UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКласифікація джерел доказів (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5324
Скачало389
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Класифікація джерел доказів

 

У кримінально-процесуальній літературі існують різні погляди щодо

класифікації джерел доказів. На думку В. Д. Арсень-єва, джерелами

доказів є свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, експерти,

документи, місце виявлення і вилучення речових доказів3.

 

Однак поки доказову інформацію, якою володіють певні особи (свідки,

потерпілі, обвинувачені тощо), не отримано і не закріплено в

передбаченій законом формі (у протоколах допиту свідків, потерпілих,

обвинувачених тощо), доказів, а відповідно, і їх джерел, не існує.

 

В. Я. Дорохов і М. К. Треушніков однаково розуміють поняття джерел

доказів. Показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого,

висновок експерта, протоколи слідчих та судових дій та інші документи

вони називають джерелами фактичних даних. Щодо речових доказів, то

такими, на думку В. Я. Дорохова, є протокол огляду предмета і сам

предмет. Джерелами доказів він вважає осіб, які дають показання та

висновки; носіями речових доказів є, на його думку, слідчий і поняті. М.

К. Треушніков також зазначає: «джерелами доказів є об'єкти матеріального

світу, які зберігають інформацію про факти. Ними можуть бути люди

(сторони, треті особи, свідки, експерти) або речі».

 

Слуїпною, на наш погляд, є думка М. М. Михеєнка, що називати джерелами

доказів осіб, які дають показання і висновки, складають різні документи,

не зовсім правильно. Точніше було б називати їх носіями можливої

доказової інформації. Вони відіграють важливу роль у формуванні доказів

у ході слідчих і судових дій, але все ж не є безпосереднім

процесуальним, юридичним джерелом доказів, що є в справі. Доки доказова

інформація, яку мають певні особи, не одержана і не закріплена в

передбаченій законом формі, доказів немає, а отже, і їх джерел. Що

стосується місця виявлення і вилучення речових доказів, то воно має

значення тільки для визначення належності і достовірності цих доказів, а

не як джерело2. Крім того, виявлені і вилучені предмети стають речовими

доказами тільки тоді, коли вони уважно оглянуті, по можливості

сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до

справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або

ухвалою суду (ч. 1 ст. 79 КПК України).

 

Ф. Н. Фаткуллін дійшов висновку, що під джерелом судових доказів

розуміють процесуальну форму, за допомогою якої фактичні дані вводяться

в сферу процесуального доказування3. Безперечно, носій можливих доказів

відіграє важливу роль у їх формуванні і в процесі слідчих та судових

дій, але все ж не є безпосереднім процесуальним джерелом доказів.

 

Тому, підсумовуючи, можна зробити висновок, що класифікація джерел

доказів у працях вчених і практичних працівників розглядається

по-різному.

 

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством джерелами

доказів є:

 

— показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;

 

— висновок експерта, речові докази;

 

— протоколи слідчих та судових дій;

 

— протоколи відповідних додатків, що складені уповноваженими органами за

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ