UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКобза та бандура: походження інструментів та назв. (реферат)
Автор
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5240
Скачало293
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з музики

 

Кобза та бандура: походження інструментів та назв.

 

 

У спеціалізованих наукових працях зустрічаємо терміни “кобза” та

“кобзарство”. Разом з тим, існує певна невизначеність цих понять.

Можливо, для декого слова “кобза” і “бандура”, а тим самим й “кобзар”, і

“бандурист” – просто синоніми. Однак, це не зовсім виправдано.

Розглянемо історію походження цих музичних інструментів та походження

їхніх назв. Починаючи з 1970-х рр. використання в Україні явно чужих

інструментів, таких як домра, стало разити і вуха, і очі. Тому, щоб не

позбавити цих музикантів заробітку, їхні інструменти було перероблено на

чотириструнні, дано більший та овальніший коряк і названо кобзами.

Подібне зроблено з гітарами [1, 12].У першому виданні “Атласу музичних

інструментів народів СРСР” автори дуже скупо зазначили про кобзу й,

навіть, не згадували про неї, як про інструмент, що побутує у народі [2,

41].

 

У другому виданні стаття про кобзу була значно розширена [3, 52-54], але

передусім з точки зору історії. Ще в XVIII ст. кобза та бандура були

спорідненими, але й різними інструментами. Олександр Ріґельман у праці

“Летописное повествование о Малой России” відмітив: “Із них дуже багато

музикантів добрих буває: Найбільше грає на скрипках, на скрипковому

басі, на цимбалах, на гуслях, на бандурі й на лютні, при тому й на

трубах. А сільські й по селах також на скрипках, на кобзі (рід бандури)

і на дудках...” [4, 87]. На жаль, Ріґельман не зазначив, чим кобза

відрізняється від бандури. Загально прийнятою залишається думка, що

впродовж XIX ст. бандура витіснила кобзу з побуту й не дивно, що Остапа

Вересая (1803-1890) вважали останнім кобзарем [5, 23]. Можна припустити,

що Вересаєва кобза саме тим відрізнялася від тогочасних бандур, що він

притискав баски, щоб добути бажаний тон, коли на бандурах того часу

струн до грифу не притискали [6, 57-59]. На щастя, досить багато

фольклористів, таких як М. Лисенко і А. Русов присвятили чимало уваги

Остапові Вересаєві, й ми маємо дуже ясну картину не лише його

інструменту, але й способу гри на ньому. Це дозволило реконструювати цей

інструмент. Кобза, або бандура, як свідчать писемні джерела, а також

пам’ятки матеріальної культури, існувала вже у XVI ст. Польський хроніст

кінця XVI ст. записав, що “козаки з великою радістю показували штуки,

які не можна було уявити: стріляли, співали і на кобзах грали” [7, 88].

 

Ясна річ, що кобза (бандура) створена народом значно раніше. На одному з

проходів на хори у Київському соборі св. Софії між іншими фресками

зберігся один з найстаріших образів бандуриста, де бандура має свій

первісний вигляд, нагадуючи італійську лютню зі струнами, які йдуть лише

по грифу. З приводу того, коли і як виник цей інструмент в Україні, у

науковій літературі висловлено багато різних думок, які, на жаль, не

враховують головного – що створення суто національних музичних

інструментів обумовлене насамперед історичними умовами життя народу,

особливостями його праці, побуту, звичаями і естетичними запитами. Серед

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ