.

Здібності школярів та їх формування в процесі навчання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
438 16089
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

з психології на тему:

Здібності школярів та їх формування в процесі навчання

ПЛАН

І.Вступна частина

1. Загальне поняття про здібності.

2. Види здібностей.

3. Поняття про талановитість.

4. Природні задатки як передумови розвитку здібностей.

5. Діагностика здібностей школярів.

ІІ. Основна частина.

1. Умови розвитку здібностей.

2. Розвиток музичних здібностей.

3. Розвиток технічної творчості.

4. Розвиток інших здібностей (літературних, математичних).

5. Педагогічне спілкування як фактор розвитку творчих здібностей.

ІІІ. Заключна частина.

Здібності і особистість.

Спостерігаючи з школярами, вчитель не без підстави вважає, що одні
більш здібні до навчання, інші менш здібні. Буває, що учень здібний до
математики, але погано висловлює свої думки в усній і письмові мові або
виявляє здібності до мов, літератури, взагалі до гуманітарних наук, але
йому важко даються математика, фізика, вивчення техніки.

Здібностями називаються такі психічні якості, завдяки яким людина
порівняно легко набуває знань, умінь, навичок і успішно займається
якою-небудь діяльністю.

Здібності виявляються лише в діяльності. При сприйманні, наприклад,
виявляється таке розрізнення колірних відтінків, гостре «бачення»
предметів, розуміння пропорційності відношень (у роботі художника),
абсолютний слух (на заняттях музикою, спостережливість (в дуже багатьох
видах діяльності), тощо. Деякі здібності пов’язані з доброю роботою
пам’яті (наприклад, здібність до швидкого і міцного навчального
матеріалу, легке і точне відтворення його). Яскраво виявляються
здібності в розумовій діяльності людини (розуміння матеріалу,
розв’язування складних завдань, глибина думки, критичність,
кмітливість). Велике значення для здібностей має і творча уява, особливо
необхідна в праці поета, винахідника.

Здібності не зводяться лише до знань, умінь і навичок, хоч виявляються і
розвиваються на їх основі. Тому треба бути дуже обережними і тактовними
при визначенні здібностей учнів, щоб не вважати складні знання дитини за
відсутність у неї здібностей. Такі помилки інколи навіть щодо майбутніх
великих вчених, які з певних причин погано вчилися в школі. З цієї самої
причини неправомірні висновки про здібності лише на підставі деяких
властивостей, що свідчать не про низькі здібності, а про брак знань.

Розрізняють загальні і спеціальні здібності. Якщо в людини є загальні
здібності, вона може успішно займатися різними видами діяльності.
Школярі, які володіють загальними здібностями, звичайно, добре і легко
встигають з усіх предметів. Спеціальні здібності дають змогу людині
успішно виконувати будь-яку певну діяльність. Так, бувають математичні,
технічні, літературні, музичні та інші здібності.

Поєднання визначних здібностей, які зумовлюють особливо успішне,
самостійне і оригінальне виконання певної діяльності називаються
талантом. До талановитих людей можна віднести тих, хто здатний до
творчої діяльності. У галузі суспільних відносин такі люди досить
успішно втілюють у життя прогресивні ідеї свого часу, в галузі
літератури і мистецтва створюють досконалі твори на рівні сучасної
передової думки, в галузі науки і техніки, вони добре розв’язують
складні завдання.

Найвищий ступінь талановитості називається геніальністю. Геніями
вважають тих, хто створює щось принципово нове в суспільному житті, в
науці, літературі, мистецтві, тощо. Продукти творчості геніальної людини
є важливим етапом у розвитку тієї чи іншої галузі діяльності. Геніальні
люди є дороговказом у розвитку людства.

Здібності людини, як уже зазначалося, тісно пов’язані з її нахилами.
Тому інтерес до якого-небудь заняття, захоплення тим часто свідчить про
певні здібності до того чи іншого виду діяльності.

Здібності виявляються не лише в заняттях тільки розумовою працею, яку
виконує, наприклад, вчений, письменник. Здібності виявляються у фізичній
роботі.

Багато вчених вважають, що здібності природжені і передаються спадково.
Здібності залежать від будови мозку і органів чуття, а вони бувають
різними у людей вже від народження. У кожної людини є природні задатки,
тобто особливості мозку, вищої нервової діяльності, аналізаторів, від
цього залежить певна схильність до розвитку в майбутньому тих чи інших
здібностей.

Природні анатоми – фізіологічні задатки і становлять фізіологічну основу
здібностей. Сукупність задатків, які потім розвиваються в здібності,
називаються обдарованістю людини.

Проте ці природні задатки ще не є визначальною умовою для успішної
діяльності. Задатки треба розвивати, а цього можна досягти лише в
процесі діяльності. Крім того, задатки багатозначні, тобто, залежно від
діяльності на основі задатків у відповідних умовах можуть розвиватися
різні здібності. Так, маючи добрий слух і відчуття ритму, одна людина
може стати композитором, друга – добрим виконавцем, третя – диригентом,
четверта – музичним критиком тощо.

Задатки – ніби сили, що дрімають; потенціальні можливості людини, які
так і не вдається «розбудити», виявити, використати, якщо людина не
займається відповідною діяльністю. А для таких занять потрібні соціальні
умови: матеріальне становище, навколишнє середовище, яке спонукає до
певної діяльності.

У деяких людей у сприятливих умовах дуже рано розвиваються здібності.
Звичайно найраніше виявляється музична і художня обдарованість. Так,
М.І.Глінка ще у віці 3-4 років дуже любив таку гру: він стукав паличкою
по різних предметах, які звучали (мідні тази, каструлі). При цьому, на
привеликий подив дорослих, у нього виходили співзвуччя, які було приємно
слухати. Згодом цей хлопчик став великим композитором. Трохи пізніше,
ніж музична й художня обдарованість, у людей розкриваються літературні
здібності, але в деяких талановитих поетів і вони виявляються дуже рано.
Досить рано виявляються й здібності до математики.

Можна навести чимало прикладів вияву раннього обдарованості людей, які
стають талановитими діячами в тій чи іншій галузі.

Проте буває й так, що в дитинстві люди виявили виняткові здібності,
однак дорослими вони втрачали їх. Проте таких випадків, порівняно
небагато. Тому, я вважаю, що потрібно приділяти велику увагу розвитку
здібностей у дітей початкових класів. І пропоную ряд завдань, тестів,
порад для розвитку різних видів здібностей.

Тест «Який тип обдарованості у вашої дитини?».

(Американські вчені де Хаак і Каф).

І. Інтелектуальні здібності.

Цей тест рекомендується для батьків. На кожне запитання пропонується на
вибір три відповіді: так, ні, буває по різному. Аналіз відповідей на
запитання тесту дасть батькам і вчителям інформацію про тип
обдарованості дитини:

1. Ваша дитина засвоює нові знання дуже швидко і легко.

2. Має почуття здорового глузду і використовує знання у практичних,
повсякденних ситуаціях.

3. Вміє розмірковувати. Ясно мислить, не плутається в думках.
Добре вловлює зв’язок між однією подією та іншою, між причиною і
наслідком. Добре розуміє недоговорене. Здогадується про те, що часто
прямо не висловлюють дорослі, але мають на увазі. Встановлює причини
вчинків інших людей, мотиви їх поведінки.

4. Швидко запам’ятовує почуте або прочитане без спеціальних заучувань,
не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно
запам’ятати.

5. Знає багато про такі події і проблеми, про які його однолітки не
знають і не здогадуються.

6. Має багатий словниковий запас, користується новими словами, легко
висловлює свою думку.

7. Любить читати книжки, які звичайно читають не однолітки, а діти
старші на рік чи два.

8. Вирішує складні задачі, що потребують розумових зусиль.

9. Має різносторонні інтереси. Ставить багато запитань.

10. Випереджує своїх однолітків у навчанні на рік чи два. Часто
нудьгує на уроках, тому що навчальний матеріал йому (їй) вже добре
знайомий з книжок, журналів, розповідей дорослих.

11. Оригінально мислить і пропонує несподівані, оригінальні відповіді
та рішення.

12. Дуже сприйнятлива, спостережлива, швидко реагує на все нове і
несподіване.

II. Художні здібності.

1. У своїх малюнках і картинах зображує різні предмети, ситуації, людей.
Сюжети малюнків дуже різноманітні.

2. Серйозно ставиться до творів мистецтва. Стає вдумливою і дуже
серйозною, коли бачить гарну картину, незвичайну скульптуру, красиву і
художньо виконану річ, любить слухати музику.

3. Оригінальна у виборі сюжету (у малюнку, творі, описі якоїсь події),
складає оригінальні композиції (з квітів, каменів, марок, листівок і
т.д.).

4. Завжди готова використати будь-який новий матеріал для виготовлення
іграшки, картини, малюнка, композиції, у будівництві дитячих будиночків
на ігровому майданчику, у роботі з ножицями, клеєм,

5. Коли має вільний час, охоче малює, ліпить, створює композиції, що
мають художнє призначення (прикраси для дому, одягу тощо).

6. Звертається до малюнка або ліплення для того, щоб відобразити свої
почуття і настрій.

7. Цікавиться творами мистецтва, створеними іншими людьми. Може дати їм
власну оцінку і прагне відтворити те, що подобається, у своєму малюнку,
іграшці, скульптурі.

8. Любить працювати з клеєм, пластиліном, глиною, щоб відображати події
або речі у трьох вимірах і у просторі.

III. Музичний талант.

1. Дуже швидко і легко сприймає ритм і мелодію, завжди прислухається до
них.

2. Добре співає.

3. Вносить у гру на інструменті, у пісню чи танець багато енергії і
почуттів.

4. Любить музичні записи. Прагне піти на концерт або туди, де можна
послухати музику.

5. Любить співати разом з іншими.

6. У пісні або музиці відображає свої почуття.

7. Складає оригінальні власні мелодії.

8. Добре грає на якомусь інструменті.

IV. Схильність до наукової роботи.

1. Висловлює думки чітко і точно (усно або письмово).

2. Читає книжки, статті, науково-популярні видання з випередженням
своїх однолітків на рік чи два.

3. Має вищі від середніх здібності щодо розуміння абстрактних
понять та встановлення узагальнень.

4. Добра координація, особливо між зоровим сприйняттям і рукою (добре
фіксує те, що бачить, і чітко записує те, що чує),

5. Після уроків любить читати науково-популярні журнали і книжки,
віддаючи їм перевагу перед художньою літературою.

6. Не сумує, якщо його проект чи новий задум не
підтримані вчителем чи батьками, або якщо експеримент не вдався.

7. Прагне з’ясувати причини і суть подій.

8. Проводить багато часу над створенням власних проектів: конструювання
радіоприймача, побудова телескопа або літального апарата, збирання
колекції тощо.

9. Любить обговорювати наукові події, винаходи.

10. Літературне обдарування.

1. Легко будує розповідь, починаючи від зав’язки сюжету і до його
завершення.

2. Додає щось нове і незвичне, коли розповідає про вже
всім відоме.

3. Дотримується лише необхідних деталей у розповідях про події, все
неістотне відкидає, залишає головне, найхарактерніше.

4. Розповідаючи про щось, вміє добре дотримуватись вибраного
сюжету, не втрачаючи головної думки.

5. Вибирає у своїх розповідях такі слова, які добре передають
емоційний стан героїв, їх переживання і почуття.

6. Уміє передати у розповідях такі деталі, які важливі для розуміння
події (що звичайно не вміють робити його однолітки) і разом з тим не
втрачає основної нитки сюжету.

7. Любить писати оповідання і вірші.

8. Своїх героїв зображує у розповідях дуже живими, передає їх
почуття, настрій та характер.

VI. Артистичний талант.

1. Легко входить у роль іншого персонажу, людини і т.д.

2. Цікавиться грою акторів.

3. Змінює тональність і тембр голосу, коли зображує іншу людину.

4. Розуміє і вміє відобразити конфлікт у ситуації, коли має можливість
розіграти будь-яку драматичну сцену.

5. Передає почуття через міміку, жести, рухи.

6. Прагне викликати емоційні реакції в інших людей, коли про щось
із захопленням розповідає.

7. Дуже легко передає почуття і емоційні переживання.

8. Пластичний і відкритий у всьому новому. Любить використовувати нові
способи вирішення життєвих задач, не любить вже випробуваних варіантів,
не боїться нових ідей і завжди їх перевіряє за допомогою експерименту, і
лише після цього може від ідеї відмовитися.

VII. Технічні здібності.

1. Добре виконує завдання з ручної праці.

2. Цікавиться механізмами і машинами.

3. Захоплюється конструюванням машин, приладів, моделей поїздів,
радіоприймачів.

4. Може лагодити зіпсовані прилади, використовувати старі деталі для
створення нових іграшок тощо.

5. Любить з’ясовувати причину відмови у роботі механізмів.

6. Любить мальоване креслення і схеми механізмів.

7. Читає журнали і статті про створення нових приладів, машин,
механізмів.

VIII. Здібності до спорту.

1. Дитина енергійна і справляє враження, що їй необхідно мати великий
обсяг фізичних навантажень, щоб відчути себе щасливою.

2. Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях.

3. Постійно має успіхи у певному виді спортивної гри.

4. Бігає швидше за всіх у класі.

5. Має кращу, ніж однолітки, координацію рухів, рухається легко і
граціозно.

6. Любить ходити у подорожі, грати на відкритих спортивних майданчиках,

7. Вільний час проходить у рухливих іграх: грає у хокей, баскетбол,
футбол тощо

Випробуйте себе (свої здібності)

(Тест Г. Ломанова).

Тест 1. Учитель читає учням голосно і чітко один з цих рядків. Пропонує
запам’ятати продиктоване:

73, 49, 64, 83, 41, 27, 62, 29, 38, 93.

57, 29, 32, 47, 94, 86, 14, 67, 75, 28.

За командою через 1 хв. Діти повинні записати ці числа у будь-якому
порядку.

10 чисел відтворено – пам’ять феноменальна, 6-7 – відмінна, 2-5 -добра,
менше 2 – тренуйте пам’ять.

Тест 2. Перед вами 12 задач. Перемалюйте їх і роздайте тим, кого
випробовують. Умова кожної задачі читається тільки один раз, не
повторюється і не роз’яснюється. Продиктувавши умову першої задачі і
давши команд^’: «Розпочинайте.», ви фіксуєте час і потім називаєте номер
і умову наступної задачі. Неправильно вирішеною вважається будь-яка
задача, в якій щось не виконано або є щось зайве. Забороняється
приступати до вирішення перед командою.

1. Поставте хрестик у другому кружечку і 7 у четвертому. (5 сек.)

О О О О О

2. Проведіть лінію від 3 кружечка до 6 так, щоб вона пройшла під
кружечком 4 і над кружечком 5 (5 сек.).

О О О О О О О О

3. Поставте хрестик у тому місці трикутника, який не міститься у
квадраті, і рисочку в тому місці квадрата, яке міститься в трикутнику.
(5 сек.) Малюнок довільний.

4. Поставте 1 в тому місці кола, яке не міститься ні у квадраті, ні у
трикутника, і 2 в тому місці трикутника, яке знаходиться у квадраті, але
не у колі (10 сек.). Малюнок довільний.

5. Якщо велосипедист може розвинути більшу швидкість, ніж пішохід,
поставте хрестик у 3 кружечку, якщо не може, підкресліть слово «ні». (5
сек.).

О О О

так ні

6. У другому кружечку поставте число, яке дорівнює кількості
тижнів у році, а в четвертому напишіть будь-яку цифру, більшу 8.(5
сек.).

О О О О О

7. Закресліть літеру, що стоїть перед «Е» і підкресліть літеру,
другу після «К» (5 сек.).

АБВГДЕЖЗКНМОРСТ

8. Напишіть у першому кружечку останню букву першого слова, у другому –
третю букву другого слова, у третьому – першу букву третього
слова. (5 сек.).

О О О

сокира спис молот

9. Закресліть усі числа, які більше 30, але менше 40 (10 сек.).

34, 79, 56, 87, 39, 68, 25, 35, 82

47, 37, 31, 64, 93, 71, 34, 52, 99

10. Напишіть двійку у двох найбільших клітинках і будь-яке число від 4
до 7 в клітинці, що стоїть поряд з найменшою (10
сек.). Малюнок довільний.

11. Закресліть будь-яке парне число, яке стоїть не у квадраті, і
будь-яке непарне, яке стоїть у квадраті з буквою (25 сек.). Малюнок
довільний.

12. Якщо 5 менше 6, то закресліть цифру 6, якщо тільки 6 не більше
8. В іншому випадку підкресліть цифру 3 (10 сек.).

123456789

Підрахуйте набрані бали за кількістю правильно розв’язаних задач.
Показники кмітливості:

12 задач розв’язано вірно – відмінно, 9-11 – дуже добре, 6-8 – середній
показник, що характеризує більшість, 4-5 – тугодум.

Тест

на визначення швидкості вловлювання комбінацій

Нижче наведено 20 рядків чисел. Кожен ряд побудований за певною
математичною закономірністю. Ви маєте прочитати ці рядки, визначити
закономірність кожного і добавити сьоме і восьме числа, які б продовжили
ряд, не порушивши його закономірності. (Відповідно до віку кількість
рядків зменшується. Орієнтовно на тест відводиться 2 хв.)

3 4 5 6 7 8

10 15 20 25 30 35

8 7 6 5 4 3

3 6 9 12 15 18

5 9 13 17 21 25

8 1 6 1 4 1

27 27 23 23 19 19

1 2 4 8 16 32

8 9 13 14 16 17

9 9 7 7 5 5

19 16 14 11 9 6

2 3 5 8 12 17

11 13 12 14 13 15

29 28 26 23 19 14

19 14 17 13 16 12

81 27 9

20 17 15 18 14 19

1 4 9 16 25 36

3 6 8 16 18 30

Якщо виконано правильно 17-18 рядків, це – прекрасно, 12-15 – дуже
добре, 7-10 – більшість розв’язує, 4-6 – не гнучкий розум.

Вправи на розвиток здібностей.

1. Розвиток літературних здібностей.

Написати вірші, оповідання чи етюд про сьогоднішній день. Аналіз
творчого вирішення завдання.

2. Розвиток математичних здібностей

Розв’язування арифметичних задач: визначення швидкості і
правильності розв’язування; виявлення індивідуальних відмінностей дітей.

3. Виділити в класі товаришів, які відрізняються за індивідуальним
стилем діяльності. На їх прикладі показати, які переваги для кожного з
них дає і які труднощі у спілкуванні і з практичній
діяльності створює їх індивідуальний стиль діяльності.

Як зазначалося, здібності розвиваються в процесі діяльності. Недаремно
академік В.О.Обручев зазначав, що здібності, як і м’язи, зростають під
час тренування.

Тому перша умова для розвитку здібностей – це виховання потреби в
діяльності. У людей лінивих, що не люблять працювати, уникають зусиль як
у розумовій, так і в фізичній праці, здібності не розвиваються.

Про значення напруженої праці для розвитку здібностей говорять усі
видатні люди, які добилися великих успіхів у своїй діяльності. Видатні
люди завжди були і великими трудівниками. Вони пристрасно любили свою
роботу, і найважчою карою для них була та, що вони не могли працювати в
обраній ними галузі. Геніальний італійський художник ХVI ст.
Мікеланджело говорив, що він стає хворим, якщо деякий час не попрацює
різцем або пензлем. І.Ю.Рєпін стверджував, що він не досяг би успіхів у
живописі, якби не додержував такого правила: щодня в один і той самий
час замикатися в себе у кімнаті і годинами писати картини й етюди.

Для виховання потреби в праці велике значення мають інтерес до праці і
звичка до неї.

Для розвитку здібностей необхідно залучати дитину з раннього віку в
доступну їй діяльність. Вже в дошкільному віці діти вчаться малювати,
правильно співати, розпізнавати мелодію, відчувати ритм. Трохи пізніше
вони починають займатися з дитячим конструктором, складати розповіді,
прості вірші. З приходом в школу розширюються можливості залучення
дитини в ту чи іншу діяльність. Особлива роль тут належить різноманітним
гурткам.

Одне із завдань виховання – всестороній розвиток здібностей у всіх
дітей. Одностороннє, вузьке, однобічне виховання дітей, коли вони
проявляють яскраві здібності в якій-небудь одній області при глибоків
байдужості до всього іншого, неправильне. Звичайно, інтерес, пов’язаний
зі здібностями, повинен домінувати, але при цьому вчитель прагне до
всестроннього, гармонійного розвитку особистості дитини, підвищенню її
культури і розширення кругозору. Тільки такий розвиток забезпечить
повний розквіт здібностей.

Здібності розвиваються в тій діяльності, в якій вони находять
застосування. Дитина, яка не залучена ні до якої діяльності, не проявляє
здібностей. Проте не кожна діяльність, в яку залучають дитину,
автоматично формує і розвиває здібності до неї. Для того щоб діяльність
позитивно впливала на розвиток здібностей, вона повинна задовольняти
деякі умови.

По-перше, діяльність повинна викликати у дитини сильні, позитивні
емоції, задоволення. Дитина повинна відчувати почуття радісного
задоволення від діяльності, тоді у неї виникає бажання по особистій
ініціативі, без примусу займатися нею.

Оскільки здібності можуть принести плоди лише в тому випадку, коли вони
пов’язані з глибоким інтересом і схильністю до відповідної діяльності,
вчителю необхідно активно розвивати інтереси дітей, прагнучи до того,
щоб ці інтереси не носили поверхневого характеру, а були глибокими,
серйозними.

По-друге, діяльність дитини повинна бути творчою. Наприклад, для
розвитку літературних здібностей корисно постійно і систематично
вправлятися у написані розповідей і вірші, і в їх наступному детальному
аналізі в гуртку; корисні спеціальні екскурсії в природу.

По-третє, необхідно організувати діяльність дитини так, щоб вона
поставила перед собою ціль, яка б перевищувала її можливості. Особливо
потребують різноманітних творчих завдань діти з визначеними здібностями.

Розвитку здібностей дітей сприяють різні форми класної, позашкільної
роботи: математичної, технічної, біологічної, літературної, музичної,
художньої, до яких слід залучати молодших школярів. Наприклад, в
літературних гуртках практикуються випуск літературно-творчих журналів,
організація і проведення силами дітей літературно-творчих конкурсів,
вечорів, проводяться спеціальні вправи на опис предметів, по визначному
читанню.

В багатьох школах створені гуртки живої природи, створені спеціальні
приміщення, де діти у вільний час займаються моделюванням, столярною і
слюсарною справою, працюють з конструкторами. Необхідно розвивати нахил
до ручної праці, яка властива всім молодшим школярам. На уроках з праці
діти виготовляють вироби з дерева, картону, паперу, пластиліну,
проявляючи винахідливість, творчість. На цих уроках у дітей розвивається
вміння організувати свою діяльність.

Любов до праці можна викликати, опираючись на інтерес учнів до того чи
іншого предмету.

Для молодших школярів важливе значення має позитивний приклад,
наслідування ентузіазму батьків і вчителів, прославлених людей нашого
часу. Якщо дитина вдома бачить серйозне відношення до процесу і
результатів праці, вона і сама починає добросовісно працювати. Будь-які
труднощі, які зустрічаються учнями при досягненні тої чи іншої цілі в
трудовій чи навчальній діяльності повинні бути помічені дорослими.

Звично систематично працювати, строгий режим життя і навчання учнів в
сім’ї і школі в великій мірі сприяє формуванню загальних здібностей д о
навчання.

Виховання в учнів І-ІІ класів любові до праці починається з виховання в
них звички активно працювати на кожному уроці. Адже дуже багато дітей не
працюють активно на уроці, надіючись на те, що вони зможуть виконати чи
вивчити це завдання вдома. Деякі вчителі не слідкують за тим, щоб всі
учні були активні на уроці.

Радість корисної фізичної і розумової праці прискорює розвиток в учнів
загальних здібностей. Психолог К.С.Лейтес так описує дуже здібного
хлопчика Шуру: «Любов до праці, велика потреба в розумовій діяльності –
це основа, його особливість. Він не знає, що таке сум і, що таке лінь.
Шура вміє працювати в не дуже хороших умовах. Він може займатися і не
підніматися з місця протягом 3-4 годин».

Виховання здібностей у школярів невіддільне від завдання виховання і
формування особистості в цілому. Вміння працювати, здібність до праці в
учнів пов’язані з формуванням морального почуття.

Дуже часто здібність до навчання характеризується швидкістю засвоєння
навчального матеріалу. Тому багато вчителів флегматичних, повільно
засвоюючи навчальний матеріал учнів інколи відносять до числа нездібних
дітей, наносячи тим самим шкоду вихованню. Адже серед учнів, які
повільно засвоюють навчальний матеріал є багато здібних.

Можна говорити про різні рівні розвитку спеціальних здібностей у
молодших школярів.

1. Про здібності до малювання, до грамотного навчання, про здібності до
грамотної конструктивно технічної діяльності, до складання віршів.

2. Про високо розвинуті здібності в області музики, поезії, малювання,
техніки.

Перший рівень формування і розвитку здібностей у молодших школярів може
бути досягнутий при правильній організації навчально-виховного процесу в
школі.

Досліди Є.І.Ігнатьєва показали, що можливості навчання граматики і
прийомам творчого малювання надзвичайно великі в початкових класах. До 5
класу кожен учень може бути навчений основним правилом грамотного
відтворення і вільного вираження своїх думок в творчому малюнку.

Дуже рано виявляються у дітей здібності до музичної діяльності. Моцарт,
який виховувався у музичному середовищі, дуже рано став грати на
музичних інструментах; він в 3-4 роки почав складати простенькі п’єси.

Мендельсон почав складати музичні композиції у 5 років.

У процесі навчання і виховання вчителю слід цілеспрямовано розвивати
музичні здібності: музичний слух, почуття ритму, музичну пам’ять і,
найголовніше музикальність.

d

U

N

o

?????ується формувати і розвивати у взаємозв’язку і взаємозумовленості.
І лише в навчальних цілях їх можна розчленовувати. Найбільш
розповсюджений і дійовий метод розвитку слуху – це спів пісень, відомих
дитині, а також нових, вивчених на уроці. Але за неодмінної умови: вони
мають бути зручні за температурою і цінні за художньою якістю. Щоб спів
був виразним, а зміст пісні зрозумілим, спочатку вона декілька разів
демонструється вчителем, а потім виконується на інструменті, вивчається
текст хоча б одного куплета, аналізується зв’язок поетичного змісту з
музичним, звертається увага на особливості ритму, інтонації, засоби
музичної виразності, а після цього пропонується саме виконання учнями,
враховуючи анотацій ні зауваження вчителя. Далі пропонується цю пісню
сольфеджувати, тобто розучувати її зі складовими назвами нот.

Зустрічається й інша практика, коли вчитель, не усуваючи від хорового
співу дітей, що неправильно інтонують, рекомендує їм тільки прислухатися
до того, як співає клас у цілому. Цей прийом розрахований на те, щоб у
невстигаючих дітей під впливом співу їхніх ровесників розвинулися
музичні уявлення. Безсумнівно, що розвиток слухової уваги, слухового
приймання в цілому для виправлення у дітей «художнього звуку» має велике
значення, зокрема для створення у них чітких музичних слухових уявлень.
Але коли йдеться про вміння правильно співати, з усім класом, тобто про
набуття вокальних умінь, самих лише музичних слухових уявлень зовсім
недосить.

Досвід кращих учителів, які організовують спеціальні додаткові заняття з
«художниками», поряд з участю цих дітей на уроках музики є, на думку
вчених, найбільш правильним. Адже він ґрунтується на визначенні
здібностей до співу, на правильному розумінні процесу музично-вокального
розвитку дітей, на впевненості в тому, що всі діти можуть навчитись
правильно відтворювати мелодію в тон з класом у природному діапазоні
дитячого голосу.

Одним з перспективних засобів для подолання інтонаційних перешкод, а
також розвитку мелодичного слуху є гра в «луну». Вчитель голосом або ж
на інструменті виконує невеликі, але яскраві мелодичні розспівки, а учні
повторюють їх за ним. Звуковисотний слух найкраще піддається розвитку
при систематичній роботі над інтервалами – спеціально і в процесі
аналізу виконуваних пісень. Як тільки учні починають чисто інтонувати в
унісон, вчитель може співати із запізненням, створюючи канон. Наприклад,
народні пісні «Ой ходила дівчина бережком», «Ой ходить сон», «Котилася
торба», «Ой зелене жито», та ін. Таке виконання формує і розвиває
поліфонічний слух. У процесі виконання пісень з динамічними відтінками,
особливо контрастними і з певним характером і настроєм, у дітей
формується і розвивається темброво-динамічний слух. І, нарешті, під час
демонстрування голосом і на інструменті мажорних пісень у мінорі, а
мінорних у мажорі, порівняння, зіставлення їх за характером і настроєм,
у дітей починає формуватися і розвиватися ладовий і найважливіше –
внутрішній слух.

Слід у дітей розвивати музичну пам’ять. Розвиток музичної пам’яті
потрібно якнайтісніше пов’язувати з мислення, усвідомленістю своєї
діяльності і важливості запам’ятовування матеріалу, а також прагнути
залучати всі види пам’яті: слухову, рухову, логічну, емоційну, зорову.

Формування і розвиток музикальності як почуття ритму являє собою значну
складність для вчителя музики. Деякі педагоги вважають, що її взагалі не
можна розвинути – вона або є, або ж її немає. Подібне судження звільняє
таких педагогів від піклування про розвиток музикальності. Однак
практика переконує, що певні досягнення в цьому можливі.

Вчитель музики має систематично, усвідомлено і цілеспрямовано
удосконалювати слухове сприймання, образно-асоціативне мислення, почуття
ритмічної пульсації, емоційне переживання музики, всі види пам’яті,
тобто розвивати весь арсенал музичних здібностей молодших школярів. І
найсуттєвіше – розвиток музикальності у ході роботи над творами різних
форм, жанрів, стилів; у процесі активного слухання музики і спільного з
учителем судження про неї.

Щоб правильно оціниться і зрозуміти певним музичний твір, треба мати
добре натренований апарат сприймання. Ось чому так важливо залучати
школярів до багатства музики, постійно піклуватися про виховання в них
культури художнього її сприймання в усій складності і єдності
виражальних засобів. Тож після доко разового прослуховування твору дітям
пропонується визначити жанр, характер музики, темп, тембр. Перед другим
прослуховуванням їм слід запропонувати простежити, як розвивається
мелодія, який ритмічний малюнок твору, в якій формі він написаний.

Діти дуже цікавляться технікою. Основи технічної творчості закладаються
з дитинства, тому особливої уваги вони потребують від періодичного
шкільного навчання.

Працюючи над розвитком здібностей – до технічної діяльності, маємо
пам’ятати, що здібності тісно пов’язані з потребами, інтересами та
іншими мотивами діяльності школяра. Спроможність учня виконувати
будь-яку творчу роботу не існує поза зв’язком з тим, що його спонукає до
цього. Від сили спонукань до цього. Від сили спонукань значною мірою
залежить енергія і продуктивність творчої діяльності дитини. Для
успішного керівництва розвитком здібностей до технічної творчості учнів
1-4 класів, їх авторських умінь і навичок потрібно знати
індивідуально-психологічні особливості школярів, їх ставлення до
навчання, особливості їх навичок, знань, умінь, вольових якостей.

Вивчаючи технічні особливості учнів молодшого шкільного віку, класовод
має на меті визначити загальні шляхи і способи формування здібностей до
технічної творчості. Рухливість, допитливість, конкретність мислення,
велика вразливість – необхідні для розвитку здібностей до технічної
творчості.

У процесі роботи над розвитком здібностей до технічної творчості
необхідно враховувати не тільки підготовку класу, а й індивідуальні
особливості кожного школяра. Так, хто швидко виконує завдання слід
завантажувати додатково, надавати допомогу слабшим, частіше звертатися
до учнів, які мають нестійку увагу, недостатні вміння і навички.

Дітей молодшого шкільного віку необхідно вчити володіти інструментами,
знаряддями праці вивчати технічне мислення, вміння розв’язувати технічні
задачі.

Така підготовча робота з молодшими учнями приводить до того, що у
дітей-підлітків виявляються достатньо розвинуті технічні здібності.

В молодших школярів в сільській школі можна формувати здібності до
сільськогосподарської праці. Під керівництвом вчителя діти цього віку
вирощують нові сорти рослин, доглядають за домашніми тваринами.

В молодшому шкільному віці можуть зустрічатися учні з другим, більш
високим рівнем розвитку спеціальних здібностей. У цих учнів рано
формуються і розвиваються спеціальні здібності під впливом сприятливих
умов життя і загального формування особистості. До таких учнів необхідно
проявляти особливу увагу.

Випадки раннього прояву здібностей до математики описує Б.А.Крутецький.
Він розказує, що на математичні здібності Соні Лернер батьки вперше
звернули увагу, коли їй було 4 роки. Вона любила спостерігати, як
виконував завдання з математики її брат-учень 2 класу. В 4-5 років Соня
самостійно прийшла до поняття простого дробу. В 5-6 років помітили, що в
неї появилося поняття про невід’ємні числа. Її брат помилково записав
приклад і розгубився, коли йому прийшлось розв’язати: 28-36. Але це не
викликало труднощів для Соні «Це буде на 8 менше ніж ніщо» – сказала
дівчинка. В 11 років Соня вчилася в 6 класі і займалась математикою в
гуртку.

В.Лєбедєв в 5 років множив двоцифрові числа, в 6 років почав цікавитися
тригонометрією.

Ранні прояви здібностей у школярів часто бувають основою розвитку
великого таланту, але якщо виявлені здібності в майбутньому не
розвиваються, не виховуються, вони зникають. Нерідко ми бачимо дуже
здібних дітей-музикантів, дітей-художників в початковій школі, які в
старших класах стають середніми учнями. Це, найчастіше, результат
поганої педагогічної діяльності. У багатьох школярів здібності зникають
в результаті відсутності систематичного навчання і потрібного
керівництва зі сторони вчителів.

Здібності можуть проявлятися і формуватися протягом всього життя людини,
їх ніколи не пізно розвивати. Є багато випадків, коли здібності
виявляються у людей зрілого віку.

Крім того, слід пам’ятати, що спеціальні здібності у дітей часто
формуються цілими групами. Школярі, які добре малюють, можуть бути
здібні до музики чи до театрального мистецтва.

В початкових класах не слід намагатися розвивати здібності тільки до
однієї діяльності, важливо досягати багатостороннього розвитку дитини.

Окремі здібності людини ще не гарантують успішного виконання нею тяжкої
діяльності. Розвинуте у людини тонке сприймання форми і кольору ще не
робить її художником. Чудовий музичний слух ще не створює музиканта. Для
успішного оволодіння любою діяльністю необхідне поєднання окремих
здібностей, які об’єднуються в єдине ціле. В цьому синтезі окремі
здібності, звичайно, об’єднуються навколо визначеного особистого
навчання, свого роду центральної здібності.

Розрізняють здібності різного рівня – навчальні і творчі. Навчальні
здібності пов’язані з засвоєнням вже відомих способів виконання
діяльності, одержанням знань, умінь і навичок. Творчі здібності
пов’язані з утворенням нового, оригінального продукту, знаходячи нові
способи виконання діяльності. З цієї точки зору розрізняють здібності до
засвоєння, вивчення математики.

Загальні розумові здібності – це здібності, які необхідні для виконання
не однієї, а багатьох видів діяльності. До загальних розумових
здібностей відносяться, наприклад, такі якості розуму, як розумова
активність, критичність, систематичність, високий рівень
аналітико-синтетичної діяльності.

Успішне здійснення тої чи іншої діяльності залежить від поєднання
якостей особистості. Одні тільки здібності не можуть привести до великих
досягнень. Перш за все здібності тісно пов’язані з позитивним
відношенням до відповідної діяльності, інтересам до неї, нахилом
займатися нею.

Інтереси проявляються в бажанні до пізнання об’єкта. Нахил – бажання
виконувати відповідну діяльність. Інтереси і нахили особистості не
завжди співпадають. Можна цікавитися музикою і не мати нахилу нею
займатися. Можна цікавитися спортом і не мати нахилу займатися ним. Але
у здібних до певної діяльності дітей інтереси і нахили співпадають.

Інтереси і нахили до діяльності розвиваються з розвитком здібностей до
неї. Наприклад, інтерес і нахил учня до математики змушує його посильно
займатися цим предметом, що в свою чергу розвиває математичні здібності.
Математичні здібності, які розвиваються, забезпечують певні досягнення,
успіхи в області математики.

Для успіху в діяльності, крім присутності здібностей, інтересів і
нахилів потрібний ряд рис характеру, перш за все працьовитість,
організованість, цілеспрямованість, наполегливість. При відсутності цих
якостей здібності не приведуть до великих досягнень.

Під час проходження практики, я помітила, що у всіх дітей розвинуті
здібності до певної діяльності. Одні діти були здібні до музики, інші до
малювання, математики, технічної творчості, гуманітарних наук. Я
вирішила створити необхідні умови для розвитку здібностей у дітей.

З дітьми, у яких були здібності до музики ми створили музичний гурток.
Діти без труднощів відтворювали окремі звуки і мотиви. Для розвитку
слуху у дітей, я підбирала пісні, які були відомі дітям, а також нові.
Щоб зміст пісні був зрозумілим, спочатку я декілька разів демонструвала
пісню, виконувала на інструменті, вивчала з учнями текст хоча б одного
куплета поетичного змісту з музичним, звертала увагу на ритм, мелодію
пісні. А тоді пропонувала дітям сольфеджувати. Використовувала і інші
види роботи, які розвивають слух у дітей: голосом або на інструменті
виконувала декілька нот, а учні повинні були назвати їх і відтворити;
пропонувала пісні в мажорі і мінорі, а діти визначали лад пісні.

У дітей були розвинуті здібності до технічної творчості. З цими дітьми я
індивідуально працювала на уроках праці і в позаурочний час. Діти
виготовляли різноманітні вироби з дерева, картону, паперу. З великим
захопленням хлопці працювали з конструктором, а дівчата вишивали і
в’язали. Саме на цих заняттях виявляється винахідливість учнів, їхня
творчість.

Багато дітей гарно висловлювали свої думки в усній і письмові мові. Для
розвитку літературно-творчих здібностей у цих дітей, я використовувала
різні види роботи. Спочатку я пропонувала дітям не дуже складні
завдання: скласти розповідь, опис, простий вірш, продовжувати казку за
даним початком, проводили конкурси на краще читання вірша. Поступово я
ускладнювала завдання. Запропонувала випустити літературну газету,
літературно-творчий журнал. Діти з моєю допомогою проводили літературні
конкурси, вечори.

Отже, всі діти від народження є здібними. Вчителі і батьки повинні
помітити ці здібності і створити всі умови для їх розвитку. Виховуючи
здібності дітей, потрібно виховувати у них наполегливість в подоланні
труднощів, без якої будь-які здібності не дадуть результатів. Інколи
учень, який володіє хорошими здібностями, опускає руки при невдачах,
губить віру в свої сили. В таких випадках вчитель повинен підтримати
учня, помогти йому подолати труднощі.

Прагнучи розвинути здібності дітей, потрібно виховувати у них таку рису
характеру, як вимогливість до себе. Важливо формувати у дітей правильне
до своїх здібностей, успіхів. Не можна переконувати дитину в тому, що
вона є краща за інших, вихваляти її. Потрібно говорити дитині, що інші
діти тоже володіють здібностями, і якщо вона перевищує дітей в одному,
то вони її в іншому. Необхідно, щоб здібна дитина зрозуміла, що її
здібності не дають їй право ставити себе у якесь особливе положення у
відношенні до оточуючих. Навпаки, до неї ставляться більші вимоги, тому
що вона здібна.

Оскільки, здібності розвиваються в діяльності, то дитину з раннього віку
слід залучати до неї. Діяльність повинна викликати у дитини сильні,
позитивні емоції, задоволення. Дитина повинна відчувати почуття
радісного, тоді вона без примусу буде займатися нею.

У чому ж, за Сухомлинським, полягає методика розвитку дитячої
обдарованості. По-перше, це розвиток дискретної роботи мозку дитини,
здатності зосереджувати думку на одному об’єкті, миттєво переключати її
на інший. Парадокс цього методу в цьому, що чим більше перед малюнком
незрозумілого, чим більше вражає, дивує його, тим розумнішою стає
маленька людина.

По-друге, це творча праця дитини, половина створює щось сама і може при
цьому бачити результати своєї праці. Чим більше входить рука дитини у
взаємодію з природою, із суспільною працею, тим більше спостережливості,
допитливості, уваги, пильності, здатності досліджувати з’являється у
діяльності дитини. «Джерело, здібностей та обдаровань дітей, – пише
Сухомлинський у праці «Серце відаю дітям», – на кінчиках їхніх пальців.
Від пальців, образно кажучи, ідуть найтонші струмочки, які живлять
джерело творчої думки».

По-третє, це виховання «дорослості думки та зрілості духу» дитини. Дуже
важливо, щоб із вступом до школи діяльність дитини не перетворилося в
односторонню – виконавську. Потрібно, щоб її вчинками рухала впевненість
у тому, що вона сильна і що світ навколо неї населений безліччю істот,
значно слабших за неї, яких треба захищати і опікати.

По-четверте, це необхідність відкрити в кожній дитині її найсильнішу
сторону. «Знайти золоту жилку» і добитися, щоб дитина досягла успіху у
тій справі, котра найбільше розкриває її природні задатки.

По-п’яте, це створення таких умов, за яких у дитини щодня був би час для
заняття улюбленою працею.

Велике значення для дитячої обдарованості мають соціальні контакти, в
які вступає дитина з самого початку життя. Негайно після свого
народження дитина зустрічається з соціальним оточенням, яке складається
з її батьків. Саме батьки та батьківська педагогіка мають величезний
вплив на розвиток дитячої особистості, на формування її власної
Я-концепції, тобто системи уявлень про себе, на основі якої вона
взаємодіє з іншими людьми.

Перечитуючи роботи В.О.Сухомлинського, на сторінках яких він звертається
з порадами до батьків, виділяємо основні заповіді, керуючись якими можна
зберегти емоційну сприятливість дитячої душі, розвивати обдарованість і
в той же час виховувати дитину пристосованою до життя та відповідальною
за свої дії. «Материнська школа» повинна виховувати в дитині ніжне,
чутливе, чуйне серце. Щоб дитина пізнавала навколишній світ не тільки
розумом, а й серцем «Дбайте про багатство емоційних стосунків у сім’ї, –
пише Сухомлинський у роботі «Сто порад учителеві».

Слід сказати і про те, що, як свідчать численні інтерв’ю та спогади
відомих музикантів, математиків, олімпійців тощо, результати, яких вони
досягли, були б неможливі без активної підтримки з боку сім’ї. Та це й
зрозуміло, батьки повинні захищати свою дитину від негативного
соціального впливу, створювати умови для розвитку, бо саме тут, в сім’ї,
закладаються підвалини для майбутніх талантів. Але треба застерігати
батьків від таких негативних проявів батьківської любові, як любові –
замилування, деспотичної та любові-відкупу. У таких сім’ях діти живуть
серед людей і не знають людей, виростаючи «емоційними невігласами».

Слід зауважити, що, виховуючи обдаровану дитину, треба враховувати
особливості її розвитку. Наприклад розумовий розвиток таких дітей можна
значно перевищувати розвиток емоційний. Від цього Василь Олександрович
застерігав у відомі праці «Народження громадянина»: – Багатство
емоційного життя далеко не завжди перебуває у прямій залежності від
розумового розвитку, освіченості, знань. Гармонія освіченості і
емоційної культури – одне із найскладніших завдань виховної роботи…».
Дорослі не повинні ставити перед обдарованими дітьми нереальних завдань,
спираючись тільки на те, що вони не за віком розвинуті розумово. Вчителі
обдарованих дітей, мають використовувати до них індивідуальний підхід.
За словами Сухомлинського, мистецтво й майстерність навчання і виховання
полягає у тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй
радість успіху в розумовій праці. А це означає, що у навчанні має бути
індивідуалізація – і в змісті розумової праці, і в часі.

Одним з ефективних засобів розвитку дитячої обдарованості є рольова гра.

У своїй педагогічній діяльності В.О.Сухомлинським приділяв їй значну
роль і оцінив гру «як художню творчість, в якій розвиваються
індивідуальні особливості мислення, творчої уяви».

У процесі виховання людської особистості навколо неї діє багато
різноманітних сил, які так чи інакше впливають на її розвиток, у тому
числі і на розвиток обдарованості: сім’я, особа, педагога. Колектив,
особа вихованця, його духовне життя, інші сили, такі як, вулиця, друзі,
знайомі. Порівнюючи дитину з брилою мармуру, Сухомлинський бачив коло
неї дуже багато скульпторів, кожен з яких має за мету вирізати
скульптуру. Але не завжди ці скульптури діють, як злагоджений
симфонічний оркестр. Так, чи інакше, саме педагог має стати, за його
словами, «чутливим, мудрим, досвідченим, обережним і сміливим диригентом
цієї гармонії, гармонії творення людини».

Науковцями педагогічне спілкування визначається як професійне
спілкування вчителя з учнями, спрямоване на створення сприятливого
психологічного клімату. Сучасне розуміння цього питання передбачає
розгляд спілкування як діяльності.

Рівень спілкування педагога найперше зумовлюється його гуманістичною
спрямованістю, ставленням до дітей, до своєї педагогічної діяльності.

Гуманне педагогічне спілкування, що забезпечувало б розвиток творчих
здібностей, може відбуватися лише в середовищі, яке має сприятливий
вплив на всіх: дітей, батьків, учителів, а не в системі. Таке середовище
не перешкоджає постійному спілкуванню людей, дає змогу висловлювати свої
міркування.

Існування педагогічного середовища неможливе без повної довіри всіх
учасників спілкування без відвертості, щирості. Але ці якості не
виникають спонтанно, їх необхідно розвивати і в собі, і в дітях. У цьому
нам допомагає використання відповідних психологічних ігор та вправ,
спрямованих на формування потрібних якостей. Така робота починається з
першої зустрічі і продовжується упродовж усього процесу навчання. У всіх
психологічних іграх та вправах на рівних умовах бере участь і вчитель як
рівноправний учасник спілкування. Діти сперечаються, міркують, пишуть
твори, які читають уголос, малюють і виставляють на огляд свої малюнки.

Педагогічне середовище створює умови для природного життя людини,
зосередження, само заглиблення. Це підтримує в дитині бажання пізнавати
навколишній світ, заохочує природну допитливість, уможливлює сприйняття
всього незвичайного, дає змогу щоразу, стикаючись зі знайомим їй
питання, вивчити його самостійно, на більш високому рівні.

Відсутність кінцевої відповіді дає змогу вчителеві бути відвертим. Йому
не потрібно грати, аби зробити засвоєння матеріалу цікавішим. Він
справді зацікавлений, шукає можливої відповіді разом з ними. Тож,
мабуть, навчання у повному розумінні цього слова і можливе тільки за
наявності інтересу в самого педагога до порушеної проблеми. Вчитель бере
участь у всіх видах діяльності, висловлює свою думку. Розмаїття поглядів
дуже важливе. До того ж, у кожної дитини свій рівень розуміння, в
результаті чого відбувається взаємозбагачення учасників спілкування.
Важливим є той факт, що побудованим таким чином навчання сприяє розвитку
творчих здібностей. Це і написання творів, і малювання картин, складання
усних оповідань на основі свого малюнка, і створення музичних мелодій,
виконання різноманітних творчих завдань.

Здібності тісно пов’язані з іншими якостями особистості. Талановитість
людини значною мірою залежить від рівня розвитку її психічних процесів
(сприймань, пам’яті, мислення, мови, уяви, уваги, а також від багатьох
психічних властивостей (інтересів, нахилів). У розвитку окремих
здібностей вирішальну роль відіграє високий рівень відповідних
пізнавальних процесів. Так, для музиканта велике значення мають слухові,
для художника – зорові сприйняття. Інтенсивний розвиток більшості
процесів, властивостей особистості зумовлює загальну всебічну
обдарованість людини.

Розвиваючи свої здібності, людина повинна прагнути до того, щоб цей
розвиток не був самоціллю. Головне завдання полягає в тому, щоб бути
гідною людиною, корисним членом суспільства. Тому треба формувати
особистість, формувати її позитивні і моральні якості. Здібності – це
один лише бік особистості, одна із її психічних властивостей. Якщо
талановита людина морально нестійка, то вона не може вважатися
позитивною особистістю. Навпаки, обдаровані люди, які відзначаються
високим моральним рівнем і почуттями, принциповістю і сильною волею,
приносили і приносять велику користь суспільству.

Коменський вважав, що всі діти від природи є здібними і при вихованні
слід враховувати ці здібності.

Одне із завдань виховання – всесторонній розвиток дітей.

Здібності розвиваються в тій діяльності, в якій вони находять
застосування. Дитина, яка не залучена до діяльності – не проявляє
здібностей. Тому для того, щоб розвивати здібності дітей, необхідно
залучати дитину з раннього віку в доступні їй діяльності. З приходом в
школу розширюється можливості залучення дитини в ту чи іншу діяльність.
Особлива роль тут належить різноманітним гурткам. Розвитку здібностей
дітей сприяють різні форми класної, позашкільної роботи: математичної,
музичної, до якої слід залучати дітей.

У розвитку здібностей дітей велика роль належить вчителю і батькам.
Помітивши у дитини здібності до певно діяльності, вчитель повинен
повідомити про це батькам і створити в школі необхідні умови для
розвитку цих здібностей.

Розвиваючи здібності, потрібно виховувати у дітей наполегливість в
подоланні труднощів, без якої будь-які здібності не дадуть результатів.

Багато людей думають, що здібним все дається легко і просто, без
особливої праці. Але це не так. Для розвитку здібностей необхідне довге
навчання і велика праця. Як правило, здібності завжди поєднуються з
працьовитістю. Недаремно всі талановиті люди підкреслюють, що талант –
це праця помножена на терпіння, це нахил до праці.

Література.

Ботюк О.Ф. Деякі передумови розвитку здібностей молодших школярів до
технічної творчості // Початкова школа – 1996. –№4. –С.12-13.

Гокоболін Ф.Н. Психологія. –К., 1975. –240 с.

Дем’янчук О.Д. Розвиток музичних здібностей у молодших школярів //
Початкова школа. – 1995. -№4. –С.32-34.

Игнатьев Е.И. Психология. –М.: Просвещения, 1963. – 280 с.

Невчинова Т.І. Педагогічне спілкування як фактор розвитку творчих
здібностей // Початкова школа. – 1996. -№11. –С.44-47.

Крутенький В.А. Психология. –М.: Просвещение, 1988. – 298 с.

Адамів Г.С., Парасюк І.А. «Пізнай себе», – Броди – 2003. –С.50-57.

PAGE

PAGE 27

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020