UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІдіостильові трансформації народнопоетичних символів у прозових творах Михайла Стельмаха (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось820
Скачало116
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Ідіостильові трансформації народнопоетичних символів у прозових творах

Михайла Стельмаха

 

 

Уся історія суспільства є яскравим свідченням того, що зневіра в

існуванні справедливості, добра, краси призводить до втрати моральної

бази суспільного життя. Іван Франко писав про часи, в які люди втрачають

«мьрило праведное» для оцінки різних подій та історичних процесів, своїх

і чужих вчинків [1]. Ніхто не заперечуватиме ролі національної художньої

літератури у процесі відновлення чи наповнення новим змістом

запропонованого класиком означення рівня духовного розвитку суспільства.

В сьогоднішній Україні одним із шляхів досягнення такого рівня є

гуманізація освітнього процесу у вищій школі, введення нових курсів

(зокрема курсу «Українська література» в КНЕУ), які сприятимуть глибшому

засвоєнню сучасними молодими українцями здобутків рідної культури.

 

Називаючи художню літературу «мистецтвом слова», пов’язуємо її

безпосередньо з мовою — інструментом кожного письменника, що прагне

донести свій задум до читача. Для аналізу стилістико-естетичних

критеріїв добору мовного матеріалу важливим є врахування специфіки

творчого задуму: епічність чи елегійність, мобільність чи внутрішній

спокій, відчуття сучасності подій чи ретроспективний погляд на

зображуване. Все це зумовлює різні аспекти мовної системи художнього

твору, відбивається на його мовній індивідуальності. Мова художньої

літератури ширше, ніж мова інших функціональних стилів, включає

компоненти всіх іностильових систем. Її діапазон коливається між

уснорозмовними структурами, народнопоетичними конструкціями та

елементами наукового чи публіцистичного стилю. Неможливо провести межу

між мовою як засобом спілкування і мовою як матеріалом художньої

творчості. Саме така різноплановість національної мовної системи є

джерелом свободи для митця у вираженні думок і почуттів. У мовній

практиці письменника існуючі норми видозмінюються і створюються нові,

ширші за своєю мовною природою, що активізують стилістичну диференціацію

виразових засобів у загальновживаній літературній нормі. Проблема

співвідношення загального та індивідуального в мові пов’язана з

проблемою вибору. «Засоби нашої мови, — писав Л. Булаховський, — що

припускають можливість вибору, бувши відповідним способом використані

тим, хто пише або говорить, утворюють те, що ми назвемо словесним

стилем» [2].

 

Вибір завжди внутрішньо вмотивований, тому чим вища майстерність

письменника, тим глибше подібне мотивування ідей, проблематики,

мовновиражальних засобів. Мова твору художньої літератури — це система

мовностильових площин, що перетинаються. До того ж авторська

мовностильова площина знаходиться в їхньому організаційному центрі.

Індивідуальний мовостиль письменника (а через нього — ментальність,

психологічна модель сприйняття світу, культура українського народу)

виявляє себе у сукупності текстів, які виступають своєрідними мовними

знаками національної культури, об’єднуючи у собі два зрізи:

 

мовно-предметний (номінації предметів, фіксація сучасних подій, фактів);

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ