UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку системи органів державного управління України (реферат)
АвторPetya
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1287
Скачало105
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Історія розвитку системи органів державного управління України

 

Доводити необхідність існування управління немає ніякої потреби. Так,

всі сукупності живих істот існують за певними управлінськими законами.

Людина теж не є виключенням. За свідченням вчених, які вивчали наскальні

малюнки первісної людини, вже тоді почали зароджуватись підвалини

порядку регулювання відносин, що виникли в цьому суспільному утворенні

згодом. Звичайно, це регулювання було примітивне і його аж ніяк не можна

назвати державним. Але з часом, коли з виникненням економічних відносин

суспільство почало розшаровуватись, а взаємодія цих прошарків ставала

дедалі складнішою, з’явилась держава і почало розвиватись державне

управління.

 

Як відомо, територія сучасної України поряд з іншими землями входила до

складу великої слов’янської держави – Київської Русі. Першочергово в

Київській державі діяла так звана десятинна система, яка виникла з

військової організації і полягала в тому, що князівство складалося з

десяток і соток, що утворювали тисячу на чолі з тисяцьким або воєводою –

найвищим воєнним урядником відповідної території. В Х столітті, вона

була замінена двірськово-вотчиною системою, найбільш характерною для

раннє феодальної монархії. При двірськово-вотчиній системі управління

державою є нібито продовженням управління доменом великого князя. Тобто

особи, які обслуговували особисті потреби монарха, одночасно були

чиновниками держави (якщо цей термін можна застосовувати до цієї епохи).

Якщо десятинній системі навіть не був властивим розподіл на центральні і

місцеві органи, то двірськово-вотчинна система вже мала місцеві органи

управління. В цій якості виступали місцеві князі, а також намісники і

волостелі – посадові особи, які призначались Великим Князем.

 

Починаючи з ХІІІ століття територія сучасної України була розподілена

між кількома державами і знаходилась під їх культурним впливом. Кожна з

цих країн мала свою особливу систему управління, яка обумовлювалась

національно-історичною специфікою. Це Литовська держава, Польща та

Російська держава.

 

На чолі Литовсько-Руської держави стояв Великий князь. В його руках

концентрувалась вища законодавча, виконавча і судова влада. Важливим

органом була рада при князі, яка отримала назву “пани-рада”. Спочатку до

неї входили тільки васали князя. Після Кревської унії в склад ради

ввійшли католицькі єпископи, пізніше і вищі посадові особи центрального

управління: канцлер, підканцлер, гетьман, маршалки та інші. Центральна

адміністрація складалася з урядовців Великого князя. Першою особою був

маршалок земський, який у відсутності Великого князя головував на зборах

пани-ради. Його заступником був маршалок двірський. Державною

канцелярією відав канцлер, а його заступником був підканцлер. Фінансами

завідував земський підскарбій та його заступник – двірський підскарбій.

Військом командували гетьман земський та гетьман двірський.

 

У відповідності з Люблінською унією 1569 року Велике князівство

Литовське та Польща об’єдналися у єдину державу – Річ Посполиту.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ