Реферат на тему:
Особливості та основні історичні етапи розвитку доколумбової Америки.
Релігійні уявлення
1. Особливості та основні історичні етапи розвитку доколумбової Америки
Народи доколумбової Америки перебували в географічній ізоляції протягом
декількох тисячоліть. Внаслідок цього, хоч культура і розвивалася за
загальними законами, але для неї було характерне відставання у часі від
основних світових цивілізацій, повільніший розвиток. Європейська
колонізація фактично зруйнувала й знищила індіанські цивілізації і
привела до їх забуття, що викликало необхідність заново їх відкривати.
Походження предків латиноамериканців все ще продовжує залишатися
загадкою. В основному сучасні дослідники вважають, що Америка не
належала до центрів антропогенезу, а її первинне населення проникло сюди
ще в кінці палеоліту з Північно-Східної Азії 30-25 тис. років тому
внаслідок декількох хвиль переселення. Предки американських індіанців
заселили величезні простори і розпалися на велику кількість мовних сімей
та ізольованих груп. У науці багато суперечок викликає питання про
можливі зв’язки Америки з іншими частинами світу в доколумбовий період.
Причинами переселення до Америки могли бути зміни клімату, виснаження
місцевих життєвих ресурсів, зростання чисельності населення у сприятливі
кліматичні періоди.
В історії культури доколумбової Америки виділяють декілька періодів.
Палеоіндіанський період (XXV-VIII тисячоліття до н.е.). характеризується
розвитком кам’яних знарядь праці від нуклеусів, скребачок,
гостроконечників з односторонньою обробкою до оброблених з обох боків
кременевих клинків з довершеною і ретельною віджимною ретушшю, які мають
поздовжні вузькі жолобки вздовж обох поверхонь. Люди об’єднані в
невеликі кочові групи з нестаціонарними (сезонними) стоянками. Займалися
збиранням, полюванням спочатку на дрібних, а потім і великих тварин.
З VIII до середини II тисячоліття до н.е. – архаїчний період. Основу
господарства, як і раніше, складали полювання і збирання, проте знаряддя
праці удосконалювалися: використовувалося шліфування каменю, з’явилися
ступи і зернотерки. Зародилося землеробство, хоча основна частина рослин
залишалася у дикому стані. Була винайдена тканина, яка виготовлялася з
бавовни. Небіжчиків піддавали кремації або муміфікували. З’явився
оригінальний спосіб приготування гарячих страв: варити їжу у кошиках,
виготовлених з дерева, кори і шкір. Такий посуд заповнювався водою, в
яку дерев’яними щипцями опускали заздалегідь розжарені на вогні камені.
Період між II тисячоліттям до н.е. і I ст. н.е. отримав назву
формативного або протокласичного. Він характеризується остаточним
переходом до осідлого способу життя, що зумовлено появою інтенсивних
форм землеробства. Споруджувалися зрошувальні канали, дамби, греблі.
Осідле життя привело до винайдення і розвитку кераміки, а також до
формування мистецтва скульптури, появи перших пірамід. Швидко
розвивалися різні ремесла, почався активний процес класового
розшарування, формування основ наукових знань. Внаслідок важливих
господарських і культурних змін стала можливою масова колонізація нових
земель, утворилися великі центри суспільного життя.
Подальший, так званий класичний період (I-IX ст. н.е.) характеризувався
появою і розвитком ранньокласових держав. Матеріальну основу суспільств
складало інтенсивне підсічно-вогневе і поливне землеробство,
вирощувалися різні сорти кукурудзи, кабаків, гарбузи, томати, бавовник,
тютюн тощо. У ранньокласових державах нещадно експлуатувалася основна
маса населення – землероби-общинники, держави вели нескінченні війни з
метою захоплення здобичі і рабів. Крім світської знаті надзвичайною
могутністю відзначалися жерці. Основною політико-адміністративною
одиницею були міста-держави або об’єднання міст-держав, серед яких
виділялися Теотіуакан, Шочікалько, Тахін, Тікаль, Паленке, Копан та ін.
Етнічний склад цих утворень практично невідомий. Значного поширення
набрала деспотична форма правління і тісно пов’язане з нею обожнювання
царя та царської влади. Розвивалося ремісниче виробництво. Індіанцям
цього періоду були відомі золото, срібло, мідь, які піддавались складній
техніці обробки для виготовлення прикрас і знарядь праці. Великого
значення набули наукові знання. Мистецтво стало знаряддям соціальної
боротьби.
У післякласичний період (X – початок XVI ст.) переважна більшість
величезних міст-держав припинили своє існування, формувалися нові
політичні і культурні центри. Утворилися царство ацтеків з центром в м.
Теночтітлан (сучасне м. Мехіко), рабовласницька деспотична держава інків
Тауантінсуйу, майя – тольтекська держава зі столицею Чічен-Іца, а потім
Майяпан як найбільші державні утворення. Міжусобні війни привели до
утворення ряду дрібних міст-держав, що ворогували між собою. Стали
виразно проявлятися ознаки процесу деградації культури, який був
посилений хвилею повстань та епідемій.
У кінці XV – на початку XVI ст. територія Латинської Америки стає
об’єктом колоніальної експансії ряду європейських держав внаслідок
великих географічних відкриттів. Колоніальні захоплення супроводжувалися
пограбуванням, поневоленням і винищуванням корінного населення,
знищенням його культурних цінностей. Намагаючись зміцнити своє панування
на захоплених землях, колонізатори посилено насаджували свої релігії
(головним чином католицизм) і мови. Так званий період конкісти
продовжився до кінця XVIII – першої чверті XIX сторіччя, коли в ході
визвольної боротьби виникли національні латиноамериканські держави.
На початку XIX ст. в Європі під впливом звітів, мемуарів і щоденників
відомих мореплавців та дослідників зародилася індіаністика як комплекс
наук, які вивчають історію, літературу, мови, фольклор, мистецтво,
етнічні особливості, соціально-економічні проблеми індіанців Америки
доколумбового періоду і сучасності.
2. Релігійні уявлення
????????????W?До моменту відкриття Латинської Америки Х.Колумбом
існувало безліч релігійних культів (за винятком монотеїстичних),
вірувань і обрядів, що склалися у різних етнічно-соціальних груп
корінного населення. Значного поширення набув тотемізм, в якому у
перекрученому вигляді відображалися кровнородинні зв’язки індіанської
первісної общини. Як пережиток тотемізму збереглося шанування древніми
перуанцями пуми, кондора, яструба, риб, осьминога, мавп, кукурудзи,
картоплі тощо.
Специфічною особливістю індіанської міфології є наявність безлічі міфів
про стару і нову батьківщину, зумовлених численними міграціями
індіанських племен і відповідними процесами етногенезу. Такий ацтецький
переказ про вихід ацтеків з міфічної батьківщини Астлан. За вказівкою
бога Уїцилопочтлі, ведені своїми “пророками” ацтеки подалися у довгу
мандрівку, щоб знайти нову батьківщину в тому місці, де зустрінуть орла,
що сидітиме на кактусі і пожиратиме змію. Досягши через декілька
поколінь мексиканської долини, вони побачили на одному з островів
гірського озера Тескоко пророковані знамення і заснували Теночтітлан,
який став столицею могутнього царства ацтеків. Нерідко в міфах пошуки
нової батьківщини пов’язані з морським і заокеанським плаванням. У
космогонічних міфах проводиться ідея про багаторазовість акту створення
світу, у примітивній формі міститься концепція про всесвіт як про явище,
яке виникає в певний момент і розвивається за певними законами, що
сприймаються як воля богів. У багатьох індіанських народів існують міфи
про будову світу. У міфології древніх майя всесвіт складається з 13
небесних і 9 підземних світів. У релігійній космології найбільш
розвинених племен виникали поняття, близькі до концепції пекла і раю,
існували міфи і пророцтва про кінцеву долю людства, загибель світів,
царств і народів.
У міфології древніх мексиканських народів (тольтеків, ацтеків та ін.)
історія ділиться на ери; кожна з ер закінчується загибеллю Сонця, Землі
і людства. У міфології ацтеків під час 1-ї ери Сонцем був бог
Тескатліпока, а Земля була населена гігантами. Ця ера закінчилася
винищенням гігантів оцелотами. 2-а ера, коли Сонцем був бог
Кецалькоатль, завершилася ураганами, які зруйнували світ, а також
перетворенням людей на мавп. У кінці 3-ї ери світ і люди були знищені
гігантською пожежею. Потоп зруйнував 4-й світ, перетворивши людей на
риб. 5-а (сучасна) ера завершиться землетрусом, від якого загинуть
Земля, Сонце, люди.
У міфологіях дістали відображення пережитки матріархату, які проявилися
в значній кількості богинь і жінок-прародительок.
Дуже складний і багатий пантеон класичного періоду. Спочатку це були
місцеві божества, які зі зростанням племінних і державних об’єднань
поєдналися в одну генеалогічну систему. У пантеоні виділяються групи
богів родючості і води, мисливські боги, божества вогню, зірок і планет,
смерті, війни тощо. В кінці класичного періоду у народів Центральної
Америки створюється комплекс міфів, оснований на уявленнях про
необхідність регулярно підтримувати життя божеств людською кров’ю.
Особливо важливе значення надавалося “годуванню” бога сонця, щоб він міг
здійснювати свій щоденний шлях по небу. У 1486 р. у столиці ацтеків
Теночтітлані був споруджений храм (піраміда), на вершині якого на честь
бога сонця і війни Уїцилопочтлі двічі на рік здійснювалися масові
людські жертвоприношення (як правило в жертву приносили
військовополонених). Сцени принесення в жертву полонених зображені у
“храмі розписів” культового центру майя Бонампака.
Значне поширення мали магічні обряди – як індивідуальні, так і групові.
Ускладнення суспільних відносин, формування племінної структури вело до
зародження культу племінного бога. При утворенні союзу племен серед
богів поступово виділявся бог того племені, яке займало домінуюче
становище в союзі. Цей процес піднесення богів посилився з переростанням
союзів племен у державу. Протиріччя між окремими племенами, союзами
племен, становлення деспотичних держав спричиняли приховане і відкрите
протиставлення культу одних богів культу інших. Поступове зміцнення
влади деспота породжувало спочатку слабку, а потім все помітнішу
тенденцію до монотеїзму.
З переходом частини індіанців до землеробства складалася їх віра в
особливих богів і духів, які протегують землеробським роботам.
Поява астральних культів викликалася прагненням індіанців дати пояснення
взаємозв’язку періодичності посушливих і дощових періодів, дозрівання
врожаю з розташуванням небесних світил.
Приголомшує драматизм, сконцентрований у пророцтві майя про конкісту, в
якому говориться про прихід білих людей з рудими бородами як посланців
білого бога, дітей Сонця. Вони прийдуть зі Сходу, “вогонь буде
спалахувати на кінцях їх рук” (вогнепальна зброя), вони принесуть
розпусту, будуть нагромаджувати багато каменів і колод, саджати до
в`язниць, вішати на мотузках владик, їх вчення тільки про гріх.
Міфологічні сюжети дістали відображення в багатьох творах мистецтва.
Частина міфів була використана європейськими колонізаторами для
підкорення індіанців.
Література
Ерасов В.С. Социальная культурология. Учебник для студентов высших
учебных заведений. 2- ое изд. испр. и доп. М.: АспектПресс, 1996. – 591
с.
Культурология /под ред. А.А.Радугина. М.: Центр, 1996. – 400 с.
Культурология. Учебная помощь для высших учебных заведений.
Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 576 с.
Петров М.К. Самосознание и научное творчество. Ростов-на-Дону: изд-у
РГУ, 1992. – 268 с.
Рождественский Ю.В. Введення в культуроведение. – М.: ЧеРо, 1996. –
288с.
Скворцова Е.М. Теория и история культуры: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ,
1999. – 406 с.
Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. Київ:
Либідь, 1993. – 390 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
