи окремих держав, які
входять до Союзу. Великомасштабні проекти фінансуються за рахунок
окремих позик, угоди про які укладаються безпосередньо з організаторами
проекту або через їх фінансових посередників. Так було, наприклад, при
здійсненні фінансування проекту спорудження тунелю під Ла-Маншем.

Банк надає довгострокові позики, строк яких залежить від типу об’єктів і
коливається від 7 до 12 років для промислових об’єктів та до 20 і більше
років для проектів з розвитку інфраструктури.

Позики, як правило, сплачуються згідно з паритетом або в одній валюті,
або в декількох різних валютах. Це валюти держав — членів Банку, євро та
деякі вільно конвертовані валюти.

ЄІБ може фінансувати проекти за межами ЄС:

• у державах, які підписали Ямайську конвенцію;

• у країнах, які підписали угоду про співробітництво або створили
асоціації з ЄС (Середземноморський регіон. Центральна і Східна

Європа, Азія і Латинська Америка);

• у країнах — членах Європейської асоціації вільної торгівлі.

У цьому разі кредити надаються:

• для фінансування певних типів проектів, які мають особливе значення
для ЄС, наприклад у сфері телекомунікацій та енергопостачання;

• як граничні суми кредиту для фінансування проектів у одній

чи групі країн згідно з угодами, конвенціями і рішеннями про фінансове
співробітництво.

У 1991 p. розпочав свою діяльність новий регіональний міжнародний банк —
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), засновниками якого
стали 40 країн світу. Місцеперебування його — Лондон. Банк створений
спеціально для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та
державах — колишніх республіках СРСР. Нині він активно допомагає
постсоціалістичним країнам у реформуванні економіки та створенні
конкурентоспроможної промисловості, розвитку взаємовигідних зв’язків між
західно- та східноєвропейськими країнами, фірмами.

Сьогодні членами ЄБРР є 57 держав світу.

Основними функціями банку є підтримка проведення країнами-членами
структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію,
децентралізацію і приватизацію, з метою більш повної інтеграції їхніх
господарських структур у світову економіку шляхом сприяння:

• організації, модернізації та розширенню виробничої,
конкурентоспроможної і приватновласницької діяльності, перш за все малих
і середніх підприємств;

• мобілізації національного й іноземного капіталу і впровадженню
ефективного управління;

• інвестиціям у виробництво з метою створення конкурентного середовища,
підвищення продуктивності праці, якості життя та поліпшення умов праці;

• наданню технічної допомоги в підготовці, фінансуванні й реалізації
проектів;

• стимулюванню і розвитку ринків капіталу;

• реалізації значних і економічно обґрунтованих проектів, у яких задіяно
більше однієї країни;

• екологічно стабільному розвиткові.

Статутний капітал ЄБРР розподіляється так: 50 % капіталу належить
країнам Європейського Союзу; 13,7 — країнам Східної та Центральної
Європи; 11,3 — іншим європейським країнам; 10— США; 8,5 — Японії; 6,5 %
— іншим країнам світу.

Стратегія ЄБРР щодо України, яка стала членом Банку в 1992 p., випливає
з його загальних завдань з урахуванням специфіки економічного розвитку
нашої країни в сучасних умовах. Так, відразу після того, як Україна
стала членом ЄБРР, відповідно до умов, викладених у постанові Ради
керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку від 28 березня
1992 p., нашій країні було відкрито кредитну лінію ЄС обсягом 130 млн
ЕКЮ для закупівлі медикаментів і продовольства, яку в наступному році
було вичерпано.

Пріоритетними проектами фінансування для України виступають: конверсія,
розвиток сільського господарства, приватизація, транспорт,
телекомунікації, охорона навколишнього середовища.

Важливу кредитну угоду було укладено між державною адміністрацією
Бориспільського аеропорту, урядом України та керівництвом Європейського
банку реконструкції та розвитку 24 грудня 1993 p. на суму 5,1 млн дол.
США для реконструкції найбільшого в Україні міжнародного аеропорту
“Бориспіль”. За рахунок цього кредиту реконструйований аеропорт значно
збільшив свою пропускну спроможність, побудовано нові пасажирські
термінали, їх забезпечено високими сервісними умовами обслуговування
пасажирів, створено конвеєрні стрічки та каруселі для доставки багажу,
впроваджено комп’ютерну систему реєстрації на терміналах та світлових
табло для оголошення рейсів.

У грудні 1994 p. Україна підписала з ЄБРР угоду про надання кредиту
загальним обсягом 100 млн ЕКЮ (близько 120 млн дол. США), які мали бути
надані чотирма траншами (10, 20, 20 і 50 млн ЕКЮ) протягом чотирьох
років. Цими коштами змогли скористатися малі та середні підприємства,
проекти яких відповідали вимогам ЄБРР. Ці вимоги такі:

— підприємства мають належати до недержавного сектору економіки, а
кількість працівників на них не повинна перевищувати 500 осіб;

— ці підприємства повинні дотримуватись відсоткового співвідношення між
залученими і власними коштами у пропорції 70 : 30;

— фонди підприємства перед запровадженням проекту мають становити не
більше 2,5 млн дол. США;

— бізнес-план, складений згідно з вимогами, передбаченими ЄБРР, має
переконливо свідчити про можливість повернення кредитів.

В Україні ухвалено цілий ряд інших проектів, які фінансуються й
інвестуються Європейським банком реконструкції та розвитку:

— надання четвертого траншу кредитної лінії для малого та середнього
бізнесу;

— проект розвитку українського приватного фінансового сектору шляхом
купівлі пакетів акцій трьох українських комерційних банків та їх
кредитування;

— включення Приватбанку та Першого українського міжнародного банку в
члени Кредитної лінії зі сприяння зовнішній торгівлі;

— проект з надання кредиту Київському пивзаводу “Оболонь”;

— проект модернізації Дарницької ТЕЦ (м. Київ);

— кредит та підтримка на частину акцій кондитерської фабрики “Світоч”
(м. Львів);

— участь у статутному капіталі компанії “Українська хвиля” з метою
створення безшнурового телефонного зв’язку в м. Львові та Львівській
області;

— надання кредиту на модернізацію теплової електростанції у м.
Старобешеві Донецької області;

— кредит для впровадження газових лічильників у Дніпропетровській
області та ін.

Країни, що розвиваються, також здійснюють інтенсивний пошук нових форм
регіональних валютно-фінансових відносин, які б враховували їхні
інтереси та сприяли розвиткові національних економік. У зв’язку з цим
виник новий тип міжнародних регіональних установ — регіональні
міжнародні банки розвитку.

Найвідоміший з них — Міжамериканський банк розвитку (МаБР).
Місцеперебування його — Вашингтон. Це кредитний інститут, створений у
1959 p. з ініціативи США для фінансування програм розвитку в країнах
Латинської Америки. Операції почав здійснювати з 1961 p. Членами МаБР є
28 країн американського регіону та 18 нерегіональних країн.

Згідно зі Статутом, до головних завдань Банку належать надання
фінансової й технічної допомоги країнам Латинської Америки при
будівництві невеликих підприємств у гірничій та переробній, легкій та
харчовій промисловості, фінансування розвитку енергетики, транспорту, а
також інфраструктури. За роки свого існування МаБР надав найбільший
обсяг кредитів країнам “великої трійки” — Аргентині, Бразилії та
Мексиці.

Банк надає кредити двох видів: на загальних комерційних умовах — з фонду
звичайних ресурсів; на більш пільгових умовах — з фонду спеціальних
операцій. Він уповноважений випускати облігації, гарантувати позики, що
надаються урядами, і підтримувати розвиток приватних підприємств.
Найвищим органом МаБР є Рада керуючих, до якої кожна країна направляє
свого представника.

Періодично МаБР направляє місії своїх штатних спеціалістів з розробки
програм у латиноамериканські держави для розгляду разом із посадовими
особами і спеціалістами певної країни національних планів і програм
розвитку та сприяння у визначенні пріоритетних проектів, які можуть бути
профінансовані Банком.

У 1992 p. декілька країн — членів Банку створили Багатосторонній
інвестиційний фонд (БІФ), який почав функціонувати у 1993 p. Його
головна мета — сприяти інвестиційній програмі в регіоні шляхом надання
позик і субсидій у невеликих розмірах. Програма роботи Фонду розрахована
на 5 років.

Іншу структуру Банку — Міжамериканську інвестиційну корпорацію (МІК)
створено як його автономну філію з метою сприяння економічному зростанню
регіональних країн, що розвиваються, шляхом заохочування створення і
модернізації приватних підприємств, особливо малих і середніх.

МаБР має відділення у 26 країнах Латинської Америки та у Франції.

У грудні 1965 p. для фінансування різних програм розвитку в азіатських
країнах за рішенням Економічної комісії ООН був заснований Азіатський
банк розвитку (АзБР). Місцеперебування його — Маніла (Філіппіни). Кошти
банку формуються як шляхом мобілізації фінансових коштів регіону
діяльності Банку, так і за рахунок залучення капіталів із країн інших
континентів. АзБР може вдаватись до позик, розміщувати облігації та інші
зобов’язання, приймати за особливими угодами від урядів і організацій
окремих країн кошти в спеціальні фонди. Зі свого боку Азіатський банк
розвитку надає позики державним організаціям і приватним підприємствам з
розрахунку 6,75 % річних.

Органами управління АзБР є Рада керуючих, що складається з представників
усіх країн-учасниць, і Правління (Рада директорів). Членами АзБР є 40
країн азіатського регіону та 16 нерегіональних країн.

Операції Банку поширюються на весь спектр економічного розвитку, але
головна увага приділяється:

• сільському господарству (іригація, розвиток сільських районів,
рибальство, тваринництво, лісівництво);

• енергетиці (проекти в галузі енергетики, видобутку природного газу та
вугілля, створення нафтопереробних підприємств і мережі газопроводів);

• фінансовому сектору (надання невеликих позик малим і середнім
підприємствам);

• транспорту і зв’язку (порти і судноплавство, дороги, залізниці,
аеропорти, телекомунікації);

• соціальній інфраструктурі (водопостачання міського господарства,
забезпечення житлом, інфраструктура міського господарства, проекти в
галузі охорони здоров’я і народонаселення).

Діяльність з кредитування ведеться у двох основних формах:

звичайне кредитування за рахунок ресурсів Банку і спеціальні операції,
які фінансуються спеціальними фондами. АзБР здійснює також спільне
фінансування з офіційними, комерційними та експортно-імпортними
організаціями.

АзБР володіє акціями Азіатської фінансово-інвестиційної корпорації
(АзФІК) зі штаб-квартирою в Манілі, яка є корпораційним об’єднанням
Банку з групою, що складається із 25 в основному приватних фінансових
інститутів, розташованих в Азії, Америці та Європі. АзФІК була створена
з метою підтримки розвитку приватних підприємств у країнах, що
розвиваються.

Банк активно співпрацює з організаціями системи ООН, особливо зі
Світовим банком, МВФ, іншими міжнародними організаціями, Європейським
Союзом, Фондом міжнародного розвитку ОПЕК і двосторонніми організаціями
допомоги.

За період свого функціонування АзБР надав найбільші обсяги кредитів
п’яти країнам: Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Пакистану,
Таїланду. Кредити надаються на 10—30 років з початком погашення через
2—7 років.

Першою міжнародною організацією незалежних країн Африки стала заснована
у 1964 p. Група Африканського банку розвитку

?

X

TH?

yyyyyyyyyyiaOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOe

’oooooooooooooooooooooooooooo Місцеперебування — Котд'ївуар. До його складу ввійшли: власне АфБР, Африканський фонд розвитку (АФР), який розпочав діяльність у 1974 p.) та Довірчий фонд Нігерії (ДФН), який був створений згідно з угодою, підписаною між АфБР і урядом Нігерії у 1976 p. Ці три інститути — самостійні юридичні особи. Африканський банк розвитку (АфБР) був створений відповідно до угоди, підписаної у 1963 p., яка набрала чинності у 1964 p. Основною метою створення АфБР було сприяння: • економічному розвиткові й соціальному прогресові регіональних держав — членів АфБР; • фінансуванню інвестиційних програм і проектів; • мобілізації ресурсів шляхом організації спільного фінансування, що здійснюється Банком разом з дво- і багатосторонніми інститутами розвитку; • заохоченню державних і приватних інвестицій; • наданню необхідної технічної допомоги в підготовці проектів розвитку. Банк здійснює такі операції: • бере участь у капіталі державних і приватних організацій та підприємств; • надає прямі позики або бере участь у позиках, що надаються третьою країною; • частково або повністю гарантує позики, що надаються третіми країнами. У своїй фінансовій політиці АфБР керується такими основними принципами: позики повинні мати здорову основу; пріоритет надається проектам, які найбільшою мірою сприяють зростанню економіки континенту в цілому і включені в національні або регіональні програми розвитку, причому проектам регіональних програм надається перевага. Претендувати на одержання позик Банку можуть лише уряди країн — членів АфБР. Щодо державних або приватних підприємств інших країн Африки, то вони можуть одержати позики за умови обов'язкового гарантування їх урядом своїх країн. Членами АфБР є 52 незалежні держави Африканського континенту і 25 нерегіональних країн. З метою поповнення фінансових ресурсів Африканського банку розвитку у 1972 p. було створено Африканський фонд розвитку (АФР), де 50 % голосів належить АфБР, хоча частка його капіталу у Фонді становить лише 2,8 %. До складу АфБР входить 26 країн світу. Основна мета створення АФР: • фінансування на пільгових умовах з метою сприяння вкладу Африканського банку розвитку в економічний і соціальний розвиток найбідніших африканських країн — членів Фонду; • фінансування з метою сприяння співробітництву, в тому числі на регіональному і субрегіональному рівнях, розвитку міжнародної торгівлі, головним чином між країнами — членами АФР. Довірчий фонд Нігерії (ДФН) функціонує з 1976 p. Його мета — сприяння розвитку країн — членів АфБР з низьким рівнем доходів населення шляхом надання позик на пільгових умовах. Ресурси ДФН повністю забезпечуються урядом Нігерії, а операції здійснюються під керівництвом Ради директорів і президента Африканського банку розвитку. Всі регіональні країни — члени Групи Африканського банку розвитку мають можливість рівною мірою користуватися кредитами Банку. Однак, враховуючи різні рівні економічного розвитку, Банк виділив групу найбідніших країн, як основний об'єкт фінансування на пільгових умовах із ресурсів АзБР, Африканського фонду розвитку та Довірчого фонду Нігерії. З 31 грудня 1993 p. країни — члени Групи АфБР, які є позичальниками, розділені на три основні категорії: • категорія А — регіональні країни-члени з обсягом ВНП на душу населення, що не перевищує 510 дол. США; • категорія В — регіональні країни-члени з обсягом ВНП на душу населення від 510 до 590 дол. США; • категорія С — регіональні країни-члени з обсягом ВНП на душу населення понад 590 дол. США, а також ті, які відмовилися від свого права користуватися фінансуванням Групи АфБР. У 1976 p. Кенія, Танзанія і Уганда створили Східноафрикан-ський банк розвитку (САБР), довгострокова стратегія якого (затверджена в 1993 p.) націлена на сприяння найбільш важливим для розвитку сферам підприємництва, орієнтованим на експорт та приватизацію державних підприємств, фінансову підтримку ініціатив з розвитку ринків капіталу в Східній Африці й впровадження механізмів залучення фінансових ресурсів на ринках капіталу в регіоні. Банк розвитку держав Центральної Африки (БРДЦА) виник у 1975 p. згідно з Договором про створення Митного й економічного союзу Центральної Африки. Його членами є 6 африканських країн та 5 інших акціонерів, у складі яких Німеччина, Франція, Кувейт, Африканський банк розвитку та Банк держав Центральної Африки. У своїй діяльності головну увагу Банк приділяє фінансуванню проектів розвитку промисловості, енергетики, інфраструктури, транспорту, телекомунікацій і сільського господарства, а також фінансуванню досліджень. У 1989 p. країни — члени Банку створили Спеціальний фонд розвитку сільських районів з метою поліпшення системи фінансування базових проектів розвитку сільських районів. Згідно з Угодою, підписаною в 1973 p., був створений Західноафри-канський банк розвитку (ЗАБР), членами якого є 7 африканських країн та 6 інших акціонерів. Політика діяльності Банку має три аспекти: • субрегіональне співробітництво (відносини з регіональними та субрегіональними організаціями розвитку Африканського континенту); • двосторонні відносини з країнами Західної та Північної Європи, Канади і Японії; • відносини з міжнародними організаціями. Арабський фонд економічного і соціального розвитку (АФЕСР) був створений згідно з Угодою, підписаною в 1968 p. До його складу входить 21 країна — член Ліги арабських держав. Місцеперебування — Кувейт. Фонд бере участь у фінансуванні проектів економічного й соціального розвитку в арабських державах шляхом кредитування та надання технічної допомоги, а також здійснює підтримку діяльності з програм фінансування міжарабської торгівлі. АФЕСР надає урядам, державним і приватним організаціям пільгові кредити на здійснення проектів, спрямованих на зміцнення арабського співробітництва. Завдяки ініціативі країн — членів Ліги арабських держав (ЛАД) у 1977 p. було засновано Арабський валютний фонд (АВФ), до складу якого входять 20 країн — членів ЛАД. Місцеперебування — Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати). Основна діяльність Фонду — надання кредитів на підтримку програм структурних реформ. АВФ надає державам-членам позики з метою сприяння фінансуванню їхніх платіжних балансів, підтримки їхніх зусиль у проведенні економічних перетворень для досягнення стабільності й подолання внутрішніх і зовнішніх економічних труднощів. У 1973 p. в Джидді (Саудівська Аравія) 23 країни — члени Організації Ісламська конференція (ОІК) заснували Ісламський банк розвитку (ІБР). Сьогодні до його складу входять 47 країн. Основні напрямки діяльності Банку: надання позик для фінансування проектів у сфері інфраструктури (шляхи, зв'язок, школи і т. ін.); участь у капіталі сільськогосподарських підприємств; фінансування проектів, які предбачають швидку віддачу, шляхом пайової участі в прибутках; лізинг, продаж у розстрочку, фінансування імпорту; фінансування технічної допомоги країнам-учасницям (техніко-економіч-не обґрунтування проектів, консультаційні послуги, надання засобів для здійснення дослідницьких робіт та навчання персоналу). Результатом діяльності специфічного регіонального угруповання — Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), яке функціонувало з 1949 по 1991 p., було створення двох міжнародних регіональних банків — Міжнародного банку економічного співробітництва (МБЕС) та Міжнародного інвестиційного банку (МІБ). МБЕС було засновано країнами — членами РЕВ у жовтні 1963 p. для здійснення багатосторонніх розрахунків у перевідних рублях, сприяння економічному співробітництву країн — членів РЕВ з іншими державами, виконання ними взаємних зобов'язань з товарних поставок. Місцеперебування — Москва, Головним напрямком діяльності Банку були розрахунки і кредитування взаємного товарообороту та інші міждержавні розрахунки країн РЕВ. За період з 1964 по 1990 p. обсяг операцій Банку, враховуючи порівняно низький рівень так званих планових цін, склав величезну суму — 4,5 трлн перевідних рублів, а прибуток за цей же період — 818,5 млн перевідних рублів, у тому числі 37,8 % — у конвертованих валютах. Припинення операцій у перевідних рублях та перехід країн — членів РЕВ на взаємні розрахунки в конвертованих валютах з 1 січня 1991 p. викликали суттєві зміни в діяльності МБЕС. Ще в грудні 1990 p. були внесені зміни в Угоду про організацію Банку і в його Статут. Банкові було доручено сприяти переходу постсоціалі-стичних країн до ринкової економіки, розвитку ринкових відносин між суб'єктами світогосподарських зв'язків незалежно від форми власності. З початку 90-х років Банк активно розвиває комерційну діяльність (операції в конвертованій валюті, широке залучення комерційної клієнтури, розрахунково-кредитна діяльність з обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків у вільно конвертованих валютах). На засіданні Ради МБЕС наприкінці 1992 p. (м. Братислава) країни — члени Банку підтвердили свою зацікавленість у збереженні МБЕС як унікального банку з багатонаціональним колективом спеціалістів і продовженні його діяльності на комерційній основі. Однак валютні операції здійснюються Банком у надзвичайно складній обстановці, яка зумовлена ізоляцією МБЕС на світових валютних та кредитно-фінансових ринках, а також невиконанням країнами — боржниками Банку своїх зобов'язань щодо погашення кредитів, що значно знизило його платоспроможність. Міжнародний інвестиційний банк (МІБ) країни — члени РЕВ створили в липні 1970 p. для взаємного кредитування. Згідно зі Статутом, Банк надавав довготермінові та середньострокові кредити для вжиття спільних заходів, спрямованих на поглиблення міжнародного поділу праці, розвитку спеціалізації і кооперування виробництва, розширення сировинної і паливної бази, прискорення науково-технічного прогресу. Середньострокові кредити надавалися банкам, господарським організаціям і підприємствам країн РЕВ, міжнародним організаціям, банкам інших країн на строк до 5 років, довготермінові — до 15 років на умовах 3—5 % річних. За кредитами в конвертованих валютах ставки визначалися з урахуванням відсоткових ставок основних світових валютних і кредитних ринків. Функціонування кредитів МІБ у перевідних рублях було тісно пов'язано з системою багатосторонніх розрахунків через МБЕС, оскільки перевідний рубль виник як результат експорту на рахунках МБЕС. У 1971—1991 pp. МІБ взяв участь у кредитуванні 155 об'єктів, понад 100 з яких до 1992 p. були здані в експлуатацію. Загальна кошторисна вартість цих об'єктів склала майже 33 млрд ЕКЮ. Це — розширення потужностей угорського автобусного заводу "Ікарус", реконструкція машинобудівного комбінату "Умформтехнік", комбінату з виробництва сільгоспмашин "Фортшріт" (НДР), будівництво трьох цукрових заводів на Кубі, освоєння Ямбурзького газового родовища і будівництво газопроводу Ямбург — Західний кордон СРСР, закупівля машин і обладнання для будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату та багато інших. Після розпаду РЕВ і припинення багатосторонніх розрахунків у перевідних рублях МІБ з 1991 p. став здійснювати операції тільки в конвертованих валютах. Банк продовжує роботу з об'єктами, прийнятими на кредитування в попередні роки та здійснює кредитування ряду нових об'єктів, таких як реконструкція і модернізація Дунайського нафтопереробного заводу (Угорщина), розширення виробництва текстильних машин на заводах "Збройовка Всетін" (Чехія), модернізація заводу "АвтоВаз" (Росія), оснащення сучасним обладнанням комерційного товариства "Текстилькотон" (Румунія) та ін. МІБ установив тісні кореспондентські відносини з новими банками Болгарії, Румунії, Чехії, Словаччини, з 30 комерційними банками Росії, України, Білорусі та Молдови. У 1991 p. Банк підключився до всесвітньої системи міжбанків-ських телекомунікацій СВІФТ, значно розширив локальну мережу персональних комп'ютерів і перейшов на самостійну автоматизовану обробку інформації. Отже, навіть у важких умовах глибоких економічних перетворень у постсоціалістичних країнах Міжнародний інвестиційний банк всіляко намагається зміцнити свою життєдіяльність, розширюючи співробітництво з традиційними та новими партнерами. Однією з нових міжнародних регіональних валютно-фінансових установ можна вважати створений згідно з підписаною в Мінську на початку 1993 p. угодою. Міждержавний банк Співдружності Незалежних Держав (МБ СНД). В угоді передбачається, що Банк покликаний сприяти координації кредитно-грошової політики країн-членів, вирішенню проблем міждержавних розрахунків на основі багатостороннього клірингу. За базову валюту в усіх розрахунках Банку був прийнятий російський рубль. Росія має 50 % від загальної кількості голосів Міждержавного банку СНД. Література Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020