UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРицарська культура. Народна селянська культура. Міська культура (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2465
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Рицарська культура. Народна селянська культура. Міська культура

 

 

1. Рицарська культура

 

Образ середньовіччя часто асоціюється з колоритною фігурою озброєного

рицаря в обладунку. Рицарі - професійні воїни - являли собою корпорацію,

членів якої об'єднували спосіб життя, морально-етичні цінності,

особистісні ідеали. Рицарська культура складається у феодальному

середовищі. Сам стан феодалів був неоднорідним. Нечисленну еліту

феодального класу утворювали найбільші землевласники - носії гучних

титулів. Ці найродовитіші і найблагородніші рицарі стояли на чолі своїх

дружин, часом справжніх армій. Рицарі нижчі за рангом служили в цих

дружинах зі своїми загонами, з'являючись на перший поклик володаря. На

нижніх рівнях рицарської ієрархії стояли безземельні рицарі, все

надбання яких містилось у військовій виучці і зброї. Багато хто з них

мандрував, примикаючи до загонів тих або інших ватажків, стаючи

найманцем, а нерідко і просто промишляв розбоєм.

 

Військова справа була прерогативою феодалів, і вони робили все, щоб

максимально не допустити участі в битвах “грубих мужиків”. Часто

заборонялися носіння зброї і верхова їзда “базарним торговцям, селянам,

ремісникам і чиновникам”. Бували випадки, коли рицарі відмовлялися брати

участь у битвах разом з простолюдинами і взагалі з піхотою.

 

Згідно з поширеними в рицарському середовищі уявленнями, справжній рицар

повинен був походити із знатного роду. Поважаючий себе рицар посилався

для підтвердження свого благородного походження на гіллясте генеалогічне

дерево, мав фамільний герб і родовий девіз. Приналежність до стану

передавалася спадково, в рідких випадках в рицарі посвячували за

виняткові військові подвиги. Суворість правил стала порушуватися з

розвитком міст - цей привілей стали все частіше купувати.

 

У різних країнах існували схожі системи виховання рицарів. Хлопчика

вчили верховій їзді, володінню зброєю - насамперед мечем і списом, а

також боротьбі і плаванню. Він ставав пажем, потім зброєносцем при

рицарі. Лише після цього юнак удостоювався честі пройти через обряд

посвячення в рицарі. Існувала і спеціальна література, присвячена

рицарським “мистецтвам”. Майбутнього рицаря навчали, крім іншого, і

прийомам полювання. Воно вважалося другим після війни заняттям, гідним

рицаря.

 

У рицарів вироблявся особливий тип психології. Ідеальний рицар

зобов'язаний мати безліч достоїнств. Він мав бути зовні красивим і

привабливим. Тому спеціальна увага приділялася поставі, одягу,

прикрасам. Обладунок і кінська збруя, особливо парадні, були справжніми

витворами мистецтва. Від рицаря вимагалася фізична сила, інакше він

просто не зміг би носити обладунок, який важив до 60-80 кг. Обладунки

починають втрачати свою роль тільки з винаходом вогнепальної зброї.

 

Від рицаря очікувалося, що він буде постійно піклуватися про свою славу.

Свою доблесть треба було весь час підтверджувати, і багато рицарів були

в постійному пошуку можливостей для цього. “Раз тут війна, я тут

залишуся”, - говорить рицар в одній з балад поетеси Марії Французької.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ