.

Загальні засади конституційного ладу України та його гарантії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
818 11463
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Загальні засади конституційного ладу України та його гарантії

ПЛАН

1. Поняття, суть і ознаки конституційного ладу України

2. Гарантування конституційного ладу безпосередньо Конституцією

1. Поняття, суть і ознаки конституційного ладу України

Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених
і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і
відповідно до неї. Що являє собою цей лад за своєю суттю, змістом і
формою (формами)?

За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип
конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства,
держави і права.

Нинішній конституційний лад України за своєю суттю є перехідним,
змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства,
держави та права, які поєднують риси різних соціально-економічних
формацій і відповідно різних типів держави і права.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені
і гарантовані Конституцією державний та суспільний лад, конституційний
статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя,
організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний
устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути
конституційно-правових відносин в Україні.

За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних
і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто
основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших
суб’єктів конституційно-правових відносин.

Насамперед конституційний лад опосередковує передбачену Конституцією
форму (форми) держави за характером державного устрою і державного
правління — і форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми
тощо).

Існуючий конституційний лад України, передбачений її Конституцією,
характеризується насамперед рядом загальних принципів, зокрема
суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю,
науковою обгрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним
характером, гарантованістю.

Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні,
встановленні конституційного ладу народом і можливості його зміни лише
волею народу. Право визначати й змінювати конституційний лад України,
зазначається у ст. 5 Конституції, належить виключно народові і не може
бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Оскільки конституційний лад як певний порядок встановлюється
Конституцією, то її прийняття вважається пріоритетним правом народу.

Нинішня Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені
Українського народу — громадян України всіх національностей. Верховна
Рада має право вносити зміни до більшості положень Конституції. Але
зміни до розділів Конституції, які стосуються основ конституційного ладу
— розділу І “Загальні засади”, розділу Ш “Вибори і референдуми” і
розділу XIII “Внесення змін до Конституції України” — здійснюється лише
з волі народу, зокрема, не менш як двома третинами від конституційного
складу Верховної Ради з наступним затвердженням законопроектів про ці
зміни всеукраїнським референдумом.

Суверенність конституційного ладу означає суверенітет народу і держави
(ст. 1, 5 Конституції). Відповідно до ст. 2 Конституції суверенітет
України поширюється на всю її територію. Україна є позаблоковою державою
й існування на її території іноземних військових баз не допускається.
Використання Існуючих військових баз на території України для
тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах
оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України,
ратифікованими Верховною Радою.

Демократизм конституційного ладу означає насамперед існування
необмеженої влади народу (як щодо належності її народу, так і щодо
здійснення її народом).

Відповідно до ст.5 Конституції народ визнається єдиним джерелом влади.
Він має право здійснювати цю владу як безпосередньо, шляхом виборів,
референдумів та в інших формах, так і через органи державної впади та
органи місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 15 Конституції
держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої
Конституцією і законами України.

Нинішній конституційний лад допускає існування місцевого самоврядування,
яке держава визнає й гарантує (ст. 7). Існування місцевого
самоврядування означає можливість безпосереднього здійснення влади як
усім народом, так і окремими спільностями громадян в особі
територіальних громад.

Основою й гарантом демократизму конституційного ладу є демократизм
Української держави та державних інститутів, передбачених Конституцією:
парламенту, судів та інших органів державної влади і державних
організацій.

Безпосереднім показником демократизму держави є, зокрема, й система
політичних прав і свобод громадян України (право на свободу об’єднання у
політичні партії та громадські організації, право брати участь в
управлінні державними справами та ін.).

Гуманізм консппуційного ладу полягає в закріпленні і гарантуванні
Конституцією такого порядку3 який ґрунтується на реальній і всебічній
повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи,
їх гарантуванні.

Відповідно до ст. 3 Конституції людина, її життя і здоров’я, честь і
гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою
соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є за
Констатацією головним обов’язком держави. Безпосереднім доказом цього є
те, що Конституція приділяє найбільше уваги серед всіх інститутів саме
особі: із 161 статті Конституції правам, свободам і обов’язкам людини і
громадянина присвячено 48 статей.

Найбільшу частину передбачених Конституцією прав і свобод складають
громадянські, соціальні та культурні права і свободи: право на життя
(ст. 27), право на повагу до гідності (ст. 28), право на свободу та
особисту недоторканність (ст. 29), право на працю (ст, 43), право на
відпочинок (ст. 45), право на соціальний захист (ст. 46), право на житло
(ст. 47), право на достатній життєвий рівень (ст 48), право на охорону
здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), право на
свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань
(ст. 34), право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35) тощо.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій
Конституцією національній, економічній, соціальній, культурній і
екологічній політиці держави.

Зокрема, відповідно до Конституції (ст. 11), держава сприяє консолідації
та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і
культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної
самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Україна дбає також про задоволення національно-культурних і мовних
потреб українців, які проживають за межами держави (ст. 12).

Конституцією передбачено як обов’язок держави гарантування екологічної
безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України,
подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, — збереження генофонду
Українського народу (ст. 16), що свідчить про винятковий гуманізм
держави і конституційного ладу України в цілому.

Важливою рисою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто
наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад кожної країни
— це офіційний державний і суспільний лад та офіційна система інших
суспільних відносин, проголошених і закріплених актом вищої юридичної
сили — конституцією.

Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім.,
реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на
момент прийняття відповідної конституції і на перспективу.

На жаль, певною мірою проблематичний характер мають, як показав час, і
деякі положення, закріплені в нинішній Конституції України, зокрема
положення про соціальний характер держави, соціальні права й свободи
людини і громадянина, соціальну спрямованість економіки тощо. Ці та ряд
інших положень Конституції є в цілому символічними або справляють
враження таких. Практично вони реалізуються тільки частково.

Іншим, не менш важливим принципом конституційного ладу є системність,
тобто послідовність, логічність, всебічність і повнота закріплення в
Конституції основних інститутів суспільства і держави.

Чинна Конституція закріпила всі основні інститути українського
суспільства і держави значно системніше, ніж усі попередні Конституції
України, разом узяті. Це стосується насамперед інституту влади, прав і
свобод людини і громадянина, органів державної влади й органів місцевого
самоврядування тощо.

Так, поряд з закріпленням статусу основного суб’єкта влади — народу, він
визнається єдиним джерелом влади, Конституція передбачила його право
здійснювати впаду як безпосередньо, так і через органи державної влади
або органи місцевого самоврядування (ст. 5), В Конституції визначені
основні форми безпосередньої демократії (вибори, референдуми),
передбачено здійснення державної впади шляхом її поділу на законодавчу,
виконавчу і судову та закріплена система місцевого самоврядування.

Теоретичні основи нової Конституції і передбаченого та гарантованого нею
конституційного ладу можна умовно поділити на три частини.

Першу частину складають надбання світової наукової конституційної думки,
зокрема теорії й ідеї та вчення про конституцію (конституціоналізм); про
права й свободи людини і громадянина; про суверенну, правову,
демократичну, соціальну державу; про форми безпосередньої демократії;
про парламентаризм; інститут глави держави; конституційне судочинство;
місцеве самоврядування тощо.

Другу частину теоретичних основ складають окремі надбання науки
радянського державного (конституційного) права, зокрема, вчення про роль
і значення держави й права, їх основні риси, про демократію і
законність, про права й обов’язки громадян, про політичну і економічну
системи, про ради як представницькі органи, про правосуддя та
прокуратуру тощо.

Третю частину теоретичних основ конституційного ладу складають надбання
української конституційної думки з часу проголошення незалежності
України. Це ідеї, концепції щодо України як суверенної, незалежної,
демократичної, соціальної, правової, унітарної держави, щодо форм
держави за характером правління і характером державного устрою, щодо
громадянства України, державної мови, Збройних Сил, державних символів
та інших атрибутів держави, системи прав і свобод людини й громадянина
та їх гарантій, виборів і референдумів, системи органів державної влади
України та системи місцевого самоврядування в Україні тощо.

Важливим принципом конституційного ладу України є також наступність,
акумулювання того позитивного, що було в українському державотворенні, в
державному і суспільному ладі України в минулому, в тому числі в
далекому минулому. Це випливає як з Преамбули Конституції, так і з її
змісту, зокрема положень щодо характеристики нашої держави, державних
символів, прав та свобод людини і громадянина, форм прямого
народовладдя, місцевого самоврядування та інших інститутів, які були
характерні для України в минулому або передбачались і закріплювались її
попередніми конституціями, починаючи з Конституції гетьмана Пилипа
Орлика (1710 р.).

Однією з істотних рис чинного консппуційного ладу України є те, що він
містить елементи програмного характеру щодо розвитку держави,
суспільства та їх окремих інститутів.

Конституція, проголошуючи нашу державу суверенною і незалежною,
демократичною, соціальною, правовою, не лише закріплює досягнуте,
реальне в її функціонуванні і розвитку, а й визначає напрями її
подальшого розвитку, її перспективу. Це стосується, зокрема,
соціального, правового характеру держави, якою вона має ставати, системи
передбачених і закріплених Конституцією соціальних і культурних прав та
свобод людини і громадянина, що лише з часом можуть бути реалізовані.

Програмний характер певною мірою мають положення щодо політичного,
економічного й ідеологічного множинства суспільства (плюралізму від
лат. Pluralis – множинний), щодо місцевого самоврядування тощо.

Поряд з цими загальними принципами конституційному ладу України властиві
деякі особливості, зокрема принципи

– здійснення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу
і судову;

– верховенства права;

– прямої дії норм Конституції;

– визнання й гарантування місцевого самоврядування;

– судового захисту прав і свобод людини і громадянина;

– органічності міжнародних договорів щодо національного законодавства
України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою; єдиного
громадянства;

– єдиної державної мови;

– цілісності і недоторканності території України;

– непорушності права приватної власності, пріоритетності права власності
українського народу на природні ресурси;

– захисту прав усіх суб’єктів права власності;

– свободи інформації;

– недопустимості використання Збройних Сил, інших військових формувань
для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення
конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх
діяльності;

– адміністративної автономії окремих адміністративно-територіальних
одиниць (Автономна Республіка Крим) тощо,

Гарантії конституційного ладу України

Конституційний лад кожної країни зберігає свою непорушність і належним
чином функціонує і розвивається лише тоді, коли він має надійні
відповідні гарантії (нормативно-правові, організаційно-правові та ін.).
Вони передбачаються й закріплюються, як правило, конституціями і
законами.

Закономірно, що Конституція України передбачила і закріпила відносно
цілісну систему гарантій конституційного ладу.

Основними з них є:

— народ України;

— Конституція і закони;

— Українська держава в цілому і в особі її спеціалізованих інститутів
(організацій, служб);

— Верховна Рада України;

— Президент України;

— Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади;

— Конституційний Суд України;

— суди загальної юрисдикції і прокуратура,

— політичні партії і громадські організації;

— засоби масової інформації;

— територіальні громади та органи місцевого самоврядування;

— міжнародні організації.

Тобто, гарантами конституційного ладу є практично всі основні суб’єкти
конституційно-правових відносин та інші елементи цих відносин.

Названі гаранти, переважно, є загальними для всього конституційного
ладу. Поряд з ними Конституцією передбачаються гарантії для окремих
інститутів конституційного ладу, насамперед державного і суспільного
ладу, прав і свобод людини і громадянина тощо.

Пріоритетне місце в гарантуванні конституційного ладу відводиться народу
України. За Конституцією народ України є носієм суверенітету і єдиним
джерелом влади та має виключне право визначати й змінювати
конституційний лад в Україні (ст. 5).

Звичайно, визначення і зміна конституційного ладу здійснюється9 як
правило, не довільно, а у визначених Конституцією і законами формах,
зокрема, шляхом виборів, референдумів тощо.

Виключно всеукраїнським референдумом, наприклад, вирішується питання про
зміну території України (ст. 73).

Право народу визначати і змінювати конституційний лад не може бути
узурповане державою, тобто самостійно привласнене нею, її органами або
посадовими особами (ст. 5).

Відповідно до Конституції, справою всього українського народу є захист
суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної й
інформаційної безпеки (ст. 17),

Чільне місце серед гарантій конституційного ладу посідають
нормативно-правові гарантії і насамперед норми самої Конституції.

2. Гарантування конституційного ладу безпосередньо Конституцією полягає
у встановленні нею свого власного статусу — статусу Конституції і
відповідних статусів тих інститутів, які вона закріплює, у забезпеченні
нею власної стабільності — обмеженні можливостей внесення до неї змін і
доповнень, — а також у регулюванні нею порядку визначення,
функціонування, охорони й зміни конституційного ладу.

Зокрема, в Конституції зазначається, що правовий порядок в Україні
грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений
робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19).

Одночасно в Конституції зазначається, що органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти
лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й
законами України.

Особливо жорсткі умови порядку внесення змін до тих частин і положень
Конституції, які стосуються основ конституційного ладу. Зокрема, згідно
із ст. 156 Конституції, законопроект про внесення змін до розділу І
“Загальні засади” чи розділу ІІІ “Вибори. Референдум” і розділу ХШ
“Внесення змін до Конституції України” подається до Верховної Ради
Президентом або не менш як двома третинами від конституційного складу
Верховної Ради і за умови його прийняття не менш як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради затверджується всеукраїнським
референдумом, який призначається Президентом (ст. 156), При цьому
повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, Ш і ХШ
цієї Конституції з одного і того самого питання можливе лише до
Верховної Ради наступного скликання.

Деякі положення Конституції взагалі не можуть бути змінені. Відповідно
до ст. 157 Констатація не може бути змінена, якщо зміни передбачають
скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або вони
спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної
цілісності України. Також Конституція не може бути змінена в умовах
воєнного чи надзвичайного стану (ст. 157).

Важлива роль у гарантуванні конституційного ладу належить, поряд з
Конституцією, конституційному законодавству (законам про вибори,
референдуми, політичні парта та інші об’єднання, про органи державної
впади, про територіальний устрій тощо), а також іншим галузям
законодавства, зокрема адміністративному, кримінальному, інформаційному,
митному, військовому, а також іншим нормативно-правовим актам.

В умовах правової держави, яка ґрунтується на принципі верховенства
права, конституційне законодавство є надійним гарантом конституційного
ладу.

Основним гарантом конституційного ладу є, звичайно, держава — як в
цілому, безпосередньо, так і в особі її відповідних інститутів:
внутрішніх справ, закордонних справ, Збройних Сил України тощо.

Відповідно до чинної Конституції (ст. 17), захист суверенітету і
територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та
інформаційної безпеки покладається насамперед на державу. Ці напрями
діяльності держави є найважливішими її функціями (ст. 17).

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і
недоторканності безпосередньо покладаються на Збройні Сили, Забезпечення
державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на
відповідні військові формування та правоохоронні органи держави,
організація і порядок діяльності яких визначаються законом (ст. 17). При
цьому зазначається, що Збройні Сили України та інші військові формування
не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з
метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи
перешкоджання їх діяльності (ст. 17).

Значна роль в гарантуванні конституційного ладу відводиться Основним
Законом органам державної влади. Пріоритетна роль серед них належить
парламенту — Верховній Раді.

За чинною Конституцією, Верховна Рада вносить зміни до Конституції;

призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну території
України;

приймає закони;

визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики;

затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного,
соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього
середовища;

призначає вибори Президента;

заслуховує щорічні та позачергові постання Президента про внутрішнє і
зовнішнє становище України;

оголошує за поданням Президента стан війни й укладання миру, схвалює
рішення Президента про використання Збройних Сил та інших військових
формувань в разі збройної агресії проти України;

затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції Збройних
Сил, Служби безпеки України, інших створених за законом .військових
формувань, а також Міністерства внутрішніх справ;

надає у встановлений законом строк згоду на обов’язковість міжнародних
договорів України та денонсує міжнародні договори України (ст. 85) тощо.

Звичайно, пріоритетна роль Верховної Ради у гарантуванні конституційного
ладу випливає насамперед з її головної функції, а саме — законодавчої
функції.

Адже, за Конституцією, лише законами України визначаються:

організація і проведення виборів та референдумів;

засади утворення й діяльності політичних партій, інших об’єднань
громадян, засобів масової інформації;

засади зовнішніх зносин, зовнішньополітичної діяльності, митної справи;
основи національної безпеки, організації Збройних Сил і забезпечення
громадського порядку;

територіальний устрій України; правовий режим державного кордону;

статус столиці України;

спеціальний статус інших міст;

правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної
ситуації, а також статус органів державної влади й місцевого
самоврядування.

Зокрема, виключно законами України визначаються організація і порядок
діяльності Верховної Ради, статус народного депутата;

організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної
служби, організація державної статистики й інформатики;

судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів
дізнання й слідства, а також діяння, які є злочинами, адміністративними
й іншими правопорушеннями, та відповідальність за них і засади
цивільно-правової відповідальності.

Поряд з парламентом, самостійними, хоча і не основними, гарантами
конституційного ладу є парламентарії — народні депутати. Про це
свідчить, зокрема, присяга, яку приносять перед вступом на посаду
народні депутати. Вона має такий зміст: “Присягаю на вірність Україні.
Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність
України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції та законів України, виконувати свої
обов’язки в інтересах усіх співвітчизників. Тобто, народний депутат
сприяє здійсненню Верховною Радою функцій гаранта конституційного ладу,
а також сам їх здійснює

Головна роль серед органів державної влади у гарантуванні
конституційного ладу належить Президенту. За своїм статусом, визначеним
Конституцією, Президент є гарантом державного суверенітету,
територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та
свобод людини і громадянина (ст. 102). Він забезпечує державну
незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює керівництво
зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає
міжнародні договори України, призначає всеукраїнський референдум щодо
змін Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною
ініціативою;

призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені
Конституцією, припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом
тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть
розпочатися;

призначає за згодою Верховної Ради та припиняє повноваження
Прем’єр-міністра України і приймає рішення про його відставку;

є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил,
інших військових формувань;

здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони країни;

очолює Раду національної безпеки і оборони;

приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову
мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її
місцевостях в разі загрози нападу, небезпеки державної незалежності
України (ст. 106).

Ці повноваження Президента мають вирішальне значення у гарантуванні
конституційного ладу.

Важлива роль як гаранта державного і суспільного ладу належить Кабінету
Міністрів, міністерствам та іншим центральним органам державної
виконавчої влади.

Зокрема, Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну
самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики
держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента;
розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного,
науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; здійснює
заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки
України, громадського порядку, боротьбі зі злочинністю; організовує й
забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної
справи (ст. 116).

Слід зазначити, що відповідно до Закону України “ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ”
(введено в дію Постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 р. N
3724-XII), державні службовці є самостійними гарантами конституційного
ладу, оскільки вони, зокрема, складають відповідну присягу і самостійно
відповідають за здійснення своїх функцій та повноважень, поряд з
органами державної влади та в межах цих повноважень беруть участь у
здійсненні функцій гарантування конституційного ладу, властивих
відповідним органам державної влади.

Виключно важливими у справі гарантування конституційного ладу є функції
і повноваження Конституційного Суду. Він, за Конституцією (ст. 147),
вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів
Конституції і дає офіційне тлумачення Конституції, законів та інших
правових актів Верховної Ради в частині, що стосується конституційного
ладу України.

Значна роль у гарантуванні конституційного ладу належить органам
правосуддя при розгляді кримінальних справ про злочини проти
конституційного ладу, а також прокуратурі і адвокатурі.

Але не тільки державні інститути є гарантами конституційного ладу.
Надзвичайно важлива роль у здійсненні відповідних функцій належить
політичним партіям, засобам масової інформації, політичній, економічній,
соціальній і культурній системам нашого суспільства.

Так, відповідно до Конституції та Закону України (від 5 квітня 2001 р. N
2365-III) “Про політичні партії в Україні”, політичні партії в Україні
сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь
у виборах. В силу важливої політичної ролі партій членами політичних
партій можуть бути лише громадяни України, які відповідно до Конституції
України мають право голосу на виборах (ст. 36).

Разом з тим утворення і діяльність політичних партій та громадських
організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію
незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом,
порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її
безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни,
насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі,
посягання на права і свободи людини, здоров’я населення забороняється
(ст 37).

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих
формувань (ст. 37).

Конституція опосередковано визнає суб’єктами гарантування
конституційного ладу також засоби масової інформації та інші мережі,
системи і засоби інформації.

Зокрема, гарантується право на інформацію, тобто право кожного вільно
збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно,
письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Конституція містить
положення, за якими здійснення цих прав може бути обмежене законом в
інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або
громадського порядку з метою запобігання заворушенням або злочинам, для
охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших людей, для
запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно або для
підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34).

Певну роль у гарантуванні конституційного ладу України, зокрема
державного ладу, можуть відігравати за її згодою міжнародні організації
(наприклад, ООН) та інші держави.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020