UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВаріантні форми імператива в англійській мові (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1452
Скачало166
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Варіантні форми імператива в англійській мові

 

 

Спостереження над граматичними формами, що містять спонукання до дії,

показують, що паралельно з ядерними і периферійними дієслівними формами,

які виражають спонукальну модальність у всій різноманітності її

відтінків, існують такі, котрі відрізняються від вищезгаданих певними

граматичними елементами і не впливають на системне значення форми. Їх,

на нашу думку, слід віднести до варіантних.

 

В англійській мові в системі наказового способу це форми you say, let

you say, do say.

 

Поняття «варіанта», як відомо, тісно пов’язано з поняттям «норми» у

мові, тобто з існуванням певних постійних правил вживання якоїсь

граматичної одиниці. В кожній мові, на кожному етапі її розвитку

відпрацьовуються і встановлюються правила вживання тих чи інших

граматичних форм для вираження певних категоріальних системних значень.

Проте іноді під тиском загальної системи із однієї малої системи в іншу

проникають такі граматичні елементи, які не притаманні, не характерні

для нормованих зразків даної категорії (в нашому випадку you, do, let

you в сполученні з дієсловом в інфінітиві без частки to). Не впливаючи

на граматичне значення і на зміст, такі елементи, що називаються

диферентами, можуть виділяти, підсилювати або послаблювати категоріальне

значення форми, або змінювати відтінки його значення. Введення диферента

сприяє зміцненню емоційно-експресивних відтінків або перенесенню

логічного центру висловлювання. Форми такого типу слід кваліфікувати як

системні варіанти.

 

Варіанти виникають й іншим шляхом, наприклад, при паралельному

співіснуванні основних категоріальних форм і форм, які історично

збереглись у мові. Вони відносяться до історичних.

 

У мові одночасно з нормативними зразками нерідко існують і діалектні

форми, які виражають таке ж категоріальне значення. Ці варіанти слід

розглядати як діалектні.

 

Питання про варіанти тісно пов’язано з питанням синонімії граматичних

форм, проте не тотожне йому. Поняття граматичних синонімів здається нам

більш широким порівняно з поняттям граматичних варіантів. При вираженні

певного категоріального значення різними граматичними формами, які

знаходяться в однаковій дистрибуції, їх слід класифікувати як

синонімічні. При вираженні граматичного значення однаковими граматичними

формами, які відрізняються лише якимись диферентами, що не впливають на

системне значення форми, їх необхідно вважати варіантними.

 

При розгляданні варіантних форм, природно, виникає питання їх

стилістичної диференціації. Чи є варіантами ті співвідносні з

парадигматичними формами сполучення, які мають стилістичні відмінності?

Ми вважаємо, що так. Проте не всі мовознавці дотримуються цієї точки

зору. Деякі стверджують, що за наявності семантичних та стилістичних

розбіжностей слід говорити про синтаксичну синонімію (Д. С. Станішева).

Інші (О. І. Шендельс, Д. І. Семенюк, З. Д. Попова) підкреслюють, що

наявність тільки стилістичних відмінностей не завадить включенню таких

форм до варіантних.

 

Варіантні форми не мають ні семантичних, ні категоріальних відмінностей.

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ