UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі. Доба середньовіччя. Епоха Відродження (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3891
Скачало226
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат на тему

 

Генеза естетичної думки у західноєвропейській культурі. Доба

середньовіччя. Епоха Відродження.

 

План

 

1. Доба середньовіччя.

 

2. Епоха Відродження.

 

Література 1. Доба середньовіччя.

 

Традиції античної естетики після розпаду античного світу продовжували

розвиватися у Візантії. Візантія як держава виникла в IV ст. і перестала

існувати в середині XV ст. Феодалізація Візантії супроводжувалася

повсюдним утвердженням християнства, що формувало і відповідну культуру.

Її релігійний характер мав величезне значення для подальшої долі

європейської культурної традиції. Християнство не «придумало» свої

ідеали, а почерпнуло їх із соціальної дійсності й освятило ім’ям Бога.

Початкове християнство висуває нові духовні ідеали й основні принципи

моральності — рівність і братерство усіх людей, любов до ближнього як

відбиток божественної любові до людини, заради порятунку якої Христос

приніс себе в жертву. Християнство висунуло вчення про те, що умовою

порятунку і знаходження благодаті є не зовнішнє, а внутрішнє діяння. У

відношенні до античної культури один з філософських напрямків цього часу

відбивав позицію повного неприйняття культури «доби цієї» визначною

частиною ідеологів початкового християнства. Для найяскравіших

представників цього напрямку — Татіана, Тертулліана, папи Григорія I та

ін. антична культура — це «утвір диявола», гідний лише того, щоб його

викривати як згубну помилку.

 

З самого початку цій традиції християнської культури протистоїть Юстин,

за яким слідують Климент Александрійський, Ориген, Боецій. Це були діячі

того раннєхристиянського періоду культури, коли почалося активне

формування основних ідей і принципів власне візантійської естетики (І—Ш

ст. н. е.). Розвиток цих ідей знайшов відображення у видатному

пам’ятнику філософської думки раннього середньовіччя — Ареопагитиках.

Ареопагитиками називають зазвичай чотири твори: «Про божественні імена»,

«Таємниче богослов’я», «Про небесну ієрархію», «Про церковну ієрархію»,

що були подані на Константинопольському соборі 532 р. нібито як твори

св. Дионісія — напівміфічного діяча раннього християнства, сподвижника

апостола Павла. (У естетичній літературі його частіше називають

Псевдо-Дионісієм Ареопагитом.) Ці твори були канонізовані і зробили

значний вплив на всю середньовічну філософію. Концепція прекрасного, що

розвивається в Ареопагитиках, містить у собі такі елементи: ідею про

еманацію краси, вчення про світло, вчення про любов. Ці елементи були

запозичені з античної естетики. У цьому творі досягнуто поєднання

онтології, гносеології й естетики; естетика подається як вчення про

божественну красу і розуміння Бога. На перший план в естетиці виступає

проблема образу. Образ розумівся піздньоантичною естетикою як носій

особливого, недискурсивного

 

знання. При цьому на перше місце виступав його емоційно-естетичний бік,

його функції імітації, вираження і позначення об’єкта.

 

Климент Александрійський першим із християнських письменників зробив

вчення про образ головним пунктом своєї світоглядної системи. Образ

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ