Реферат
на тему:
Порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України. Правовий
статус іноземців в Україні
Порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України
В залежності від мети поїздки та правового статусу від’їжджаючих
громадян України за кордон їм видаються дипломатичні, службові або
загальногромадянські закордонні паспорти.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон (надалі закордонний
паспорт) є документом, що посвідчує особу громадянина України під час
перетинання державного кордону України та перебування за кордоном.
Відповідно до Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в
Україну громадян України” постановою Кабінету Міністрів України № 231
від 31.03.1995 р. “Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів
громадянина України для виїзду за кордон і проїздних документів дитини,
їх тимчасового затримання та вилучення” та Інструкції, затвердженої
наказом МВС України № 459 від 02.07.1996 p., заяви-анкети про видачу
закордонного паспорта приймаються працівниками паспортної служби органів
внутрішніх справ за умови подання особою, яка досягла 18-річного віку та
постійно проживає в Україні усіх передбачених документів за місцем
постійного проживання особи. У виняткових випадках заява-анкета може .
бути прийнята у місці тимчасового проживання.
Для самостійного виїзду неповнолітніх за кордон оформлення проїздного
документа дитини здійснюється на підставі нотаріально засвідченої заяви
батьків або законних представників.
Всі друковані надписи в паспорті та проїздному документі дитини
виконуються українською та англійською мовами.
Під час прийняття заяви-анкети співробітники паспортної служби
перевіряють правильність її заповнення, звіряють зазначені в ній
відомості з відповідними документами.
Паспорт оформляється протягом трьох місяців з дня звернення про
одержання паспорта, а у випадках, коли поїздка пов’язана з терміновим
лікуванням виїжджаючого, від’їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого,
викликана смертю родича, який проживав за кордоном, протягом трьох
робочих днів.
Заявники, які проживають на території Автономної Республіки Крим або
областей України менше п’яти років, підлягають додатковій перевірці за
місцем попереднього проживання в Україні в останні п’ять років.
Раніше засуджені особи підлягають перевірці за обліками судів за місцем
засудження.
Якщо громадянин клопоче про виїзд на постійне проживання за кордон, то
після здійснення в органах внутрішніх справ перевірки заява-анкета
надсилається на узгодження в органи Служби безпеки України.
За результатами розгляду заяви-анкети громадянина про видачу
закордонного паспорта приймається рішення, що є підставою для видачі
йому або для відмови в його видачі. Рішення приймаються і затверджуються
начальниками апаратів паспортної, реєстраційної та міграційної роботи
ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській
області, УМВС України в областях і М.Севастополі, райуправлінь, деяких
відділів міськрайорганів внутрішніх справ або їх заступниками. Рішення
оформлюється проставленням штампу на заяві-анкеті.
У разі відхилення клопотання про видачу заявникові закордонного паспорта
готується аргументований висновок з посиланням на причини, передбачені
ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну
громадян України”. Повідомлення про це надсилається заявникові у
письмовій формі.
Рішення про видачу закордонного паспорта дійсне протягом шести місяців
від дня його прийняття. У загальногромадянському паспорті заявника
робиться відповідний запис.
Закордонний паспорт зберігається у власника.
На прохання громадян в закордонні паспорти можуть бути «несені записи
про сімейний стан та про дітей заявника. Відомості про дітей вписуються
на підставі нотаріально завіреної заяви обох батьків та свідоцтва про
народження дітей.
У випадку надходження до підрозділів паспортної служби заяв про втрату
закордонного паспорта, останні інформують ГУМВС, УМВС за
підпорядкованістю, які у свою чергу повідомляють Консульське управління
Міністерства закордонних справ України та органи Держкомкордону України
про визнання такого паспорта недійсним.
По факту втрати закордонного паспорта проводиться ретельна перевірка
обставин втрати, встановлення особи заявника, серії та номера документа.
За висновками перевірок керівництвом паспортної служби ГУМВС, УМВС, яка
приймала рішення про його видачу, вирішується питання про оформлення
закордонного паспорта замість втраченого.
Правовий статус іноземців в Україні
Іноземцями визначаються іноземні громадяни-особи, які належать до
громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без
громадянства, які не належать до громадянства будь-якої держави.
Присутність у богатьох регіонах країни значної кількості іноземців
покладає на органи внутрішніх справ важливе завдання щодо забезпечення
оформлення документів іноземцями для відвідування України І виїзду за їх
межі, організації в установленому порядку реєстрації національних
паспортів іноземців, що прибувають в Україну, і контролю за додержанням
ними правил перебування в країні, а також вживання заходів щодо
запобігання їх порушення.
Забезпечуючи контроль за додержанням іноземцями цих правил,
співробітники органів внутрішніх справ здійснюють реєстрацію, видачу
посвідок на проживання, прописку та облік іноземних громадян, проводять
заходи щодо контроля за їх фактичним перебуванням, строками знаходження
на даній території, видають у встановлених випадках дозволи на переїзд в
інші місцевості, притягують . порушників до відповідальності та
виконують рішення про примусове видворення і т. ін.
Ця робота виконується співробітниками органів внутрішніх справ і має
головну мету використати вказані форми контролю для попередження
злочинів та інших правопорушень у відношенні до іноземців та
протиправних дій з їхнього боку.
Іноземці можуть в’їжджати в Україну та виїжджати з України за дійсними
національними паспортами або документами, які їх замінюють. При цьому
іноземці повинні одержати у встановленому порядку в’їздну або виїзну
візу, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.
Для регулювання питань в’їзду і виїзду з України в межах чинного
законодавства, а саме Закону України “Про правовий статус іноземців”
розроблені “Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і
транзитного проїзду через її територію”, затверджені постановою Кабінету
Міністрів України від 29 грудня 1995 p., Інструкція про порядок розгляду
питань щодо продовження строку перебування в Україні іноземців та осіб
без громадянства, що затверджена наказом МВС України № 887 від
19.11.1999 р.
Згідно з Правилами в’їзд іноземців в Україну здійснюється через пункти
пропуску на державному кордоні, відкриті для пасажирського руху. На цих
пунктах у виїжджаючих перевіряються документи; її національному
документі або в’їздиш візі ставиться штамп з вказівкою, коли і через
який прикордонний пункт іноземець в’їхав в Україну.
Прибулі іноземці зобов’язані у встановленому порядку оформити документи,
які надають право проживання в Україні, протягом 72 годин зареєструвати
свої національні документи в підрозділах паспортної служби органів
внутрішніх справ або в готелях.
В органах внутрішніх справ реєструються національні паспорти іноземних
громадян, які прибули на навчання, для підвищення кваліфікації, на
виробничу практику, у службових та громадянських справах, а також
прибулих у приватних справах. Реєстрація національних документів
здійснюється на підставі письмових заяв зацікавлених міністерств,
відомств, підприємств, установ, організацій, учбових закладів на строки,
вказані в заявах, але не більше ніж на один рік.
Реєстрація національних документів іноземних громадян, прибулих у
приватних справах, здійснюється підрозділами паспортної служби органів
внутрішніх справ безпосередньо на місцях по особистим заявам іноземців
на строк, вказаний у візі або запрошенні, але не більш ніж на один рік.
Національні документи реєструються один раз по місцю прибуття іноземних
громадян і при відвідуванні інших населених пунктів не повторюється.
Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце
проживання, то вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх
справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти, або документи, що
їх замінюють.
Якщо іноземці прибули в Україну на лікування, відпочинок як туристи, то
їх національні паспорти реєструються в готелях на строк до трьох
місяців. Адміністрація готелів самостійно реєструє документи іноземних
туристів. Органи внутрішніх справ здійснюють контроль за цією роботою.
Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на
постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а
також тимчасово перебувати на її території.
Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне
проживання, якщо він:
має в Україні законне джерело існування;
перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат,
сестра, подружжя, дід, бабка, онуки) з громадянами України;
перебуває на утриманні громадянина України або має на своєму утриманні
громадянина України;
– в інших передбачених законами України випадках. Посвідки на проживання
повинні здаватися в органи внутрішніх справ у випадках виїзду власника
за кордон, прийняття в громадянство України або після реєстрації смерті
іноземця.
Іноземні громадяни зобов’язані виїхати з України до закінчення
відповідного терміну перебування.
Іноземні громадяни, тимчасово перебуваючи в Україні, повертаються за
кордон, як правило, по тим же візам І національним документам, а
іноземці, які користуються правом безвізового проїзду – по національним
документам.
У необхідних випадках по заявам міністерств, відомств, підприємств,
установ, організацій, учбових закладів, апаратами ПР та МР
ГУМВС, УМВС видаються виїздні – в’їздні візи іноземним громадянам. Діти
іноземців, які досягли 16-річного віку записуються у візу батька або
матері.
Постійно проживаючи в Україні Іноземці також виїжджають за кордон по
виїзним або виїздним в’їздним візам.
За порушення Іноземцями встановленого порядку перебування в Україні
застосовуються заходи відповідно до чинного законодавства України.
Кожний виявлений факт порушення іноземцем правил перебування в Україні
співробітник міліції фіксує складанням протоколу, у котрому
відображаються обставини правопорушення та інформація про порушника.
Рішення про покарання у вигляді штрафу або попередження приймаються
начальником органу внутрішніх справ, а інші заходи по його поданню –
ГУМВС, УМВС.
Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні особи, які
приймають цих іноземців, влаштовують їх незаконне проживання,
працевлаштування, сприяють в ухиленні від виїзду після закінчення
терміну перебування, відшкодовують витрати, пов’язані з видворенням.
На кожного іноземця, отримавшого посвідку на проживання, оформляється
особиста справа, в якій зосереджується вся маюча відношення до нього
інформація.
Облік іноземців за місцем їх проживання здійснюється в органах
внутрішніх справ по обліковим карткам, адресним листкам прописки або по
спеціальним книгам. Дільничні інспектори міліції ведуть списочний облік
постійно проживаючих іноземців, а також отримують для контролю завдання
по відношенню до іноземців, тимчасово прибулих у приватних справах. Вони
зобов’язані не рідше одного разу у квартал перевіряти їх фактичне
проживання за місцем прописки або реєстрації і про наслідки доповідати
рапортом начальнику органу внутрішніх справ.
Перевірка фактичного проживання іноземних студентів та учнів за місцем
їх прописки у гуртожитках та на квартирах здійнюється також не рідше
одного разу в квартал дільничними інспекторами міліції, інспекторами
паспортної служби спільно з адміністрацією гуртожитків та учбових
закладів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України.
2. Закон України “Про міліцію’7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.
№4. Ст.20.
Закон України “Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України.
1993. №52. Ст.490.
Закон України “Про боротьбу з корупцією” //Відомості Верховної Ради
України. 1995. №34. Ст.266.
Закон України “Про дорожній рух” // Відомості Верховної Ради України.
1993. №31. Ст.338.
Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв.
розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України.
1992. 20 жовтня.
Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС:
Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.
Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X.,
2000.
Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993.
Підручники, навчальні посібники, монографії.
Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. К., 1995.
Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред.
А.Т.Комзюка. X.. 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
