.

Система податкових складів та режим відстрочення сплати акцизних зборів у законодавстві держав-членів європейських співтовариств (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
115 1732
Скачать документ

Реферат на тему:

Система податкових складів та режим відстрочення сплати акцизних зборів
у законодавстві держав-членів європейських співтовариств

Із прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Концепцію
Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу» від 21 листопада 2002 р. № 228-IV
питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського
Союзу було віднесено до пріоритетних сфер законодавчої діяльності.
Важливою сферою проведення адаптації є гармонізація законодавства
України про акцизні збори з відповідним законодавством ЄС, зобов’язання
здійснити яке було прийнято Україною згідно з Угодою про партнерство і
співробітництво з Європейськими Співтовариствами та їх
державами-членами. Вивчення законодавства ЄС про гармонізацію акцизів є
надзвичайно актуальним для гармонізації податкового законодавства
України з податковим законодавством ЄС і для поліпшення режиму
пересування підакцизних товарів між Україною і державами-членами ЄС у
майбутньому. До питання гармонізації акцизних зборів у ЄС звертався
Г. П. Толстоп’ятенко, а в цілому питанням адаптації законодавства
України до законодавства ЄС займалися В. К. Забігайло, Ю. М. Капиця,
В. І. Муравйов. Проте досі недостатню увагу науковців було приділено
вивченню особливостей режиму пересування підакцизних товарів та питанню
регулювання системи податкових складів у ЄС. В зв’язку з цим ретельного
дослідження потребують основні вимоги законодавства ЄС щодо порядку
стягнення акцизних зборів з підакцизних товарів та контролю за рухом
таких товарів.

Поняття податкового складу та режиму відстрочення сплати податків

Основоположною директивою Європейських Співтовариств у сфері регулювання
акцизних зборів є Директива Ради 92/12/ЕЕС від 25 лютого 1992 р. «Про
загальний режим підакцизних товарів та умови їх зберігання, руху та
контролю»3, яка визначає як підакцизні товари тютюнові вироби,
мінеральні мастила, спирт та алкогольні напої. Директива 92/12/ЕЕС
дозволяє державам-членам стягувати з цих товарів інші непрямі податки,
введені зі спеціальною метою (не з метою наповнення бюджету), якщо база
оподаткування, розмір податку, порядок стягнення і контроль за його
сплатою встановлені відповідно до правил стягнення акцизів та ПДВ.
Згідно з роз’ясненням Суду ЄС у справі Evangelischer Krankenhausverein
Wien v. Abgabenberufungskommission Wien et Wein & Co. HandelsgesmbH v
Oberoesterreichische Landesregierung держави—члени не мають права
стягувати податки з алкогольних напоїв, якщо такі податки, з одного
боку, мають на меті виключно наповнення бюджету, а з іншого — не
відповідають загальним правилам стягнення акцизних зборів з алкогольних
напоїв, оскільки сума податку встановлюється виходячи з вартості товару,
а не на підставі ваги, кількості або вмісту алкоголю, або не
відповідають загальним правилам стягнення податку на додану вартість. За
державами—членами зберігається право впровадження нових та продовження
стягнення існуючих податків на інші товари, крім визначених Директивою
92/12/ЕЕС як підакцизних, якщо це не призводить до формальностей на
кордонах при торгівлі між ними.

Директивою 92/12/ЕЕС впроваджено такі поняття: уповноважений власник
складу, податковий склад, режим відстрочення сплати податку,
зареєстрований та незареєстрований дилери. Уповноваженим власником
складу є фізична або юридична особа, уповноважена компетентними органами
влади держави—члена виробляти, переробляти, зберігати, отримувати та
відправляти підакцизні товари в режимі відстрочення сплати податку, а
податковим складом виступає місце здійснення уповноваженим власником
складу таких операцій. Режим відстрочення сплати податку означає
податковий режим, що застосовується до виробництва, переробки,
зберігання та руху товарів, на які сплата акцизів відстрочена.
Зареєстрованим дилером може бути фізична або юридична особа, яка
одержала від компетентних органів влади держави—члена дозвіл на
отримання у процесі ведення підприємницької діяльності з інших
держав—членів підакцизних товарів, що знаходяться в режимі відстрочення
сплати податку. Зареєстрований дилер не має права зберігати та
поставляти підакцизні товари в режимі відстрочення сплати податку.
Незареєстрований дилер, на відміну від зареєстрованого, має право у
процесі своєї діяльності нерегулярно отримувати з інших держав—членів
підакцизні товари, що знаходяться в режимі відстрочення сплати податку,
проте він не має права ані зберігати, ані відправляти ці товари. Він
зобов’язаний повідомити податковим органам держави—члена призначення
поставки та гарантії сплати акцизу до того, як йому буде відправлено
товари.

Підставою для стягнення акцизів з підакцизних товарів є їх виробництво
на території Співтовариства або імпорт до Співтовариства. Положення п. 1
ст. 6 Директиви 92/12/ЕЕС передбачають, що податкове зобов’язання
виникає при відпуску товарів для їх реалізації або в разі їх нестачі.
Суд ЄС у справі G. van de Water v. Staatssecretaris van Financien5
постановив, що в значенні п. 1 ст. 6 Директиви 92/12/EEC просте
зберігання підакцизних товарів фактично являє собою відпущення для
реалізації, при якому акциз із таких товарів ще не було стягнено
відповідно до положень законодавства ЄС та національного законодавства.
Під відпуском товарів для їх реалізації розуміється будь-яке звільнення
товарів з-під дії режиму відстрочення сплати податку, їх виробництво
поза цим режимом, а також імпорт підакцизних товарів, що не оформлюється
в режимі відстрочення сплати податку. Акциз стягується згідно з умовами
та ставками, що діють на день настання податкового зобов’язання в
державі—члені, в якій товари відпущені для реалізації або в якій
констатується їх нестача.

Визначення місця стягнення акцизу

Правила визначення місця стягнення акцизних зборів встановлені ст. 7
Директиви 92/12/EEC. Якщо підакцизні товари, відпущені для реалізації в
одній державі—члені, зберігаються в комерційних цілях в іншій
державі—члені, акциз підлягатиме сплаті в останній. Якщо товари,
відпущені для реалізації в одній державі-члені, поставляються до іншої
держави—члена чи використовуються в іншій державі—члені для цілей дилера
або особи публічного права, сплачений у державі відпуску товарів для
реалізації акциз підлягає відшкодуванню. Платником акцизу може бути або
особа, яка поставляє товари в іншу державу—член чи зберігає товари,
призначені до іншої держави—члена, або особа, яка отримує їх для
споживання. Така особа згідно з вимогами п. 5 ст. 7 Директиви 92/12/EEC
повинна виконати такі дії:

до відправлення товарів надати гарантії сплати акцизу податковим органам
держави призначення поставки;

сплатити акциз у державі—члені, до якої поставляються товари;

надати згоду на будь-які перевірки органів держави—члена, до якої
поставлено товари, стосовно підтвердження поставки товару і сплати
акцизу.

Обов’язковою умовою руху підакцизних товарів між державами—членами є
наявність товаросупровідних документів. Якщо підакцизні товари,
відпущені для реалізації у певній державі—члені, перевозяться до місця
призначення поставки, розташованого на її території, через територію
іншої держави—члена, їх пересування є можливим за наявності
товаросупровідних документів і за умов використання встановлених
маршрутів. При цьому відправник підакцизних товарів зобов’язаний до їх
відправлення повідомити про таке податкові органи за місцем
відправлення, а одержувач поставки повинен підтвердити отримання товарів
відповідно до правил, встановлених податковими органами місця
призначення поставки, і разом вони (відправник та отримувач) мають
надати відповідну інформацію податковим органам своїх держав—членів при
проведенні перевірок таких поставок.

На товари, придбані приватними особами і транспортовані ними для
власного використання, акциз сплачується в державі—члені, в якій ці
товари було придбано. Перевезення вважається здійсненим у комерційних
цілях, якщо кількість товарів перевищує ліміти: сигарети — 800 шт.,
сигарили — 400 шт., сигари — 200 шт., тютюн для паління — 1 кг, спиртні
напої — 10 л, проміжні алкогольні продукти — 20 л, вино — 90 л
(шампанське — 60 л), пиво — 110 л. У разі наявності домовленостей між
державами—членами акциз на мінеральні мастила, які було придбано та
відпущено для реалізації в іншій державі, підлягатиме сплаті в державі
їх вживання при їх придбанні, якщо ці мастила були перевезені приватними
особами або від їх імені нетиповими видами транспорту, тобто інакше ніж
у баках транспортних засобів або каністрах, а рідкі опалювальні товари —
інакше ніж за допомогою танкерів.

Підакцизні товари, придбані особами, які не є уповноваженими власниками
складів або зареєстрованими чи незареєстрованими дилерами та поставка
яких здійснена продавцем або від його імені, оподатковуються акцизами в
державі призначення поставки. Держава призначення поставки стягує
акцизний збір з продавця товару на час поставки. Проте, якщо це
передбачено законодавством держави призначення поставки, акциз може
сплачуватися податковим представником продавця, заснованим у цій
державі—члені та зареєстрованим її податковими органами. В даному
випадку держава—член місця заснування продавця повинна вимагати від
продавця до здійснення ним поставки гарантій сплати акцизів у державі
призначення поставки та підтвердження сплати акцизу після здійснення
поставки, а також ведення ним обліку поставлених товарів. Якщо акциз
було сплачено в державі—члені відправлення товару до їх поставки в інші
держави-члени, він підлягає відшкодуванню. Але у справі The Queen v.
Commissioners of Customs and Excise Суд ЄС постановив, що Директива
92/12/EEC має розумітися як така, що не перешкоджає стягненню акцизу в
державі—члені А з товарів, відпущених для реалізації у державі—члені Б,
коли такі товари були придбані для споживання приватними особами
держави—члена А у компанії X через компанію Y, яка за оплату виступила
комісіонером для таких осіб, та якщо транспортування товарів з
держави—члена В до держави—члена А було організовано компанією Y від
імені таких осіб і здійснено платно професійним перевізником.

Обов’язки уповноважених власників складів та звільнення втрат
підакцизної продукції від сплати акцизів

Директива 92/12/EEC зобов’язує держав—членів визначити власні правила
виробництва, переробки і зберігання підакцизних товарів, проте ці
правила повинні враховувати встановлені Директивою вимоги. Підакцизні
товари, з яких акциз не був стягнений, вважаються такими, що вироблені,
перероблені та збережені на податковому складі. Відкриття та діяльність
податкових складів регламентується відповідними органами держав—членів.
Разом з тим ст. 13 Директиви 92/12/EEC встановила такі обов’язки для
уповноважених власників складів:

за необхідності надавати гарантії щодо виробництва, переробки та
збереження товарів, а також обов’язкові гарантії щодо пересування
товарів згідно з порядком, встановленим державою—членом, яка надала
дозвіл на роботу складу;

виконувати вимоги, встановлені державою—членом, на території якої
розташований податковий склад;

на кожному податковому складі вести облік наявних товарів та їх
пересування;

виробляти товари, коли це вимагається;

надавати згоду на моніторинг та перевірки сировини.

Ці обов’язки уповноважених власників складів держави—члени зобов’язані
впровадити до національного законодавства таким чином, щоб уникнути
дискримінації операцій, які проводяться з іншими державами—членами, щодо
операцій, які проводяться всередині їх території.

Питання звільнення від оподаткування акцизами втрат регулюється ст. 14
Директиви 92/12/EEC. Уповноважені власники складів звільняються від
сплати акцизів за понесеними у режимі відстрочення сплати податків
втратами, які є форс-мажорними або випадковим, а також втратами,
викликаними властивостями виробництва, переробки, зберігання та
транспортування товарів. Цим звільненням за втратами, понесеними під час
транспортування, користуються також дилери. Умови звільнення від акцизів
таких втрат визначаються державами—членами. Втрати, понесені при
міждержавних перевезеннях товарів у режимі відстрочення сплати податків
з однієї держави—члена в іншу, визначаються відповідно до законодавства
держави призначення поставки. Будь-яка інша нестача товарів, крім
перелічених вище втрат, на час її виникнення або констатації
компетентними органами держави—члена підлягає оподаткуванню акцизом за
встановленою в даній державі—члені ставкою.

При встановленні факту нестачі товарів або втрат, на які не поширюється
звільнення, під час перевезення товарів у режимі відстрочення сплати
податків з однієї держави—члена в іншу компетентні органи держави—члена,
в якій такі нестача або втрати констатовані, роблять відповідну позначку
на зворотному боці товаросупровідного документа. Після прибуття товарів
до держави призначення поставки її компетентні органи визначаються щодо
надання або відмови у наданні часткового звільнення від сплати акцизів
за такими втратами чи нестачею. Держава призначення поставки надсилає
копію зворотного боку товаросупровідного документа державі—члену, яка
встановила втрату або нестачу.

Пересуватися в режимі відстрочення сплати податку підакцизні товари
можуть лише між податковими складами. Також можуть пересуватися між
податковими складами держав—членів підакцизні товари, які
оподатковуються за нульовою ставкою, не відпущені для реалізації.

Ризики, які можуть виникнути у процесі перевезень товарів між
державами—членами, покриваються гарантією уповноваженого власника складу
або солідарною гарантією відправника та перевізника товарів.
Держави—члени можуть дозволити надання гарантій перевізником, власником
або одержувачем товарів замість гарантій від уповноваженого власника
складу. Директива 92/12/EEC передбачає можливість звільнення
уповноваженого власника складу відправки поставки від обов’язку надання
гарантій у випадках транспортування підакцизних мінеральних мастил у
межах ЄС морськими перевезеннями або трубопроводом.

Рух підакцизних товарів у режимі відстрочення сплати податку

Директива 92/12/EEC вимагала від держав—членів до 1 квітня 1993 р.
впровадження електронного реєстру уповноважених власників складів та
зареєстрованих дилерів, а також реєстру приміщень податкових складів.
Згідно зі ст. 15а реєстри повинні містити таку інформацію:
ідентифікаційний номер особи або приміщення складу; ім’я та адресу особи
або приміщення складу; категорії товарів, які можуть отримуватися особою
або зберігатися на складах; адресу компетентних органів, до яких можна
звернутися з метою отримання додаткової інформації; дату видачі та дату
скасування ідентифікаційного номера. Ця інформація (крім дати видачі та
дати скасування ідентифікаційного номера) повинна автоматично доводитися
до відома всіх держав—членів. Дата видачі і дата скасування
ідентифікаційного номера має надаватися за зверненням будь-якої
держави—члена. Інформацію з реєстру мають право отримувати особи, які
займаються перевезеннями підакцизних товарів між державами—членами.
Статтею 15b Директиви 92/12/EEC передбачено, що при проведенні перевірок
на місцях компетентні органи держави—члена можуть запросити від іншої
держави—члена додаткову інформацію, крім передбаченої ст. 15а.

Підакцизні товари можуть отримуватися професійним дилером, який не має
статусу уповноваженого власника складу, але має право у процесі своєї
діяльності лише отримувати (без права зберігати або відправляти)
підакцизні товари з інших держав—членів у режимі відстрочення сплати
податку. Такий дилер може подати заяву про його реєстрацію податковими
органами держави—члена до отримання товарів. При реєстрації у дилера
виникають такі обов’язки: гарантувати сплату акцизу; вести облік
отриманих товарів; виробляти товари, коли це вимагається; дати згоду на
будь-які перевірки і моніторинг. Акциз підлягає сплаті дилером при
отриманні товарів. Проте, якщо дилер не зареєстрований податковими
органами держави—члена, в нього виникають такі обов’язки: до того як
товари буде відправлено, повідомити про це податковим органам
держави—члена призначення поставки і надати гарантії сплати акцизу;
сплатити акциз в державі—члені призначення поставки при отриманні
товару; дати згоду на будь-які перевірки, що дозволять органам
держави—члена, до якої поставлено товари, переконатися, що товар
поставлено і акциз сплачено.

Уповноважений власник складу може призначити податкового представника,
якщо він заснований у державі—члені призначення поставки та
зареєстрований її податковими органами. Податковий представник повинен
замість одержувача товару, який не має статусу уповноваженого власника
складу, виконати такі дії: надати гарантії сплати акцизу в державі—члені
призначення поставки; сплатити акциз в державі—члені призначення
поставки при отриманні товару; вести облік поставок товарів і надавати
податковим органам держави—члена призначення поставки інформацію про
місце поставки товарів.

Товаросупровідні документи завжди мають видаватися відправником, який
поставляє з однієї держави—члена в іншу (в тому числі з портів або
аеропортів одних держав—членів до інших) підакцизні товари в режимі
відстрочення сплати податку. Товаросупровідні документи можуть бути
адміністративними або комерційними. Для ідентифікації товарів та
здійснення перевірок зазначені на упаковці опис товару та його нумерація
повинні відповідати інформації, вказаній у товаросупровідному документі.
Коли одержувач товару не є уповноваженим власником складу або
зареєстрованим дилером, для здійснення поставки, крім товаросупровідних
документів потрібен документ, який посвідчує сплату акцизу або надання
гарантій сплати в державі—члені призначення поставки і в якому зазначено
адресу відповідного податкового органу держави—члена призначення
поставки. Така сама процедура застосовується до поставок підакцизних
товарів у режимі відстрочення сплати податку між двома податковими
складами, що розташовані в одній державі—члені, через територію іншої
держави—члена.

Про відправку товарів та їх отримання дилери інформують податкові органи
держав—членів за допомогою товаросупровідного документа, який
складається в чотирьох екземплярах: один — для відправника, один — для
одержувача, один має бути повернений відправнику для звільнення його від
податкових зобов’язань, один утримується компетентними органами
держави—члена призначення поставки. Держава—член відправлення поставки
може вимагати ще один екземпляр, призначений для її компетентних
органів. Держава—член призначення поставки може вимагати, щоб екземпляр,
що повертається відправнику для звільнення його від податкових
зобов’язань, був підтверджений позначкою національних органів
держави—члена відправлення поставки. На вимогу держав—членів інформація
про поставки, яка міститься в товаросупровідних документах, може бути
надіслана комп’ютеризованими засобами.

При отриманні підакцизних товарів у режимі відстрочення сплати податку
уповноваженими власниками складів та дилерами останні зобов’язані
надіслати відправнику товарів екземпляр товаросупровідного документа,
яким відправник звільняється від податкових зобов’язань, не пізніше
15-го числа місяця, наступного за тим, в якому були отримані товари.
Проте держава—член відправки товарів може вимагати, щоб копія
товаросупровідного документа, яка повертається відправнику для
звільнення від податкових зобов’язань, була після отримання поставки
негайно відправлена факсом, причому це не звільняє одержувача від
обов’язку надіслати оригінал екземпляра.

Екземпляр товаросупровідного документа, який має бути повернений
відправнику для звільнення від податкових зобов’язань, має містити таку
інформацію: адресу податкового органу одержувача товару; дату та місце
отримання товару; опис отриманих товарів для встановлення відповідності
партії товарів деталям, зазначеним у документі. Якщо відповідність
встановлено, робиться позначка «партію товарів перевірено»; позначку або
реєстраційний номер, зроблені органами держави—члена призначення
поставки, якщо ця держава—член вимагає, щоб даний документ було
підтверджено її компетентними органами; підпис одержувача.

Підакцизні товари, які відправляються уповноваженим власником складу
через територію однієї або декількох держав—членів на експорт, можуть
пересуватися в режимі відстрочення сплати податку. В даному випадку ці
товари вийдуть з-під дії режиму відстрочення сплати податку при наданні
митною службою підтвердження того, що товари залишили територію
Співтовариства. Про це митна служба робить позначку в товаросупровідному
документі, що повертається відправнику.

Порушення сплати акцизів та випадки відшкодування сплачених акцизів

У ст. 20 Директиви 92/12/EEC розглядаються випадки порушення сплати
акцизів. Якщо у процесі поставки товарів було здійснено порушення, яке
може стосуватися сплати акцизу, акциз підлягає сплаті особою, яка надала
гарантії його сплати, в тій державі—члені, в якій таке порушення було
здійснено. Якщо у процесі поставки таке порушення було виявлено, проте
місце його здійснення встановити неможливо, вважається, що таке
порушення здійснено в державі—члені його виявлення. У випадках, коли
підакцизні товари не надійшли до місця призначення поставки і виявити
місце, де було здійснено порушення, неможливо, вважається, що таке
порушення здійснено у державі—члені відправлення товарів, де акциз і
підлягає сплаті за ставкою, що діяла на час відправки товарів, за
винятком випадків, коли протягом чотирьох місяців із дати відправлення
товарів встановлюються правильність поставки або місце здійснення
порушення. Якщо держава—член до закінчення трирічного строку з дати
оформлення товаросупровідного документа отримала докази вчинення
порушення на її території, вона має право на стягнення акцизу за
ставкою, яка діяла на час відправлення товару. В такому випадку
сплачений раніше акциз підлягає відшкодуванню.

Держави—члени мають право впроваджувати фіскальні або національні
ідентифікаційні позначки для підакцизних товарів, відпущених для
реалізації. Такі позначки мають бути доступними для уповноважених
власників складів інших держав—членів. Втім, решта держав—членів можуть
вимагати надання фіскальних позначок податковим представникам,
уповноваженим податковими органами держави—члена, яка впровадила
позначки. Фіскальні та національні ідентифікаційні позначки діють
виключно в державі—члені, яка їх видала, але можливі ситуації, коли
держави—члени визнають їх взаємно.

Як зазначає Г. П. Толстопятенко, «проблема повернення податків може
виникнути у зв’язку з тим, що акциз був сплачений у державі, де товар
належало передати у торговий оборот, але в дійсності ж таким місцем
стала територія іншої держави—члена». Порядок відшкодування акцизних
зборів встановлений ст. 22 Директиви 92/12/EEC. Акциз, стягнений з
підакцизних товарів, відпущених для реалізації, може за зверненням
дилера підлягати відшкодуванню державою—членом, в якій товар було
відпущено для реалізації, якщо такий товар не був призначений для
споживання в даній державі—члені. Критерії визначення достатності
підстав для відшкодування акцизу встановлюються державами—членами. Проте
у Директиві 92/12/EEC зазначається, що для здійснення відшкодування
необхідно, щоб:

відправник товарів до їх відправлення звернувся до компетентних органів
держави—члена із заявою про відшкодування акцизу та надав підтвердження
сплати акцизу;

пересування таких товарів відбувалося в режимі відстрочення сплати
акцизу;

відправник надіслав компетентним органам своєї держави копію екземпляра
товаросупровідного документа, яку йому було повернено для звільнення від
податкових зобов’язань, де зазначається, що отримувач поставки надав
гарантії сплати або сплатив акциз у державі—члені споживання товару;

податкові органи держави—члена підтвердили знищення фіскальних або
ідентифікаційних позначок (марок) на підакцизних товарах, відпущених для
реалізації в цій державі—члені.

Податкові органи держав—членів повинні визначити методи здійснення
відшкодування на їх території. Вони повинні забезпечити, щоб
відшкодування акцизу не перевищувало сум фактично сплаченого акцизу.

Звільнення від сплати акцизів встановлені в п. 1 ст. 23 Директиви
92/12/EEC і застосовуються до підакцизних товарів, які призначені для:

поставок у рамках дипломатичних та консульських відносин;

міжнародних організацій, визнаних приймаючою державою—членом, та для
членів таких організацій у межах та відповідно до вимог, встановлених
міжнародними конвенціями, на підставі яких такі організації
функціонують;

збройних сил будь-якої держави, яка є членом Північноатлантичного
альянсу, крім збройних сил держави—члена, в якій акциз підлягає сплаті,
а також для збройних сил, визначених ст. 1 Рішення 90/640/ЕЕС8, для
використання цих товарів такими силами та супроводжуючим їх цивільним
штатом;

споживання відповідно до угод, укладених з державами, які не є членами
ЄС, або міжнародними організаціями, за умови, що поставки за цими
угодами звільнені від ПДВ.

Згадані вище збройні сили та організації мають право отримувати від
держав—членів підакцизні товари в режимі відстрочення сплати податку,
якщо крім товаросупровідних документів на ці товари виписано сертифікат
про їх звільнення від сплати акцизу.

Стаття 29 Директиви 92/12/EEC дозволяє державам—членам звільнити
невеликих виробників вин від вимог, передбачених статтями 11—21
Директиви 92/12/EEC, та вимог до пересування та контролю за підакцизними
товарами. Якщо такі виробники самостійно залучені до поставок між
державами—членами, вони повинні про це повідомити компетентним органам
своєї держави. Невеликими виробниками вин вважаються особи, які
виробляють у середньому менше 1000 гектолітрів вина на рік. Одержувач
поставки повинен поінформувати про отриману партію вина державу—члена
призначення поставки шляхом надання відповідних товаросупровідних
документів.

Таким чином, розглянувши ретельно законодавство ЄС про акцизні збори,
можна дійти висновку, що гармонізація законодавства України про акцизні
збори із законодавством ЄС вимагає насамперед впровадження в
законодавстві України норми про податкові склади та режим відстрочення
сплати податку для товарів, які пересуваються між такими складами як у
межах території України, так і між Україною та державами—членами ЄС.
Відправним пунктом таких нововведень має стати розроблення порядку
набуття діючими виробниками підакцизної продукції статусу уповноважених
власників податкових складів. Наявність податкових складів є
обов’язковою умовою вільного в майбутньому пересування підакцизних
товарів між Україною та державами—членами. Система податкових складів
покликана спростити перетинання підакцизними товарами митних кордонів
України, оскільки вона, з одного боку, зменшує випадки відшкодування
раніше сплаченого акцизу при вивезенні товарів, а з іншого — відстрочує
сплату акцизу до звільнення товарів з-під її дії. Відтак підакцизні
товари, «не обтяжені акцизним збором», можуть пересуватися з податкового
складу однієї держави—члена до податкового складу іншої держави—члена
доти, доки вони, нарешті, не будуть відпущені для реалізації. Існування
податкових складів на етапі отримання Україною асоційованого членства в
ЄС фактично означатиме приєднання до європейської системи податкових
складів, а при набутті повноправного членства в ЄС дозволить підакцизним
товарам вільно пересуватися в режимі відстрочення сплати податку між
Україною та державами—членами.

Література

Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая
практика. — 2002. — 12 ноября.

Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого
развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к
устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. —
М., 2002. — С. 9.

Головатий М. Обережно — глобалізація // Урядовий кур’єр. — 2002. —
25 вересня.

Лейст О. Э. История правовых и политических учений. — М., 1999. —
С. 619—620.

Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии
глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный
и локальный уровень. — М., 2002. — С. 9.

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020