Реферат з українознавства
Український вінок
Вінок належать до українських національних символів-оберегів. Українські
дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на
свята надягали вінки.
Вінок у багатьох народів (зокрема в українців) — це дівоча прикраса з
живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір’я тощо. Був
обов’язковим у вбранні нареченої (іноді й нареченого) на весіллі, а
також у деяких інших звичаях та обрядах (гадання на Купала, коронування
на обжинках тощо), як символ українських народних пісень .
Про найкращу оздобу дівочої голови — вінок—багато писав видатний
український етнограф нашого часу Олекса Воропай: «Наші дівчата плетуть
собі вінки з квітів маку, синіх волошок, білого ромен-зілля,
чорнобривців та дикої рожі. У плетенні вінків нашими дівчатами досягнено
не меншого мистецтва, ніж у вишиванні, тканні та мереживі. В залежності
від індивідуальних здібностей, дівчата там комбінують барву і форму
квітів у вінку, що вінок стає мистецьким твором і підкреслює красу
дівочого обличчя».
Вінки досить різноманітні. В Україні їх налічують 77 видів. Є вінок
лавровий, ним уквітчували переможців. Терновий вінок був символом
страждання. Є весільні, шлюбні вінки, вінки обрядові й ті, що надягають
на Спаса, на Івана Купала. Є й український віночок як символ молодості,
кохання, що визначає долю дівчини. Вінок із квітів — свідоцтво
дівочості. Молодиця та покритка не мають права надягати на голову вінок.
Наречена носить вінок з барвінку — символ прощання з дівоцтвом. Якщо на
неї гляне нелюб, вінок в’яне, якщо коханий — розцвітає.
Вінок в Україні плели з живих, сухих та штучних квітів. Вінок—це
своєрідний оберіг, “знахар” душі, в ньому є така чаклунська сила, що
болі знімає, береже волосся.
До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному
вінку могло бути до 12 різних квіток.
Кожна квітка у віночку щось символізувала.
Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки
здалеку нагадують велику квітку, її називають у народі деревцем. Коли
квіти відцвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та хоч би де
проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому й вплели її люди до віночка
як символ нескореності.
Листя дуба — символ сили, троянда символізує кохання. л
Біла лілія — символ чистоти і невинності, вважається квіткою діви Марії.
Волошка — це простота, ніжність; вереск — самітність; дзвоник польовий —
вдячність; лавр — успіх, слава; мальва — краса, холодність; півонія —
довголіття; ромашка — мир, ніжність, кохання; тюльпан—кохання.
А барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар
барвінку п’ють від простуди, влітку барвінком прикрашають святковий
хліб, хату, плетуть весільні букети, встелюють дорогу в останню путь.
Цілий рік його шанують, вважаючи символом життя.
Безсмертник дарує здоров’я роду людському, і виразки, і ранки гоїть.
Квіт вишні й яблуні — символ материнської любові. А калина — символ
краси та дівочої вроди, символ України. У народі кажуть, що Ружа колись
була дуже красивою дівчиною. Вона, як і її сестри , Мальва та Півонія,
лікувала людей від серцевих хвороб.
У віночку це символи віри, надії, любові. А любисток і васильки були
колись птахами, що вчили людей любити одне одного, бути щирими у
розмовах. А як померли, то поросли двома пахучими рослинами — любистком
та васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а за лікарські
властивості. В них миють волосся, Освіжають помешкання, купають
маленьких дітей. Тому
Наприклад, найпершу у віночку — посередині — в’яжуть світло-коричневу
стрічку — символ землі-годувальниці. Пообіч неї — жовті стрічки — символ
сонця; за ними світло-зелені — символ краси й молодості. Потім голубі,
сині — символ неба й води, що дають силу й здоров’я; далі в’яжуть
жовто-гарячу — символ хліба, фіолетову— символ мудрості людини, малинову
— дарує людям здоров’я, рожеву — символ достатку, врожаю. В’язали до
строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і
золотом. На лівому кінці вишивали сонце, на правому — місяць. Якщо
стрічка не була вишита, її не пов’язували, бо це символ пам’яті про
померлих.
O O ae
???????$??$??????Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від
напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові
вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров’я, тому є
квіти, які потрібно обов’язково вплести.
Вінком покривали молоду на весілля, щоб засвідчив її чистоту й охороняв
від нечистої сили. Такий вінок обов’язково переплітали барвінком —
символом тривалого кохання. На Буковині ще й досі під фату нареченій
кладуть віночок, сплетений з барвінку.
Для вінків використовували і пташине пір’я. «Найкращим пір’ям для вінка
є пав’яче пір’я… Дівчата на Бойківщині ще й досі вплітають до вінків з
квітів пав’яче пір’я. У Старобільському повіті на Харківщині молодиці
застромлюють пав’яче пір’я під хустку навколо свого обличчя. На
волинському Поліссі дівчата прикрашають свою голову дрібним курячим
пір’ям, пофарбованим у зелений колір. На галицькому Поділлі дівчата
оздоблюють своє волосся «качуриками» з хвоста селезня (качура), вмочуючи
їх перед тим у розтоплений, пофарбований на зелене, віск. Колись на
Київщині зелене пір’я з хвоста селезня дівчата вшивали поміж двома
стрічками, а потім вив’язувались цією оздобою понижче вінка».
Дівчата, вплітаючи у вінок мак, одночасно прив’язували до нього червону
стрічку — символ печалі й магічності. Люди вірили у силу стрічок.
Стрічки — обереги волосся від чужих очей; відмірювались вони по довжині
дівочої коси і відрізались трохи нижче коси, щоб її сховати.
Коли дівчинка росла сиротою, то в косу вона вплітала голубі стрічки. І
люди при зустрічі обдаровували таку дівчинку подарунками, хлібом,
грошима, крамом, одежею. Бажали їй стати щасливою та багатою. Бездітні
люди просили їм за доньку стати. А дівчинка за увагу таку дарувала тим
людям стрічку з віночка чи вишиту хустку, в якій носила насіння
любистку.
Починали носити віночок дівчатка з трьох років. Перший — для трирічної
дівчинки — плела мама, змочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І
купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала
чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала
дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та
барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.
У чотири роки плівся інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже
розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.
А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг
думку, крім того, вплітали й волошку.
Для семирічної дівчинки плели вінок із семи квіточок. І вперше вплітали
квіт яблуні.
То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв:
«Мати-яблуне, дядино моя…» — і просив у неї здоров’я і долі дитині.
У центрі віночка гроно калини — символ краси дівочої, далі квітки
незабудки («Я прийшла до тебе, роде мій! Не забудь мене»), барвінку,
любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертник.
Мак і волошки в українському віночку з’являються лише в XVI—XVII ст. То
були часи боротьби українського народу за незалежність. Кожна родина
когось втратила у тій борні, і розцвіла пролита кров маковою квіткою в
українському вінку… Волошка ж була символом прозріння («Де волошка
росте, там верба гине»). Крім «вікових» віночків, що плелися відповідно
до віку дитини, в Україні існували ритуальні, звичаєві, магічні вінки.
Один з них — вінок Спаса плетуть навесні, як заквітнуть зозулині
черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки. Надягають вінок лише
на Спаса (19 серпня). До віночка в’язалися відповідні стрічки:
посередині — жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові — кольори
Спаса, жовтий — колір сонця.
…Йшов Спас до Сонця— Ярила і просив у нього один промінчик весни, щоб
освятити ним весняні квіти з дівочого віночка. А Ярило відповідало: «Я
тобі дам промінчик мудрості і здоров’я, але мусиш мені принести в
долонях дві краплини голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки
ночі синьої (звідси й сині), радість життя (жовті стрічки) та мудрість
людську (фіолетові)».
Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю. А
Сонце вручає свій промінь і освячує ним віночок. І Спас, маючи вже
магічний промінь, святить дерева, торкається кожної їх гілочки, яблука,
сливочки…
Одягали дитині той віночок з трьох років, на Спаса, як давали їй свячене
яблуко та приказували: «Здоровому тілу — здоровий дух!».
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
