.

Наукові знання. Писемність і література. Архітектура та образотворче мистецтво (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
117 1524
Скачать документ

Реферат на тему:

Наукові знання. Писемність і література. Архітектура та образотворче
мистецтво

1.Наукові знання

Становлення науки у народів доколумбової Америки нерозривно пов’язане з
історичним процесом їх економічного, культурного і суспільно-політичного
розвитку. Окремі народи, які населяли цю територію, за глибокої давнини
досягли значних успіхів у розвитку ряду галузей знань: техніка
вирощування і селекції багатьох сільськогосподарських культур з
використанням зрошування і природних добрив, винахід системи лічби і
писемності, календаря; будівництво великих ритуальних і оборонних
споруд, прокладання мощених доріг, створення іригаційних систем,
видобуток і виплавка металів, ювелірна справа, суднобудування (піроги,
каноє), виготовлення канатних та текстильних волокон, ткацтво та інші
ремесла.

У процесі багатовікового розвитку доколумбової Америки індіанськими
народами були накопичені багаті знання особливо з астрономії і
математики, медицини, різноманітні практичні відомості з будівельної
техніки, ковальської справи і зварювання металів, географії,
метеорології, кліматології, сейсмології та ін. Розвиток цих знань був
тісно пов’язаний з релігійним культом.

Календарні системи, системи літочислення були найточнішими з усіх,
створених древніми цивілізаціями.

Система літочислення у древніх майя грунтувалась на математичних
розрахунках і астрономічних спостереженнях, які набули втілення в
оригінальному календарі. Календар майя виник, головним чином, з потреб
сільського господарства. Пізніше він набув таємничого містичного
характеру, перетворившись в основу релігійного культу майя. Про його
точність можуть свідчити такі відомості: тривалість року, за сучасними
даними, становить 365,2422 днів; древній юліанський рік – 365,2510 днів;
сучасний грегоріанський рік – 365,2425 днів; рік майя – 365,2420 днів. У
майя з міста Копана синодичний місяць, – період часу між однаковими
фазами місяця, – становив 29,53020 дня, а з міста Паленке – 29,53086
дня. За сучасними даними, ця величина становить 29,53059 дня, тобто
лежить між величинами, визначеними з Копана й Паленке. Як бачимо, давні
жителі Центральної Америки користувалися календарем, за точністю
адекватним сучасному.

Рік майя складався з 18 місяців по 20 днів кожний. Мовою майя періоди
часу називалися: 20 днів – віналь; 18 віналей – тун; тун дорівнював 360
кінам (дням). Для вирівнювання сонячного року додавалося 5 днів – майєб
(несприятливі, нещасливі). Вважалося, що в цю 5-денку “вмирає рік”, у ці
дні древні майя нічого не робили, щоб не накликати на себе біду.

Тун не був останньою одиницею часу в календарі майя. При збільшенні в 20
разів починали формуватися цикли: 20 тунів – катун; 20 катунів – бактун;
20 бактунів – піктун; 20 піктунів – калабтун; 20 калабтунів – кінчильтун
і т.д.

Найбільший цикл – алаутун складав 23040000000 днів або кінів (сонць).
тобто 63 081 429 років, що складає близько третини галактичного року –
часу, за який Сонце обертається навколо центру нашої галактики. Це
найбільший період, який зафіксовано в системах відліку часу нашої
цивілізації (людства). Його походження невідоме.

Всі дати мають єдину точку відліку. Її ми назвали б “рік Перший”, з
якого починається відлік часу майя. За нашою хронологією, він припадає
на 7 вересня 3113 р. до н.е., або ж, відповідно до іншої системи
кореляції, на 13 жовтня 3373 р. до н.е. Ці дати близькі до першого року
єврейського календаря, який припадає на 3761 р. до н.е.

Майя вміло поєднували 2 календарі: хааб – сонячний, що складався з 365
днів, і цолкін – релігійний, з 260 днів. При такому поєднанні складався
цикл з 18890 днів (52 роки), лише по завершенні якого назва і цифра дня
знову співпадали з тією ж назвою місяця. Це так, якби 15 листопада
неодмінно припадало кожний раз на четвер.

Подібний календар був і в ацтеків. Різні календарні системи існували і в
інших народів Давньої Америки.

Такий значний розвиток астрономічної науки не став би можливим без
ідеально розробленої системи лічби. Майя створили 20-тиричну систему
лічби від 0 до 19, яка дозволяла записати нескінченну безліч величин і
здійснювати найскладніші підрахунки.

Глибокими були і медичні знання, особливо в галузі зуболікування і
хірургії, які багато в чому перевершували знання європейських лікарів
тієї епохи. За допомогою тодішнього хірургічного інструментарію
проводилися складні операції аж до трепанації черепа. Індіанська
фармакопея використовувала хіну, кокаїн, сік папайі та ін.

У державах майя, ацтеків, інків існували порівняно розвинені правові
системи, які грунтувалися на кодексах законів. Філософські уявлення про
світ і місце людини у ньому були складовою частиною духовної культури. У
філософських вченнях зустрічається ідея про чотири першоелементи
(вогонь, вода, земля, вітер) і поняття боротьби як причини космічних
змін.

Таким чином, деякі з народів, які населяли Давню Америку, досягли
значних успіхів у розвитку ряду галузей знання у доколумбовий період.

2. Писемність і література

Одним з важливих результатів процесу культурного розвитку було
формування різних систем писемності у деяких народів доколумбової
Америки.

Цікавим зразком примітивної “писемності” в області Анд було “вузликове
письмо” – кіпу, яке являє собою шворку або палицю з прив’язаними до них
відвідними різнокольоровими (кольору надавалося символічне значення)
шнурками, на яких на різній відстані один від одного зав’язувалися
вузлики. Іноді у вузлику закріплювався який-небудь предмет (шматочок
дерева, камінь, зерно тощо). У Тауантінсуйу було значне число
професійних кіпукамайок (“майстрів кіпу”). На думку одних вчених, кіпу
являло собою чисто мнемонічне пристосування, на думку інших – своєрідну
форму письма. За найбільш спірною концепцією, кіпу містить тексти
хронік, законів і політичних творів. Існує припущення, що кіпу служило
атрибутом похоронного ритуалу.

Щось схоже зустрічаємо і в Північній Америці у ірокезів – їхнє “письмо”,
яке називалося “вампум”, – це стрічка, або пасок з ниток, на які
нанизано кольорові черепашки, різні за формою і розміром. Траплялося, що
вампум налічував по 6-7 тисяч черепашок. Нанизані на нитки мушлі
утворювали хитромудрі візерунки певного змісту.

Писемність ацтеків і народів куна являє собою піктографічне (малюнкове)
письмо з елементами ієрогліфики. Певної системи розташування піктограм
не існувало: вони могли розташовуватися і горизонтально, і вертикально.
Вперше писемність народів куна відкрита і вивчена норвезьким етнографом
Е.Нордельшельдом. Піктографічним письмом записані легенди, книги
рецептів народної медицини.

Система писемності у народів давньої Мексики склалася у ІІ-V ст. н.е. в
ольмеків. Вона являє собою поєднання елементів піктографічного і
складового письма. Неодмінним супутником запису був малюнок. Семантичне
значення мали колір і розташування знаків.

Найдовершенішою системою писемності в давній Америці було ієрогліфічне
письмо майя. У ньому вживалися фонетичні знаки (алфавітні і складові),
ідеографічні (цілі слова) і ключові (пояснювальні значення слів, але
такі, які не читаються). Всього виявлено близько 300 знаків. Мова
ієрогліфічних текстів значно відрізняється від живої мови за вимовою,
словником, граматикою. Ієрогліфічні тексти і написи майя досі повністю
не перекладені. Перші спроби розшифрувати письмо майя належать до
середини XIX ст. У середині 1950-х років великий внесок у дешифровку
письма майя вніс радянський вчений Ю.В. Кнорозов, родом з Харківщини.

З виникненням писемності був тісно пов’язаний розвиток літератури.
Літературна творчість індіанців древньої Америки в художній формі
відображала найважливіші риси життя індіанських племен. Давнім жанром
літератури були трудові (мисливські, рибальські), обрядові, а також
військові пісні, які включали звернення до богів про допомогу в
досягненні перемоги, переможні пісні, плачі за загиблими воїнами.
Значного поширення набув жанр казки – чарівної, побутової, про тварин
тощо. У деяких індіанських народів існував епос. До літературних
пам’ятників належать “Аннали какчікелей”, “Родовід владик
Тотонікапакана”, пророча книга “Чілам-Балам”, сакральний епос індіанців
кіче “Пополь-Вух” (“Книга Порад”) та ін. Великим внеском у скарбницю
світової культури є драма на мові кечуа “Апу-Ольянтай”. Одним з
найбільших поетів Давньої Америки був Несуалькойотль. Лейтмотивом його
творів, які дійшли до нас є роздуми про нестійкість людського існування,
ідеї про безперервність руху і про відносність спокою, утвердження
вічності прекрасного. До наших днів дійшли також 4 рукописи майя і
значна кількість написів на каменях в руїнах міст.

Книги являли собою смугу паперу, виготовлену з рослинного волокна (часто
використовувався луб фікуса) і натуральної клейкої речовини. Обидві
сторони смуги покривалися білим вапном. Ієрогліфічні знаки виводилися
пензликом, як чорнило використовувався сік рослин або плодів. Паперова
смуга складалася гармошкою й обрамлялася обкладинкою з дерева або шкіри.

Велика кількість рукописів була знищена в епоху конкісти.

Навчання писемності здійснювалося у спеціальних школах. У ацтеків було
два види шкіл: тельпочкаллі і кальмекак. Перші призначалися для простих
дітей з народу, другі – для обдарованих дітей, які закінчили
тельпочкаллі, і дітей знаті. Школи для простих дітей готували насамперед
воїнів, тому основна увага тут приділялася фізичному вихованню і спорту.
Школи для знаті готували інтелектуальну й адміністративну верхівку
суспільства (жерців, астрологів, математиків, писарів, суддів), тому тут
викладалися вершини наук – історія, філософія, право.

Основна частина літературних пам’яток, що збереглися, і письмових джерел
індіанців доколумбової Америки ще чекають своїх дослідників і
дешифрувальників.

3. Архітектура та образотворче мистецтво

Мистецтво доколумбової Америки дістало найповнішого вираження в
монументальній архітектурі, яка розвивалася на території сучасної
Мексики і в Центральній Америці. Архітектура обох цих областей мала
багато спільних рис, зумовлених схожістю економічних, соціальних і
релігійних інститутів, подібністю природних умов.

Архітектура і містобудування давньої Америки характеризуються стійкістю
типів, уповільненою еволюцією композиційних, декоративних і технічних
прийомів. Провідним типом були культові комплекси, які включають
ступінчасті піраміди з храмом або вівтарем на верхньому майданчику,
храм, палацові споруди для жерців і знаті, палаци для свят, “стадіони”
для ритуальної спортивної гри, “обсерваторії” для астрономічних
спостережень, а також різноманітні інженерні й оборонні споруди. Будівлі
ставилися на штучних земляних платформах, складалися з сирцевої цегли
(адобів), різних видів каменю, з використанням примітивного бетону і
різного декоративного облицювання. Кам’яна кладка велася на глиняному
розчині або по-сухому, з застосуванням шипів і металевих кріплень.
Камінь оброблявся кам’яними або бронзовими знаряддями і транспортувався
без допомоги коліс. Перекриття у вигляді фальш-склепіння (з поступовим
напуском рядів кам’яної кладки) або дерев’яні забезпечували створення
дуже обмежених внутрішніх просторів порівняно з зовнішньою масою споруди
і товщиною стін. Часто будівля ділилася на два вузьких приміщення
поздовжньою стіною, іноді застосовувалися квадратні або круглі стовпи і
навіть атланти – стовпи у вигляді статуй воїнів. У композиції
використовувалися прості геометричні форми, статичні, симетричні
рішення. Традиційним було широке застосування орнаментики, скульптури і
живопису. Планування комплексів і міст мало регулярний характер,
орієнтувалися, звичайно, за сторонами світу. Великі міста мали мощені
вулиці, зовнішній водопровід, оборонні споруди.

На території Мексики серед давніх культур важливе значення мала
теотіуаканська “культура пірамід”. У священному місті Теотіуакані,
спланованому з урахуванням математичних та астрономічних знань,
знаходилися ступінчасті Піраміда Сонця і Піраміда Місяця, “Храм
Кецалькоатля”, декорований головами пернатих змій.

Найбільшою популярністю користується архітектура майя, яка в класичний
період створила на території сучасних Мексики, Гондурасу, Гватемали
величні ансамблі Паленке, Тікаль, Копан та ін. В архітектурі майя
особливого значення набувають внутрішні простори, а фасади і внутрішні
стіни прикрашаються розписами, алебастровими рельєфами і рельєфними
ієрогліфічними текстами.

У Південній Америці архітектура розвивалася вздовж вузької прибережної
смуги на заході і в районі Центральних Анд. Тут вона відзначалася увагою
до утилітарної сторони забудови і поширенням інженерних споруд: мощених
доріг, мостів, фортець, дамб, водоймищ, каналів, гаваней, акведуків.
Кам’яна кладка з полігональних (в ранніх спорудах) і горизонтальних
блоків гігантської величини, пізніше з тесаного каменю правильної форми
була доведена в гірських районах до віртуозності; у кладці
використовувалися бронзові скріплювальні елементи. Широко
застосовувалася сирцева цегла. Покрівля робилася з очерету і соломи.
Рельєфи і розписи в обробці використовувалися менше, ніж на території
Мексики. Найважливіші будівлі прикрашалися фризами із золотих пластин.
Архітектура Південної Америки відзначалася грандіозністю масштабів,
простотою великих форм і деталей, суворістю вигляду. Її основними
центрами були Чан-Чан, Пачакамак, Тіауанако, Куско (столиця імперії
інків); важливу роль відігравали міста-фортеці Парамонга, Мачу-Пікчу,
Саксауаман та ін.

Вражає своїм багатством Коріканча (храм Сонця) – найважливіше святилище
інків, яке складалося з ансамблю кам’яних будівель, оточених стіною. У
головному приміщенні храму містився вівтар, розташований проти дверей
так, щоб золота фігура божества і золоті пластини на стінах виблискували
у промінні ранкового сонця. Поруч з храмом розташовувалися святилища
Місяця, грому, зірок, райдуги-веселки. До нього примикали приміщення для
жерців, слуг і так званий Золотий сад із золотими і срібними
зображеннями рослин, птахів, тварин і людей. Майстерно будували індіанці
і висячі мости, сплетені з ліан, які через сторіччя наштовхнули
архітекторів на ідею використати анологічні металеві конструкції.

Давнє мистецтво індіанців відображає світ як активну взаємодію двох
начал: життя і смерті. Мистецтво розписної і фігурної кераміки, глиняної
скульптури, кам’яних статуй і наскельних розписів відображало стихію
первісних, казково-фантастичних образів, які зливалися з релігійною
символікою і суворою суттю людського буття.

У статуетках, а також у фігурних і розписних посудинах відтворювалися
людські типи у всьому їх різноманітті, включаючи побутові, комічні і
патологічні мотиви; зображенням тварин також надавалася яскрава життєва
виразність.

Мистецтво індіанських народів розвивалося нерівномірно. Нерідко
пришельці витісняли носіїв більш високої художньої культури. Так, на
території Мексики найдавнішим було мистецтво ольмеків ( I тисячоліття до
н.е.), чиї похоронні маски і величезні кам’яні голови (до 13 тонн)
вражають свободою пластики, характерністю передачі етнічного типу і
людяністю. Протягом приблизно двох з половиною тисячоліть процвітало
найбагатше мистецтво майя, що створило життєво виразні твори дрібної
пластики, вражаючий за декоративною фантазією орнамент, розвинені і
складні композиції історико-побутового і ритуального значення, в
ювелірних за майстерністю виконання кам’яних рельєфах. Мистецтво ацтеків
відрізнялося керамікою, виробами з коштовних каменів і металів, узорним
ткацтвом, виробами з пір’я, монументальна творчість була пройнята
релігійними ідеями.

Важливе значення мала музика – невід’ємний елемент культових обрядів і
церемоній. У розвинених племен існувала диференціація музики на
“народну” і “придворну”, існували спеціальні школи підготовки
професіональних музикантів. Музичний інструментарій включав велику
кількість різноманітних духових і ударних інструментів, з струнних був
найпростіший монохорд – музичний лук.

В обрядах і ритуальних діях містилися елементи театралізації, були
побудовані великі амфітеатри, створені твори драматургії, такі як
“Апу-Ольянтай” на мові кечуа, драма “Рабіналь-Ачі”.

До XVI ст. народи доколумбової Америки освоїли величезні простори
континенту, досягли значних успіхів в інтенсивному землеробстві, знали
багато ремесел, володіли будівельною технікою, досягли успіхів у
мореплавстві, астрономії, медицині, в образотворчому мистецтві і
літературі. Завдяки індіанським народам у практику світового
землеробства увійшли кукурудза, картопля, квасоля, помідори, гарбуз,
какао, ананас, соняшник, арахіс, ваніль. Ними був відкритий каучук. Від
індіанців Європа отримала ліки від малярії – хіну. Значних успіхів
досягло древнє мистецтво народів Америки. Незважаючи на значне
відставання культурного процесу у часі від культурного розвитку народів
Євразії, багато досягнень індіанців суттєво вплинули на культуру і
мистецтво подальших поколінь.

Література

Ерасов В.С. Социальная культурология. Учебник для студентов высших
учебных заведений. 2- ое изд. испр. и доп. М.: АспектПресс, 1996. – 591
с.

Культурология /под ред. А.А.Радугина. М.: Центр, 1996. – 400 с.

Культурология. Учебная помощь для высших учебных заведений.
Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 576 с.

Петров М.К. Самосознание и научное творчество. Ростов-на-Дону: изд-у
РГУ, 1992. – 268 с.

Рождественский Ю.В. Введення в культуроведение. – М.: ЧеРо, 1996. –
288с.

Скворцова Е.М. Теория и история культуры: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ,
1999. – 406 с.

Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. Київ:
Либідь, 1993. – 390 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020