.

Мале підприємництво: організація і проблеми становлення (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
9 4097
Скачать документ

Курсова робота

Мале підприємництво: організація і проблеми становлення

Зміст

І. Мале підприємництво в народногосподарському

комплексі України.

ІІ. Державна підтримка розвитку малого підприємництва.

ІІІ. Проблеми і шляхи розвитку малого підприємництва.

Список використаної літератури

І. Мале підприємництво в народногосподарському

комплексі України.

Питання розвитку малого підприємництва займає особливе місце в
комплексі проблем, що постають перед економікою України на шляху
формування і налагодження механізму ефективного функціонування ринкових
відносин.

По-перше, виходячи насамперед з того, яку питому вагу в обсязі
виробництва мале підприємництво займає в розвинутих країнах, ми схильні
вважати цей вид діяльності чи не найголовнішим (і найважливішим)
індикатором стану і динаміки розвитку ринкових відносин. Не випадково,
якщо задатися питанням прослідкувати еволюцію публікацій у вітчизняній
пресі на дану тематику, то з кожним наступним періодом приходить все
глибше усвідомлення всієї складності, багатогранності й взаємозалежності
проблем переходу до ринкових відносин, навіть абстрагуючись, у відомому
розумінні, від тієї спадщини, яка дісталася нам від колишнього СРСР в
усіх сферах життя.

По-друге, якщо в країнах з ринковою економікою процес становлення
малого підприємництва проходив в умовах відповідної адекватної, скажемо
навіть, природної реакції його безпосередніх суб’єктів на насущні
проблеми власне життя, в основі якої лежали насамперед матеріальні
мотиви, то в Україні цей процес йде “зверху”, шляхом прийняття
законодавчих та нормативних документів. У зв’язку з цим не можна не
погодитись з Т.С.Смовженко, яка вважає, що нам “потрібна нова ідеологія
управління процесами розвитку підприємництва.., притаманна ринковій
системі господарювання, в якій функції і завдання держави повинні
зміститись із переважно адміністративно-командних позицій на
обслуговуючі, основний зміст яких полягає у створенні умов, необхідних
для ефективного розвитку підприємницького сектора економіки в інтересах
держави і суспільства в цілому”[27, с.66]. Але на наш погляд, вихідною
передумовою переходу до нових форм управління, в т.ч. і в малому
підприємництві, є докорінна зміна форми власності на основні засоби
виробництва. По суті, без кардинальних зрушень в приватизаційних
процесах кількість прийнятих законодавчих та нормативних актів стосовно
малого підприємництва (як, втім, і будь-якої іншої сторони
функціонування економіки, наприклад, сільського господарства), може
зростати, в принципі, до безконечності, нівелюючись, в кінцевому
підсумку, до регламентації чи не щоденних наших питань.

По-третє, мале підприємництво є органічною складовою частиною
народногосподарського комплексу України, чи не визначальною рисою якого
є взаємозв’язок і взаємозалежність всіх його складових. Але, як свідчить
практичний досвід, при прийнятті тих чи інших рішень від цього досить
таки часто абстрагуються. Взяти хоча б такий приклад. Існуючий на
сьогоднішній день порядок оподаткування малих підприємств шляхом
застосування єдиного податку більш-менш відповідає як інтересам держави,
так і, в певній мірі, стимулює розвиток підприємницької діяльності в
Україні. Але в сьогоднішніх умовах дедалі актуальнішим стає питання
проведення пенсійної реформи, в зв’язку з чим при формуванні Пенсійного
фонду передбачається внесення суттєвих змін в його порядок. А це, в свою
чергу, неодмінно приведе до змін у відносинах підприємницьких структур з
державою, оскільки питома вага надходжень до вказаного фонду із податку
на малі підприємства досить-таки значна. У вітчизняній пресі вже можна
зустріти різноманітні прогнози, часто-густо песимістичні, стосовно
подальших перспектив розвитку малого підприємництва.

Ми зупинилися лише на найбільш важливих, на наш погляд, аспектах
становлення і функціонування малого підприємництва в Україні. Не менш
важливим видається і питання тієї ролі, яку відіграє цей вид діяльності
в житті нашої країни. На перший план, зокрема, виступає соціальний його
аспект. Не є таємницею, що реформування економіки супроводжується
суттєвим підвищенням рівня безробіття серед всіх верств населення,
падінням, виникненням значної заборгованості по виплаті заробітної
плати, виїздом громадян у пошуках засобів для існування за межі України
і т.д. В цих умовах роль малого підприємництва надзвичайно важлива. Хоча
б з таких причин. В малих підприємствах легше розкритися всім
можливостям співробітників, що має далеко не останнє значення насамперед
для молоді, тут, як правило, не існує якихось штучних бер’єрів на шляху
зростання заробітної плати, що, в свою чергу, служить процесу формування
активного середнього класу в нашому суспільстві, ослабленню майнової
диференціації, створенню передумов для розширення соціальної бази
економічних реформ і т.д.

Більш конкретну картину нашого сьогодення дають результати проведеного
автором статті аналізу розвитку малого підприємництва в
Івано-Франківській області за останні чотири роки.

Таблиця 1.

Місце малого підприємництва в економіці Прикарпаття

Показники 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р.

Питома вага МП в об’ємі виробництва

(робіт, послуг):

– промисловості

7,0

7,6

7,7

7,9

– сільського господарства 11,7 14,7 15,8 17,1

– будівництва 25,8 30,8 31,9 32,2

– торгівлі 45,0 31,3 31,2 27,7

– інших галузей 27,6 29,3 32,9 36,2

В цілому по народному господарстві краю

13,8

14,6

14,9

16,3

Динаміка розвитку малого підприємництва на Прикарпатті за останні 4 роки
характеризується рядом особливостей. Так, наприклад, якщо в структурі
виробництва області провідне місце займає промисловість (53,6 – 62,4 %),
то питома вага МП в цій сфері коливається в межах 21 – 30,4 %. Дуже
важливою є тенденція зростання обсягу виробництва МП в сільському
господарстві, що пов’язанао насамперед з розвитком фермерських
господарств. Аналогічна картина спостерігається і в будівництві. В той
же час в торгівлі має місце стійка тенденція до зниження питомої ваги як
в цілому по виробництву в області, так і серед МП. Більш детальна
інформація представлена в таблиці.

Таблиця 2

Структура виробництва на Прикарпатті (%)

Показники 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р.

Обсяг виробленої продукції (робіт, послуг), всього в області

100,0

100,0

100,0

100,0

всього на МП 100,0 100,0 100,0 100,0

в т.ч. за видами економічної діяльності:

промисловість, в цілому

53,6

60,7

62,2

62,4

в т.ч. на МП 21,0 27,4 28,3 30,4

сільське господарство, в цілому 9,4 8,6 7,1 7,0

в т.ч. на МП 6,3 6,8 8,2 8,7

будівництво в цілому 7,9 7,6 7,1 7,0

в т.ч. на МП 11,0 14,9 15,3 15,7

торгівля, в цілому 12,3 11,8 11,6 10,1

в т.ч. на МП 34,8 25,2 21,6 19,5

інші галузі, в цілому 16,8 11,3 12,0 13,5

в т.ч. на МП 26,9 25,7 26,6 25,7

Доречним, на наш погляд, є й приведення даних стосовно структури
зайнятих по основних видах господарської діяльності в краї.

Таблиця 3

Структура зайнятих в народногосподарському комплексі Прикарпаття (%)

Показники 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р.

Всього зайнятих в народному

господарстві області

100,0

100.0

100,0

100,0

Всього зайнятих у малому підприємництві 100,0 100,0 100,0 100,0

в т.ч. за видами економічної діяльності:

промисловість, в цілому

39,3

45,5

45,8

45,9

в т.ч. на МП 21,1 22,3 23,1 24,2

сільське господарство, в цілому 20,3 18,1 16,5 16,1

в т.ч. на МП 7,7 9,2 9,9 10,5

будівництво в цілому 9,3 8,9 8,8 8,7

в т.ч. на МП 10,7 11,1 11,3 12,2

торгівля, в цілому 14,4 14,1 14,1 13,4

в т.ч. на МП 38,8 33,7 30,4 26,8

інші галузі, в цілому 16,7 13,4 14,8 15,9

в т.ч. на МП 21,7 23,7 25,3 26,3

Як бачимо, в цілому відсутні істотні розбіжності між структурою об’єму
виробництва і структурою зайнятих в основних сферах господарської
діяльності в краї. Звертає на себе увагу хіба що більш високі темпи
зростання обсягу промислового виробництва у порівнянні з динамікою
структури зайнятих, ріст чисельності зайнятих на МП у сільському
господарстві і будівництві поряд із зменшенням питомої ваги зайнятих у
вказаних галузях в цілому і зауважена раніше тенденція ослаблення по
найважливіших показниках позицій торгівельних організацій.

ІІ. Державна підтримка розвитку малого підприємництва.

Науково-правові засади формування малого бізнесу в нашій країні були
закладені ще з ухваленням у 1991 р. Закону України “Про підприємства в
Україні”. Де вперше визначалися ознаки віднесення підприємств до
категорії малих за показником чисельності працюючих в окремих галузях
економіки. Так, у промисловості чисельність працюючих на новоствореному
чи діючому малому підприємстві не повинна була перевищувати 200 чол., а
в інших галузях виробничої сфери – не більше 50 чол., водночас малі
підприємства у науковій сфері та у сфері наукового обслуговування, мали
бути з чисельністю зайнятих не більше 100 чол., у галузях невиробничої
сфери – до 25 чол., а у роздрібній торгівлі – з чисельністю працюючих до
15 чол. [4].

У березні 1993 р. Кабінетом Міністрів України була схвалена Програма
державної підтримки підприємництва в Україні, яка розглядалась як
складова комплексу заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та
виходу україни з економічної кризи, а також входження у світові
господарські зв’язки. Основні заходи держави на підтримку розвитку
малого підприємництва здійснювалися згідно з Комплексним планом
реалізації вищезазначеної Програми (щоправда, такі комплексні плани було
розроблено лише у 1993 та 1994 рр., а вже на 1995-1996 рр. такий план не
був затверджений).

Основною метою Програми 1993 р. визначалась реалізація державної
політики щодо підтримки і захисту підприємництва, створення правових та
організаційно-економічних умов для його розвитку і формування механізму
державного регулювання й координації підприємницької діяльності. Проте,
з огляду на світовий досвід, таке правове забезпечення було недостатнім
для того, щоб створити необхідні умови для заснування та ефективного
функціонування малого бізнесу в Україні. Так, багато спеціалістів
визнають, що найважливішими напрямками успішного розвитку малого бізнесу
є насамперед: доступність освіти, професійної підготовки і підвищення
кваліфікації, оскільки більшість працюючих у малому бізнесі не мають
спеціальної освіти та підготовки; доступ до послуг з питань розвитку
підприємництва, до консалтингових послуг у зв’язку з необхідністю
розширення інформаційного забезпечення малих підприємств; розширення
співробітництва і обмін досвідом заради підвищення кваліфікаційного
рівня, а також доступ до фінансових систем та до міжнародних мереж з
метою вирішення проблем формування власних фінансових ресурсів.

Виходячи з цих вимог, можна стверджувати, що підтримка малого
підприємництва в Україні набула статусу державної підтримки лише з
ухваленням постановою Кабінету Міністрів України у квітні 1996 р.
Концепції державної політики розвитку малого підприємництва [10].
Найголовнішою передумовою ефективного розвитку малого підприємництва
Концепція визначала формування стабільної нормативно-правової бази.
Підкреслювалось, що законодавство у сфері малого бізнесу має становити
єдину правову систему і за взаємною узгодженістю норм, і за цілісністю
нормативного регулювання підприємницької діяльності. Розроблення нових
та удосконалених чинних на той період законодавчих актів, що регулювали
підприємницьку діяльність у малому бізнесі, повинно було сприяти
залученню до цього виду підприємницької діяльності широких верств
населення та стимулювати його розвиток, у тому числі шляхом створення
сприятливого податкового, цінового, інвестиційного, інноваційного
режимів та умов для проведення зовнішньоекономічної діяльності, а
головне – вдосконалювати та розвивати фінансову підтримку малого
підприємництва.

Серед основних напрямків державної підтримки та регулювання розвитку
малого бізнесу, розроблених у Концепції, можна виділити такі:

– удосконалення механізму сплати податків суб’єктами малого
підприємства переведенням юридичних осіб на єдиний сукупний податок,
обчислюваний за результатами фактичної діяльності і встановлення його
граничного розміру, а також запровадження системи патентів для фізичних
осіб, які займаються підприємницькою діяльністю;

– забезпечення умов для розвитку мережі фінансово-кредитних установ,
інвестиційних та інноваційних фондів; страхових організацій з метою
формування фінансових ресурсів малих підприємств;

– стимулювання експортної діяльності малих підприємств шляхом
організації пільгового кредитування експортної продукції; створення
сприятливих умов для страхування кредитів з експортних операцій;
запровадження митних пільг для експортної продукції з підвищеним
ступенем переробки;

– надання відповідних рекомендацій та необхідної інформації про
зовнішньоекономічну діяльність, зовнішні ринки, тенденції їхнього
розвитку, потенційне партнерство, а також проведення конференцій,
семінарів, консультацій для суб’єктів малого пфдприємництва з метою
забезпечення їх ефективної діяльності на зовнішніх ринках;

– стимулювання інноваційної діяльності малих підприємств та
забезпечення їх інформацією про новітню техніку і технологію через
надання консультацій та допомоги у проведенні досліджень і впровадженні
інновацій, а також створення мережі технопарків і технополісів;

– створення розвинутої системи інформаційного забезпечення та
інфраструктури, що підтримує діяльність малого підприємництва через
запровадження мережі регіональних інформаційно-аналітичних центрів;

– створення системи підготовки і перепідготовки кадрів для малого
бізнесу з використанням можливостей міжнародних організацій та фондів і
з урахуванням досвіду іноземних держав у питаннях підприємництва та
нлагоджування ділових контактів. Визначено також, що ці напрямки
стимулювання розвитку та забезпечення ефективної діяльності малих
підприємств, а також інші основні положення Концепції повинні
враховуватися державними органами управління при формуванні щорічних
державних і регіональних програм економічного та соціального розвитку.

Одним з механізмів підтримки малого підприємництва, а також вирішення
широкого кола проблем на шляху його розвитку стала державна Програма
розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 рр., розроблена
Міністерством економіки України відповідно до положень Концепції
державної політики розвитку малого підприємництва і затверджена
постановою Кабінету Міністрів України № 86 від 29 січня 1997 р. Метою
програми визначено забезпечення сталого розвитку малого підприємництва
як невід’ємного сектора ринкової економіки та головного чинника
створення нових робочих місць. Система програмних заходів Програми
розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 рр. включала
основні підрозділи, серед яких: формування правової бази з питань малого
підприємництва; фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;
матеріально-технічна та інноваційна підтримка малих підприємств; кадрове
і науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва;
організаційне забезпечення, міжнародна фінансова та технічна допомога у
сфері малого підприємництва.

З огляду на те, що становлення малого підприємництва в Україні, як і в
інших постсоціалістичних країнах – процес довготривалий, Концепцією
державної політики розвитку малого підприємництва встановлено три
основних його етапи.

На першому етапі в умовах обмежених інвестиційних ресурсів,
незацікавленості фінансової системи у довготерміновому кредитуванні та
відсутності інституційних інвесторів найактуальнішим визначено завдання
реалізації заходів, спрямованих на удосконалення нормативно-правової
бази, забезпечення інформаційних та консультаційних послуг, розвиток
мережі бізнес-інкубаторів, техно-парків тощо.

Другий етап пов’язаний з формуванням “критичної маси” (10-12 малих
підприємств на 1000 чол.) малого підприємництва в умовах переходу до
сталих ринкових відносин, коли утверджується вплив результатів
підприємницької діяльності на стан економіки, змінюється характер
податкової та кредитно-інвестиційної політики у напрямі активізації
продуктивної діяльності малих підприємств, забезпечується завдяки
високому рівню створеної інфраструктури вільний доступ до фінансових і
матеріальних ресурсів, розвивається система фінансових установ, що
обслуговують суб’єкти малого підприємництва.

Третій етап характеризується значним збільшенням обсягів виробництва
товарів і послуг, що надаються малими підприємствами, що діють та
розвиваються переважно за рахунок власних можливостей. Державна
підтримка і захист малого підприємництва повинна передбачати
забезпечення соціально-економічних і правових умов для їхньої ефективної
діяльності в ринковому середовищі.

Орієнтовно можна вважати, що нині Україна перебуває на першому етапі
становлення та розвитку малого підприємництва, оскільки незважаючи на
запровадження окремих нормативно-правових документів, у сфері малого
підприємництва визначається необхідність подальшого формування дієвої
нормативно-правової бази та забезпечення інфраструктури його розвитку.

Важливим кроком до вдосконалення систем легалізації підприємницької
діяльності є розробка ряду нормативно-правових документів щодо
ліцензування та патентування деяких видів підриємництва, створення
єдиної вертикальної структури органів ліцензування. Так, відовідно до
Указу Президента України від 7 лютого 1997 р. № 104/97 створено
Ліцензійну палату України, яка набула статусу центрального органу
виконавчої влади, визначено її функції. Указом також передбачено
створення представництв та підрозділів палати в обласних, міських,
м.Києва і Севастополя та районних держадміністраціях.

З метою проведення державної політики у підприємницькій діяльності, в
тому числі у малому бізнесі, Указом Президента України від 29 липня 1997
р. № 737/97 створено Державний Комітет з питань розвитку підприємництва
і визначено його завдання щодо підтримки підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 р. № 908
встановлено нові ставки збору за державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності. Громадяни-підприємці тепер сплачують 1,5, а
юридичні особи – 7 неоподатковуваних мінімумів громадян. Змінено також
розмір плати за видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію, а
також за внесення змін і доповнень до установчих документів.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 р. №
1018 створено Раду підприємців України, завдання якої полягає у
стимулюванні підприємницької діяльності, в тому числі малого бізнесу,
налагодженні ефективної співпраці суб’єктів підприємництва та їх
об’єднань з Кабінетом Міністрів та іншими органами виконавчої влади у
процесі здійснення державної стратегії розвитку підприємництва та
формування ринкової інфраструктури. Раді підприємців України доцільно
здійснювати свою діяльність на основі взаємодії з органами виконавчої
влади, підприємствами різних форм власності, а також громадськими
організаціями.

У грудні 1997 р. Верховна Рада України прийняла зміни та доповнення до
Закону України “Про підприємництво”, якими встановлено єдиний перелік
видів підприємницької діяльності що підлягають ліцензуванню. Їх
кількість скорочена з 112 до 41. Спрощено та впорядковано державну
реєстрацію та післяреєстраційні процедури. Встановлено, що у видачі
ліцензії може бути відмовлено тільки в разі виявлення недостовірних
даних у документаціях, поданих заявником, а також у виадку неможливості
здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних
умов. Термін дії ліцензії не може бути меншим ніж 3 роки, і може бути
продовженим на новий строк за заявою суб’єкта підприємницької
діяльності. Пропозиції державних органів щодо доцільності запровадження
або скасування ліцензування певних видів підприємницької діяльності
підлягають обов’язковій екпертизі, яка проводиться спеціально
уповноваженим органом.

Державна реєстрація підприємницької діяльності проводиться більше п’яти
робочих днів. Встановлено, що єдиним документом для відкриття
банківських рахунків і виготовлення печаток є свідоцтво про державну
реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та копія документа, який
підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

Серед створених в Україні нормативних положень на особливу увагу
заслуговує Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, виданий у червні
1999 року та Закон України “Про державну підтримку малого
підприємництва”, чинний з жовтня 2000 року. Так, зокрема, у виданому
Указі Президента України говориться: “Запровадити з 1 січня 1999 року
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для таких суб’єктів
малого підприємництва:

– фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без
створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових
відносинах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за рік не
перевищує 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) не перевищує 250 тис.грн.;

??§??

??????????§??

юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік
середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 10 осіб і обсяг
виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не
перевищує 250 тис.грн.

– …ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими
радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької
діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може
становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за один календарний
місяць.

– відділення Державного казначейства України… перераховують суми
єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету – 55 відсотків;

до Пенсійного фонду України – 40 відсотків;

на обов’язкове соціальне страхування – 5 відсотків.

– …ставка єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності –
юридичних осіб встановлюється в розмірі 6 відсотків обсягів виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

– відділення Державного казначейства України… перераховують суми
єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України – 20 відсотків;

до місцевого бюджету – 35 відсотків;

до Пенсійного фонду України – 40 відсотків;

на обов’язкове соціальне страхування – 5 відсотків.

– …суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є
платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів

підприємницької діяльності);

плати (податок) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов’язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання

автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на відрахування до Пенсійного фонду;

збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери
послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів…”

В законі України “Про державну підтримку малого підприємництва” вперше
законодавчо визначено “правові засади державної підтримки суб’єктів
малого підприємництва незалежно від форми власності з метою
якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для
розширення впровадження ринкових реформ в Україні”[2]. Тобто визначено
ключову роль розвитку малого підприємництва як чинника ринкових реформ.
Тут же зазначалося, що “Кабінет Міністрів України щорічно разом з
проектом Закону України про Державний бюджет України подає на розгляд
Верховної Ради України інформацію про стан виконання Національної
програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні та
обгрунтування виділення коштів на виконння заходів щодо реалізації
зазначеної Програми в наступному бюджетному році із зазначенням джерел
фінансування. Відбір проектів по реалізації Національної програми
сприяння розвитку малого підприємництва в Україні здійснюється на
конкурсних засадах. Положення про проведення конкурсів проектів
затверджується Кабінетом Міністрів України”. Таким чином, з’являється
можливість проконтролювати в цифрах і фактах виконання заходів за
попередній період та вплинути на пропозиції щодо плану заходів на
наступний період. Також реальною є можливість щодо запровадження певних
проектів по підтримці та розвитку малого підприємництва, які спільно
фінансувались би як державною владою, так і місцевою владою. В конкурсі
на виконання цих проектів можуть брати участь недержавні організації –
такі як об’єднання підприємців, профільні бізнес-асоціації, аналітичні
центри, “мозкові цнтри”, що працюють на розвиток підприємництва.

Для підвищення ефективності сприяння розвитку підприємницької
діяльності Верховною Радою України у 2000 р. ухвалено й Закон України
“Про Національну програму сприяння розвитку програми підприємництва”[1].
Основними завданнями вказаної програми є:

створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого
підприємництва;

створення належних умов розвитку малого підприємництва в регіонах;

сприяння створенню нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва;

підтримка ділової та інвестиційної активності, розвиток конкуренції на
ринку товарів та послуг;

залучення до підприємницької діяльності жінок, молоді, пенсіонерів та
інших верств населення;

активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, пошук нових
форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

формування регіональної інфраструктури розвитку та підтримки малого
підприємництва;

створення умов для розвитку малого підприємництва у виробничій сфері, у
тому числі на базі реструктуризованих підприємств.

Законом передбачено, що заходи з реалізації Національної програми
складаються на кожний наступний рік. Дія згаданого закону, а відповідно
і дія Національної програми, є необмеженими в часі. Коли зміниться стан
розвитку малого підприємництва та стратегічні завдання, тоді Верховна
Рада України повернеться до перегляду Національної програми. Проте
заходи мають динамічний характер – вже через рік можна оцінити, чи
виконані заходи попереднього року, як це вплинуло на підприємницьке
середовище, які заходи на наступний рік мають бути виконані для
просування за визначеними Національною програмою основними напрямками.

Отже, фактично саме через процес складання заходів, їхнє виконання та
оцінку ефективності й реалізуватиметься державна політика сприяння
розвитку малого підприємництва на час чинності Національної програми.

Зазначені законодавчі документи стали дієвим засобом у реалізації
основних положень Послання Президента України на 2000-2004 рр., які
передбачали низку додаткових заходів, спрямованих на стимулювання малого
підприємництва, зокрема, такі:

створення з участю держави кредитно-гарантійної установи стимулювання
малого підприємництва, механізмів іпотеки, пільгового кредитування,
новоутворених малих підприємств;

застосування механізмів пільгової оренди малими підприємствами
виробничої (у тому числі іноваційної) сфери вільних (незавантажених)
виробничих потужностей та обладнання державних підприємств;

залучення малих підприємств до участі у держзамовленнях, у тому числі
для потреб Збройних Сил та правоохоронних органів;

спрощення системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва;

державний захист малих підприємств від кримінального рекету і
бюрократичного тиску.

ІІІ. Проблеми і шляхи розвитку малого підприємництва.

Незважаючи на ряд прийнятих останнім часом вищими державними органами
державної влади і управлінських нормативних документів, розвиток малого
підприємництва в Україні здійснюється у не спрямованому макро- та
мікросередовищі, є багато проблем, які необхідно вирішувати на різних
рівнях. Значна кількість новостворених малих підприємств не може
розпочати свою роботу через відсутність достатнього статутного капіталу,
сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та
підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми
виробничого характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні
відповідної клієнтури.

Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі фактори,
як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання цін,
інфляція, низький рівень платоспроможності населення, корупція тощо.
Частка малих та середніх підприємств у валовому внутрішньому продукті
України становить лише 10 %, тоді як у країнах ринкової економіки 50-60
% [22].

Таблиця 4

Стан розвитку малого підприємництва в деяких країнах світу

Показники США Японія Велико-британія Італія Німеч-чина Франція Україна

Кількість МП, тис. 19300 6540 2630 3920 2290 1980 164

Кількість МП на

1 тис.осіб

населення 74,2 49,6 46 68 37 35 3

Зайняті на МП, млн.чол. 70,2 39,5 13,6 16,8 18,5 15,2 1,3

Частка МП у кількості зайнятих,% 54 78 49 73 46 54 8

Частина МП у ВВП 50-55 53-55 50-53 57-60 50-54 55-62 10

Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в
Україні є:

неоправдованість законодавства як з питань розвитку малого бізнесу, так
і підприємства в цілому;

високі податки, що змушує деяких суб’єктів малого бізнесу йти в тіньову
економіку;

недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих
підприємств;

відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо
підтримки малого бізнесу;

недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих
підприємств;

обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

відсутність стимулів для інвестицій;

психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових
перетвореннях серед окремих верств населення.

На наш погляд, основними напрямами дальшого розвитку малого
підприємництва в Україні у найближчій прспективі є: формування належної
законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу;
вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення
матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств;
інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання
зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого підприємництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва
передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення
свободи і захисту приватної власності; розробку дійових
законодавчо-нормативних атів, спрямованих на стимулювання малого
бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що
гальмують розвиток приватної ініціативи.

Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення
діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких
підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого
податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для
суб’єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного
регулювання та контролю підприємницької діяльності.

Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого
підприємництва. Державну політику щодо його фінансового забезпечення
слід проводити у напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних
установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку
товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і впровадження
системи стимулювання комерційних банків, які надавали б пільгові кредити
малим підприємствам. Доцільно активізувати діяльність Українського фонду
підтримки підприємництва, сприяти розвитку регіональних фондів
(відділень) для фінансової допомоги суб’єктам малого підприємництва;
розробити чіткий механізм направлення певної частини коштів, отриманих
від приватизації державного майна, на підтримку малих підприємств;
створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що надаються
фінансово-кредитними установами суб’єктам малого підприємництва, які
функціонують у пріоритетних напрямах господарської діяльності;
забезпечити сприятливі умови для розвитку такої перспективної форми
фінансування малого бізнесу як лізинг.

Прийняття Закону України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. створило
стартові умови для розвитку лізингових відносин у народному
господарстві, використання його переваг для малих підприємств, які
потребують переоснащення своїх виробництв, придбання сучасного дорогого
устаткування. Світовий досвід показує, що лізинг як форма інвестування
бізнесу забезпечує економію коштів, зменшує ступінь підприємницького
ризику, стимулює технологічне оновлення виробництва. Суб’єктам малого
підприємництва (лізингоодержувачам), які мають фінансові труднощі при
купівлі необхідного устаткування; надається реальна можливість отримати
його шляхом лізингу на вигідних умовах. Фінансове забезпечення розвитку
малого підприємництва може здійснюватися за рахунок коштів державного та
місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, приватних вітчизняних та
іноземних інвесторів. Крім того, для фінансування суб’єктів малого
підприємництва державним структурам; доцільно використати можливості
залучення коштів Світового Банку, Європейського Банку реконструкції і
розвитку, інших міжнародних фінансових організацій.

Одним із значущих напрямів розвитку малого підприємництва є
матеріально-технічна та інноваційна підтримка. Забезпечення сприятливих
матеріальних умов та інноваційного клімату для розвитку малих
підприємств передбачає: розробку та впровадження механізму передачі
малим підприємтвам виробничих площ і виробничих потужностей, у тому
числі тих, що вивільняються у процесі ліквідації або реорганізації
підприємств-банкрутів; формування розвинутого ринку нерухомості;
розробку механізму передачі малим підприємствам нових технологій, а
також обладнання, необхідного для здійснення бізнесу, на пільгових
умовах; розширення сфери надання робіт і поставок для державних потреб
сприяння забезпеченню їх матеріально-технічними й іншими ресурсами з
боку державних структур. Необхідними також є: використання можливостей
фінансового забезпечення малих підприємств, що здійснюють інноваційну
діяльність, впроваджують нові технології та інноваційні проекти за
рахунок Державного інноваційного фонду; сприяння створенню регіональних
інноваційних фондів; надання допомоги у проведенні наукових досліджень
та впровадженні прогресивних технологій; сприяння у пошуку замовників та
виконавців інноваційних проектів для суб’єктів малого підприємництва;
надання консультативних послуг у сфері інноваційних технологій.

Мале підприємництво не може успішно розвиватися без створення
розвинутої системи інформаційного обслуговування. Державну підтримку
суб’єктів малого підприємництва щодо цього доцільно здійснювати шляхом
створення розвинутої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських
фірм, підприємств з проведення маркетингових досліджень,
бізнес-інкубаторів, технопарків, регіональних інформаційно-аналітичних
центрів. Головними Завданнями регіональних інформаційно-аналітичних
центрів мають бути: забезпечення доступу підприємців до інформації
(правової, нормативно-довідкової, маркетингової, науково-технологічної,
комерційної) як у процесі створення, так і функціонування підприємств;
надання консультативних послуг з питань стану товарного ринку,
кон’юктурного аналізу, управління підприємством, підготовки кадрів;
складання інформації для органів державної влади про стан справ у сфері
малого підприємництва та тенденції його розвитку.

Такі регіональні інформаційно-аналітичні центри надалі інтегруються в
єдину, інформаційну систему. При використанні зазначених організаційних
структур має бути диференційований підхід в інформаційному
обслуговуванні суб’єктів малого підприємництва залежно від їх фінансових
можливостей, технічного забезпечення тощо.

Державна політика щодо кадрового забезпечення розвитку малого
підприємництва передбачає: організацію підготовки кадрів через мережу
центрів перепідготовки, курсів підвищення кваліфікації, стажування,
організацію навчання основам підприємництва у сфері державної освіти,
сприяння розробленню навчальних планів, програм, методичних посібників з
підприємницької діяльності, диференційованих за рівнем підготовки та
термінами навчання, стимулювання організації проведення наукових
досліджень, пов’язаних з проблемами розвитку малого підприємництва;
розширення можливостей використання державних телерадіоканалів для
навчання широких верств населення з питань теорії та практики
підприємництва, системи оподаткування; формування культури
підприємництва.

Систему підготовки і перепідготовки кадрів для роботи у сфері малого
бізнесу доцільно здійснювати шляхом налагодження ділових контактів з
навчальними закладами, використання можливостей залучення міжнародних
організацій та фондів з урахуванням передового досвіду іноземних держав
у питаннях розвитку підприємництва.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності малих форм господарювання
державна політика спрямовується на підвищення їх експортних можливостей,
розвиток торговельних, науково-технічних, виробничо-технологічних,
інформаційних відносин з іноземними партнерами по бізнесу, створення
сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій у вітчизняний
бізнес.

Малі підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, слід
стимулювати. Шляхом створення механізму пільгового кредитування
експортних операцій, надання допомоги для участі у міжнародних
виставках, ярмарках та презентаціях, організації системи страхування
кредитів для експортної діяльності. Державні структури мають надавати
необхідну інформацію про зовнішні ринки, тенденції їх розвитку,
потенціальних іноземних партнерів для укладання з ними контрактів, а
також проведення конференцій, семінарів, консультацій для суб’єктів
малого підприємництва, які бажають вийти з своєю продукцією на зовнішні
ринки.

Список використаної літератури.

Закон України “Про Національну програму сприяння розвитку малого
підприємництва в Україні” № 2157-ІІІ від 21.12.2000 р. // Юридичний
вісник України.-2000.- № 67.

Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” № 2063-ІІІ
від 19.10.2000 р. // Юридичний вісник України.- 2000.- № 53.

Закон України “Про підприємництво” (із змінами) № 736-ІІ від 3.04.1999р.
// Юридичний вісник України.- 1999.- № 24.

Закон України “Про підприємства в Україні” № 887-ХІІ від 27.03.1997 р.
// Юридичний вісник України.- 1991.- № 17.

“Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку
підприємницької діяльності” Указ Президента України № 906 від 15.07.2000
р. // Урядовий кур’єр.- 2000.- 25 липня.

“Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері
підприємництва” Указ Президента України № 64 від 4.02.2000 р. //
Урядовий кур’єр.- 2000.- 15 лютого.

“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва” Указ Президента України № 727/98 від 3.07.1998 р.
// Урядовий кур’єр.- 1998.- 7 липня.

“Про державну підтримку малого підприємництва” Указ Президента України №
456/98 від 12.05.1998 р. // Урядовий кур’єр.- 1998.- 16 травня.

“Про ліквідацію обмежень, що стримують розвиток підприємницької
діяльності” Указ Президента України № 79/98 від 3.02.1998 р. // Урядовий
кур’єр.- 1998.- 7 лютого.

“Про концепцію державної політики розвитку малого підприємництва”
Постанова Кабінету Міністрів України № 404 від 12.03.1996 р. // Урядовий
кур’єр.- 1996.- 25 березня.

Бабич Л.М. Науково-правові основи формування малого бізнесу в Україні
(Матеріали круглого столу: Національна академія управління 13.05.2002
р.) // Актуальні проблеми економіки.- 2002.- № 8.

Білик М.Д. Законодавча та фінансова підтримка малого бізнесу // Фінанси
України.- 2000.- № 2.

Білоус Г.М. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка
України.- 2000.- № 2.

Варналій З., Лукашенко А. Державна політика розвитку малого
підприємництва в Україні // Право України.- 1997.- № 5, 6.

Валик В.Ф. Становлення малого та середнього бізнесу в Україні і його
наслідки (Матеріали круглого столу: Національна академія управління
13.05.2002 р.) // Актуальні проблеми економіки.- 2002.- № 8.

Дьякон Ю. Ще раз про малий бізнес // Економіка України.- 2000.- № 7.

Жук О. Малий бізнес у світі та в Україні // Економіка України.- 1995.-
№7.

Карсєкін В. Мале підприємництво: проблеми і перспективи // Економіка
України.- 1995.- № 10.

Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка
України.- 1998.- № 1.

Кужель О. Мале підприємництво як протидія // Урядовий кур’єр.- 1999.- 11
серпня.

Кучеров А. Важливі напрями поліпшення використання потенціалу малого та
середнього бізнесу // Регіональна економіка.- 2000.- № 1.

Мазур О.Є. Напрями фінансової підтримки малого бізнесу // Фінанси
України.- 2001.- № 4.

Малі підприємства – важлива ланка господарства // Україна. Бізнес.-
1995.- 26 січня.

Малый бизнес в чиновничьей удавке. Как освободиться? (Беседа с
экономистом Ю.Ехануровым) // Киевские новости.- 1999.- 19 февраля.

Насікан Н. Розвиток малого бізнесу в Україні // Географія та основи
економіки в школі.- 2000.- № 2.

Попешко А. Чи буде державна підтримка малого і середнього підприємництва
дійовою? (Семінар “Державна підтримка малого і середнього
підприємництва” в м.Яремче Івано-Франківської області 4-5 грудня 1998
р.) // Право України.- 1999.- № 1.

Смовженко Т.С. Теоретичне обгрунтування державної політики сприяння
розвитку підприємництва в Україні // Регіональна економіка.- 2001.- № 4.

Труш І. Удосконалювати правове регулювання малого підприємництва //
Право України.- 1999.- № 5.

Труш І. Основні форми державної підтримки малого підприємництва //Право
України.- 1999.- № 3.

Шмаглій О. Малі підприємства: труднощі їх кількісного зростання //
Економіка України.- 1998.- № 5.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020