РЕФЕРАТ
На тему:
Основні методи адміністративної діяльності органів внутрішніх справ
”Метод” як поняття – це прийом, спосіб дії, характер волевиявлення.
Метод же управління – це спосіб впливу керуючого суб’єкта на поведінку
об’єкта управління, яким може бути фізична особа (група осіб) або
відповідні відносини.
Під методом адміністративної діяльності органів внутрішніх справ слід
розуміти цілеспрямований спосіб поведінки, набір дій та засобів, які
повторюються і ведуть до вирішення завдань по охороні громадського
порядку та громадської безпеки.
Адміністративна діяльність міліції здійснюється методами переконання та
примусу, які найпослідовніше відбиваються через механізм прав та
обов’язків. Ці методи використовуються у всіх сферах, галузях, на всіх
рівнях діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ.
Переконання становить комплекс виховних, роз’яснювальних та
заохочувальних засобів, які здійснюються з метою підвищення
організованості, дисципліни громадян, добровільного виконання ними
законів. Саме переконання формує правосвідомість, внутрішню готовність
до прийняття й виконання загальнообов’язкових правил.
В адміністративній діяльності органів внутрішніх справ переконання
спрямоване на виховання у громадян внутрішньої потреби й стійкості
звички правомірної поведінки, попередження антигромадських, протиправних
вчинків, на позитивний вплив щодо правопорушника. Переконання передує
примусові, який застосовується до громадян, не здатних скеровувати свою
поведінку у відповідності з державною волею. Переконання також
супроводжує заходи примусу, переплітається з ними, вирішує загальне
завдання, що полягає у вихованні почуття обов’язку та відповідальності
перед трудовим колективом, суспільством, державою.
Адміністративний примус – різновид державного примусу, який за своєю
суттю є втручанням у сферу правових інтересів правопорушника, інших
суб’єктів права, включає заходи припинення адміністративних
правопорушень, адміністративного попередження та адміністративного
стягнення.
Примусовий вплив може виявлятися у фізичному впливі, у чисто примусових
діях або психічному впливі, тобто спонуканні до певних дій, бажаної
поведінки.
Активно використовуються в діяльності органів внутрішніх справ
адміністративний та економічний методи.
Адміністративний метод переважно пов’язаний з адміністративно-правовою
формою діяльності, якою є правові акти управління,
організаційно-розпорядчі заходи, засоби стимулювання і правового
примусу, контроль тощо.
Цей метод дає однозначне вирішення відповідної управлінської ситуації,
має обов’язкову силу для адресата й виключає альтернативу в обранні
способів дії. Адміністративні акти – основний інструмент цього методу.
Вони мають обов’язковий характер для виконавців, а їх невиконання тягне
за собою юридичну відповідальність.
Адміністративному методу притаманні певні ознаки, передусім – це
централізація, єдиноначальність, субординація, ієрархічність,
імперативність тощо, які за певних умов та при відповідному ступені
юридичного оформлення набувають значення самостійно діючих методів
адміністративної діяльності міліції.
Економічний метод адміністративної діяльності органів внутрішніх справ
не передбачає “адміністрування”, проте, як такий, що використовується
державним органом, набуває обов’язкового характеру. Наслідки невиконання
виявляються у матеріальних збитках, упущеній вигоді, грошових
компенсаціях і та. ін.
В адміністративній діяльності органів внутрішніх справ використовуються
також методи субординації та координації. Субординація – це службове
підпорядкування молодшого за посадою старшому. Ці відносини
вертикального типу спираються на правовий порядок і виявляються у
правових актах управління або усних розпорядженнях керівників та
відповідних діях підпорядкованих їм осіб.
Особливість методу – повний контроль керівником підрозділу дій
підпорядкованих працівників. Методу субординації в діяльності органів
внутрішніх справ здебільшого відповідає авторитарний стиль керівництва.
Його прояви: жорстока підпорядкованість владі керівника, схильність до
прийняття одноосібних рішень, які доводяться до підлеглих у вигляді
чітких зрозумілих команд.
Субординація – це домінуючий метод в діяльності міліції. Його значення
не слід применшувати, оскільки на багатьох ділянках органів внутрішніх
справ субординаційні відносини мають забезпечити стабільність,
ритмічність, ефективність праці.
В діяльності органів внутрішніх справ великого значення набуває метод
координації, який відкриває можливість для взаємодії підрозділів, служб,
делегування повноважень від керівника до виконавців і розвитку на цій
основі саморегулювання, взаємоконтролю, взаємоінформації,
взаємодопомоги.
При цьому методові характер дій керівника нагадує “диспетчерування”,
тобто коригування дій підлеглих. Особливо не проявляється при проведенні
операцій, рейдів, в яких задіяні працівники різних підрозділів і служб
органів внутрішніх справ.
Застосування методу координації в адміністративній діяльності міліції
здійснюється на підставі планування, прогнозування та моделювання
можливої ситуації, чіткого розмежування функцій служб і підрозділів, їх
керівників і підлеглих.
Порушення громадського порядку вимагають від працівників міліції вжиття
необхідних заходів адміністративного примусу для попередження або
припинення протиправних дій, покарання осіб, які вчиняють
адміністративні проступки.
Аналіз законодавства, яке регламентує діяльність міліції у сфері охорони
громадського порядку та громадської безпеки, дозволяє виділити два
основних напрямки цієї діяльності.
По-перше, захист встановленого громадського порядку, життя і здоров’я
громадян від небезпечних посягань, тобто попередження й припинення
злочинів та інших суспільно небезпечних діянь, запобігання шкідливих для
життя і здоров’я людей наслідків. Так, Закон України “Про
адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі”
передбачає, що адміністративний нагляд установлюється з метою
запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць
позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них. Попереджувальний
характер носить також вилучення вогнепальної зброї в осіб, які
систематично порушують громадський порядок, зловживають спиртними
напоями або є психічно хворими.
Друге призначення закріплено в нормах законодавства про адміністративні
правопорушення. Згідно зі ст.23 КпАП України, адміністративне стягнення
є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка
вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, а
також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,
так і іншими особами. Таким чином, основне призначення цих заходів –
попередження й припинення адміністративних правопорушень, забезпечення
притягнення винних до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, можна виділити три групи заходів адміністративного
примусу:
адміністративно-попереджувальні заходи;
заходи адміністративного припинення;
адміністративні стягнення.
Адміністративно-попереджувальні заходи застосовуються при наявності
особливих умов (стихійне лихо, пожежа, епідемія, епізотія, аварія,
розшук злочинця І та ін.) з метою попередження правопорушень та
забезпечення громадської безпеки. До них, зокрема, належать
адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення
волі; перевірка документів; офіційне попередження про неприпустимість
антигромадської поведінки; особистий огляд, огляд речей, ручної кладі,
багажу, знарядь полювання й лову риби, транспортних засобів та Інших
предметів тощо.
Підставою для застосування заходів цього виду є настання передбачених
законом умов, при яких може виникнути загроза нормальному розвитку
суспільних відносин або життю (здоров’ю), а також правам громадян
(наприклад, загроза проносу в літак зброї, яка може бути застосована для
нападу на екіпаж).
Таким чином, застосування цих заходів не пов’язано безпосередньо із
вчиненням правопорушення й переслідує мету не допустити його, а також
попередити можливе настання шкідливих наслідків.
До другої групи належать заходи адміністративного припинення, які
передбачають примусове припинення протиправних дій (діяльності)
громадян, посадових осіб, установ, організацій, підприємств. До них,
зокрема, належать адміністративне затримання; вилучення речей і
документів, що є знаряддям або безперечним об’єктом правопорушення;
відсторонення водіїв транспортних засобів, якщо вони перебувають у стані
сп’яніння, від керування цими засобами; доставлення в медичний
витверезник; затримання осіб, які займаються бродяжництвом тощо. До цієї
групи входять також заходи фізичного впливу на правопорушника
(застосування наручників, прийомів самбо, спеціальних засобів, а також
крайнього заходу вогнепальної зброї).
Підставою до застосування заходів припинення є вже фактичне вчинення
суспільно небезпечних дій, які становлять реальну загрозу суспільним
інтересам, правам, життю, здоров’ю громадян. Так, керування
транспортними засобами особою, яка перебуває у стані сп’яніння, потребує
негайного припинення такої дії, тобто відсторонення від керування.
Третя група заходів адміністративного примусу – адміністративні
стягнення. До адміністративних стягнень, які застосовуються міліцією,
згідно зі ст.24 КпАП України, належать попередження; штраф; платне
вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального
права, наданого громадянинові (наприклад, права на керування
транспортними засобами). Крім того, працівники міліції беруть участь у
забезпеченні виконання таких адміністративних стягнень, які накладаються
судом та іншими державними органами, як адміністративний арешт, виправні
роботи, конфіскація. Підставою для застосування цих заходів є склад
конкретного адміністративного правопорушення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України.
2. Закон України “Про міліцію’7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.
№4. Ст.20.
Закон України “Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України.
1993. №52. Ст.490.
Закон України “Про боротьбу з корупцією” //Відомості Верховної Ради
України. 1995. №34. Ст.266.
Закон України “Про дорожній рух” // Відомості Верховної Ради України.
1993. №31. Ст.338.
Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв.
розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України.
1992. 20 жовтня.
Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС:
Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.
Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X.,
2000.
Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993.
Підручники, навчальні посібники, монографії.
Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. К., 1995.
Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред.
А.Т.Комзюка. X.. 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
