UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІзот Діброва, лицар кубанського кобзарства (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1019
Скачало119
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Ізот Діброва, лицар кубанського кобзарства

 

“Ми є кубанські українці козацького роду”.

 

Людмила Макаренко.

 

Ще й сьогодні майже столітній кубанський козак з Краснодара Мусієнко

Пилип Карлович (народився 9 жовтня 1900 року в станиці Мар’янській)

пригадує гру бандуриста з станиці Васюрінської Василя Даниленка (1897

року народження), Михайла Горіха та Зота Діброву з станиці Пашківської.

Віртуозним виконанням народної інструментальної музики Даниленка так він

був зачарований, що й сам “пробував бринькать на бандурі, вона мені дуже

подобалась”, а гру та спів Михайла Горіха щовечора не міг дочекатись:

коли ж буде транслюватись його виступ по радіо. Був це 1926 рік. Та ще

раніше Пилип Карлович мав щастя бачити і слухати одного з титанів

кубанського кобзарського виконавства Ізота Андрійовича Діброву.

Мандрував він тоді з сольними лекціями-концертами. Прибув у станицю

Мар’янську з Єлізаветинської і, давши концерт, поїхав на

Новомишатівську, а там і далі.Пропагуючи бандуру й українську народну

пісню, Зот Андрійович перед виступом в процесі виконання свого

репертуару промовляв до слухачів, ненав’язливо втулмачував їм, “хто ми і

чиї ми діти, і за що закуті”.

 

Тут Пилип Карлович цитує по пам’яті одну з виконуваних кобзарем

пісень:“Встає хмара з-за лиману,А другая з поля.Заплакала Україна,Така

її доля.Зажурилась, заплакала,Як мала дитина.Ніхто її не рятує,

Козачество гине…”На цих словах кобзар припиняє гру і робить пояснення,

коментарі. В процесі концерту виконував і великі твори мелодекламацією,

речитативом. Їх зміст Мусієнко згадати вже не зміг. Співав якусь пісню і

сам заплакав.

 

Жінки теж почали плакати, а потім ушкварив веселої, і всі засміялись

після сліз…Про виконавську манеру та вплив на аудиторію Зота Діброви

розповідає А.Доргайленко в статті “Бандурист”, опублікованиій в газеті

“Вольная Кубань” № 69 від 27 березня 1919 року. (Досить рідкісне явище в

кубанській кобзарській істрії). Цитуємо її майже повністю в перекладі на

українську мову: “Сьогодні нашу станицю (Варениківську – О.Н.) відвідав

бандурист станиці Пашківської Ізот Андрійович Діброва. З цієї нагоди

після занять в школах були зібрані учні, і пан Діброва розповів їм

декілька яскравих епізодів з історії козацтва, сів і зіграв декілька

українських пісень. Гра й спів справили велике враження на дітей.

Випадково тут були присутні декілька літніх козаків. Музика і спів

подіяли на них так, що вони плакали.”Ввечері в залі однокласного училища

концерт бандуриста слухали дорослі.

 

Він їм українською мовою подав короткий нарис історії козацтва та

українського народного інструмента бандури. Про враження від

лекції-концерту рецензент говорить: “Сказати, що враження було

величезним, – мало сказати, воно було колосальним!” При перших звуках

пісні всі присутні завмерли. На обличчях видно було, як в людські душі

западали слова і як в серцях відгукувалась мелодія.

 

Пісня полонила, кожний переживав, багато хто плакав. Потім не один

говорив, що вперше в житті трапилось, щоб пісні так близько припали до

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ